29 липня 2024 року
м. Київ
справа №620/679/24
адміністративне провадження №К/990/27424/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г.,
розглянувши клопотання адвоката Овчаренка Ігора Сергійовича - представника ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Овчаренка І.С. - представника ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року.
Скаржник разом з касаційною скаргою подав заяву про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року.
Мотиви скаржника зводяться до того, що ОСОБА_1 не брав участі в справі, однак суд вирішив питання про його права. На час ухвалення апеляційним судом оскаржуваного рішення, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді секретаря Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, цю посаду обіймав ОСОБА_1 , тож виконання цього судового рішення передбачає звільнення скаржника з посади. Враховуючи обов'язковість судового рішення, з метою забезпечення врахування прав та інтересів скаржника, вважає, що наявні передбачені статтею 375 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави для зупинення виконання оспорюваного рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
Згідно із частинами другою, третьою та п'ятою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Приписами частини першої статті 375 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У зв'язку з цим, сподівання та припущення заявника стосовно результатів касаційного розгляду справи не можуть бути безумовною підставою для зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Верховний Суд також виходить з того, що для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат; існуватимуть перешкоди для застосування або буде неможливим застосування передбаченого статтями 380 та 381 КАС України механізму повороту виконання судового рішення.
Суд враховує, що розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (№ 18357/91 п. 40), «Деркач та Палек проти України» (№ 34297/02 та №39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок («Immobiliare Saffi v. Italy» № 22774/93, пункт 74).
Отже, для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини. Сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Заява про зупинення виконання судових рішень має бути вмотивованою та містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим поворот виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано.
Проаналізувавши клопотання представника скаржника про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року, суд зазначає, що воно не містить обґрунтованих доводів, які б давали підстави для висновку про те, що у разі скасування за наслідками касаційного перегляду оспорюваного судового рішення, права ОСОБА_1 , про захист яких він просить, буде неможливо відновити або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім цього, зважаючи на те, що виконання судового рішення у частині виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу жодним чином не стосується прав і свобод ОСОБА_1 , суд враховує, що положення статті 381 КАС України не впливають на вирішення питання про обґрунтованість заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання судового рішення.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання і зупинення виконання судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 329- 332, 334, 335, 338, 340, 372, 375 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Овчаренка Ігора Сергійовича - представника ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.Г. Загороднюк