29 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/29012/23 пров. № А/857/9515/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Обрізка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року, ухвалене суддею Сподарик Н.І. за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/29012/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про скасування постанови,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № ПШ017206 від 15 листопада 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
19 лютого 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 15.11.2023 № ПШ017206 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 у сумі 17000,00 гривень.
Стягнув на користь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є автомобільним перевізником, а тому відповідач безпідставно наклав на нього адміністративно-господарський штраф.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що позивач, на підставі довіреності від власника транспортного засобу MERCEDES-BENZ 321D, номерний знак НОМЕР_1 , уповноважений на експлуатацію цього транспортного засобу. Тому, на думку відповідача, позивач, як автомобільний перевізник не забезпечив водія необхідними для здійснення перевезень пасажирів документами.
Тому відповідач вважає, що постанова про накладення штрафу є законною.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, 24.10.2023 відповідач провів рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Під час рейдової перевірки зупинив транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки:
- посвідчення водія серії НОМЕР_2 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ;
- довіреність від 28.12.2017.
За результатами перевірки відповідач склав акт серії AP №013982 від 24.10.2023, у якому зафіксував порушення ст. 30, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, під час здійснення регулярних спеціальних пасажирських перевезень за маршрутом с. Дережичі - м. Дрогобич, перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема: схемою маршруту, розкладом руху, примірником паспорту маршруту з позначкою «В», передбаченого наказом МТЗУ від 07.05.2010 №є278, графіком роботи та відпочинку водіїв, копією договору із замовником послуг.
Листом від 26.10.2023 № 83468/31/24-23, відповідач повідомив позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 15.11.2023 з 09 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач прийняв постанову № ПШ017206 від 15.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Згідно із статтею 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами
Водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
У статті 29 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За правилами статті 39 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається, виключно, на автомобільних перевізників, а не на осіб, які на підставі довіреності вправі експлуатувати транспортний засіб, яким перевозяться пасажири.
Апеляційний суд на підставі доказів, що є у справі встановив, що власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , водієм транспортного засобу на момент перевірки був ОСОБА_3 .
Крім цього, апеляційний суд встановив, що 28.12.2017 ОСОБА_2 , видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 (позивач) та/або ОСОБА_4 , кожен з яких діє самостійно бути представниками в державних та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, в тому числі у відповідних сервісних центрах МВС (зняти з обліку, поставити на облік, перереєструвати), органах нотаріату, при вирішенні питань, пов'язаних з відчуженням (продажем, обміном), здачею в оренду, позичу, заставу, належного ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ 321D; рік випуску 1996 року; двигун V=2900 куб.см; кузов № НОМЕР_4 ; тип ТЗ автобуспасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває на обліку в ВРЕР ДАІ м. Дубно УДАІ УМВС України в Рівненській області з 30.07.2009.
Для цього вказаним особам надано право експлуатувати транспортний засіб, здійснювати його переобладнання (зміна типу і моделі транспортного засобу, кольору, заміна в установленому порядку двигуна, кузова, інших деталей) ремонт, проходити технічний огляд, визначати на власний розсуд місце стоянки транспортного засобу, одержати транзитні номера; подавати та одержувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, дублікат реєстраційного документа, в разі його втрати, підписувати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування транспортним засобом, одержати належні за результатами згаданих угод грошові суми, у випадку спричинення транспортного засобу пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи заподіяння шкоди повіреною особою іншим транспортним засобам під час керування транспортним засобом, як джерелом підвищеної небезпеки, укладати, якщо в тому буде необхідність, від імені ОСОБА_2 , угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими угодами грошові суми у розмірах, згідно із калькуляціями, або за домовленістю, сплачувати транспортний податок та податок з доходів фізичних осіб, а також виконувати всі інші юридично значущі дії, пов'язані з цією довіреністю.
Аналізуючи вказану довіреність, апеляційний суд звертає увагу на наступні норми права.
Відповідно до абз. 1 п. 7, абз. 1 п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Разом з тим, згідно абз. 4 п. 16 Порядку № 1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Відповідно до п. 6.3 Інструкції № 379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до 20 року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії N ".
Окрім того, згідно з пунктом 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 (надалі - Порядок 779), до реєстру вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об'єкти обліку).
Зважаючи на те, що інформація про право користування позивачем транспортним засобом не внесена до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, то позивача не можна вважати належним користувачем транспортного засобу, а саме довіреність має іншу правову природу і не спрямована на передачу транспортного засобу позивачу, виключно, для експлуатації.
Крім того, апеляційний суд встановив, що позивач не є суб'єктом господарської діяльності, що здійснює перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Тому, апеляційний суд вважає, що позивач не є автомобільним перевізником в силу наведених вище норм та встановлених апеляційним судом обставин, а тому відповідач протиправно наклав на позивача адміністративного-господарський штраф.
Зважаючи на цей висновок, постанову відповідача № ПШ017206 від 15 листопада 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. необхідно скасувати, а позов задовольнити.
Суд першої інстанції зробив вірний висновок про задоволення позову та виходив із правильних мотивів.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 380/29012/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
І. М. Обрізко