29 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3825/21 пров. № А/857/7392/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Гуляка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року, ухвалене суддею Біньковською Н.В. у м. Івано-Франківськ, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 300/3825/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про перерахунок пенсії,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформлене протоколом засідання № 2 від 11.06.2020 щодо відмови в наданні статусу учасника бойових дій, як представнику Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова;
- зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повторно розглянути заяву про надання статусу учасника бойових дій, як представнику Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у цій адміністративній справі.
01 березня 2024 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформлене протоколом № 2 від 11.06.2020 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язав Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду в цій справі.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як особа, яка в період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчого формування, що було утворене або самоорганізувалося для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брала безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, має право на отримання статусу учасника бойових дій.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржило Міністерство у справах ветеранів України, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Міністерство не заперечує тієї обставини, що позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у складі Благодійної організації "Благодійний фонд "Перший Добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова" у період з 13.02.2017по 13.03.2017, з 01.03.2017 по 30.03.2017, з 14.03.2017 по 30.03.2017, а також з 30.09.2017 по 31.10.2017, як працівник організації. Водночас, у цей період діяли норми права, які надавали статус учасника бойових дій особам, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів у складі добровольчого формування, що було утворене або самоорганізувалося для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Зважаючи на те, що вказана організація є юридичною особо, а позивач брав участь в антитерористичній операції, як працівник цієї організації, то позивач не має право на набуття статусу учасника бойових дій.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що на підставі наказу в.о. головного лікаря комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 30 від 08.01.2017 та наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18.11.2016 № 1254 «Про організацію направлення медичних працівників, які добровільно виявили бажання надати медичну допомогу в районах проведення АТО», листа Благодійного фонду «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» та заяви позивача, позивач був відряджений у розпорядження Оперативного штабу з управління АТО на території Донецької та Луганської областей терміном з 13.02.2017 до 13.03.2017. Наказом №54 від 01.03.2017 термін відрядження продовжено з 14.03.2017 до 30.03.2017.
24.01.2017 благодійна організація «Благодійний фонд «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» та позивач уклали договір про добровільне виконання завдання у складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова під час надання медичної допомоги у зоні АТО, предметом якого є добровільне виконання учасником спецформування завдання у складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова під час надання невідкладної медичної допомоги особам, які постраждали в зоні АТО, насамперед військовослужбовцям Збройних Сил України та інших військових формувань України. Учасник спецформування виконує завдання у якості лікаря з медицини невідкладних станів. Термін дії цього договору з 01.01.2017 по 31.12.2017 (а.с.39).
Відповідно до витягу з наказу благодійної організації «Благодійного фонду «Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова» № ПДМШ-А-004 від 27.02.2017 «Про відрядження добровольців - учасників третьої ротації» позивач був відряджений терміном на 30 календарних днів з 01.03.2017 до 30.03.2017 в район проведення АТО на території Луганської та Донецької областей для виконання завдання Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова.
Згідно із витягом з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 18.05.2017 № 44дск «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів Збройних Сил України» позивач залучений до проведення АТО в Донецькій та Луганській області, та був відряджений в район її проведення з підпорядкуванням керівнику Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 01.03.2017 по 30.03.2017.
11.07.2017 районна комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, встановила позивачу статус учасника війни.
На підставі наказу комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 21.09.2017 № 1411-В «Про відрядження» та наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18.11.2016 № 1254 «Про організацію направлення медичних працівників, які добровільно виявили бажання надати медичну допомогу в районах проведення АТО», листа Благодійного фонду «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» від 04.09.2017 і заяви позивача, позивач був відряджений з 30.09.2017 по 31.10.2017 в райони проведення АТО Донецької та Луганської областей.
Відповідно до витягу з наказу благодійної організації «Благодійний фонд «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» № ПДМШ-А-026 від 25.09.2017 «Про відрядження добровольців - учасників десятої ротації», позивач був відряджений терміном на 30 календарних днів з 01.10.2017 по 30.10.2017 в район проведення АТО на території Луганської та Донецької областей для виконання завдання Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова.
Згідно із витягом з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 23.11.2017 № 108дск «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів Збройних Сил України», зокрема, позивач залучений до проведення АТО в Донецькій та Луганській області з 01.10.2017 по 30.10.2017 з підпорядкуванням керівнику Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
05.03.2020 позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до п.21 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" до якої додав відповідні докази та документи.
11.06.2020 Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» прийняла рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій позивачу, у зв'язку із відсутністю підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Апеляційний суд встановив, що позивач із заявою про отримання статусу учасника бойових звернувся 05.03.2020 року.
Станом на цю дату чинним був пункт 21 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого, учасниками бойових дій визнаються особи, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність).
Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно) такі документи:
а) довідка органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб'єктами;
б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.
У разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є:
для осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, - свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально;
для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва, - свідчення (заява) не менше ніж двох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції.
До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких має бути засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період, за який вони свідчать. До періоду безпосереднього виконання особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у районах здійснення таких заходів включається період, підтверджений усіма свідками.
Таким чином, пункт 21 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відносить до учасників бойових дій осіб, які у період до набрання чинності Законом України від 18.01.2018 №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», тобто до 24.02.2018:
у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Водночас, станом на дату безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, у частині 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пункту 21 не було.
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Тобто, якщо публічно - правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Таким чином до правовідносин, пов'язаних з наданням особі статусу учасника бойових дій, повинна застосовуватись та редакція закону, яка була чинною станом на дату подання відповідної заяви про отримання такого статусу.
Тому, розглядаючи заяву позивача від 05.03.2020, Міжвідомча комісія мала керуватися нормами закону, чинними станом на цю дату, а приймаючи рішення за результатом розгляду такої заяви, враховувати нормативно - правове регулювання, чинне на час прийняття спірного рішення, тобто станом на 11.06.2020.
Таке застосування норм права узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 815/3285/17, від 23.03.2023 у справі № 640/22168/21, від 30.03.2023 в справі № 300/3724/20, від 10.01.2024 в справі № 380/13615/21.
Апеляційний суд на підставі доказів що є у справі встановив те, що позивач, як лікар брав безпосередню участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях в районі її проведення у складі Благодійної організації "Благодійний фонд "Перший Добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова" в період з 01.03.2017 по 30.03.2017 та з 01.10.2017 по 30.10.2017 з підпорядкуванням керівнику Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується наказами № ПДМШ-А-004 від 27.02.2017 та № ПДМШ-А-026 від 25.09.2017 про відрядження, витягами з наказів заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) № 44дск від 18.05.2017 і № 108дск від 23.11.2017, посвідченнями про відрядження, довідками від 13.06.2017.
При цьому суд зауважує, що накази № ПДМШ-А-004 від 27.02.2017 та № ПДМШ-А-026 від 25.09.2017 про відрядження прийняті на виконання чотирьохстороннього Меморандуму між МОЗ України, Міноборони, ГШ ЗСУ та БО "БФ ПДМШ ім. Миколи Пирогова" від 05.02.2016, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18.11.2016 № 1254 і офіційного запиту Центрального військово-медичного управління ЗСУ.
Таким чином, апеляційний суд зробив висновок, що на позивача як лікаря у складі добровольчого формування поширюється дія абзацу першого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого учасниками бойових дій визнаються особи, які в період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів у взаємодії із утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Водночас суд зауважує, що положення абзацу 2 пункту 21 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ до позивача не застосовуються, оскільки він не був працівником Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 в справі № 140/13919/21, від 30.03.2023 в справі № 300/3724/20, від 10.01.2024 в справі № 380/13615/21.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформлене протоколом засідання № 2 від 11.06.2020 щодо відмови в наданні статусу учасника бойових дій, як представнику Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова протиправним, а тому його необхідно скасувати.
При цьому, зобов'язання Міжвідомчої комісії повторно розглянути заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій є належним способом захисту порушеного права.
Ці висновки є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року в справі № 300/3825/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
В. В. Гуляк