29 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14911/23 пров. № А/857/2841/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі № 380/14911/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комендатура військових сполучень залізничної дільниці, станції та аеропорту Львів про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Грень Н.М. в м. Львові Львівської області 12.01.2024 року в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 2, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо невжиття заходів щодо відновлення прав позивача по отриманню належної виплати та зобов'язати здійснити виплату (вжити заходів щодо виплат вжити заходів передбачених законом щодо виплати) позивачу додаткової винагороди в розмірі 234838,52 грн. за період безпосередньої участі в бойових діях, підчас перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій в період з 01.06.2022 року по 15.09.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо невжиття заходів щодо отримання належної позивачу виплати та зобов'язати здійснити виплату (вжити заходів передбачених законом щодо виплати) позивачу додаткової винагороди в розмірі 234838,52 грн. за період безпосередньої участі в бойових діях, підчас перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій в період з 01.06.2022 року по 15.09.2022 року.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду залучено до участі як третю особу Комендатуру військових сполучень залізничної дільниці, станції та аеропорту Львів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі 70000 грн за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 року.
Зобов'язано відповідача 2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену Постановою № 168 за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій з 01.06.2022 по 30.06.2022 у розмірі 70000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач 2, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в документах, які надійшли до відповідача 2 для виплати додаткової винагороди за червень 2022 рок містилися розбіжності, які не залежали від відповідача і які не давали підстав для виплати. Тому підстав для виплати відповідачем 2 позивачу додаткової винагороди за червень 2022 не було.
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідач 1 та третя особа не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в комендатурі військових сполучень залізничної дільниці, станції та аеропорту Львів, яка перебуває на фінансовому забезпеченні у відповідача 2.
Третьою особою до відповідача 2 скеровано пакет документів для здійснення виплати додаткової грошової винагороди капітану ОСОБА_1 за період з 01.06.20222 по 15.09.2022, зокрема наказ про виплату, довідки про безпосередню участь у бойових діях (складені на підставі бойових розпоряджень, рапортів, бойових командирів, журналів ведення бойових дій).
18 листопада 2022 року за вих. № ф/10599 відповідач 2 надав відповідь військовому коменданту комендатури військових сполучень залізничної дільниці, станції та аеропорту Львів про те, що у довідці від 02.07.2022 № 313/4005 д вказаний наказ від 26.01.2022 (правовий режим воєнного стану введений 24.02.2022), у з зв'язку з чим документи повертаються без реалізації.
Третя особа до відповідача 2 повторно скерувала матеріали для здійснення виплати додаткової грошової винагороди капітану ОСОБА_1 .
Відповідач 2 листом від 30 грудня 2022 року за вих. № ф/12488 повідомив військового коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці, станції та аеропорту Львів про певні розбіжності у документах, у з зв'язку з чим вони були повернуті без реалізації.
Вказана відмова оскаржена позивачем до Міністерства оборони України, відповіді наданої за результатами розгляду скарги матеріали справи не містять.
09.06.2023 року позивач самостійно скерував до відповідача 2 наказ з додатками. Відповіді наданої за результатами розгляду скерованих позивачем документів матеріали справи не містять.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 234838,52 грн. за період безпосередньої участі в бойових діях, підчас перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій в період з 01.06.2022 року по 15.09.2022 року, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
За приписами пункту 3 Окремого доручення про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Також пунктом 5 наведеного Окремого доручення встановлено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів пункт 6 Окремого доручення.
Як свідчать матеріали справи, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода у період з 01.06.2022 по 30.06.2022.
Разом з тим суд враховує, що факт прийняття позивачем участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, наявними у справі, що відповідачем 2 під час розгляду справи не спростовано.
Зокрема, з довідки від 02.07.2022 № 313/ОТУЛ/4005д встановлено, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) з 01.06.2022 по 30.06.2022.
Підставою для складення довідки зазначено: наказ командира військової частини НОМЕР_1 -11 від 26.01.2022 №20/дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 -11 від 12.02.2022 № БР-0І74дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 -П від 25.02.2022 № БР-0212дск, наказ командира військової частини НОМЕР_1 -ІІ від 09.03.2022 № 45/дск, журнали ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 -11 за обліковими номерами: від 15.05.2022 №3 13/ПКП/2309т; від 15.05.2022 № 313/ПКП/2310т; від 15.05.2022 № 313/ПКП/2311т; від 15.05.2022 № 313/ПКП/2312т; від 16.05.2022 № 313/ПКП/2313т; від 31.05.2022 № 313/ПКП/2989т, наказ командира військової частини НОМЕР_1 -ІІ від 11.06.2022 № 2/дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 -Н від 11.06.2022 № БР-01дск, журнали ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 -П за обліковими номерами: від 11.06.2022 № 313/ПКП/3585т; від 15.06.2022 № 313/ОТУ/80т; рапорт начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 01 червня до 30 червня 2022 року (від 30.06.2022 № 266/0 ГУ Л/Р).
Відповідно до наведених документів видано наказ коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці, станції та аеропорту Львів від 01.10.22 року № 72, який (наказ) є чинним і підлягає до обов'язкового виконання.
Відповідно, покликання апелянта на те, що вказана довідка містить розбіжності є помилковим, оскільки вказана довідка містить усю необхідну інформацію, зокрема про період безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах та підставу участі в них.
Крім того, під час розгляду справи відповідачем 2 не надано доказів щодо визнання вищевказаної довідки недійсною або її відкликання.
Разом з тим, як вірно зазначив у спірному рішення суд першої інстанції, у спірних правовідносинах позивач не може нести тягар негативних наслідків від дій суб'єктів владних повноважень в частині щодо складення документів щодо участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, відтак не може бути підставою для відмови у виплаті спірної доплати.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі 70000 грн на місяць відповідно до Постанови № 168 у зв'язку з безпосередньою участю в бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в період з 01.06.2022 по 30.06.2022 (за повний місяць).
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі № 380/14911/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар