24 липня 2024 р. № 400/843/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О., з секретарем судового засідання Швачкою І.В., за участю представників сторін:
позивач - Василюк О.О.
від позивача - Давидова О.Ю., на підставі ордеру
від відповідача - Хорольська Є.О., самопредставництво
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправними та скасування наказів від 01.08.2022 №429, від 30.10.2022 №609, від 02.11.2022 №615,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів від 01.08.2022 №429, від 30.10.2022 №609, від 02.11.2022 №615.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржувані накази прийняті безпідставно, без належного встановлення обставин, порушують законні права та інтереси позивача, а отже підлягають скасуванню.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2022 №429 солдата ОСОБА_1 відповідно до пп. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України з 01.08.2022 увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 . В той же час відповідно до цього наказу є розпорядження утримувати ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення та у списках особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
З цим наказом позивач не погоджується, оскільки вважає його прийнятим щодо нього передчасно. Оскільки він на момент прийняття відповідного наказу не перебував на тривалому лікуванні. Травма, пов'язана з проходженням військової служби, отримана позивачем 31.07.2022. У зв'язку з цим, відповідач не мав підстав для оголошення уже наступного дня оскаржуваного наказу.
Щодо підстав протиправності наказу від 30.10.2022 №609, відповідно до якого позивач вважається таким, що вчинив дезертирство під час воєнного стану та знятий з 01.10.2022 з усіх видів забезпечення та йому припинено виплати, то позивач посилається на його необгрунтованість, оскільки відповідачем не були належним чином встановлені всі обставини справи, адже солдат ОСОБА_1 в жовтні перебував на стаціонарногму лікуванні, про що належним чином було повідомлено командування ВЧ.
Наказом від 02.11.2022 №615 позивач вважається таким, що повернувся після самовільного залишення ВЧ під час дії воєнного стану, та його з 31.10.2022 зараховано на всі види забезпечення та поновлено виплати. Зараховано на продовольче забезпечення з 03.11.2022.
Цей наказ позивач вважає неправомірним щодо нього лише в частині, а саме: де зазначено, що він вважається таким, що повернувся після самовільного залишення ВЧ під час дії воєнного стану. Оскільки позивач вважає, що ним не вчинялись дії щодо самовільного залишення ВЧ, то відповідно він не може вважатся таким, що повернувся після самовільного залишення ВЧ під час дії воєнного стану. Щодо поновлення йому виплат та грошового (та всіх інших видів) забезпечення не заперечує.
Ухвалою суду від 02.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Суд витребовував у відповідача завірені належним чином витяги з оскаржуваних наказів щодо позивача, а також копії матеріалів службового розслідування стосовно вчинення ОСОБА_1 дезертирства, журналу бойових дій.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, у зв'язку з тим, що відповідач виконує завдання в зоні бойових дій і позбавлений можливості у встановлені судом строки виконати вимоги ухвали суду.
Ухвалою суду від 27.06.2024 у відповідача повторно були витребувані відповідні докази. Призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем були надані копії оскаржуваних наказів, матеріали службового розслідування щодо позивача, відзив.
У відзиві відповідач посилається на ті обставини, що відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.03.2024 №565, позивач вважається таким, що не залишав самовільно ВЧ та перебував на лікуванні в період з 01.10.2022 по 26.10.2022. В діях колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 не вбачаються ознаки вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Окрім того, цим наказом доручено начальнику фінансово-економічної служби врахувати відповідний факт перебування позивача у зазначений період на лікуванні та здійснити йому нарахування та виплату відповідних сум усіх належних йому видів грошового забезпечення за цей період.
Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги в частині скасування наказів від 30.10.2022 №609, від 02.11.2022 №615 задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем уже прийнятий відповідний наказ від 11.03.2024 №565, яким фактично нівелюються правові наслідки оголошених ним оскаржуваних наказів.
Щодо підстав скасування наказу від 01.08.2022 №429, то відповідач зазначає, що цим наказом фактично позивача було увільнено від виконання ним службових обов'язків на час необхідного йому після отриманої травми лікування. Вказаниий наказ містить посилання на збереження за позивачем усіх належних йому видів забезпечення. Відповідні грошові виплати здійснювались позивачу протягом двох місяців з дня оголошення цього наказу в повному обсязі. Тому жодних правових підстав для скасування цього наказу немає.
В засіданні суду позивач, його представник позовні вимоги підтримали з викладених у позові підстав та мотивів. Наполягають на скасуванні оскаржуваних наказів з підстав того, що незважаючи на прийнятий відповідачем наказ № 565 від 11.03.2024, грошові виплати позивачу до цього часу не здійснені. Позивач не вважає, що наказ від 11.03.2024 нівелює правові наслідки оскаржуваних наказів, як вважає відповідач. Тому вважає, що для відновлення його законних прав та інтересів оскаржувані накази мають бути скасовані.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з викладених у відзиві підстав та мотивів. Зауважила, що грошові виплати не здійснені позивачу до цього часу не з вини відповідача. Вказала, що всі необхідні дії для здійснення виплат позивачу були вчинені відповідачем і відповідні виплати будуть проведені після надходження фінансування. Окрім того, в судовому засіданні зауважила, що відповідач не наділений в силу чинного законодавства процесуальний правом скасовувати свої ж накази, оскільки на час їх прийняття існували відповідні обставини і скасування цих наказів породить негативні правові наслідки для самого ж позивача (зокрема наказами від 01.08.2022 №429 було збережено відповідні грошові забезпечення за позивачем на час його лікування, а наказом від 02.11.2022 №615 навпаки відповідні виплати були відновлені із дат, визначених у оскаржуваному наказі). Тобто скасування цих наказів породжує негативні правові наслідки для самого ж позивача у вигляді правової невизначеності щодо підстав, на яких йому здійснювались відповідні нарахування грошової винагороди та інших видів забезпечення.
В судовому засіданні оголошувалась перерва.
Після перерви 24.07.2024 судом були підписані вступна та резолютивна частини рішення суду без його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 250 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.05.2022 №293 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 31.07.2022 № 427 позивач вваається таким, що вибув на лікування до ВЧ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2022 №429 солдата ОСОБА_1 відповідно до пп. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України з 01.08.2022 увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 . В той же час відповідно до цього наказу є розпорядження утримувати ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення та у списках особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.08.2022 №453 позивач вважається таким, що з 13.08.2022 прибув до ВЧ та приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до подальших наказів командування ВЧ НОМЕР_1 позивач вважається таким, що з 14 серпня 2022 року вибув у вiдпустку за станом здоров'я.
Згiдно з наказом командира вiйськовоi частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 21.09.2022 N 531, позивач з 14 вересня знаходиться на лiкуваннi.
Вказані обставини не оспорюються сторонами.
Розглянувши доводи обох сторін щодо правомірності прийняття зазначеного наказу відповідачем судом враховано наступне.
Відповідно до ч. 15) пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (зі змінами та доповненнями) зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Позивач вважає зазначений наказ від 01.08.2022 №429 передчасним у зв'язку з тим, що поранення ним було отримано лише 31.07.2022, що виключає можливість встановлення відповідачем тривалості подальшого лікування позивача.
Проте, позивачем не наведено яким чином зазначений наказ порушує його законні права та інтереси, оскільки цим наказом за ним збережено всі види забезпечень в повному обсязі.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач після отримання поранення 31.07.2022 потребував лікування, що підтверджується наказами відповідача про його перебування на лікуванні у відповідних медичних установах.
Тому судом не встановлено правових підстав для визнання зазначеного наказу протиправним в частині, що стосується позивача.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 №609 позивач вважається таким, що вчинив дезертирство під час воєнного стану та знятий з 01.10.2022 з усіх видів забезпечення та йому припинено виплати.
Відповідач посилається на ті обставини, що відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.03.2024 №565, позивач вважається таким, що не залишав самовільно ВЧ та перебував на лікуванні в період з 01.10.2022 по 26.10.2022. В діях колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 не вбачаються ознаки вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Окрім того, цим наказом доручено начальнику фінансово-економічної служби врахувати відповідний факт перебування позивача у зазначений період на лікуванні та здійснити йому нарахування та виплату відповідних сум усіх належних йому видів грошового забезпечення за цей період.
Тобто, на думку відповідача, підстави для скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 №609 станом на час розгляду справи судом відсутні, оскільки наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.03.2024 №565 відновлено правове становище позивача.
Стосовно зазначеного наказу в судовому засіданні позивач дав пояснення, що погоджується із зазначеними у наказі командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.03.2024 №565 періодами перебування його на лікуванні та з вказаними видами нарахованого йому грошового забезпечення. Проте наполягає на скасуванні наказу від 30.10.2022 №609 як такого, що був ухвалений без належного з'ясування обставин.
Розглянувши доводи сторін в сукупності з матеріалами справи, суд вважає наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 №609 в частині щодо солдата ОСОБА_1 таким, що був прийнятий протиправно та підлягає скасуванню з таких підстав та мотивів.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 11.03.2024 ОСОБА_1 вважається таким, що не залишав самовільно військову частину НОМЕР_1 та перебував на лікуванні з 01.10.2022 по 26.10.2022. Згідно із зазначеним документом у діях колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 не вбачаються ознаки вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Як встановлено судом, підставою для прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 11.03.2024 щодо ОСОБА_1 стали матеріали проведеного відповідачем службового розслідування, копії якого долучені до матеріалів справи.
Відповідно позивач не може вважатися таким, що вчинив дезертирство під час дії воєнного стану та знятий з 01.10.2022 з усіх видів забезпечення та йому припинено виплати, адже проведене відповідачем службове розслідування свідчить про встановлення інших, протилежних обставин.
Таким чином, суд вважає, що наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 №609 в частині щодо солдата ОСОБА_1 був прийнятий без належного встановлення всіх обставин, тому підлягає скасуванню.
Щодо оскаржуваного наказу від 02.11.2022 №615, відповідно до якого позивач вважається таким, що повернувся після самовільного залишення ВЧ під час дії воєнного стану, та його з 31.10.2022 зараховано на всі види забезпечення та поновлено виплати. Зараховано на продовольче забезпечення з 03.11.2022, суд зазначає наступне.
Цей наказ позивач вважає неправомірним щодо нього лише в частині, а саме: просить визнати формулювання, де зазначено, що він вважається таким, що повернувся після самовільного залишення ВЧ під час дії воєнного стану, неправомірним та скасувати його. Щодо визначених в оскаржуваному наказі дат зарахування його на всі види забезпечення та поновлення виплат заперечень позивач не має.
Проте, суд зазначає, що оскільки негативні правові наслідки для позивача мали б місце саме в разі підтвердження існування обставини самовільного залишення ним ВЧ під час дії воєнного стану, то наказ про фактичне поновлення йому виплат навіть із наведеним у ньому формулюванням таких наслідків не може мати для позивача у майбутньому.
Інших підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.11.2022 №615 в частині щодо позивача ним суду не наведено, відповідних обставин судом під час розгляду справи не встановлено.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши докази, які є у справі, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Судові витрати розподіляється відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 № 609 в частині, відповідно до якої ОСОБА_1 з 01.10.2022 вважається таким, що вчинив дезертирство під час дії воєнного стану і знятий з усіх видів забезпечення, на нього припинено виплати.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп) гривень.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.О. Бульба
Рішення складено в повному обсязі 29.07.2024.