16.07.2024 Справа №607/8035/24 Провадження №2/607/2121/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.
за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.
представника позивача адвоката Полюхович О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -
04.04.2024 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 поштовим зв'язком через АТ Укрпошта звернулись до суду з позовом до відповідача Тернопільської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначають, що 27.02.1987 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. При цьому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_4 , яка 06.04.2001 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.11.2021, укладеного ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О. С. за № 1647 набули квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їм на праві спільної сумісної власності. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина в тому числі і на частку квартири АДРЕСА_1 . Позивачі вказують, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли, оскільки постійно проживали з ним на день смерті, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на відповідні частики вказаної квартири нотаріусом їй було відмовлено, з підстав неможливості встановлення з поданих документів конкретного складу спадкового майна, оскільки таке нерухоме майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а частка покійного не визначена.
На підставі викладеного позивачі просять суд: визнати за ОСОБА_1 , право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_2 , право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.05.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засіданні. Витребувано від Вараської державної нотаріальної контори Рівненської області завірену копію спадкової справи №55/2023 заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3
17.06.2024 судом зареєстровано копію матеріалів спадкової справи № 55/2023 заведену Вараською державною нотаріальною конторою Рівненської області, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 наданої на запит суду.
Протокольною ухвалою суду від 20.06.2024 постановленою в судовому засіданні без видалення в нарадчу кімнату із занесенням до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, проте подали заяву, у якій просять провести розгляд справи без їх участі, за участі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 .
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Полюхович О.І. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився, попередньо звернувшись до суду із заявою у якій просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, при прийняті рішення покладається на думку суду.
Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши та оцінивши докази по справі та витребувану судом копію спадкової справи № 55/2023, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 27.02.1987 зареєстрували шлюб у відділі ЗАГСу Кузнецовського міського виконавчого комітету Рівненської області, про що складено актовий запис № 34, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 27.02.1987.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 27.09.1980 Соколівською сільською радою Теребовлянского району Тернопільської області.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 виданого 06.04.2001 Управлінням реєстрації актів громадянського стану Чернівецької міської ради міста Чернівці Чернівецької області України, ОСОБА_7 06.04.2001 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 , у зв'язку із чим змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Як вбачається з договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С. 11.11.2021 та зареєстрованого в реєстрі за № 1647, ОСОБА_2 купила у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 20,9 кв.м.
За умовами п. 1.6 даного Договору, на придбання нерухомого майна, що є предметом цього договору отримана згода чоловіка покупця - ОСОБА_3 , посвідчена в м. Тернополі, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С. 11.11.2021 по реєстру № 1646.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 284149300 від 11.11.2021, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 20,9 кв.м.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вараш Вараського району Рівненської області, що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданим Вараським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Відповідно до довідок № № 1885, 1886 від 30.06.2023 виданих сектором «Реєстрація» відділу «ЦНАП» Департаменту соціального захисту та гідності Виконавчого комітету Вараської міської ради, ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 14.01.1997 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та разом з ним були зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з довідкою № 94/01-16 від 27.06.2023 виданої Вараською державною нотаріальною конторою, спадкоємцями на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 станом на 27.06.2023 є дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Килюшик А.А., в порядку заміщення державного нотаріуса Вараської міської державної нотаріальної контори від 30.04.2024 відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку в квартирі АДРЕСА_1 , після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , не подання документів, що підтверджують право власності спадкодавця на таке майно.
Як вбачається із змісту вказаної постанови нотаріусу було подано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.11.2021, укладений одним з подружжя - ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С. за р. № 1647, з якого вбачається, що титульним власником даної квартири є ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_3 не звернувся до нотаріуса добровільно та за згодою з дружиною про укладення договору про визначення його частки в квартирі.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.355, ч. 1 ст.356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 та 3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Із аналізу змісту ч. 1 ст. 368 ЦК України, випливає, що спільною сумісною власністю є та спільна власність двох чи більше осіб, у якій завідомо не визначені частки кожної з них.
Головною ознакою сумісної власності як різновиду права спільної власності є факт відсутності існування в об'єкті власності ідеальних часток кожного із співвласників, які б давали можливість виявити обсяг їх прав за наявності бажання одержати конкретну частину у спільному майні та розпорядитися нею.
Як спільна часткова, так і спільна сумісна власність можуть виникати або на підставі прямої вказівки закону, або на підставі правочину. Законодавством в окремих випадках надасться право особам на власний розсуд визначати для спільного майна режим часткової або сумісної власності.
Окремою нормою ч. 2 ст. 369 ЦК України, законодавець визначає порядок розпорядження сумісним майном. Воно має здійснюватися лише за згодою всіх співвласників, яка може бути виражена у будь-якій формі, встановленій ЦК для правочинів. Однак у випадках вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який вимагає нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода всіх співвласників на його вчинення має бути висловлена письмово й нотаріально посвідчена в порядку, встановленому законодавством.
Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ст. 372 ЦК України).
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , була придбана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час шлюбу, згідно договору купівлі-продажу укладеного позивачем ОСОБА_2 . Водночас, незалежно від того, на кого з подружжя оформлено нерухоме майно, придбана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартира згідно ст. 60 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, а відтак частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становить .
Таким чином після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина в тому числі і на частку квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, щодо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як встановлено ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, як визначено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
Згідно з ч. 1ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за N 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Підпунктом 4.18 п. 4 глави 10 розділу II вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є дружина - ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_1 , які прийняли спадщину як такі, що постійно проживали з спадкодавцем на день смерті, однак постановою державного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Килюшик А.А., в порядку заміщення державного нотаріуса Вараської міської державної нотаріальної контори від 30.04.2024 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку в квартирі АДРЕСА_1 , після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 їм було відмовлено, у зв'язку із відсутністю розподілу часток на вищевказану квартиру.
За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.
Відтак судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняли спадщину після смерті останнього, однак позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права через органи нотаріату, як і підтвердити своє право власності на успадковане нерухоме майно, зокрема на відповідні частки квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку із відсутністю розподілу часток на вищевказану квартиру.
Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи викладені вимоги законів, досліджені у судовому засіданні письмові докази, суд дійшов висновку, що спадкові права позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємців майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнання за ОСОБА_2 права власності на частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 81, 82, 247, 259, 263, 265, 328, 392 ЦПК України, ст. ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, ЦК України, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 29.07.2024.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації проживання АДРЕСА_2 .
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 адреса місця реєстрації проживання АДРЕСА_2 .
Відповідач: Тернопільська міська рада, код ЄДРПОУ 34334305, адреса місця знаходження вул. Листопадова, 5 м. Тернопіль, 46001.
Головуючий суддяН. Р. Кунець