16.07.2024 Справа №607/4488/24 Провадження №2/607/1565/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.,
з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
27.02.2024 Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 в якому просить стягнути з ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що на виконанні у Тернопільському міському ВДВС перебувало виконавче провадження № 59499183 від 10.07.2019 з примусового виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2018 у справі № 607/14899/18, якою в порядку грошової компенсації різниці у вартості часток виділеного майна ОСОБА_3 зобов'язується до 03.07.2019 добровільно сплатити ОСОБА_2 кошти у сумі 8628 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ на момент оплати, що на даний час становить 244000 грн. Підтвердженням виконання ОСОБА_3 свого зобов'язання про виплату ОСОБА_2 грошової компенсації різниці у вартості виділеного майна є виключно письмові документи (письмові розписки, нотаріально посвідчені заяви, акти за підписом обох сторін, документи про переказ грошових коштів і т.п.), яке відкрите постановою державного виконавця від 10.07.2019.
З поміж інших виконавчих дій вчинених у даному виконавчому провадження 17.12.2018 було проведено електронні торги ДП «Сетам», а саме здійснено реалізацію лоту № 392289 - 1/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 454113 від 17.12.2019. Переможцем даних торгів визнано ОСОБА_2 , яка являється стягувачем у виконавчому провадженні та яка відповідно до акту про проведені електронні торги від 26.12.2019 стала власником придбаного майна.
Стягнуті кошти в порядку реалізації арештованого майна у розмірі 198920,78 грн та 2314,36 грн перераховані на рахунок стягувача ОСОБА_2 . Таким чином за рахунок коштів переможця торгів ОСОБА_2 виконано зобов'язання боржника ОСОБА_3 перед стягувачем ОСОБА_2 .
Разом з тим, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.12.2021 у справі № 607/81/20 визнано недійсним розпорядження органу приватизації за № 47542 від 21.05.2018, виданого міським бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради, а також свідоцтво про право власності на житло, видане 21.05.2018 Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації про право спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що призвело до визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна частини трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , результати яких оформлено протоколом № 454113 проведення електронних торгів від 17.12.2019, реєстраційний номер лота 392289. При цьому як на момент визнання електронних торгів недійсними так і на момент подання до суду даного позову відсутні будь-які судові рішення про неправомірність дій чи бездіяльності державного виконавця при примусовому виконанні ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2018 у справі № 607/14899/18.
Позивач вказує, що 26.07.2022 та 26.08.2022 на адресу стягувача ОСОБА_2 надсилались вимоги про повернення коштів у сумі 201 235,14 грн, у зв'язку із скасуванням електронних торгів, проте на рахунок Відділу ДВС кошти від стягувача ОСОБА_2 не надходили.
03.01.2023 на адресу Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява ОСОБА_2 , як переможця електронних торгів, щодо повернення коштів у зв'язку із визнанням електронних торгів недійсними та припиненням речового права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 . На вказану заяву державним виконавцем надано відповідь про неможливість повернення коштів покупцю ОСОБА_2 , оскільки стягувач ОСОБА_2 (одна і таж особа) не повернула кошти отримані від реалізації майна.
Водночас, ОСОБА_2 , як переможцем електронних торгів було подано до Тернопільського міськрайонного суду позов до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення грошових коштів та рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.12.2023, у справі № 607/1346/23, стягнуто з Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 , грошові кошти у сумі 218 998,75 грн, а також інфляційні втрати у сумі 31 040,60 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 4679,97 грн.
Разом з тим, на переконання позивача, оскільки рішенням суду електронні торги були визнанні недійсними, кошти, які отримала ОСОБА_2 , як стягувач у розмірі 201 235,14 грн від реалізації арештованого майна мали б бути повернуті нею на рахунок Відділу ДВС, оскільки підстава на якій вони були набуті відпала, проте станом на даний час кошти на рахунок Відділу не повернуті.
На підставі вищевикладеного, позивач просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 в користь Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заборгованість у розмірі 201 235,14 грн, а також судовий збір у розмірі 3028 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання..
16.04.2024 судом зареєстровано відзив на позов поданий відповідачем ОСОБА_2 , в якому остання вказує, що у позовній заяві йдеться про виконавче провадження, яке вже більше як три роки закрито, а відтак позивач немає права здійснювати будь - які дії щодо вказаного виконавчого провадження чи щодо сторін цього провадження. Відповідач вважає, що правовідносини, які виникли між нею та Відділом ДВС не є цивільно - правовими, а тому не регулюються нормами ЦК України. Крім того, вимоги про повернення коштів у сумі 201 235,14 грн на думку відповідача є незаконними, оскільки у позовній заяві відсутні будь - які посилання на норму права, яка передбачає повернення таких коштів. З приводу безпідставно отриманих нею як стягувачем коштів, то звертає увагу, що кошти від Відділу ДВС вона отримала на підставі примусового виконання виконавчого документу, а саме ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2018 у справі № 607/14899/18 про затвердження мирової угоди. Зазначає, що вона була покупцем у електронних торгах і добросовісно виконала свої обов'язки і перерахувала Відділу ДВС кошти у розмірі 218 998,75 грн, який став їх безпідставним набувачем. Відповідач звертає увагу, що слід розмежувати виконавче провадження, яке вже давно закрито і договір купівлі-продажу, який визнаний судом недійсним. Також слід розмежовувати сторони виконавчого провадження і сторони договору. Одна й та сама особа може бути одночасно боржником і стягувачем у різних виконавчих провадженнях, позивачем і відповідачем у різних судових провадженнях, покупцем і продавцем у різних договорах. Також одна і та сама особа може бути стягувачем у виконавчому провадженні і покупцем у договорі купівлі продажу-майна. Проте відповідно до законодавства України стягувач має права і обов'язки, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», а покупець у договорі має права і обов'язки, передбачені цим договором та законодавством України. При чому, навіть коли стягувач і покупець є однією і тією ж особою - все одно у неї є відмінний (різний) процесуальний і матеріальних статус у різних життєвих ситуаціях. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.04.2024, відмовлено в прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення заборгованості у вигляді суми індексації та трьох процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання. Зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_2 та роз'яснено право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку. Копію зустрічної позовної заяви долучено до матеріалів справи № 607/4488/24, провадження № 2/607/1565/2024.
25.04.2024 відповідач ОСОБА_2 подала суду клопотання про застосування строків позовної давності, у якому вказує, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що кошти в сумі 198 920,78 грн перерахував на її банківський рахунок 24.12.2019, проте з того часу пройшло більше чотирьох років, а кошти в сумі 2314 грн позивач перерахував на мій рахунок 09.07.2020, тобто більше трьох з половиною років тому. З огляду на викладене просить суд застосувати у даній справі позовну давність та закрити провадження у справі.
Протокольною ухвалою суду від 27.05.2024 постановленою у судовому засіданні без видалення в нарадчу кімнату та занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначила, що на думку сторони позивача, усі учасники електронних торгів, які визнані недійсними, мають повернутись у попереднє положення, тобто стан який існував до проведення електронних. При цьому, коли відповідач ОСОБА_2 поверне кошти, які їй були сплачені за результатами проведених електронних торгів, як стягувачу, державна виконавча служба зможе відновити закрите виконавче провадження та продовжити вчиняти виконавчі дії, з виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2018.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечила з приводу позову та просила відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково зазначила, що її вини у визнанні електронних торгів недійсними немає, виконавче провадження закрито у зв'язку з його виконанням, а відтак вона як стягувач у виконавчому провадженні не повинна повертати сплачені їй кошти.
Третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся належним чином, шляхом надіслання на поштову адресу за його місцем проживання повісток про виклик до суду та опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази у матеріалах справи, а також процесуальні рішення прийняті судами у справах № 607/81/20 та № 607/1346/23, які наявні у загальному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень та на які посились сторони у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне:
Судом встановлено, що 10.07.2019 державним виконавцем Тернопільського міського ВДВС Савчук А.О. відкрито виконавче провадження № 59499183 з примусового виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/14898/18 від 03.10.2018, якою постановлено, що в порядку грошової компенсації різниці у вартості часток виділеного майна ОСОБА_3 зобов'язується до 03.07.2019 добровільно сплатити ОСОБА_2 кошти у сумі 8628 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ на момент оплати, що на даний час становить 244000 грн. Підтвердженням виконання ОСОБА_3 свого зобов'язання про виплату ОСОБА_2 грошової компенсації різниці у вартості виділеного майна є виключно письмові документи (письмові розписки, нотаріально посвідчені заяви, акти за підписом обох сторін, документи про переказ грошових коштів і т.п.), боржник ОСОБА_3 , стягувач ОСОБА_2 , що вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2019.
Постановою старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Савчук А.О. від 10.07.2019 у ВП № 59499183, накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_3 .
В ході здійснення примусового виконання у ВП № 59499183 державним виконавцем встановлено, що боржнику ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/4 частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 173269277 від 10.07.2019 та свідоцтвом про право власності на житло від 21.05.2018.
21.08.2019 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Савчук А.О. винесено постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на 1/4 частки квартири АДРЕСА_4 .
Постановою старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Савчук А.О. від 22.08.2019 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Експертно - консультаційна фірма «Орієнтир оцінка» у виконавчому провадженні № 59499183, якому доручено надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна). Надати ринкову оцінку майна, а саме частини трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомлено, що вартість арештованого майна, а саме частини трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 230 525 грн та надіслано висновок про вартість майна.
20.11.2019 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Савчук А.О.до Тернопільської філії ДП «Сетам» направлено заявку на реалізацію арештованого майна, а саме 1/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з протоколу проведення електронних торгів № 454113 від 17.12.2019 ДП «Сетам» проведено електронні торги, а саме здійснено реалізацію лоту № 392289 - 1/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем торгів визнано Учасника 1 - ОСОБА_2 . Ціна продажу реалізованого арештованого майна становить 230 525 грн. Сума сплаченого гарантійного внеску становить 11 526,25 грн, а сума, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця, - 218 998,75 грн.
26.12.2019 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Савчук А.О. складений акт про проведені електронні торги від 26.12.2019, який затверджений начальником Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Банахом В.Д.
Згідно з квитанцією від 20.19.2019 ОСОБА_2 сплатила на користь Тернопільського міського відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільські області кошти у сумі 218 998,75 грн. Призначення платежу: кошти за придбання на Сетам, протокол № 454113 від 17.12.2019, лот № 392289, ЄДРВП 59499183, переможець ОСОБА_2 .
Відповідно до реєстру платіжних доручень, за платіжним дорученням № 9802 від 23.12.2019 Тернопільським міським ВДВС ГТУЮ у ТО здійснено перерахунок стягувачу ОСОБА_2 коштів на суму 198 920,78 грн.
Згідно Виписки Держказначейської служби України, клієнта Тернопільський міський ВДВС Південно - західного МУМЮ м. Івано - Франківськ, за платіжним дорученням № 5861 на рахунок ОСОБА_2 в Тернопільському облас. АТОЩАД м. Тернопіль перераховано кошти у сумі 2 314,36 грн.
Постановою старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно - західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Савчук А.О. від 22.01.2021, закінчено виконавче провадження № 59499183 у зв'язку зі стягненням з боржника заборгованості у повному обсязі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2021 у справі № 607/81/20, яке набрало законної сили 15.04.2022, визнано недійсним розпорядження органу приватизації за № 47542 від 21.05.2018, видане міським бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради, а також свідоцтво про право власності на житло, видане 21.05.2018 Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації про право спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна 1/4 частки трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлено протоколом проведення електронних торгів № 454113 віл 17.12.2019, реєстраційний номер лота 392289. Припинено речове право спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.04.2022 у справі № 607/81/20, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2021 залишено без змін. Вказана постанова набрала законної сили 15.04.2022.
Ухвалою Верховного суду від 25 листопада 2022 року у справі № 607/81/20, касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2021 та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15.04.2022, повернуто заявнику.
29.07.2022 та 31.08.2022 Відділом державної виконавчої служби у м. Тернополі Південно - західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) на адресу ОСОБА_2 були надіслані вимоги № 39527 від 26.07.2022 та № 58814 від 26.08.2022 про повернення коштів у сумі 201 235,14 грн, які їй перераховані як стягувачу у ВП №59499183, у зв'язку із скасуванням електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна 1/4 частки трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлено протоколом проведення електронних торгів № 454113 віл 17.12.2019, реєстраційний номер лота 392289.
27.12.2022 ОСОБА_2 подала до Тернопільського МВ ДВС Південно - західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) заяву, у якій просила повернути їй кошти в сумі 218 998,75 грн, які вона перерахувала на рахунок Відділу за придбання на електронних торгах 1/4 частини квартири АДРЕСА_4 , у зв'язку із визнанням недійсними електронних торгів.
Відповідно до листа Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Південно - західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) № 304 від 06.01.2023 надісланого на адресу ОСОБА_2 у відповідь на її заяву, останню повідомлено, що 26.07.2022 та 26.08.2022 на її поштову адресу, як стягувачу направлено вимогу про повернення коштів у зв'язку із скасуванням електронних торгів. Також, Відділ повідомив ОСОБА_2 , що з моменту надходження коштів від ОСОБА_2 , як стягувача, кошти будуть повернуті ОСОБА_2 , як переможцю електронних торгів.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.12.2023 у справі № 607/1346/23, яке набрало законної сили 11.01.2024, позов ОСОБА_2 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення грошових коштів задоволено частково та стягнути з Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 218 998 грн 75 коп., а також інфляційні втрати у сумі 31 040 грн 60 коп. та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 4 679 грн 97 коп. У іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18.03.2024 у справі № 607/1346/23, постановлено апеляційну скаргу представника Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного управління Міністерства юстиції Шевчук А.О. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.12.2023 року вважати неподаною та повернути апелянту.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.07.2024 у справі № 607/24183/23, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про скасування та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення та скасування державної реєстрації права спільної часткової власності, задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво, яке видане приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бадер (Ломакіною) Л.В. 27.12.2019 та зареєстровано в реєстрі за № 1607, про те, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з частки трикімнатної квартири, загальною площею 81,0 кв. м., житловою площею 49,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50518932 від 27.12.2019 року, яке прийняте приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бадер (Ломакіною) Л.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної спільної часткової власності на частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Вказане рішення суду не набрало законної сили.
В силу вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.
За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 у справі №465/650/16-ц та від 23.01.2019 у справі №522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Згідно з частинами першою та третьою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.
Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.
За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків (додатковий наслідок) та застосовується виключно до сторін правочину.
Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину. Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).
Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт, а продавцем за таким договором може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів.
Судом встановлено, що 17.12.2019 було проведено електронні торги, а саме здійснено реалізацію лоту № 392289 - 1/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем торгів визнано Учасника 1 - ОСОБА_2 .
З протоколу проведення електронних торгів № 454113 від 17.12.2019 вбачається, що ДП «Сетам» було організатором торгів, а Тернопільський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області виступав на прилюдних торгах як продавець. Вказана обставина підтверджується також і тим, що покупець ОСОБА_2 сплатила кошти за придбане майно саме на рахунок Відділу ДВС.
Таким чином, оскільки при реалізації майна божника у виконавчому провадженні № 59499183 на електронних торгах, які відбулись 17.12.2019 продавцем майна був Тернопільський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, а рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2021 у справі № 607/81/20, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.04.2022, вказані електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна визнано недійсними, у Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області виник обов'язок повернути отримані від покупця кошти.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.12.2023 у справі № 607/1346/23, яке набрало законної сили 11.01.2024, позов ОСОБА_2 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення грошових коштів задоволено частково та стягнути з Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 218 998 грн 75 коп., а також інфляційні втрати у сумі 31 040 грн 60 коп. та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 4 679 грн 97 коп. У іншій частині позову відмовлено.
Як вбачається із змісту даного рішення, суд прийшов до висновку, що зважаючи на визнання електронних торгів недійсними в судовому порядку, причина для збереження коштів, одержаних внаслідок їх проведення, у відповідача відпала, відтак сплачені позивачем ОСОБА_2 на користь відповідача Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції кошти за придбане на електронних торгах нерухоме майно у сумі 218 998,75 грн, підлягають поверненню позивачеві за умови визнання таких електронних торгів недійсними. Судом встановлено, що продавцем за договором купівлі-продажу 1/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з прилюдних торгів є саме Тернопільський ВДВС як правонаступник Тернопільського міського ВДВС. Відтак саме на відповідача покладається обов'язок повернути покупцю за скасованими електронними торгами, тобто ОСОБА_2 , сплачену суму внеску у розмірі 218 998,75 грн. При цьому такий обов'язок виникає у відповідача у будь-якому випадку, не зважаючи на те, чи такі кошти були перераховані стягувачу у виконавчому провадженні чи ні.
Разом з тим, судом встановлено, що Тернопільський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області отримавши кошти від реалізації майна боржника, які були сплачені покупцем ОСОБА_2 перерахував їх на рахунок стягувача ОСОБА_2 , у загальному розмірі 201 235,14 грн, в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 607/14899/18 від 03.10.2018 (ВП № 59499183).
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).
Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).
Отже, виходячи з наведених норм Закону слідує, що Тернопільський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в даному випадку, хоч і був фактично продавцем у визнаних судом недійсними електронних торгах, однак діяв не як сторона у звичайному договорі купівлі-продажу, а як особа, зобов'язана законом, вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання судового рішення на користь стягувача - ОСОБА_2 .
Оскільки Тернопільський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, отримавши кошти з торгів за продане майно, зобов'язаний у визначений законом строк перерахувати їх стягувачу, то відповідно вільні кошти у сумі, що необхідна для повернення покупцю недійсного правочину на його рахунку відсутні, враховуючи також наведені норми Закону про заборону використовувати виконавцем для таких цілей кошти, виручені з інших торгів чи перераховані іншими боржниками.
Таким чином, Тернопільський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не може іншим способом забезпечити обов'язок з повернення покупцю отриманої суми в порядку реституції після визнання недійсними електронних торгів, ніж як вимагати повернення коштів від стягувача, який отримав і зберігає ці кошти без правових підстав, які відпали внаслідок судового рішення, яким визнано торги недійсними.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною третьої даної статті також передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц викладений правовий висновок про те, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
З урахуванням визнання прилюдних торгів недійсними, всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №910/14177/21.
Таким чином, оскільки рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2021 у справі № 607/81/20, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.04.2022 електронні торги з реалізації арештованого майна - 1/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 визнано недійсними, то отримані ОСОБА_2 , як стягувачем у виконавчому провадженні кошти від реалізації такого майна в розмірі 201 235,14 грн підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.
Суд зауважує, що результатом визнання електронних торгів недійсними є те, що всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню електронних торгів, що зумовлює обов'язок стягувача ОСОБА_2 повернути кошти, що перераховані Тернопільським міським відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у розмірі 201 235,14 грн.
29.07.2022 та 31.08.2022 Відділом державної виконавчої служби у м. Тернополі Південно - західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), яке є правонаступником Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на адресу ОСОБА_2 були надіслані вимоги № 39527 від 26.07.2022 та № 58814 від 26.08.2022 про повернення коштів у сумі 201 235,14 грн, які їй перераховані як стягувачу у ВП №59499183, у зв'язку із скасуванням електронних торгів, які як встановлено судом ОСОБА_2 не виконала.
За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що з моменту набрання рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2021 у справі № 607/81/20 законної сили відповідач ОСОБА_2 набула обов'язку щодо повернення Тернопільському міському відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області коштів у розмірі 201 235,14 грн, отриманих на виконання правочину, визнаного недійсним, проте відповідач вимоги відділу ДВС про повернення коштів не виконана та кошти не повернула, а тому їх належить стягнути на користь позивача, відтак позов є підставним.
Водночас, відповідач ОСОБА_2 подала суду заяву про застосування строків позовної давності, розглянувши яку суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 256, пункту 1 частини другої статті 258, частини першої статті 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком на пред'явлення позову особою, право якої порушене. При цьому, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
За змістом статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.
Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (близька за змістом позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Так, судом встановлено, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2021 у справі № 607/81/20, яке набрало законної сили 15.04.2022, визнано недійсним розпорядження органу приватизації за № 47542 від 21.05.2018, видане міським бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради, а також свідоцтво про право власності на житло, видане 21.05.2018 Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації про право спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна 1/4 частки трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлено протоколом проведення електронних торгів № 454113 віл 17.12.2019, реєстраційний номер лота 392289. Припинено речове право спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.04.2022 у справі № 607/81/20, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2021 залишено без змін. Вказана постанова набрала законної сили 15.04.2022.
Таким чином позивач дізнався про порушення свого права, а саме про визнання недійсними електронних торгів, результати яких оформлено протоколом проведення електронних торгів № 454113 від 17.12.2019, реєстраційний номер лота 392289 з моменту набрання законної силирішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2021 у справі № 607/81/20, а саме 15.04.2022, а позов, який розглядається у даній справі було подано через канцелярію суду 27.02.2024, відтак суд вважає, що строк позовної давності в даній справі позивачем пропущений не був.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 910/14177/21.
Отже, у даній справі вимоги заявлені позивачем в межах строку позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України, а тому підстави для застосування позовної давності щодо вказаних вимог відсутні, відповідно суд відмовляє відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні її заяви.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, слід задовольнити повністю.
За змістом ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028 грн за подання до суду даного позову. Поряд з цим судові витрати відповідача стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції грошові кошти у сумі 201 235 (двісті одна тисяча двісті тридцять п'ять) гривень 14 (чотирнадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 29.07.2024.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код. ЄДРПОУ 45000236, адреса місцязнаходження вул. Князя Острозького, 14 м. Тернопіль, 46002.
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_5 .
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .
Головуючий суддяН. Р. Кунець