29 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/1473/23
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуючий), Кощеєв І.М., Дармін М.О.)
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 (суддя Коваленко Н.М.)
за позовом Комунального підприємства "Олександрійський центральний ринок"
до Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни
про стягнення 65 173,35 грн, усунення перешкод в користуванні майном,
06.07.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (повний текст складено 19.06.2024) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі № 912/1473/23.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 для розгляду справи № 912/1473/23 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;
за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Як вбачається з касаційної скарги, заявник в якості підстав для касаційного оскарження судових рішень господарських судів попередніх інстанцій зазначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, ним обґрунтовано підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, зазначаючи в якості підстави для подання касаційної скарги пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не вказав які саме зібрані у справі докази не дослідили суди попередніх інстанцій, що, у свою чергу, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім загального посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити безпосередньо зазначення які саме зібрані у справі докази не досліджені судами попередніх інстанцій, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки у касаційні скарзі скаржником не зазначено підстави (підстав) її подання відповідно до змісту вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то згідно з частиною другою статті 292 цього кодексу зазначена скарга підлягає залишенню без руху.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У 2023 році Комунальне підприємство "Олександрійський центральний ринок" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в якій просило: - стягнути з Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни на користь Комунального підприємства "Олександрійський центральний ринок" 45 417,64 грн - неустойки та 28 202,15 грн - збитків, всього 73 619,79 грн; - зобов'язати Фізичну особу-підприємця Кутепову Ганну Юріївну усунути перешкоди в користуванні майном (частина земельної ділянки, яка передавалася Відповідачу як торгівельне місце № 347 в секторі "В" на Комунальному підприємстві "Олександрійський центральний ринок") шляхом звільнення торгівельного місця № 347 в секторі "В" на Комунальному підприємстві "Олександрійський центральний ринок" за адресою: 28000, м. Олександрія, вул. Ярмаркова, 57 від металевого контейнеру, товаро-матеріальних цінностей, інших речей які знаходяться на зазначеному торговому місці, за власний рахунок.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 позов задоволено частково. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Кутепову Ганну Юріївну усунути перешкоди в користуванні майном (частина земельної ділянки, яка передавалася Фізичній особі-підприємцю Кутеповій Ганні Юріївні, як торгівельне місце № 347 в секторі "В" на КП "Олександрійський центральний ринок") шляхом звільнення торгівельного місця №347 в секторі "В" на Комунальному підприємстві "Олександрійський центральний ринок" за адресою: 28000, м. Олександрія, вул. Ярмаркова, 57 від металевого контейнеру, товаро-матеріальних цінностей, інших речей які знаходяться на зазначеному торговому місці, за власний рахунок. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни на користь Комунального підприємства "Олександрійський центральний ринок" 45 123,44 грн - неустойки та 28 202,15 грн - збитків, всього 73 325,59 грн. В решті позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни задоволено частково. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі № 912/1473/23 скасовано в частині стягнення збитків у сумі 28 202,15 грн та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Також змінено рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у цій справі в частині суми неустойки та судового збору, що підлягає стягненню за розгляд позовної заяви, зазначивши, що з Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни на користь Комунального підприємства "Олександрійський центральний ринок" підлягає стягненню неустойка в сумі 40 106,68 грн, судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 4 335,73 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець Кутепова Ганна Юріївна просить Суд скасувати вищевказані судові рішення в частині вимог про усунення перешкод в користуванні майном і стягненні неустойки у розмірі 40 106,68 грн та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, з викладеного вбачається, що заявник оскаржує судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позивних вимог, а саме усунення перешкод в користуванні майном (1 вимога немайнового характеру) та стягнення неустойки у розмірі 40 106,68 грн (вимога майнового характеру).
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом абзацу 1 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлюється у розмірі 2 684,00 грн.
Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 8 588,80 грн, який розраховується наступним чином:
1) вимога немайнового характеру: 2 684,00 грн * 200% * 0,8 = 4 294,40 грн;
2) вимога майнового характеру: 2 684,00 грн * 1,5% * 200% * 0,8 = 4 294,40 грн (враховуючи, що 1,5% від оскаржуваної суми (40 106,68 грн) є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який передбачено підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Натомість заявник подав заяву про звільнення його від сплати судового збору за подання цієї скарги у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Розглянувши цю заяву, Суд відмовляє в її задоволенні, зважаючи на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення цієї статті, не поширюються на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів господарювання), незалежно від наявності майнового критерію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення від сплати судового збору юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів господарювання), відповідна заява Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни не підлягає задоволенню в силу закону.
Виходячи із положень частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
У зв'язку з цим, Фізичній особі-підприємцю Кутеповій Ганні Юріївні необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 8 588,80 грн, за наведеними нижче реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код банку отримувача (МФО): 899998
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подання:
- нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали);
- документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 912/1473/23, надавши Суду докази такого надіслання.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 912/1473/23.
2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі № 912/1473/23 залишити без руху до 28.08.2024, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Зуєв