вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
29.07.2024 Справа № 917/786/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу
за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост 17", вул. Польська, 2-Б, офіс 209, м. Полтава, Полтавська область, 36000
про стягнення 366 744,00 грн,
Секретар судового засідання Сілаєва О.Ф.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Військова частина НОМЕР_1 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост 17" 366 744,00 грн штрафних санкцій, з яких : 36 344,00 грн пеня та 330 400,00 грн штраф.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за укладеним 30.10.2023 року між сторонами Договором № 372Д.
Правовими підставами позову зазначено ст. 193, 231 Господарського Кодексу України.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (а.с. 4-33): копію договору № 372Д від 30.10.2023, копію листа від 21.12.2023 року №222/ДЛ/6550, копію листа від 26.01.2024 року № 222/ДЛ/371, копію листа від 29.02.2024 року № 222/ДЛ/898.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
10.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост 17" про стягнення 366 744,00 грн штрафних санкцій за невиконання прийнятих на себе зобов'язань за укладеним 30.10.2023 року між сторонами Договору № 372Д, з яких : 36 344,00 грн пеня та 330 400,00 грн штраф.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024 справу № 917/786/24 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 15.05.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду, визнав справу малозначною, відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 15.05.2024, що направлялась відповідачу за наявною в матеріалах справи адресою та яка співпадає з адресою, зазначеною у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній".
Відповідно до частин 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 15.05.2024 вважається врученою відповідачу 04.06.2024.
Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
30.10.2023 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форпост 17" (далі - Постачальник) було укладено Договір №372Д про закупівлю товарів в умовах воєнного стану (далі - Договір, а.с. 6-10).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику з дотриманням вимог законодавства предмети : Рукавички зимові, код ДК 021:2015 - 18420000-9 "Аксесуари для одягу" (далі - Товар) відповідно до Специфікації до Договору (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник - прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору);
- найменування (номенклатура/асортимент) Товару, перелік нормативних документів, що встановлюють основні вимоги до Товару, кількість та ціна за одиницю Товару визначено у Додатку 1 (п. 1.2 Договору);
- ціна Договору становить 1 652 000,00 грн без урахування податку на додану вартість (п. 3.1 Договору);
- поставка товару здійснюється протягом 40 календарних днів з моменту підписання Договору (п. 5.1 Договору);
- Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Замовником за кількістю та якістю з моменту підписання уповноваженими Сторонами Акту приймального контролю Товару за якістю та видаткової накладної (п. 5.5 Договору);
- Замовник має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов'язань Постачальником у порядку, визначеному п. 7.8 цього Договору (підп. 6.2.1 п. 6.2 Договору);
- за порушення строків передачі Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 (однієї десятої) відсотка вартості Товару, з якої допущено прострочення передачі за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів або за відмову від передачі Товару з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. Пеня, що передбачена даним пунктом Договору, нараховується протягом усього строку прострочення з будь-яких обмежень строків нарахування (п. 7.3 Договору);
- у разі невиконання або неналежного виконання Постачальником зобов'язань за цим Договором Замовник має право розірвати Договір односторонньому порядку, повідомивши про це Постачальника у 10-денний строк. У такому випадку Договір вважається розірваним односторонньому порядку з дати, зазначеної у повідомленні Замовника (п. 7.8 Договору);
- у разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов'язань по говору, Постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 20% (двадцяти) від суми непоставленого Товару відповідно до Договору, крім випадку передбаченого п. 6.4.3 Договору (п. 7.9 Договору);
- Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону. Несвоєчасне, більш ніж 10 (десяти) днів, повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них для виправдання (п. 8.2 Договору);
- у разі істотної зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладанні цього Договору, він може бути змінений за згодою Сторін відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали цей Договір, або уклали його на інших умовах (п. 9.1 Договору);
- цей Договір набирає чинності з я його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторони підписали Специфікацію (а.с. 11).
Як зазначає у позовній заяві позивач, відповідач в порушення умов Договору станом на 09.12.2023 року поставку обумовленого Договором товару не здійснив, про виникнення обставин непереборної сили відповідно до п. 8.2 Договору чи про істотну зміну обставин як підставу для зміни Договору відповідно до п. 9.1 Договору не повідомив.
Оскільки Відповідач не виконав умов Договору щодо поставки товару у визначений Договором строк, Позивачем було направлено відповідачу вимогу та повідомлення про розірвання Договору про закупівлю товарів в умовах воєнного стану від 30.10.2023 № 372Д з розрахунком пені (штрафу) № 222/ДП/650 від 21.12.2023 (а.с. 12-14). Направлення цієї вимоги та повідомлення на адресу відповідача підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявні накладна Укрпошти від 22.12.2023, чек Укрпошти від 22.12.2023, опис вкладення від 22.12.2023 та конверт за поштовим відправленням № 0417600232035 (а.с. 15-17).
Враховуючи, що відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки товару не виконав, на підставі п.7.3 Договору позивачем була нарахована пеня в сумі 36 344,00 грн за період з 10.12.2023 по 31.12.2023 та штраф на підставі п. 7.9 Договору в розмірі 330 400,00 грн.
27.01.2024 року на адресу Відповідача була відправлена претензія від 26.01.2024 року № 222/Л/371 (а.с. 18-20) у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань з поставки продукції на загальну суму 366 744,00 грн., яка була отримана Відповідачем 31.01.2024 року, але до 29.02.2024 року зазначена сума не була перерахована на рахунок Позивача.
Направлення цієї вимоги та повідомлення на адресу відповідача та отримання відповідачем вказаної кореспонденції 31.01.2024 підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявні накладна Укрпошти від 27.01.2024, чек Укрпошти від 27.01.2024, опис вкладення від 27.01.2024 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0417600289703 (а.с. 21-22).
29.02.2024 року на адресу Відповідача повторно була відправлена претензія від 29.02.2024 року № 222/ДЛ/898 (а.с. 23-25) у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань з поставки продукції на загальну суму 366 744,00грн. з вимогою сплати штрафних санкцій передбачених умовами Договору № 372Д в термін до 15.03.2024 року, але 20.03.2024 року повернута Укрпоштою без вручення.
Направлення цієї вимоги та повідомлення на адресу відповідача підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявні накладна Укрпошти від 29.02.2024, чек Укрпошти від 29.02.2024, опис вкладення від 29.02.2024 конверт за поштовим відправленням №0417600292496 (а.с. 26-28).
За даними позивача відповідач у добровільному порядку вказані суми пені та штрафу не сплатив.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 366 744,00 грн штрафних санкцій за невиконання прийнятих на себе зобов'язань за укладеним 30.10.2023 року між сторонами Договору № 372Д, з яких : 36 344,00 грн пеня та 330 400,00 грн штраф.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується прийняття відповідачем на себе зобов'язання з поставки товару відповідно до умов Договору, проте доказів виконання цих зобов'язань матеріали справи не містять, позивач стверджує про те, що Відповідач товар не поставив. Дана обставина відповідачем не спростована.
У п. 7.3 Договору сторони узгодили, що за порушення строків передачі Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 (однієї десятої) відсотка вартості Товару, з якої допущено прострочення передачі за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів або за відмову від передачі Товару з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. Пеня, що передбачена даним пунктом Договору, нараховується протягом усього строку прострочення з будь-яких обмежень строків нарахування.
Крім того, у п. 7. 9 Договору сторони узгодили, що у разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов'язань по говору, Постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 20% (двадцяти) від суми непоставленого Товару відповідно до Договору, крім випадку передбаченого п. 6.4.3 Договору.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені з моменту прострочення поставки (10.12.2023) до моменту розірвання Договору (31.12.2023) та штрафу, не виявив завищення його розміру з боку позивача, а тому вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання перед позивачем зі своєчасної поставки товару в узгоджені сторонами строки, чим порушив умови укладеного з позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства.
За вказаних обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат.
При пред'явленні даного позову позивачем платіжною інструкцією № 1718 від 26.04.2024 було сплачено судовий збір в розмірі 5 501,16 грн. Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (а.с. 35).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост 17" (вул. Польська, 2-Б, офіс 209, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44779177) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 366 744,00 грн неустойки та 5 501,16 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 29.07.2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик