вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
18 липня 2024 рокуСправа № 912/981/24
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.
при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/981/24 від 29.04.2024
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "АГРОСВІТ" (далі - ТОВ НВФ "АГРОСВІТ"), код ЄДР 23233729, вул. Межева, 2/1, смт Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28034, поштова адреса: вул. Шевченка, 48, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28001
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства ім. ВАТУТІНА (далі - ПСП ІМ. ВАТУТІНА), код ЄДР 13756231, с. Мала Вільшанка, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26607
про стягнення заборгованості за договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції №29/05-1ХВ від 29 травня 2023 року,
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ НВФ "АГРОСВІТ" до ПСП ІМ. ВАТУТІНА з вимогами:
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. ВАТУТІНА (код 13756231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (код 23233729) суму в розмірі 1 804 671,85 грн., з яких: 917 431,40 грн. - сума основного боргу, 468 456,96 грн - пеня, 418 783,49 грн - 30% річних.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. ВАТУТІНА (код 13756231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (код 23233729) суму в розмірі 27 070,08 грн - сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №29/05-1ХВ від 29.05.2023 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції в частині своєчасної оплати товару.
Ухвалою від 29.04.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/981/24, ухвалив справу №912/981/24 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 28.05.2024 - 11:30, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
14.05.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача в межах строку, встановленого судом, надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 14.05.2024 з вимогами:
1. Долучити відзив на позовну заяву ТОВ науково-виробнича фірма "Агросвіт" до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна про стягнення заборгованості до матеріалів справи №912/981/24.
2. У задоволенні позовних вимог ТОВ науково-виробнича фірма "Агросвіт" відмовити повністю.
В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.
На виконання умов Договору та додатків до нього Продавець поставив Покупцю Товар на загальну суму 4 917 431,40 грн, в тому числі ПДВ.
Відповідач купував товар у позивача, розраховуючи зібрати урожай, здійснити його продаж, вивезення за кордон та розрахуватися отриманими від покупців коштами. Відповідач зіткнувся із максимально утрудненою можливістю експорту зернових культур, що вирощені відповідачем. Внаслідок вказаного відповідач не отримує кошти від здійснення основного виду діяльності, що зареєстрований у ЄДР.
Також вказує, що загальна сума розрахованого позивачем розміру відповідальності за порушення зобов'язання (пеня у розмірі 468 456,96 грн, сума відсотків 418 763,49 грн) у співвідношенні до суми основної заборгованості (917 431,40 грн) є надмірно великою.
Тому є очевидним, що стягнення заявлених штрафних санкцій суперечить критерію справедливості і позивач, заявляючи до стягнення такої суми штрафних санкцій, порушує принцип добросовісності, що полягає в зловживанні своїм правом, завдаючи значну шкоду відповідачу.
Аналогічний висновок також зазначав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 26.03.2020 у справі 904/2847/19, де суд вказав наступне: "…сума штрафних санкцій є надмірно великими і становлять третину вартості товару, поставленого з порушенням строків, а тому є очевидним, що стягнення заявлених штрафних санкцій суперечить критерію справедливості і позивач, заявляючи до стягнення таку суму штрафних санкцій, порушує принцип добросовісності, що полягає в зловживанні своїм правом, завдаючи шкоду постачальнику…"
Відповідач на надав суду жодних доказів завдання позивачу збитків несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.
Відтак, вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, яка дорівнює сумі зобов'язання не можна вважати такою, яка б відповідала принципу добросовісності.
15.05.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача в межах строку, встановленого судом, надійшли заперечення №б/н від 15.05.2024 на відзив Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (які суд розцінює як відповідь на відзив) з вимогами:
1. Долучити заперечення на відзив до матеріалів справи №912/981/24.
2. Позовні вимоги ТОВ НВФ "Агросвіт" задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування відповіді на відзив зазначено таке.
Штрафні санкції за не виконання умов договору №29/05-1ХВ від 29.05.2023 нараховані позивачем на дату звернення із позовом до суду, а саме на 16.04.2024.
До того ж, з метою недопущення непропорційного фінансового навантаження підприємства відповідача, позивач не скористався умовами п. 6.2. Договору, яка передбачає додаткове нарахування відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але не оплаченого товару у разі порушення строків оплати вартості товару, а також умовами п. 11.4. Договору, щодо нарахування на суму заборгованості індексу інфляції.
Вказане спростовує доводи відповідача про надмірність, непропорційність чи невиправданість нарахування йому пені та відсотків за невиконання умов Договору.
При цьому, посилання відповідача на практику Верховного суду, зокрема рішення від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, є безпідставним, оскільки надмірно великий розмір штрафних санкцій, виходячи із практики Верховного суду, це непропорційно завищений розмір цих санкцій, який перевищує розмір самого боргу.
Укладаючи з позивачем договір, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків оплати, відповідач, беручи на себе відповідні зобов'язання, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасного проведення оплати.
До того, ж, у п. 14.1. вказаного вище Договору поставки товару передбачено, що сторони підтверджують, що даний Договір підписаний при повному розумінні всіх його положень та були погоджені всі істотні умови Договору.
Щодо підстав, що відповідач зіткнувся із максимально утрудненою можливістю експорту зернових культур, просить суд звернути увагу на наступний пункт договору, а саме п. 12.2. Договору, де вказано, що Покупець гарантує продавцю, що є фінансово спроможнім, щоб виконати свої зобов'язання по Договору.
Також ПСП ІМ. ВАТУТІНА орендує 969 земельні ділянки з яких отримує дохід. А також є 100% засновником СФГ "Майбутнє", з якого теж отримує дохід.
Відповідач не вживав жодних заходів щодо належного виконання своїх обов'язків, а навпаки, намагався уникнути їх виконання, затягував з оплатою.
Так, ПСП ІМ. ВАТУТІНА тривалий час не сплачували заборгованість, так як крайня дата виконання грошового зобов'язання сторони встановили - 15.08.2023.
В свою чергу, підприємство позивача турбується про збереження своєї ділової репутації, в результаті чого повинна своєчасно та повністю виконувати свої договірні зобов'язання перед постачальниками, а це, як правило, іноземні компанії, де жорстко контролюються умови та строки оплати по контрактам і за прострочення строку виконання грошових зобов'язань нараховуються штрафні санкції. В результаті чого позивач залучив оборотні кошти через отримання кредитного ресурсу в установах Банків, за користування якого передбачена сплата банківського відсотку в розмірі 19% річних, що складає 1,6% в місяць.
Таким чином, нарахування відповідачу штрафних санкцій за Договором поставки є компенсацією підприємству позивача тих непередбачених витрат, які сталися через порушення відповідачем своїх зобов'язань.
Між іншим, у відзиві відповідач зазначає, що фактично визнає позов, оскільки жодним чином не заперечує щодо порушення ним своїх грошових зобов'язань за договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції з простроченням встановленим цим договором строків виконання зобов'язання.
Також Позивач звертає увагу суду на той факт, що станом на момент подачі позову зобов'язання за договором не було виконане в повному обсязі, що свідчить про недобросовісне ставлення відповідача до виконання своїх зобов'язань. Наведені відповідачем у відзиві доводи не містять жодних доказів, які б свідчили про винятковість даної ситуації.
Окрім того, позивач наголошує на наявності заборгованості на момент звернення до суду та вказує, що не було вчинено жодних необхідних заходів по виконанню зобов'язання своєчасно, боржником навіть не доведено факту здійснення дій, направлених на прискорення оплати продукції, а також відсутня будь-яка обґрунтована причина винної поведінки боржника щодо несвоєчасної оплати за поставлений товар.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
22.05.2024 позивач подав до суду заяву №б/н від 22.05.2024 про розгляд справи без участі, відповідно до якої просить розглянути справу без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Ухвалою від 28.05.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.06.2024 - 11:00 год.
Протокольною ухвалою від 28.06.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголошено перерву в судовому засіданні до 18.07.2024 - 11:00 год.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками Господарського суду Кіровоградської області про доставку електронного листа, які місяться в матеріалах справи.
16.07.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява №б/н від 16.07.2024 про розгляд справи без участі, відповідно до змісту якої станом на 16 липня 2024 року заборгованість не погашена та відповідач ніяким чином не намагається домовитися з позивачем щодо погашення заборгованості по Договору; просить розглянути справу за позовом ТОВ НВФ "Агросвіт" (ЄДРПОУ: 23233729) до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (далі - "Відповідач") про стягнення 1 804 671,85 грн, що призначено на 18 липня 2024 року о 11:00, без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами; позов підтримуються в повному обсязі та просять Суд його задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 18.07.2024 за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.
29.05.2023 ТОВ НВФ "АГРОСВІТ" (далі - Продавець) та ПСП ІМ. ВАТУТІНА (далі - Покупець) укладено Договір поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції №29/05-1ХВ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується здійснити постачання Товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції Покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засоби захисту рослин, добрива (далі - Товар), який Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до п. 1.2. цього Договору на умовах, що вказуються сторонами в Доповненнях.
Відповідно до п. 1.2. Договору загальна кількість Товару, "Еквівалент ціни Товару", "Погоджений курс", асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати Товару, що постачається за даним Договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у Доповненнях до нього.
Згідно з п. 1.4. Договору сторони в рамках даного Договору можуть внести зміни до умов даного Договору. Кожне окреме Доповнення до цього Договору є окремим погодженням в рамках даного Договору, воно не відміняє та не змінює дію попередніх Доповнень та самого Договору тільки якщо в ньому не вказано інше.
Датою поставки вважається дата, вказана у накладних на відпуск товару. (п. 2.4. Договору)
Ціна товару, що постачається продавцем вказується сторонами в Доповненнях до даного договору і визначається сторонами як "тверда ціна" та "попередня ціна". (п. 3.1. Договору)
Загальна Ціна договору визначається як сума вартості Доповнень до нього. (п. 3.6. Договору)
Покупець зобов'язаний оплатити прийнятий ним Товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, в строки встановлені в Доповненнях до цього Договору. Сторони за окремим Доповненням до цього Договору можуть вибрати іншу форму оплати за переданий товар. (п. 4.1. Договору)
Відповідно до п. 4.3. Договору Покупець оплачує Товар, що був прийнятий ним, згідно. п. 2.5. даного Договору, в строк, що указано в останньому Доповненні до цього Договору.
Згідно з п. 6.1.-6.2. Договору відсотки за користування товарним кредитом, нараховані згідно п. 1.1. Доповнень до Договору та включені до вартості Товару. Продавець має право, а Покупець погоджується з тим, якщо у разі порушення Покупцем строків оплати указаних в Доповненнях до даного Договору, Продавець може додатково нарахувати відсотки за користування товарним кредитом, без додаткового погодження з Покупцем, за період з моменту передання Товару до моменту виконання грошового зобов'язання вказаного в Доповненні у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але неоплаченого Товару. Додатково нараховані відсотки за користування товарним кредитом Покупець зобов'язується сплатити на протязі 5-ти днів з моменту отримання рахунку-фактури.
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За порушення строків оплати переданого Товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 11.1.-11.2. Договору).
Сторони погодили не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій (пені), а застосовувати загальний строк позовної давності. (п. 11.3. Договору)
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, Продавець може вимагати від Покупця, а останній зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми. (п. 11.4. Договору)
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 13.1. Договору)
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
Згідно з умовами договору поставки, між сторонами укладено Доповнення від 29.05.2023 про поставку товарів на умовах товарного кредиту №1/тк до Договору №29/05-1ХВ поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції (далі - Доповнення), в якому узгодили асортимент товару, що постачається продавцем, його кількість та ціну, а також строки поставки та оплати, а саме: поставлялося Гербіцид Геліантекс, КС (1л) в кількості - 350,00 л, на суму - 4 917 431,40 грн. в тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 2.1. Доповнення Покупець зобов'язується сплатити за отриманий ним Товар в такому порядку: Покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 15 серпня 2023 р. в сумі 4 917 431,40 грн, що становить 100% вартості товару.
Позивач вказує, що поставив товар на суму 4 917 431,40 грн, зазначений в доповненнях, що підтверджується видатковою накладною №А/05-00768 від 30.05.2023.
За твердженням позивача, відповідач з порушенням умови виконання грошових зобов'язань, частково виконав грошові зобов'язання та сплатив на розрахунковий рахунок позивача суму - 4 000 000,00 грн, в такі строки: платіжне доручення від 18.10.2023 в сумі - 3 500 000,00 грн; платіжне доручення від 30.11.2023 в сумі - 500 000,00 грн.
Крім того позивач нарахував 468 456,96 грн пені та 418 783,49 грн 30% річних.
Відсутність розрахунку стало підставою для звернення з позовом у даній справі.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, за правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Укладений між сторонами Договір у встановленому законом порядку не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином, є підставою для виникнення у сторін за цим Договором господарських зобов'язань відповідно до параграфу 1 глави 54 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
На підставі укладеного Договору поставки для виробництва сільськогосподарської продукції №29/05-1ХВ від 29.05.2023 між сторонами виникли правовідносини поставки (купівлі-продажу), в силу яких ТОВ НВФ "АГРОСВІТ" зобов'язалось передати у власність товар, а ПСП ІМ. ВАТУТІНА - прийняти та оплатити цей товар на умовах Договору.
Згідно видаткової накладної №А/05-00768 від 30.05.2023 підтверджено передачу відповідачу гербіциду Геліантекс в кількості 350 л. на загальну суму з ПДВ 4 917 431,40 грн.
Вказана обставина визнається відповідачем та не заперечується.
Як встановлено, порядок розрахунку за товар визначено п. 2.1. Доповнення від 29.05.2023 про поставку товарів на умовах товарного кредиту №1/тк до договору №29/05-ІХВ поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 29 травня 2023 р., відповідно до якого покупець зобов'язується сплатити за отриманий ним Товар в такому порядку: покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 15 серпня 2023 р. в сумі 4 917 431,40 грн, що становить 100% вартості товару.
Обов'язок відповідача, як покупця, оплатити отриманий товар є законодавчо визначеним та документально підтвердженим з огляду на фактичне отримання відповідного товару.
Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, а саме сплатив 18.10.2023 - 3 500 000,00 грн та 30.11.2023 - 500 000,00 грн.
Отже, заборгованість становить 917 431,40 грн.
Доказів сплати заборгованості у повному обсязі відповідачем до суду не надано.
Відповідач не надав доказів існування об'єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного (повного та у строк) виконання зобов'язання.
З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строки виконання зобов'язання за Договором є такими, що настали, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 917 431,40 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно п. 11.2. Договору, сторони встановили, що за порушення строків оплати переданого товару Покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При перевірці розрахунку пені, здійсненого позивачем (в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України), господарський суд встановив, що позивачем не враховано кількість днів у 2024 році (366) при нарахуванні пені за період з 01.01.2024 по 11.02.2024.
За перерахунком суду розмір пені становить:
за період з 16.08.2023 по 17.10.2023 на суму боргу 4 917 431,40 грн - 355 671,75 грн;
за період з 18.10.2023 по 29.11.2023 на суму боргу 1 417 431,40 грн - 56 231,25 грн;
за період з 30.11.2023 по 11.02.2024 на суму боргу 917 431,40 грн - 56 467,46 грн.
Всього: 468 370,46 грн.
Отже, загальний розмір пені за період з 16.08.2023 по 11.02.2024 становить 468 370,46 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 11.4. Договору, сторони погодили, що відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, Продавець може вимагати від Покупця, а останній зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 30% річних за період з 16.08.2023 по 16.04.2024 встановив його помилковість в частині нарахування за період з 16.08.2023 по 17.10.2023, а також неврахування кількості днів у 2024 році (366) при нарахуванні 30% річних за період з 01.01.2024 по 16.04.2024.
За перерахунком суду розмір 30% річних становить:
за період з 16.08.2023 по 17.10.2023 на суму боргу 4 917 431,40 грн - 254 628,63 грн;
за період з 18.10.2023 по 29.11.2023 на суму боргу 1 417 431,40 грн - 50 095,52 грн;
за період з 30.11.2023 по 16.04.2024 на суму боргу 917 431,40 грн - 104 592,95 грн.
Всього: 409 317,10 грн.
Отже, загальний розмір 30% річних за період з 16.08.2023 по 16.04.2024 становить 409 317,10 грн.
Щодо посилання відповідача на надмірно великий розмір відповідальності за порушення зобов'язання, викладеного у відзиві на позов, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Господарський суд враховує, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
При цьому, ні у наведених правових нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Господарський суд зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).
Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також суд зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення. Діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 ГПК України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 ЦК України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, вирішуючи питання щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 Цивільного кодексу України, зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду, підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Таким чином, саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Господарський суд враховує інтереси позивача та приймає до уваги, що позивач мав правомірні очікування оплати отриманого товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.
Нараховані позивачем пеня та 30% річних базуються на умовах договору, які в силу закону є обов'язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені та 30% річних.
Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про можливість зменшення нарахованого позивачем розміру пені та відсотків річних, судом враховується, що такі нарахування не є співрозмірними сумі заборгованості, оскільки становлять 95,67% від суми основної заборгованості.
Надана до суду копія кредитного договору №202.53707/FW202/130 від 14.11.2023, укладеного між ТОВ НВФ "АГРОСВІТ" та АТ "ПроКредит Банк", не є підтвердженням понесення позивачем збитків або можливості їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.
Посилання позивача на те, що з метою недопущення непропорційного фінансового навантаження підприємства відповідача, позивач не скористався умовами п. 6.2. Договору, яка передбачає додаткове нарахування відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але не оплаченого товару у разі порушення строків оплати вартості товару, а також умовами п. 11.4. Договору щодо нарахування на суму заборгованості індексу інфляції, суд оцінює критично, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з іншим позовом щодо стягнення таких нарахувань.
Отже, на думку суду стягнення з відповідача пені та 30% річних у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності; ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань; тривалість невиконання відповідачем своїх зобов'язань; неспіврозмірність суми штрафних санкцій розміру невиконаного відповідачем зобов'язання; відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних позивачу внаслідок невиконання відповідачем умов договору, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд доходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та 30% річних на 50%, які підлягають стягненню з відповідача у розмірі: 234 185,23 грн (пеня) та 204 658,55 грн (30% річних), відповідно.
При цьому, господарський суд зауважує, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми річних та пені спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
За висновками суду, присудження до стягнення пені та 30% річних у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів повного виконання взятих на себе зобов'язань у строки, встановлені договором, висновки суду про зменшення розміру пені та відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача на користь позивача 917 431,40 грн - суми основного боргу, 234 185,23 грн - пені, 204 658,55 грн - 30% річних та відмови в задоволенні решти позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 26 926,78 грн (1,5% за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено - 1 795 118,96 грн).
Інших судових витрат сторони не заявляють.
Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. ВАТУТІНА (код ЄДР 13756231, с. Мала Вільшанка, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "АГРОСВІТ" (код ЄДР 23233729, вул. Межева, 2/1, смт Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28034) заборгованість в розмірі 1 356 275,18 грн, з яких: 917 431,40 грн - сума основного боргу, 234 185,23 грн - пеня, 204 658,55 грн - 30% річних, а також 26 926,78 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам.
Повне рішення складено 29.07.2024.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.