ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2024Справа № 910/6248/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр», м. Київ
до Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"», м. Київ
про стягнення 329 467,29 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр» (далі - ДП «СВЦ»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"» (далі - ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК "Автомобільні дороги України"»/відповідач) про стягнення 329 467,29 грн - штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про добровільне відшкодування завданої шкоди №72 від 04.08.2023.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.05.2024 позовну заяву ДП «СВЦ» прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, разом із позовною заявою ДП «СВЦ» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову - 329 467,29 грн та судового збору - 4 942,01 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"».
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.05.2024 у задоволенні заяви ДП «СВЦ» про вжиття заходів забезпечення позову відмовив.
03.06.2024 через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому ДП «Київський облавтодор» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на невірний розрахунок позивачем пені, а саме, останнім не враховано положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», внаслідок чого, за розрахунком відповідача, пеня, яка підлягає стягненню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором про добровільне відшкодування завданої шкоди №72 від 04.08.2023, становить 27 579,23 грн.
12.06.2024 до канцелярії суду від ДП «СВЦ» надійшла відповідь на відзив.
21.06.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
17.07.2024 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.08.2023 між Дочірнім підприємством «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"» та Державним підприємством «Сервісно-видавничий центр» укладено договір про добровільне відшкодування завданої шкоди №72, відповідно до якого ДП «Київський облавтодор» зобов'язалося добровільно відшкодувати ДП «СВЦ» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У відповідності до п. 1.2. договору, з вини ДП «Київський облавтодор» 15.07.2021 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої, пошкоджено автомобіль «Volkswagen Sharan», державний номер НОМЕР_1 , що завдало шкоди ДП «СВЦ» на суму 371 859,30 грн.
Згідно із п. 2.1. договору ДП «Київський облавтодор» відшкодовує завдану шкоду ДП «СВЦ», визначену п. 1.2. розділу 1 цього договору, у розмірі 371 859,30 грн шляхом перерахування коштів на рахунок ДП «СВЦ» відповідно до графіка платежів, що додається, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.2. договору, за порушення строків відшкодування шкоди ДП «Київський облавтодор» сплачує неустойку в розмірі 1,0% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Договір діє з моменту його укладення і до 31.12.2023, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1. договору).
У додатку до договору №72 від 04.08.2023 сторони погодили графік платежів, відповідно до якого ДП «Київський облавтодор» здійснює відшкодування ДП «СВЦ» шкоди в наступному порядку: до 30.08.2023 - 74 371,90 грн; до 30.09.2023 - 74 371,90 грн; до 30.10.2023 - 74 371,90 грн; до 30.11.2023 - 74 371,90 грн; до 30.12.2023 - 74 371,90 грн.
Проте, відповідачем не дотримано наведеного графіку платежів, зокрема ДП «Київський облавтодор» здійснив лише оплату 08.09.2023 згідно платіжної інструкції №1685 у сумі 74 371,90 грн та 12.10.2023 згідно платіжної інструкції № 1490 на суму 74 371,90 грн.
У подальшому, відповідач припинив здійснювати платежі, передбачені наведеним вище графіком, внаслідок чого позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"» про стягнення 223 115,50 грн - заборгованості за договором про добровільне відшкодування завданої шкоди №72 від 04.08.2023.
28.02.2024 Господарським судом міста Києва видано судовий наказ у справі №910/956/24, яким стягнуто з Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"» на користь Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» 223 115,50 грн - заборгованості, 302,80 грн - судового збору.
05.04.2024 Державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання судового наказу №910/956/24 від 28.02.2024.
20.04.2024 згідно платіжної інструкції №18771 на рахунок позивача надійшли кошти у розмірі 223 418,30 грн із призначенням платежу: «№910/956/24; 28.02.2024; Дочірнє підприємство «Київський облавтодор» відкр.; НОМЕР_2; кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача».
Отже, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з відшкодування шкоди, зокрема, порушення графіку платежів, визначених у додатку до договору, позивач на підставі п. 3.2. договору здійснив нарахування пені у розмірі 329 467,29 грн.
Так, 23.04.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 329 467,29 грн, а також рахунок на оплату №228 від 23.04.2024.
Відповідач цю претензію отримав 26.04.2024, проте відповіді не надав, пеню не сплатив.
За таких обставин, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення із ДП «Київський облавтодор» пені у розмірі 329 467,29 грн, нарахованої за період з 31.08.2023 по 19.04.2024.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПКУкраїни.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Судом встановлено, що 04.08.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір про добровільне відшкодування завданої шкоди №72, відповідно до якого ДП «Київський облавтодор» зобов'язалося добровільно відшкодувати ДП «СВЦ» шкоду у розмірі 371 859,30 грн, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що у додатку до договору про добровільне відшкодування завданої шкоди №72 сторони погодили графік платежів, відповідно до якого ДП «Київський облавтодор» здійснює відшкодування ДП «СВЦ» шкоди у наступному порядку: до 30.08.2023 - 74 371,90 грн; до 30.09.2023 - 74 371,90 грн; до 30.10.2023 - 74 371,90 грн; до 30.11.2023 - 74 371,90 грн; до 30.12.2023 - 74 371,90 грн.
Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що останній належним чином взяті на себе зобов'язання за договором (з урахуванням додатку до нього) не виконав, зокрема, відшкодування шкоди здійснив із порушенням графіку, погодженого сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відтак, позивач на підставі п. 3.2. договору нараховує пеню у розмірі 329 467,29 грн за період з 31.08.2023 по 19.04.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Так, відповідно до п. 3.2. договору, за порушення строків відшкодування шкоди ДП «Київський облавтодор» сплачує неустойку в розмірі 1,0% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом із тим, суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, узгоджений сторонами в договорі розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Наведена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена у постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 року у справі № 5002-2/5109-2010.
Отже, з наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що ДП «СВЦ» не врахувало положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», внаслідок чого розрахунок пені здійснено арифметично невірно.
Суд, здійснивши розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу, з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат за період з 31.08.2023 по 19.04.2024, дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 27 579,23 грн, що має наслідком часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» задовольнити частково.
Стягнути із Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"» (03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, (перейменована на Святослава Хороброго), будинок 11-А; ідентифікаційний код 03445665) на користь Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» (04080, місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 6; ідентифікаційний код 25286486) 27 579 (двадцять сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 23 коп. - пені та 413 (чотириста тринадцять) грн 68 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя В.В. Бондарчук