ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2024Справа № 910/16029/23
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Спецсервіс»
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 794 430,01 грн,
Приватне підприємство «Спецсервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 794 430,01 грн, з яких 787 002,00 грн заборгованості, 3 935,01 грн інфляційних втрат та 3 493,00 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № 53-122-01-23-13374 від 05.05.2023 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16029/23, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/16029/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про їх вручення.
07.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
16.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та відповідь на відзив на позовну заяву.
21.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
21.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 78 130,00 грн.
28.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 40 000,00 грн.
30.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
12.12.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн.
16.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
16.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 30 000,00 грн.
19.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про заміну сторони (відповідача) його правонаступником - Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
30.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
31.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 30 000,00 грн.
31.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн.
31.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи.
05.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 50 000,00 грн.
05.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.
08.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 50 000,00 грн.
04.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 було замінено відповідача у справі № 910/16029/23 на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (34400, Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код: 05425046).
Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.05.2023 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач, замовник), від імені якого діяв відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») та Приватним підприємством «Спецсервіс» (далі - позивач, постачальник) було укладено Договір поставки № 53-122-01-23-13374 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору) (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2 Договору предметом поставки є продукція: 39710000-2 Кондиціонери, яка передбачена специфікацією №1 до даного Договору.
Згідно з пунктом 1.4 Договору місцем виконання даного договору є місто Вараш Рівненської області.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що його загальна сума становить 787 002,00 грн без ПДВ.
У відповідності до пункту 3.1 Договору продукція поставляється в період до 30.11.2023. Строк поставки продукції по даному Договору вказаний у специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного Договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється постачальником на умовах DDР, згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, місто Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Відповідно до пункту 8.4 Договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції.
Згідно з пунктом 12.1 Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, строк його дії по 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним Договором, до спливу гарантійних строків.
До вищезазначеного Договору сторонами підписано Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору) та Технічну специфікацію (Додаток № 2 до Договору).
26.06.2023 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони погодили Додаток № 1 - Специфікацію № 1 викласти в наступній редакції: "1. Кондиціонер Neoclima NS/NU-09EHXlwleu у кількості 26 шт., за ціною за одиницю без ПДВ - 18 300,00 грн, загальною сумою без ПДВ - 475 800,00 грн, зі строком поставки, кількості 60 календарних днів; 2. Кондиціонер Neoclima NS/NU-12EHXlwleu у кількості 17 шт., за ціною за одиницю без ПДВ - 18 306,00 грн, загальною сумою без ПДВ - 311 202,00 грн, зі строком поставки, кількості 60 календарних днів; Всього 787 002,00 грн.", крім того Додаток № 2 виклали в редакції зазначеній в Додатковій угоді № 1. Інші умови Договору залишились без змін.
Відповідно до Листа за вих. № 13737/041 від 19.07.2023 замовник повідомив постачальника про те, що продукція пройшла вхідний контроль та направлено ярлик на придатність продукції № 1-6-361 від 04.07.2023.
Як зазначає позивач, свої договірні зобов'язання ним виконано вчасно, в повному обсязі та у відповідності з умовами зазначеного Договору, що підтверджується підписаною видатковою накладною № 24 від 29.06.2023 на загальну суму 787 002,00 грн.
За доводами позивача, відповідачем неналежно виконувались умови Договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, а станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача становить 787 002,00 грн, яку позивач просить стягнути.
Відповідачем, у свою чергу, частково сплачено борг під час розгляду справи, що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені до заяв відповідача про закриття провадження у справі та заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог, а отже сума основної заборгованості станом на поточну дату становить 378 872,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Дослідивши зміст Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, Глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором з постачання товару позивачем було долучено до позовної заяви видаткову накладну № 24 від 29.06.2023 на загальну суму 787 002,00 грн.
Видаткова накладна містить посилання на реквізити Договору, в ній зазначено номенклатуру, кількість та вартість товару, що постачається. При цьому, вищезазначена видаткова накладна підписана представниками сторін.
Відповідач у своєму відзиві не заперечує факт поставки товару за Договором.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що підписана представниками сторін видаткова накладна підтверджує постачання позивачем відповідачу товару загальною вартістю 787 002,00 грн.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем складено ярлик на придатність продукції № 1-6-361 від 04.07.2023.
Відтак товар підлягав оплаті до 18.08.2023.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що станом на поточну дату відповідачем сплачено основний борг у загальному розмірі 408 130,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 13463 від 07.11.2023 на суму 18300,00 грн, № 13464 від 07.11.2023 на суму 18306,00 грн, № 13512 від 07.11.2023 на суму 3394,00 грн, № 13645 від 09.11.2023 на суму 38130,00 грн, № 13779 від 14.11.2023 на суму 40000,00 грн, № 14150 від 21.11.2023 на суму 10000,00 грн, № 213 від 09.01.2024 на суму 30000,00 грн, № 701 від 23.01.2024 на суму 24918,00 грн, № 704 від 23.01.2024 на суму 25082,00 грн, № 127 від 30.01.2024 на суму 100000,00 грн, № 381 від 06.02.2024 на суму 50000,00 грн, № 602 від 16.02.2024 на суму 20176,00 грн та № 568 від 16.02.2024 на суму 29824,00 грн, які відповідачем долучені до заяв про закриття провадження у справі.
З огляду на вищенаведене, у зв'язку з тим, що відповідач сплатив позивачу частину основного боргу, що складає 408 130,00 грн, після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 408 130,00 грн заборгованості.
Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Доказів сплати іншої частини боргу в розмірі 378 872,00 грн відповідачем суду не надано.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання свого грошового зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за Договором та станом на поточну дату у відповідача наявний перед позивач борг у розмірі 378 872,00 грн.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 378 872,00 грн підлягає задоволенню.
Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3 935,01 грн інфляційних втрат та 3 493,00 грн 3% річних, нарахованих за період з 19.08.2023 по 11.10.2023.
У відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із долученого до позовної заяви розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що позивачем вказані суми нараховувалась з останнього дня для виконання відповідачем зобов'язання, тобто з 19.08.2023.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що надані розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 3 935,01 грн та 3% річних у розмірі 3 493,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені фактичні обставини, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 378 872,00 грн заборгованості, 3 935,01 грн інфляційних втрат та 3 493,00 грн 3% річних.
Зважаючи на те, що провадження у справі підлягає закриттю в частині суми основного боргу, а також беручи до уваги положення статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судовий збір в розмірі 6 121,95 грн може бути повернутий позивачу в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".
В іншій частині судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 794,50 грн.
Щодо посилання відповідача на положення частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що обставини справи не свідчать про виникнення жодної з підстав, передбачених у цій нормі, для повернення позивачеві з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору (укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті).
Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі повного або часткового визнання позовних вимог відзив повинен містити вимоги, які визнаються відповідачем.
Зміст відзиву на позовну заяву не дає підстав вважати, що відповідач визнав будь-які з пред'явлених до нього вимог.
Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частині п'ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору № 09/10/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2023, Додатку № 1 (Кошторис адвокатського гонорару) до Договору № 09/10/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2023, Акт прийому-передачі правової (правничої) допомоги від 24.12.2023 до Договору № 09/10/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2023 на суму 11 500,00 грн, Акт прийому-передачі правової (правничої) допомоги від 30.01.2024 до Договору № 09/10/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2023 на суму 2 000,00 грн, Квитанцію до прибуткового касового ордера № 910/16029/23 від 24.12.2023 на суму 11 500,00 грн та Квитанцію до прибуткового касового ордера № 910/16029/23 від 30.01.2024 на суму 2 000,00 грн.
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн, відповідач вказує на те, що вартість складення кожної із заяв про зменшення розміру позовних вимог становить 1 000,00 грн, проте, на думку відповідача, складення кожної наступної заяви не може дорівнювати вартості складення первинної заяви, адже обсяг роботи адвоката зменшується. Крім того, за доводами відповідача, послуга з надання усної консультації позивачеві має охоплюватися складенням позовної заяви, та не може враховуватись окремо.
Відтак, з огляду на не співмірність розміру витрат складності справи та ціні позову, відповідач просить не враховувати зазначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, а у разі врахування - зменшити їх розмір до 1 500,00 грн.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з Акту прийому-передачі правової (правничої) допомоги від 24.12.2023 до Договору № 09/10/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2023, адвокатом надано, а позивачем прийнято правову допомогу загальною вартістю 11 500,00 грн, зокрема, усна консультація - 500,00 грн; підготовка позовної заяви - 7 000,00 грн; підготовка заяви про зменшення розміру позовних вимог та відповіді на відзив на позовну заяву від 13.11.2023 - 2 000,00 грн; підготовка заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.11.2023 - 1 000,00 грн; підготовка заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.11.2023 - 1 000,00 грн. Крім того, згідно з Актом прийому-передачі правової (правничої) допомоги від 30.01.2024 до Договору № 09/10/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2023, адвокатом надано, а позивачем прийнято юридичні послуги на суму 2000,00 грн, а саме підготовка заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.01.2024 - 1000,00 грн та підготовка заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.01.2024 - 1000,00 грн.
За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Оскільки надання консультації законом виокремлено з-поміж інших видів адвокатської діяльності, заперечення відповідача щодо неможливості покладення на нього витрат за надання такого виду послуг є безпідставними.
Також суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про необхідність зменшення вартості послуг адвоката за надання однотипних послуг (складення кожної наступної заяви про зменшення розміру позовних вимог), оскільки понесення цих витрат першочергово пов'язано з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, а також здійсненням відповідачем часткових, нерегулярних оплат, які позивач не міг і не повинен був передбачити.
При цьому вартість послуг зі складання заяв визначена у Додатку № 1 до Договору №09/10/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2023 і не містить застереження, на кшталт понижуючого коефіцієнта, у разі подання однотипних заяв.
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (не співмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем не доведено в чому полягає не співмірність понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, чи завищення їх розміру порівняно зі звичайними ринковими цінами, натомість, як встановлено судом, усі витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Беручи до уваги предмет, ціну позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн є обґрунтованими, пов'язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими, тому підлягають відшкодуванню відповідачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/16029/23 в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заборгованості в розмірі 408 130,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (34400, Рівненська область, місто Вараш; ідентифікаційний код: 05425046) на користь Приватного підприємства «Спецсервіс» (03040, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 8Б, кімната 201; ідентифікаційний код: 30518990) 378 872 (триста сімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 00 коп. заборгованості, 3 935 (три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн 01 коп. інфляційних втрат, 3 493 (три тисячі чотириста дев'яносто три) грн 00 коп. 3% річних, 5 794 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору та 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.07.2024.
Суддя О.В. Нечай