номер провадження справи 5/40/24
11.07.2024 Справа № 908/554/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (електронна пошта: sud@privatbank.ua; viktoriia.melnyk@privatbank.ua; вул. Грушевського, буд. 1-Д, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570)
До відповідача-1: Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-світ" (електронна пошта: pspagrosvit@gmail.com; вул. Сонячна, буд. 20, смт. Більмак(пн), Більмацький район, Запорізька область, 71001; код ЄДРПОУ 31463073)
До відповідача-2: ОСОБА_1 (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 )
про солідарне стягнення 434 803,13 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Якушев С.О. (в режимі відеоконференції) - довіреність №7756-К-Н-О від 07.09.2021;
від відповідача - 1: не з'явився;
від відповідача - 2: не з'явився;
06.03.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-світ" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 434 803,13 грн.
06.03.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/554/24 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 18.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/554/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.04.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою від 20.03.2024 № 908/554/24 клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення проведення всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою суду від 15.05.2024 № 908/554/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.06.2024 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції.
16.05.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім цього, 16.05.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від позивача надійшла заява № б/н від 16.05.2024 (вх. № 10539/08-08/24 від 16.05.2024) про закриття провадження у справі в частині погашення заборгованості за договором, згідно якої позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів - 1 та 2 заборгованість на загальну суму 344 803,13 грн.
Ухвалою суду від 12.06.2024 розгляд справи по суті відкладено на 10.07.2024 на 10 год. 30 хв., яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.
10.07.2024 від відповідача - 1 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у призначене судове засідання.
У судовому засіданні 10.07.2024 за участю представників позивача та відповідача-1 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 11.07.2024 об 11 год. 00 хв.
11.07.2024 від позивача до суду надійшло дві заяви № б/н від 10.07.2024 (вх. № 14070/08-08/24 та № 14103/08-08/24 від 11.07.2024) про закриття провадження у справі в частині погашення заборгованості за договором, згідно якої позивач просить суд закрити провадження у справі в частині погашеної заборгованості та стягнути солідарно з відповідачів - 1 та 2 заборгованість на загальну суму 238 803,13 грн.
Вищевказані заяви долучені судом до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 11.07.2024 проводилось в режимі відеоконференцзв'язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги посилаючись на те, що 25.11.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (Лізингодавець, Банк) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-світ" (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № ZPK0FLO358127-1 (договір лізингу), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надути у власність предмет лізингу (майно) та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в договорі, а Лізингоодержувач зобов'язався сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором. Згідно з умовами договору, лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: автомобіль марки Nissan, модель - X-Trail, серійний номер - НОМЕР_2 , рік виробництва - 2021. Відповідно до п. 1.2. договору, строк лізингу - 24 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу. Згідно з п. 2.1. договору, вартість майна за цим договором становить 757 152,17 грн., ПДВ - 151 430,43 грн., загалом - 908 582,60 грн. 01.12.2021 між Банком та відповідачем-1 підписаний акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно. 25.11.2021 між АТ КБ «Приватбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладений договір поруки № PORZPK0FLO358127-1 (договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 перед Банком за виконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № ZPK0FLO358127-1 від 25.11.2021 по сплаті лізингових та інших платежів в порядку та строки згідно з договором фінансового лізингу. В порушення умов договору, починаючи з квітня 2023 відповідач-1 припинив сплачувати лізингові платежі, у зв'язку з чим станом на 05.03.2024 заборгованість ПСП "Агро-світ" за договором фінансового лізингу складає 434 803,13 грн., в т.ч. 409 065,96 грн. - несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування, 25 704,05 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу та 33,12 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу.
Також, посилаючись на заяву № б/н від 10.07.2024 про закриття провадження у справі в частині представник позивача зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідач-1 здійснив часткове погашення заборгованості за договором фінансового лізингу на загальну суму 196 000,00 грн., у зв'язку з чим просить суд в частині стягнення 196 000,00 грн. провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору та стягнути солідарно з відповідачів - 1 та 2 заборгованість за договором фінансового лізингу у розмірі 238 803,13 грн., в т.ч. 213 065,96 грн. - несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування, 25 704,05 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу та 33,12 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу.
Представники відповідачів - 1 та 2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення на електронні пошти відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без уповноважених представників або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Станом на 11.07.2024 письмових відзивів на позовну заяву та пояснень по суті спору від відповідачів - 1 та 2 до суду не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Ухвали суду були направлені на електронні адреси відповідачів - 1, 2 та розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі мали можливість дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Місцезнаходження відповідачів є: смт. Більмак(пн), Більмацький район, Запорізька область, 71001, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта, тому відповідачі були повідомлені про час та місце розгляду справи через сайт Господарського суду Запорізької області та електронну адресу.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З огляду на викладене, повідомлення відповідачів - 1, 2 через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідачів з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів про час та місце розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідачів - 1 та 2.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
11.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (Банк) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-світ" (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № ZPK0FLO358127-1 (договір лізингу), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надути у власність предмет лізингу (майно) та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в договорі, а Лізингоодержувач зобов'язався сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором.
Відповідно до п. 1.1. договору лізингу, Банк зобов'язався набути у ТОВ «НАСК АВТО» (Продавець) майно, спеціально придбане у Продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікації (-й) (Додаток № 1) та умов (далі - «Майно» або «Предмет лізингу»), та передати його у володіння та користування Лізингоодержувачу на визначений строк (строк лізингу), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти майно та сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором.
Згідно з умовами договору, лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: автомобіль марки Nissan, модель - X-Trail, серійний номер - НОМЕР_2, рік виробництва - 2021.
Пунктом 1.2. договору лізингу передбачено, що строк лізингу - 24 (двадцять чотири) місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
Згідно з п. 2.1. договору лізингу, вартість майна за цим договором становить 757 152,17 грн., ПДВ - 151 430,43 грн., загалом - 908 582,60 грн.
Відповідно до 2.1.1. договору лізингу, загальна вартість Майна за цим Договором складається з:
2.1.1.1. суми авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу Майна, що становить 346 380,00 грн. та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього Договору;
2.1.1.2. загальної суми лізингових платежів у рахунок переданого майна, що сплачується лізингоодержувачем згідно з додатком № 2 до цього договору, зокрема:
- залишку суми вартості переданого лізингоодержувачу майна у розмірі 519 570,00 грн.;
- вартості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування під час першої державної реєстрації легкових автомобілів у розмірі 41 132,60 грн. на дату укладення цього договору;
- вартості оформлення майна в органах державної реєстрації у розмірі 1 500,00 грн.
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим Договором та Додатком № 2 до нього (п. 2.2. договору лізингу).
Щомісячна винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу, що входять до складу лізингових платежів по договору, у розмірі 0,37 % від вартості майна, передбаченої п. 2.1. цього договору, згідно з додатком № 2 до цього договору (п. 2.2.2. договору).
Винагорода за користування майном у розмірі 0,01 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця (п. 2.2.3. договору).
За умовами розділу 3 договору передача майна здійснюється за актом приймання-передачі.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що протягом усього строку цього договору майно є власністю Банка. Майно переходить у власність Лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна Лізингоодержувачу.
Пунктом 7.2.9. договору лізингу визначено, що Лізингоодержувач зобов'язується здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в додатку 2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо такі зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору.
Відповідно до п. 8.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього договору відповідно до чинного законодавства України, якщо інше не встановлено цим договором або домовленістю сторін.
Згідно з п. 11.1 договору лізингу, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами всіх зобов'язань за ним. Повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса Лізингоодержувача: 71001, Україна, Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак, вул. Сонячна, буд. 20, електронна пошта: pspagrosvit@gmail.com.
Пунктом 10.3. договору лізингу визначено, що Додаток № 1 (Специфікація Майна), Додаток № 2 (Графік лізингових платежів), Додаток № 3 (Тарифи за оформлення документів), Додаток № 4 (Акт прийому-передачі Майна), Додаток № 5 (Акт прийому Майна на відповідальне зберігання) є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до специфікації майна, предметом договору є: автомобіль марки Nissan, модель - X-Trail, серійний номер - НОМЕР_2 , рік виробництва - 2021, вартість з урахуванням ПДВ - 865 950,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2021 між позивачем та відповідачем-1 підписаний акт прийому майна на відповідальне зберігання (додаток № 5 до договору).
01.12.2021 між ПрАТ КБ «Приватбанк» та ПСП «Агро-Світ» підписаний акт прийому-передачі майна.
Як свідчать матеріали справи, 22.11.2022 та 02.12.2022 між позивачем та відповідачем-1 укладались відповідні договори про внесення змін до договору лізингу, в яких сторони погоджували суми несплачених лізингових платежів, винагороди за користування майном та несплаченої щомісячної винагороди.
Враховуючи умови п. 1.2. договору лізингу, строк лізингу закінчився 01.12.2023 року.
В порушення умов договору Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна та винагороди за користування майном. Останній лізинговий платіж здійснено 08.04.2023 на суму 5 000,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, станом на 27.02.2024 у ПСП «Агро-Світ» утворилась заборгованість за договором фінансового лізингу № ZPK0FLO358127-1 від 25.11.2021 на загальну суму 434 803,13 грн., в т.ч. 409 065,96 грн. - несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування, 25 704,05 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу та 33,12 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по договору фінансового лізингу, 25.11.2021 між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладений Договір поруки № PORZPK0FLO358127-1 (договір поруки).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Банком за виконання ПП Приватне сільськогосподарське підприємство «Агро-Світ» (Лізингоодержувач) зобов'язань за договором фінансового лізингу № ZPK0FLO358127-1 від 25.11.2021 по сплаті лізингових та інших платежів в порядку та строки згідно з договором фінансового лізингу:
- вартості Майна за Договором фінансового лізингу, що становить 908 582,60 грн., у тому числі авансовий платіж лізингоодержувача у розмірі 346 380,00 грн.
- винагороди за користування майном у розмірі 0,01% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, відповідно до договору фінансового лізингу;
- разової винагороди за обслуговування операції фінансового лізингу, що входять до складу лізингових платежів у розмірі 0,5 % від вартості майна, зазначеної в п. 2.1. договору фінансового лізингу, що становить 13 628,74 грн.;
- щомісячної винагороди за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів, у розмірі 0,37 % від вартості майна, відповідно до п. 2.2.2. договору фінансового лізингу;
- винагород, штрафі, пені та інших платежів, відшкодування збитків, згідно з договором фінансового лізингу.
Пунктом 1.2. договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу в тому ж розмірі, що і Лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг Майна, винагороди користування Майном, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту, Поручитель відповідає перед Банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2022 та 02.12.2022 між позивачем та відповідачем-1 укладені відповідні договори про внесення змін до договору фінансового лізингу, зокрема у договорі від 02.12.2022 зазначено, що лізингоодержувач підтверджує свої зобов'язання перед Банком щодо погашення заборгованості за договором, яка складається з:
- суми не сплачених лізингових платежів рахунок викупу переданого в лізинг майна - 409 065,96 грн.;
- суми нарахованих до 01.12.2022 та несплачених Лізингоодержувачем винагороди за користування майном - 0,00 грн.;
- суми нарахованої та несплаченої щомісячної винагороди (за обслуговування операції фінансового лізингу) - 9,50 грн.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач-1 припинив здійснювати щомісячні платежі та порушив свої зобов'язання за договором лізингу, а відповідач-2 за договором поруки, у зв'язку з чим АТ КБ "Приватбанк" посилаючись на закінчення строку дії договору фінансового лізингу звернуся з вказаним позовом про солідарне стягнення з відповідачів - 1 та 2 заборгованості на загальну суму 434 803,13 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що після відкриття провадження у справі ПСП «Агро-Світ» частково здійснив погашення заборгованості за договором фінансового лізингу на загальну суму 196 000,00 грн., у зв'язку з чим станом на 11.07.2024 загальна сума заборгованості за договором фінансового лізингу № ZPK0FLO358127-1 від 25.11.2021 становить 238 803,13 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): договір фінансового лізингу № ZPK0FLO358127-1 від 25.11.2021, Акт прийому майна на відповідальне зберігання від 29.11.2021, Акт прийому-передачі майна від 01.12.2021, Договір поруки № PORZPK0FLO358127-1 від 25.11.2021, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в т.ч. в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачем 1 не надано суду заперечень щодо факту укладення між сторонами договору фінансового лізингу та Додатків до нього шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що договір фінансового лізингу, як і договір поруки до нього укладеними, чинними та такими, що підлягають виконанню сторонами відповідно до його (їх) умов.
У відповідності до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною І статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний: 1) у разі якщо об'єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об'єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; 2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання та експлуатації об'єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; 4) надавати лізингодавцю доступ до об'єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу; 5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об'єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об'єкта; 6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або не проведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об'єкта фінансового лізингу. - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу; 7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу; 8) дотримуватися умов договорів страхування об'єкта фінансового лізингу; 9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом; 10) у разі тимчасової державної реєстрації об'єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об'єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об'єкт фінансового лізинг).
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача-1 зі сплати лізингових платежів у строки, визначені Графіком сплати лізингових платежів, що є Додатком № 2 до договору фінансового лізингу, а саме частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування у розмірі 238 803,83 грн. відповідачами суду не надано, вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" в частині стягнення боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача-1 несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування у розмірі 170 262,83 грн., заборгованості за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу на суму 25 704,05 грн. та заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу у розмірі 33,12 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне заяву позивача № б/н від 10.07.2024 (вх. № 14070/08-08/24 та № 14103/08-08/24 від 11.07.2024) про закриття провадження у справі в частині погашення заборгованості за договором задовольнити, закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 загальної суми заборгованості у розмірі 196 000,00 грн. на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за договором станом на час прийняття рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 частини вартості предмету лізингу у розмірі 238 803,13 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати за кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс 'Горіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N 303-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів - 1-2 у рівних частинах, а саме по 2 608,82 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-світ" (вул. Сонячна, буд. 20, смт. Більмак(пн), Більмацький район, Запорізька область, 71001; код ЄДРПОУ 31463073) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу на суму 238 803 (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот три) грн. 13 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-світ" (вул. Сонячна, буд. 20, смт. Більмак(пн), Більмацький район, Запорізька область, 71001; код ЄДРПОУ 31463073) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 608 (дві тисячі шістсот вісім) грн. 82 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 608 (дві тисячі шістсот вісім) грн. 82 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.