вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
29.07.2024м. Дніпро№ 904/3280/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Мілєва І.В., розглянувши заяву:
Приватного підприємства "Арсенал-Плюс" (39623 Полтавська обл. м. Кременчук, вул. Гвардійська, буд. 14-а, ідентифікаційний код 36805102)
до: Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Академіка Белелюбського, 7, ідентифікаційний код 00659101)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення основної заборгованості за договором про закупівлю № 23390 від 04.12.2023 у розмірі 150 000,00 грн
До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Приватного підприємства "Арсенал-Плюс" про видачу судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" основної заборгованості за договором про закупівлю № 23390 від 04.12.2023 у розмірі 150 000,00 грн.
Розглянувши заяву та подані Приватним підприємством "Арсенал-Плюс" докази, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу з таких підстав.
Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що 18.10.2023 введено в дію Закон України №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами".
Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.
Однак, в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заявник до заяви про видачу судового наказу не надав відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
Також, відповідно до п. 2-1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Таким чином, заявник відповідно до ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Однак, всупереч вимог ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України позивач не зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу, за яким звернувся заявник.
Згідно з ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Господарський суд зазначає, що вказана заява подана заявником до суду в електронній формі.
При зверненні із заявою до суду заявник сплатив судовий збір в розмірі 302,80 грн згідно з квитанцією № 2383-5464-7696-1130 від 25.07.2024, замість 242,24 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 60,56 грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання заявником до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 60,56 грн підлягає поверненню заявнику з державного бюджету України, для чого необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст. 150, 152 - 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Приватному підприємству "Арсенал-Плюс" у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" основної заборгованості за договором про закупівлю № 23390 від 04.12.2023 у розмірі 150 000,00 грн - повністю.
Ухвала набрала законної сили 29.07.2024 та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя І.В. Мілєва