вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.07.2024м. ДніпроСправа № 904/2139/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Трейдінг", м. Київ
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", Дніпропетровська область, м. Вільногірськ
про стягнення 82 090,16 грн
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Трейдінг" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 82 090,16 грн, з яких: 78 200,64 грн - основний борг, 1354,19 грн - 3% річних, 2535,33 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 441-2 від 22.08.2023.
Суд ухвалою від 17.05.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Трейдінг" залишив без руху. Запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніко Трейдінг" усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду поштових чеків та описів вкладення у цінний лист (оригіналів або належним чином засвідчених копій), які підтверджують факт відправлення відповідачу Акціонерному товариству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви та доданих до неї документів; шляхом подання до суду заяви про уточнення позовних вимог із зазначенням місцезнаходження, поштового індексу та ідентифікаційного коду юридичної особи відповідача (Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія") у строк до 31.05.2024 включно.
03.06.2024 до господарського суду від позивача надійшла уточнена позовна заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2024 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд ухвалою від 04.06.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Задовольнив клопотання позивача та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
18.06.2024 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», від імені якого виступає філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», було 12.09.2023 платіжною інструкцією № 235789 сплачено 50% передоплати у розмірі 78 200,64 грн та 31.05.2024 платіжною інструкцією № 249467 сплачено решту 50% по договору у розмірі 78 200,64 грн. Таким чином, станом на 13.06.2024 заборгованість по договору № 441-2 від 22.08.2023 відсутня. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також відповідач просить суд задовольнити клопотання про зменшення інфляційних втрат та 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
22.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко Трейдінг" (постачальник) та Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (покупець) було укладено договір поставки № 441-2 (далі - договір).
Постачальник зобов'язується передати у власність покупця мастило Mobil Unirex N2 (надалі - товар) (код 09210000-4 відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов'язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю, зазначається у специфікації. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (п. 1.2. договору).
Покупець зобов'язаний на умовах, зазначених у п. 9.2. цього договору, сплачувати за партію товару (п. 2.1.1. договору).
Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за погодженням на це з покупцем відповідно умов цього договору (п. 3.2. договору).
Поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP, склад покупця за адресою: вул. Степова, буд. 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська обл., п/і 51700, (Інкотермс 2010) (п. 3.3. договору).
Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної) (п. 3.4. договору).
Перехід права власності на товар та перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару (п. 3.5. договору).
Разом з товаром постачальник зобов'язаний передати покупцеві належним чином оформлені наступні документи: накладну на відпуск товару (видаткову накладну), товаросупровідний документ, а також передати приналежності та документи, що підтверджують якість та відповідність товару вимогам стандартів або технічних умов, визначених діючим в Україні законодавством (п. 3.6. договору).
Відправником товару за дорученням постачальника може бути інша особа, в тому числі виробник (п. 3.7. договору).
Загальна сума договору складає 156 401,28 грн, у тому числі 20% ПДВ - 26 066,88 грн, що відповідає загальній сумі специфікації (п. 8.1. договору).
Ціна за одиницю товару визначена у специфікації. Ціна товару визначається в національній валюті України - гривні (п. 8.2. договору).
Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі (п. 9.1. договору).
Оплата товару здійснюється на умовах 50 % передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 календарних днів з дня отримання заявки від покупця, та решта 50 % протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної (п. 9.2. договору).
Днем оплати вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 9.3. договору).
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 11.1. договору).
Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2023 (п. 15.1. договору).
Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов'язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (п. 15.2. договору).
Сторони підписали додаток № 1 специфікацію до договору (а.с. 15), в якій визначили товар, що підлягає поставці на суму 156 401,28 грн з ПДВ.
Позивач зазначає, що 12.09.2023 відповідач здійснив передплату 50% від вартості партії товару в сумі 78 200,64 грн, на підтвердження чого надав інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 12/09/2023235789 від 12.09.2023 (а.с. 16) та банківську виписку AT «ПУМБ» за 12.09.2023 (а.с. 17-20), відповідно до якої відповідач платіжним документом №235789 від 12.09.2023 сплатив позивачу 78 200,64 грн, з призначенням платежу: "передплата 50% за мастило по договору № 441-2 від 22.08.2023".
Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 156 401,28 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткову накладну № ТР004926 від 14.09.2023 (а.с. 21) та товарно-транспортну накладну № 20450775127024 від 14.09.2023 (а.с. 22-23).
Як зазначає позивач, відповідач прийняв поставлений товар без будь-яких зауважень по кількості та якості, про що свідчить підпис представника відповідача - Ковбанюка Євгена Михайловича, уповноваженого на отримання товару довіреністю № 210 від 14.09.2023 (а.с. 24).
Відповідно до п. 9.2. договору оплата товару здійснюється на умовах 50 % передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 календарних днів з дня отримання заявки від покупця, та решта 50 % протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної.
Таким чином, відповідно до п. 9.2. договору відповідач повинен був сплатити 50% вартості отриманого товару в сумі 78 200,64 грн у строк до 25.09.2023 включно (14.09.2023 + 7 банківських днів).
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар в повному обсязі не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 78 200,64 грн.
Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору він направив відповідачу вимогу № 0911/01 від 09.11.2023 (а.с. 25), в якій вимагав сплатити заборгованість.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав до суду копії фіскальних чеків (а.с. 26). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 27), відповідач отримав вказану вимогу 06.12.2023. Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на вимогу не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», від імені якого виступає філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», було 12.09.2023 платіжною інструкцією № 235789 сплачено 50% передоплати у розмірі 78 200,64 грн та 31.05.2024 платіжною інструкцією № 249467 сплачено решту 50% по договору у розмірі 78 200,64 грн. Таким чином, станом на 13.06.2024 заборгованість по договору № 441-2 від 22.08.2023 відсутня.
Разом із відзивом відповідач подав до суду платіжні інструкції:
- № 235789 від 12.09.2023 про сплату позивачу 78 200,64 грн, з призначенням платежу: "передплата 50% за мастило по договору № 441-2 від 22.08.2023";
- № 249467 від 31.05.2024 про сплату позивачу 78 200,64 грн, з призначенням платежу: "кредиторська заборгованість за мастило Mobil Unirex N2 по договору № 441-2 від 22.08.2023".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, основна заборгованість у розмірі 78 200,64 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 78 200,64 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 26.09.2023 по 23.04.2024 у розмірі 1354,19 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року у розмірі 2535,33 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 3889,52 грн, з яких: 1354,19 грн - 3% річних, 2535,33 грн - інфляційні втрати.
Також, відповідач у своєму відзиві зазначає, що 28.02.2022 Торгово-промислова палата України у листі № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія рф проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022 до їх офіціального закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Військова агресія російської федерації проти України як форс-мажорна обставина істотно вплинула на виробничі процеси на філії «ВГМК» АТ «ОГХК», в тому числі на можливості реалізації продукції, яка виробляється. У зв'язку з військовою агресією проти України впали показники виробництва продукції, було скорочено виробництво основних концентратів, неможливим стало перевезення продукції через морські порти, відбулося перевантаження діючих маршрутів транспортування продукції підприємства на експорт, скорочення активності та неможливість роботи значної частини споживачів-резидентів України. Готова продукція до введення військового стану експортувалася іноземним покупцям через морські порти, однак внаслідок військової агресії, через блокування морських шляхів агресором логістика з початку військової агресії і на теперішній час втрачена. Єдиним логістичним ланцюгом для відповідача залишалася залізниця та автоперевізники, проте, внаслідок військових дій агресора, через завантаженість залізниці та автотранспортних перевізників в інтересах оборони країни фактично неможливо транспортувати готову продукцію. Настання вищезазначених форс-мажорних обставин призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовженні функціонування підприємства, а також, як наслідок, значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов'язків за чинними контрактами. Відповідач наголошує, що він потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення рф на територію України. Також, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 83 відповідач (АТ «ОГХК») відноситься до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Тому ухвалення постанови, якою буде покладено на відповідача сплату інфляційних витрат, 3% річних, по цій справі може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, на підставі вищевикладеного, за принципами розумності, справедливості та пропорційності відповідач вважає обґрунтованою можливість зменшення на 90% розміру інфляційних витрат та 3% річних від зазначеного у позовній заяві розміру. Тобто задоволення позовної вимоги: щодо інфляційних витрат не більше 2281,80 грн; щодо 3% річних не більше 1218,77 грн. Відповідач вважає, що таке зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для всіх сторін по справі
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Господарський суд зазначає наступне.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Розмір 3% річних, в даному випадку, не є надмірно великим, сума 3% річних у розмірі 1354,19 грн не є непропорційно великою у порівнянні з сумою боргу, відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру 3% річних. З огляду на викладене, господарський суд не вважає за можливе зменшити розмір 3 % річних.
Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Таким чином, з огляду на те, що закон не передбачає можливість зменшення інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Закрити провадження у справі № 904/2139/24 в частині стягнення основного боргу у розмірі 78 200,64 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Трейдінг" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 5, ідентифікаційний код 37403711) 6917,52 грн, а саме: 3889,52 грн, з яких: 1354,19 грн - 3% річних, 2535,33 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя І.В. Мілєва