Справа № 2-1111/2006 Головуючий у 1 інстанції: Олійник П. В.
Провадження № 22-ц/802/649/24 Доповідач: Федонюк С. Ю.
23 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника особи, яка не брала участі у справі, - Пархомчук В. В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський агропостач" про визнання права власності на нежитлове приміщення, за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпостач" Костюченка Станіслава Адамовича на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2006 року,
У вересні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Костопільський агропостач» та просив визнати за ним право власності на приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 складу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку його внеску до статутного капіталу ТОВ «Костопільський агропостач».
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2006 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 складу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, особа, яка не брала участі в справі, ТОВ «Техпостач» подало апеляційну скаргу. На обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «Техпостач» зазначало, що спірна нерухомість як частка ОСОБА_3 перейшла до статутного капіталу ТОВ «Техпостач» внаслідок реорганізації ТОВ «Костопільський агропостач» і є власністю цього товариства, а не позивача. З огляду на те, що спір між сторонами та особою, яка вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та обов'язки, стосується вкладу (частки) учасника господарського товариства, він виник з корпоративних правовідносин та підлягає розгляду за правилами господарського товариства.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач у даній справі ОСОБА_3 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01.11.2021 р.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року залучено до участі у цій справі правонаступника позивача ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, ОСОБА_4 .
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2006 року було скасовано, провадження у справі закрито.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а слід було звернутися до господарського суду, оскільки це є корпоративний спір між товариством та його учасником щодо вкладу в товариство.
Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
09 травня 2024 року Рівненський апеляційний суд на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України дану цивільну справу передав на розгляд Волинському апеляційному суду згідно із розпорядженням №8 (а.с.51 т.2).
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з таких мотивів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до норм ч.5 ст.411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи специфіку спірних правовідносин, зокрема оскарження судового рішення суду особою, яка не брала участі у розгляді справи, під час перегляду справи в апеляційному порядку необхідно встановити, чи було вирішено судом під час ухвалення оскарженого судового рішення питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ «Техпостач».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 354 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, передбачено також положеннями статей 17, 18 ЦПК України.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року в справі № 522/7758/14 та від 20 січня 2021 року в справі № 202/2908/17, від 20 жовтня 2021 року в справі № 2-5986/11 та від 01 червня 2022 року в справі № 931/651/20.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок. І такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним (постанови Верховного Суду від 15 травня 2024 року в cправі № 914/2259/17 та від 13 травня 2024 року в cправі № 913/567/19).
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, має безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22 травня 2019 року в справі № 904/7274/17, від 09 липня 2019 року в справі № 01/1494 (14-01/1494), від 13 жовтня 2021 року в справі № 917/1697/20.
Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з'ясувати, чи буде в зв'язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов'язків у майбутньому (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 548/1887/21 (провадження № 61-4306св23)).
Таким чином, наведеними нормами передбачено право особи подати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду спору у правовідносинах, учасником яких є заявник, або в якому містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Таким чином, для перегляду справи в апеляційному порядку, в першу чергу підлягає встановленню, чи порушені оскарженим судовим рішенням права чи інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
В апеляційній скарзі та у додаткових письмових поясненнях ТОВ «Техпостач» вказує, що на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом №2 від 27 квітня 2000 року та додатку до нього ТОВ «Костопільський агропостач» передало частину свого майна, прав та обов'язків до товариства, яке буде створене в майбутньому на базі цього майна - ТОВ «Техпостач». Вказане підтверджується установчим договором колишніх учасників ТОВ «Костопільський агропостач», актом прийому-передачі майна від 04 квітня 2001 року. Вказує, що 10 грудня 2012 року ОСОБА_3 подав до загальних зборів засновників ТОВ «Техпостач» нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу засновників товариства та відповідно до протоколу №4 загальних зборів даного товариства щодо нього було прийнято рішення про вихід з товариства та здійснення розрахунку. Таким чином, отримавши розрахунок за вартість своєї частки в статутному фонді товариства, всі взаємні права та обов'язки між ОСОБА_3 та ТОВ «Техпостач» припинились, а майно, що було передане з ТОВ «Костопільський агропостач» на баланс ТОВ «Техпостач», залишилось на балансі останнього. Вважає, що як законний власник майна, ТОВ «Техпостач» надалі продовжувало правомірно ним володіти, користуватися та розпоряджатися.
Проте, як установлено судом, рішенням загальних зборів ТОВ «Костопільський агропостач» від 27 квітня 2000 року, оформленим протоколом № 2, у зв'язку з виходом з товариства та відсутністю грошових коштів задоволено заяви 6 членів товариства, зокрема і ОСОБА_3 , та вирішено розрахуватися з ними майном товариства згідно з поданими заявами (перелік виділеного майна членам товариства, що виходять з товариства, додається).
Відповідно до додатку до протоколу № 2 загальних зборів ТОВ «Костопільський агропостач» від 27 квітня 2000 року ОСОБА_3 виділено: «Освітлення, 2 трансформаторні, теплотрасу, огорожу, ЛЕП-10 кВт, ЛЕП-40 кВт, газопровід, запасні частини та матеріали, будівлю ТОП (технічного обмінного пункту), автомобіль ГАЗ-53, стелажі, майданчик для збору с/г машин, будівництво складу (1/5)».
Рішенням установчих зборів ТОВ «Техпостач» від 30 серпня 2000 року, оформленого протоколом №1, створено нове ТОВ «Техпостач» на базі майна ТОВ «Костопільський агропостач»; затверджено установчий договір та статут ТОВ «Техпостач», обрано директором товариства ОСОБА_3 . Статутний фонд сформовано за рахунок часток засновників в частині майна ТОВ «Костопільський агропостач» та визначено порядок його розподілу.
Відповідно до акта прийому-передачі від 02 квітня 2001 року, ТОВ «Костопільський агропостач» передало ОСОБА_3 наступне майно: «Освітлення, 2 трансформаторних, теплотрасу, огорожу, ЛЕП-10 кВт, ЛЕП-40 кВт, газопровід, запасні частини і матеріали, будівля ТОП, автомобіль ГАЗ-53, стелажі, площадка для збору сг машин, будівництво складу».
Для належного оформлення права власності на майно за новоствореним ТОВ «Техпостач» 04 квітня 2001 року ТОВ «Костопільський агропостач» в особі директора Поповича С. І. та ТОВ «Техпостач» в особі директора Василюка Я. Я. оформили акт прийому-передачі майна з балансу ТОВ «Костопільський агропостач» на баланс ТОВ «Техпостач» згідно з переліком, відповідно до якого майно, передане ТОВ «Костопільський агропостач» ОСОБА_3 , передано на користь ТОВ «Техпостач».
Однак, за зверненням директора ТОВ «Техпостач» до Рівненського обласного БТІ йому було відмовлено в реєстрації права власності за товариством вказаних у переліку об'єктів нерухомого майна.
Як убачається з матеріалів справи, а саме з висновку КП «Рівненського ОБТІ» від 05 березня 2002 року «Про неможливість оформлення права колективної власності на об'єкти нерухомого майна», виданого директору ТОВ «Техпостач» ОСОБА_3 , слідує наступне.
Первинна реєстрація права власності на цілісний майновий комплекс Костопільського міжрайонного товариства матеріально-технічного забезпечення «Міжрайагропостач» проведена в БТІ 11 листопада 1998 року за ЗАТ «Костопільський агропостач» на підставі договору купівлі-продажу державного майна, посвідченого Костопільською ДНК 15 грудня 1993 року № 5345.
Проте, реєстрація переходу права власності на об'єкти нерухомості від ЗАТ «Костопільський агропостач» до ТОВ «Костопільський агропостач», а далі - за громадянами, які вийшли з товариства ( ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) та створили ТОВ «Техпостач», в БТІ не проводилась. Тобто, спочатку ТОВ «Костопільський агропостач» юридично не оформило за собою право колективної власності на вказані будівлі, а потім громадяни не оформили право приватної власності на дані об'єкти нерухомості. У зв'язку з цим БТІ повідомило про неможливість оформлення права власності на це майно за ТОМ «Техпостач».
З цього слідує, що його суб'єктивне право власності на будівлі приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 складу по АДРЕСА_1 не визнавалось на день звернення ОСОБА_3 з позовом до ТОВ "Костопільський агропостач" про визнання права власності на зазначені речі (об'єкти нерухомості) через відсутність первинної державної реєстрації за попереднім власником. Тобто, юридично ОСОБА_3 не був повноважним власником спірного майна, яке в подальшому він передав у статутний капітал апелянта, оскільки була відсутня первинна державна реєстрація права колективної власності за попереднім власником, а потім і за ним.
В суді апеляційної інстанції представником позивача долучено до справи копію розпорядження голови Костопількьсої районної державної адміністрації Рівненської області від 04.02.2000 року № 38-р «Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, з якого вбачається, що «Костопільський агропостач» було реорганізовано шляхом перереєстрації його організаційно-правової форми із закритого акціонерного товариства в товариство з обмеженою відповідальністю.
Таким чином, як видно з матеріалів справи, станом на час виходу ОСОБА_3 разом з іншими учасниками з ТОВ «Костопільський агропостач» з ним було проведено розрахунок майном згідно з наданим суду списком як додатком до протоколу загальних зборів товариства від 27.04.2000 року, куди входили об'єкти, що є предметом оскарженого рішення суду. Цю обставину сторони підтвердили.
Однак, представник ТОВ «Техпостач» стверджує, що в додатку до протоколу перелік майна передавався безпосередньо товариству «Техпостач», а не конкретним особам, які вибули з товариства і бажали створити нове товариство.
Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги сумніви особи, яка не брала участі у справі, щодо достовірності додатку до вказаного протоколу, оскільки на день його складення - 27.04.2000 року такої юридичної особи як ТОВ «Техпостач» не існувало, воно було зареєстроване лише 30.03.2001 року, а перші установчі збори ТОВ «Техпостач» також було скликано лише через чотири місяці після виходу його учасників з попереднього товариства, про що свідчить протокол № 1 та установчий договір від 30 серпня 2000 року.
З наведеного слідує, що при створенні ТОВ «Техпостач» його статутний фонд сформовано за рахунок часток засновників. Однак, оскільки право власності на виділене нерухоме майно не було оформлено належним чином за кожним із засновників, тому слід дійти висновку, що ТОВ «Техпостач» також не набуло відповідних прав на нього, а тому і відсутнє порушення права чи інтересу апелянта.
Отже, слід дійти висновку, що станом на час створення ТОВ «Техпостач» та до ухвалення рішення суду у цій справі від 10.10.2006 року, що оскаржується, права власності на оспорюване майно не мав ні позивач, ні особа, яка не брала участі у справі, ТОВ «Техпостач», оскільки воно не було належно юридично оформлене і не було зареєстроване в БТІ, а тому до ухвалення оскаржуваного судового рішення ні позивач, ні товариство не могли ним у законний спосіб розпоряджатись.
Таким чином, ОСОБА_3 , для належного оформлення майна, вважаючи, що його право власності на будівлі приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 складу по АДРЕСА_1 не визнається у зв'язку з відсутністю первинної державної реєстрації права власності на нього за попереднім власником, у вересні 2006 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «Костопільський агропостач» про визнання права власності на зазначені речі (об'єкти нерухомості).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ТОВ «Техпостач» у подальшому набуло у власність інші об'єкти нерухомості, які використовувались ним. Таку інформацію не заперечував і апелянт.
З реєстру видно, що право власності на 1/5 частину складу зареєстровано за ТОВ «Техпостач» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.2018 року, що було раніше зареєстровано за попереднім власником згідно з витягом з РПВ на НМ, серія і номер: 18226094, виданого 25.03.2008 р. КП «Рівненське БТІ». А також право власності на будівлю транформаторної зареєстровано за ТОВ «Техпостач» на підставі акта приймання-передачі від 07.05.2018 року, а раніше було зареєстровано за попереднім власником 02.09.2008 року КП «Рівненське БТІ», витяг про реєстрацію права власності: 20081462, згідно з договором купівлі-продажу від 21.08.2008 року , серія та номер:4724, засвідченого приватним нотаріусом Скоропад В.В.
Твердження апелянта про те, що спірне майно, зокрема в основному в судовому засіданні питання ставилось щодо приміщення технічного обмінного пункту, залишилось до даного часу у власності ТОВ «Техпостач», оскільки при виході з товариства ОСОБА_3 у 2012 році йому було сплачено грошову суму відповідно до вартості його частки, а приміщення залишилось у власності товариства, також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Так, ні в заяві ОСОБА_3 до загальних зборів товариства, ні в тексті протоколу № 4 зборів від 10.12.2012 року, не вказано про цю обставину щодо виплати грошових коштів, натомість є посилання на чинне законодавство та норми Статуту товариства. Разом з тим, зі змісту п.5.5 Статуту та п.15 Установчого договору вбачається, що на вимогу учасника та за згодою зборів учасників товариства частка учасника, що виходить з товариства, повертається йому повністю в натуральній формі. Також відповідно до п.5.6 Статуту такий учасник має право на належну йому частину прибутку, одержаного товариством у поточному році до моменту виходу учасника з товариства (а.с.54,61т.1).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не надано суду доказів на підтвердження тієї обставини, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов'язки. У мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду жодних висновків щодо прав та обов'язків скаржника не міститься і таке питання судом першої інстанції не вирішувалося.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 1522/29828/12 (провадження № 61-6594св21) вказано, що «у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За встановлених обставин, враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки скаржника, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 статті 362 ЦПК України, у зв'язку із чим відсутні підстави для перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпостач" Костюченка Станіслава Адамовича на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський агропостач" про визнання права власності на нежитлове приміщення закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді