Справа №: 671/2586/23
11 липня 2024 року м. Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Подіновської Г.В.,
за участю: секретаря судового засідання Краснай Л.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Волочиську Хмельницької області області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
У листопаді 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Волочиської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була рідною тіткою матері позивача. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить, в тому числі, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено, оскільки ним пропущено строк для прийняття спадщини.
Вважає, що пропустив встановлений чинним законодавством строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки тривалий час, а саме з 23.04.2019 перебував за кордоном на підставі карти побуту, виданої державними органами Республіки Польща.
Крім того, постановою КМУ №1236 від 09.12.2020 на всій території України було встановлено карантинні обмеження, а 24.02.2024 було запроваджено воєнний стан у зв'язку з початком збройної агресії Російської Федерації проти України.
Зазначає, що велика відстань між місцем постійного проживання та місцем знаходження спадкового майна, запровадження карантинних обмежень на всій території України та повномасштабне вторгнення окупаційних військ є поважними причинами, які зумовили виникнення обставин, за яких позивач пропустив встановлений законодавством строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Просить суд визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , терміном у три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою суду від 08.02.2024 за клопотанням представника позивача первісного відповідача Волочиську міську раду замінено на належного відповідача ОСОБА_2 .
15.02.2024 ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що позивач пропустив вказаний строк без поважних причин.
04.03.2024 представник позивача подала до суду заяву про зміну предмета позову, доповнивши позовні вимоги вимогою про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
Вказана вимога мотивована тим, що ОСОБА_2 , будучи двоюрідною племінницею померлої та проживаючи з нею в одному населеному пункті, ухилялася від надання допомоги ОСОБА_5 , яка через похилий вік, тяжку хворобу та каліцітво була у безпорадному стані, а тому змушена була звернутися за допомогою до комунальної установи «Центр надання соціальних послуг», оскільки інших повнолітніх родичів на території України не було.
Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву та письмові пояснення, у задоволенні позову просила відмовити, вважаючи позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (а.с.9).
З копії спадкової справи №229/2021 до майна померлої ОСОБА_5 вбачається, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 21.02.1975 (а.с. 12-18).
29.08.1997 ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно заповіла своєму синові - ОСОБА_6 (а.с.39 зв.).
25.06.2021 до Волочиською державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулася відповідачка ОСОБА_2 (а.с.38).
Листом Волочиської державної нотаріальної контори від 19.05.2023 №570/02-14 ОСОБА_2 повідомлено, що при вивченні документів, які є необхідними для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_5 встановлено, що неможливо прослідкувати родинні відносини між ними, оскільки відсутні документи, які підтверджують даний факт та роз'яснено право звернення до суду для встановлення цього факту (а.с. 43 зв.).
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 04.07.2023 у справі №671/1287/23 встановлено факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була двоюрідною тіткою ОСОБА_2 (а.с.49-50).
08.11.2023 позивач ОСОБА_4 звернувся до Волочиської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але листом від 14.11.2023 №1377/02-14 йому було повідомлено, що видати свідоцтва про право на спадщину немає можливості, оскільки ним пропущено строк для прийняття спадщини. Крім того, інший спадкоємець, який прийняв спадщину у встановлений законом термін, не надає письмової згоди на подання заяви про прийняття спадщини. (а.с. 43, 44).
Як вбачається з інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №75254932 від 23.12.2023, свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 нікому видані не були.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , знайомі ОСОБА_5 , у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_6 , син ОСОБА_5 , проживав в м. Мурманськ (РФ) та помер у 2019 році.
Згідно із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Отже, законом визначено, що саме спадкоємець має проявляти належну міру процесуальної поведінки, сумлінну заінтересованість з метою реалізації свого права на прийняття спадщини.
Відповідно до положень ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11.11.2020 у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03.03.2021 у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що пропустив встановлений чинним законодавством строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки тривалий час, а саме з 23.04.2019 перебував за кордоном на підставі карти побуту, виданої державними органами Республіки Польща, крім того, 09.12.2020 на всій території України було встановлено карантинні обмеження, а 24.02.2024 було запроваджено воєнний стан у зв'язку з початком збройної агресії Російської Федерації проти України.
Суд не може погодитися з доводами позивача щодо поважності причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини з наступних підстав.
Так, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про нотаріат» №3425-XII від 02.09.1993 вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси), уповноважених на це посадових осіб органів місцевого самоврядування, а вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Статтею 38 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що консульські установи України, зокрема, засвідчують справжність підпису на документах.
Згідно з пунктами 3.3 - 3.5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до п. 3.23 глави 10 розділу ІІ вказаного Порядку своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.
Зі змісту п.3.6 глави 10 розділу ІІ Порядку вбачається, що не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, лише якщо вони складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.
Інших заборон щодо прийняття нотаріусом заяв спадкоємців про прийняття спадщини чинне законодавство не містить.
У судовому засіданні встановлено та не заперечується представником позивача, що ОСОБА_4 , будучи обізнаним про смерть спадкодавця, у відведений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався ні особисто, ні поштою.
Суд вважає, що позивач, навіть перебуваючи за кордоном та в умовах карантинних обмежень, мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини, в тому числі шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини або звернення до консульської установи України в Республіці Польща.
Слід зазначити, що Міністерство юстиції України листом №1181/191/14-21 від 05.04.2021 у зв'язку з епідеміологічною ситуацією в Україні, пов'язаною з поширенням хвороби COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 1236), з метою забезпечення роботи органів нотаріату роз'яснило, що прийом громадян здійснюватиметься виключно для вчинення невідкладних нотаріальних дій, пов'язаних з можливим пропуском передбачених законодавством строків, а також порушенням прав громадян, за попереднім записом в телефонному режимі. Для здійснення прийому громадян в державних нотаріальних конторах за можливості має бути запроваджено чергування відповідно до встановленого графіку. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії та виконує делеговані державою функції, тому дія Постанови № 1236 щодо заборони роботи суб'єктів господарювання, крім певного переліку, на нотаріусів не поширюється. Заборони на отримання поштової кореспонденції встановлено також не було.
Доказів наявності будь- яких перешкод у позивача для звернення до нотаріальної контори з вказаною заявою матеріали справи не містять, як не містять й доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання спадщини, відтак посилання позивача на тривале перебування за кордоном та наявність карантинних обмежень не може бути прийняте судом як об'єктивні та непереборні труднощі, з існуванням яких закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Отже, доводи позивача про те, що запровадження воєнного стану в Україні у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України є поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини є безпідставними, оскільки в даному випадку визначений законодавством України шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився 27.09.2021, а воєнний стан було введено 24.02.2024, майже через п'ять місяців після спливу вказаного строку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволенню не підлягає, оскільки позивач у підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали йому подати заяву про прийняття спадщини у визначений законодавством строк, а зазначені ним причини не визнаються судом поважними.
Вирішуючи питання про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом, суд вважає, що ця позовна вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Крім того, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємця-відповідача, за умови отримання її від інших осіб, чи мав цей спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
При цьому, відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на обліку у відділенні соціальної допомоги вдома при Комунальній установі «Центр надання соціальних послуг» Волочиської міської ради з 13.08.2010 по 27.03.2021 на підставі її заяви та отримувала соціальні послуги безоплатно (а.с.73 - 86).
Відповідно до заяви про прийняття на обслуговування від 13.08.2010 та карти оцінювання індивідуальних потреб у наданні соціальних послуг від 13.08.2010, ОСОБА_5 була удовою, її син ОСОБА_6 знаходився в м. Мурманськ (Росія), можливості скористатися допомогою рідних, друзів, сусідів вона не мала, хворіла на гіпертонічну хворобу, потребувала соціально-побутових послуг та сторонньої допомоги (а.с.77-78).
Згідно медичного висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі КП «ЦПМСД» Волочиської міської ради від 01.06.2020 ОСОБА_5 хворіє на стенокардію напруження ІІІФК, а також має консолідований перелом шийки лівого стегна та не здатна до самообслуговування, протипоказань для надання соціальних послуг у КУ «Центр надання соціальних послуг» немає, може перебувати в колективі (а.с. 76).
За змістом п.2.2. Договору про надання соціальних послуг №77 від 13.08.2018, укладеного між Комунальною установою «Центр надання соціальних послуг» Волочиської міської ради та ОСОБА_5 , який був пролонгований сторонами по 13.08.2021, центр зобов'язується надавати отримувачу соціальну послугу, визначену індивідуальним планом надання соціальної послуги (а.с.79-81).
Індивідуальним планом надання соціальної послуги підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю визначено заходи, що становлять зміст соціальної послуги, яка надається ОСОБА_5 , а саме: доставка ліків та продуктів - 2 рази в таждень, оплата комунальних послуг - 1 раз в місяць, ведення домашнього господарства - 3 рази в тиждень. Виконавчем послуг є соціальний робітник, потреби у залученні інших фахівців, підприємств, установ, організацій, закладів незалежно від форми власності немає (а.с.82).
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , знайомі ОСОБА_5 , у судовому засіданні пояснили, що коли відвідували ОСОБА_5 у лікарні, в палаті бачили ОСОБА_2 та її сестру ОСОБА_9 . ОСОБА_5 казала, що племінниці приходять до неї. Свідки вважають, що ОСОБА_2 допомагала ОСОБА_5 , а також займалася її похованням.
Як було зазначено вище, ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши докази по справі, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами сукупність обставин, передбачених ч.5 ст. 1224 ЦК України, оскільки перебування ОСОБА_5 на обліку в Комунальній установі «Центр надання соціальних послуг» Волочиської міської ради та отримання нею соціальних послуг не свідчить про її перебування у безпорадному стані, при цьому будь-яких доказів того, що спадкодавець висловлювала прохання або бажання про надання допомоги саме з боку ОСОБА_2 , а остання свідомо ухилялась від надання такої допомоги, позивачем не надано.
Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від права на спадкування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та усунення відповідачки від права на спадкування за законом задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220-1224, 1268 - 1270, 1272 ЦК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони:
позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя: Г.В.Подіновська