Справа № 484/1455/23
Провадження № 2/484/317/24
29 червня 2024 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Маржиної Т.В.
за участю секретарів судового засідання - Добровольської Я.Р., ОСОБА_1 , ОСОБА_2
за участю:
позивачки - ОСОБА_3
представника позивачки - адвоката Сотської С.О.
представника відповідача - адвоката Вако М.Ю.
у відсутність відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, ціна позову 1 074 350 грн., та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, ціна позову 1 294 926 грн., -
15.03.2023 року ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Сотську С.О. звернулася до суду з наданим позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя /т.1 а.с.2-6/, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.12.2011 року. У вересні 2022 року вони припинили шлюбні відносини, стали проживати окремо, спільного господарства не вели. За час шлюбу за спільні кошти вони придбали житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами вартістю 457 000 грн., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4825482800:02:044:0002 площею 0,15 га вартістю 76 400 грн. в АДРЕСА_1 .
Крім того, разом за спільні кошти вони придбали рухоме майно:
- бетономішалку «РОСТЕХ» вартістю 6 000 грн.;
- лобзик «Метаво» вартістю 6 000 грн.;
- перфоратор «Метаво» вартістю 3 500 грн.;
- вібраційну шліфувальну машинку «Росмаш» вартістю 3 000 грн.;
- бензопилу «Stil» вартістю 6 000 грн.;
- шуруповерт Vitals вартістю 3 500 грн.;
- пилку лобзикову електричну «Ритм» вартістю 2 000 грн.;
- машинку шліфувальну вартістю 4 000 грн.;
- машинку вуглошліфувальну виробництва Латвії вартістю 3 500 грн.;
- болгарку «Метаво» вартістю 2 000 грн.;
- мотобур Sadko вартістю 7 000 грн.;
- машинку електричну стрічково-шліфувальну вартістю 6 000 грн.;
- компресор вартістю 12 000 грн.;
- краскопульт вартістю 1 200 грн.;
- дошку столярну соснову розміром 4,5 х 0,05 м в кількості 61 штука вартістю 25 000 грн.;
- дошку столярну ясенову розміром 4 х 0,05 м в кількості 38 штук вартістю 16 000 грн.; розміром 3 х 0,05 м в кількості 16 штук вартістю 5 000 грн.;
- дошку підлоги розміром 0,03 х 0,10 х 4,5 м в кількості 280 штук вартістю 63 000 грн.; 0,03 х 0,13 х 4,5 м в кількості 28 штук вартістю 8 000 грн.;
- брус розміром 0,14 х 0,10 х 0,03 в кількості 21 штука вартістю 11 000 грн.;
- дошку столярну ясенову розміром 0,03 х 4,5 м в кількості 36 штук вартістю 8 000 грн.;
- лежаки липові в кількості 100 штук вартістю 10 000 грн.;
- дошку терасну в кількості 114 штук вартістю 30 000 грн.;
- дошку обшивочну розміром 0,13 х 4,5 м в кількості 50 штук вартістю 13 000 грн.;
- вагонку липову в кількості 50 упаковок вартістю 17 000 грн.;
- труби металеві в кількості 27 штук вартістю 2 000 грн;
- стіл металевий для качки меду вартістю 20 000 грн.;
- котел газовий промисловий вартістю 2 000 грн.;
- бочки дубові в кількості 10 штук вартістю 23 000 грн.;
- стілець вартістю 3 000 грн.;
- відра для меду в кількості 70 штук вартістю 7 000 грн.;
- сендвіч-панелі в металі 10 штук вартістю 10 000 грн.;
- нові корпуси вуликів з рамками в кількості 55 штук вартістю 16 500 грн.;
- брус 0,15 х 0,10 х 6 м. в кількості 45 штук вартістю 49 000 грн.;
- корпуси з вуликів (зняті з вуликів) в кількості 230 грн. вартістю 115 000 грн.;
- сендвіч-панелі в металі в кількості 20 штук вартістю 60 000 грн.;
- метал листовий (придбаний для воріт) в кількості 3 штуки вартістю 2 000 грн.;
- вату для утеплення фасаду в кількості 100 штук вартістю 30 000 грн.;
- дошку оброблену 4 куба вартістю 45 000 грн.; 70 штук вартістю 8 000 грн.;
- рейку липову в кількості 2 упаковок по 20 штук вартістю 7 000 грн.;
- дошку липову в кількості 4 куба вартістю 48 000 грн.;
- дошку столярну дубову в кількості 108 штук вартістю 60 000 грн.;
- дошку збірну столярну вартістю 25 000 грн.;
- дошку будівельну суху в кількості 48 штук вартістю 26 000 грн.;
- брус в кількості 10 штук вартістю 3 600 грн.;
- дошку будівельну розміром 0,05 х 0,15 х 4 м в кількості 91 штука вартістю 32 000 грн.; розміром 0,05 х 0,10 х 4 м. в кількості 35 штук вартістю 8 400 грн.;
- дошку будівельну суху в кількості 351 штука вартістю 85 000 грн.;
- лавку-трансформер вартістю 6 000 грн.;
- штахетник дубовий в кількості 700 штук вартістю 25 000 грн.;
- станок деревообробний вартістю 40 000 грн.;
- плитку брусчатку вартістю 10 000 грн.;
- станок деревообробний Реймус вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний з циркуляркою вартістю 15 000 грн.;
- брус в кількості 16 штук вартістю 27 000 грн.;
- брус в кількості 20 штук вартістю 11 000 грн.;
- кришки для стовпчиків паркану в кількості 62 штуки вартістю 15 000 грн.;
- станок деревообробний «Корвет» вартістю 27 000 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 25 000 грн. ;
- дошку дубову паркетну в кількості 290 штук вартістю 25 000 грн.;
- дошку дубову парткетну в кількості 290 штук вартістю 50 000 грн.;
- стіл дубовий вартістю 7 000 грн.;
- двері міжкімнатні з коробками та завісами в кількості 2 штуки вартістю 10 000 грн.;
- дошку підлоги в кількості 90 штук вартістю 24 000 грн.;
- вироби з дерева (кутки, плінтуси) в кількості 500 м.п. вартістю 10 000 грн.;
- дошку підлоги в кількості 150 кв.м. вартістю 65 000 грн.;
- вату в рулонах в кількості 46 рулонів вартістю 46 000 грн.;
- грибки для утеплення в кількості 20 упаковок вартістю 8 000 грн.;
- столи обідні - 2 штуки вартістю 20 000 грн.;
- двері дерев'яні вхідні вартістю 7 000 грн.;
- сітку для утеплення фасаду 10 рулонів вартістю 8 000 грн.;
- паро- та гідробар'єри в кількості 4 рулонів вартістю 8 100 грн.;
- пасіку зі 145 вуликів з бджолами вартістю 100 000 грн.,
а всього рухомого майна на суму 1 615 300 грн. Загальна вартість всього спільного (і рухомого, і нерухомого) майна складає 2 148 700 грн.
За таких обставин вважає, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, їх з відповідачем частки у такому майні є рівними і вони мають право на поділ такого майна, однак не можуть дійти згоди щодо розподілу майна. Відповідач самостійно 05.02.2023 року розпорядився частиною спільного майна, продав його і використав отримані кошти не в інтересах сім'ї. Зокрема, ним було продано:
- дошку підлоги в кількості 280 штук вартістю 63 000 грн.;
- дошку терасну в кількості 114 штук вартістю 30 000 грн.;
- дошку обшивочну в кількості 50 штук вартістю 130 000 грн.;
- дошку будівельну в кількості 91 штука вартістю 32 000 грн.;
- дошку підлоги на суму 65 000 грн.;
- вату в рулонах в кількості 46 штук вартістю 46 000 грн.;
- пасіку зі 145 вуликів вартістю 100 000 грн.;
- дошку дубову столярну вартістю 75 000 грн.;
- метал в кількості 176 кв.м. вартістю 60 000 грн.;
- дошку 5 кубів вартістю 45 000 грн.
Вважає, що таке майно також має бути враховане при поділі майна відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 762/2165/15-ц від 21.03.2018 року.
Оскільки відповідач не бажає мирно поділити майно, позивачка просить поділити його наступним чином: інструменти, станки та інші засоби, які відповідач використовує у своїй підприємницькій діяльності, тобто все рухоме майно залишити відповідачу і стягнути з нього на її користь грошову компенсацію за її долю в такому майні, тобто 807 650 грн. Крім того, розділити нерухоме майно, визнавши за кожним з них право власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку по 1/2 частині за кожним.
Також позивачка просила стягнути з відповідача на її користь відшкодування понесених нею судових витрат по сплаті судового збору в сумі 10 743 грн. 50 коп. та на правову допомогу в сумі 40 000 грн.
31.03.2023 року представник відповідача - адвокат Вако М.Ю. через електронний суд подав відзив на позовну заяву /т.1 а.с.80-85/, в якому зазначив, що відповідач позов визнає частково, посилаючись на те, що зазначений позивачкою перелік спільного майна є завищеним, його вартість не відповідає ринковій, джерела набуття не зазначені, обставини спотворені, а докази не додані. Дійсно, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.12.2011 року. Вони проживали разом до вересня 2022 року. В період шлюбу вони дійсно придбали будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1 , однак ОСОБА_4 сплатив 80% вартості такого майна з коштів, отриманих ним від продажу власної квартири в м. Вінниця.
Крім того, відповідач згоден залишити у власності позивачки та отримати від неї відповідну компенсацію за таке майно:
- бетономішалку Ростех вартістю 6 000 грн.;
- лобзик Метаво вартістю 6 000 грн.;
- перфоратор Метаво вартістю 3 500 грн.;
- вібраційну машинку «Росмаш» вартістю 3 000 грн.
- шуруповерт Vitals вартістю 3 500 грн.;
- лежаки липові в кількості 100 штук вартістю 10 000 грн.;
- вагонку липову в кількості 50 упаковок вартістю 17 000 грн.;
- стіл металевий для качки меду вартістю 20 000 грн.;
- бочки дубові в кількості 10 штук вартістю 23 000 грн.;
- стілець вартістю 3 000 грн.;
- відра для меду в кількості 70 штук вартістю 7 000 грн.;
- брус 0,15 х 0,10 х 6 м. в кількості 45 штук вартістю 49 000 грн.;
- сендвіч-панелі в металі в кількості 20 штук вартістю 60 000 грн.;
- вату для утеплення фасаду в кількості 100 штук вартістю 30 000 грн.;
- дошку оброблену 4 куба вартістю 45 000 грн.; 70 штук вартістю 8 000 грн.;
- рейку липову в кількості 2 упаковок по 20 штук вартістю 7 000 грн.;
- дошку липову в кількості 4 куба вартістю 48 000 грн.;
- дошку столярну дубову в кількості 108 штук вартістю 60 000 грн.;
- дошку збірну столярну вартістю 25 000 грн.;
- дошку будівельну суху в кількості 48 штук вартістю 26 000 грн.;
- брус в кількості 10 штук вартістю 3 600 грн.;
- лавку-трансформер вартістю 6 000 грн.;
- штахетник дубовий в кількості 700 штук вартістю 25 000 грн.;
- станок деревообробний вартістю 40 000 грн.;
- плитку брущатку вартістю 10 000 грн.;
- брус в кількості 16 штук вартістю 27 000 грн.;
- брус в кількості 20 штук вартістю 11 000 грн.;
- кришки для стовпчиків паркану в кількості 62 штуки вартістю 15 000 грн.;
- станок деревообробний «Корвет» вартістю 27 000 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 25 000 грн. ;
- дошку дубову паркетну в кількості 290 штук вартістю 25 000 грн.;
- дошку дубову паркетну вартістю 290 штук вартістю 50 000 грн.;
- стіл дубовий вартістю 7 000 грн.;
- двері міжкімнатні з коробками та завісами в кількості 2 штуки вартістю 10 000 грн.;
- дошку підлоги в кількості 90 штук вартістю 24 000 грн.;
- вироби з дерева (кутки, плінтуси) в кількості 500 м.п. вартістю 10 000 грн.;
- дошку підлоги в кількості 150 кв.м. вартістю 65 000 грн.;
- вату в рулонах в кількості 46 рулонів вартістю 46 000 грн.;
- грибки для утеплення в кількості 20 упаковок вартістю 8 000 грн.;
- столи обідні - 2 штуки вартістю 20 000 грн.;
- двері дерев'яні вхідні вартістю 7 000 грн.;
- сітку для утеплення фасаду 10 рулонів вартістю 8 000 грн.;
Відповідач просить залишити йому:
- бензопилу Stil і готовий сплатити за неї компенсацію позивачці з врахуванням амортизації в сумі 2 500 грн.;
- болгарку Метаво вартістю 2 000 грн. і готовий сплатити за неї компенсацію з врахуванням амортизації в сумі 1 000 грн.;
- котел газовий промисловий вартістю 2 000 грн. і згоден сплатити за нього компенсацію в сумі 1000 грн.;
- сендвіч-панелі в металі 10 штук вартістю 10 000 грн. зі сплатою компенсації;
- метал листовий (придбаний для воріт) в кількості 3 штуки вартістю 2 000 грн. та згоден компенсувати за нього 1000 грн.;
- станок деревообробний Реймус вартістю 40 000 грн. з виплатою компенсації за нього в сумі 15 000 грн.;
- станок деревообробний з циркуляркою вартістю 15 000 грн. з виплатою компенсації за нього в сумі 7500 грн.;
Крім того, відповідач оспорював придбання подружжям такого майна:
- пилки лобзикової електричної Ритм вартістю 2 000 грн.;
- машинки шліфувальної вартістю 4 000 грн.;
- машинки вуглешліфувальної (Латвія) вартістю 3 500 грн.;
- мотобура Sadko вартістю 7 000 грн.;
- машинки електричної стрічково-шліфувальної вартістю 6 000 грн;
- компресора вартістю 12 000 грн.;
- краскопульта вартістю 1 200 грн.;
- дошки столярної соснової розміром 4,5 х 0,05 в кількості 61 штука вартістю 25 000 грн.;
- дошки столярної ясенової розміром 4 х 0,05 м в кількості 38 штук вартістю 16 000 грн.; розміром 3 х 0,05 м в кількості 16 штук вартістю 5 000 грн.;
- дошки полу розміром 0,03 х 0,10 х 4,5 м в кількості 280 штук вартістю 63 000 грн.; 0,03 х 0,13 х 4,5 м в кількості 28 штук вартістю 8 000 грн.;
- брусу розміром 0,14 х 0,10 х 0,03 в кількості 21 штука вартістю 11 000 грн.;
- дошки столярної ясенової розміром 0,03 х 4,5 м в кількості 36 штук вартістю 8 000 грн.;
- дошки терасної в кількості 114 штук вартістю 30 000 грн.;
- дошки обшивочної розміром 0,13 х 4,5 м в кількості 50 штук вартістю 13 000 грн.;
- труб металевих в кількості 27 штук вартістю 2 000 грн.;
- нових корпусів вуликів з рамками в кількості 55 штук вартістю 16 500 грн.;
- корпусів з вуликів в кількості 230 штук вартістю 115 000 грн.;
- дошки будівельної розміром 0,05 х 0,15 х 4 м в кількості 91 штука вартістю 32 000 грн.; розміром 0,05 х 0,10 х 4 м. в кількості 35 штук вартістю 8 400 грн.;
- дошки будівельної сухої в кількості 351 штука вартістю 85 000 грн.;
- паро- та гідробар'єрів в кількості 4 рулонів вартістю 8 100 грн.;
- пасіки зі 145 вуликів з бджолами вартістю 100 000 грн.
Також відповідач зазначив, що позивачка не включила в перелік спільного майна автомобіль Renault Laguna д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код VF1KTOA064091634 вартістю 260 000 грн., сушарку вартістю 25 000 грн. та вощину вартістю 15 000 грн., а її заява про те, що відповідач самовільно розпорядився частиною спільного майна не в інтересах сім'ї є надуманою і не підтверджена доказами.
Зазначив, що на його думку вартість всього спільного майна подружжя складає 1 899 000 грн.: вартість будинку з господарськими спорудами 457 000 грн.; вартість автомобіля 260 000 грн., вартість іншого рухомого майна - 1 105 600 грн., а тому частка кожної із сторін у майні становить 949 500 грн.
За таких обставин просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі і стягнути з неї на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 45 000 грн.
Ухвалою суду від 07.04.2023 року /т.1 а.с.120/ відповідача зобов'язано надати додані до відзиву документи належної якості.
13.04.2024 року на виконання ухвали суду відповідачем надано копії документів належної якості /т.1 а.с.125/.
14.04.2023 року представник позивачки - адвокат Сотська С.О. подала відповідь на відзив /т.1 а.с.142/, в якій зазначила, що будинок і земельна ділянка були придбані сторонами у період шлюбу за спільні кошти; доводи відповідача про придбання ним вказаного майна за його особисті кошти не підтверджені належними і допустимими доказами, тому що квартира у м. Вінниці була продана ним ще у 2009 році, а отримані від її продажу кошти були витрачені відповідачем на погашення кредитних зобов'язань. У 2009 році ОСОБА_4 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , а у 2009 - 2011 роках він придбав телятник площею 999 кв.м. та проводив його реконструкцію під пилораму в с. Шарки Держнянського району Хмельницької області, на що і витратив гроші. Також зазначила, що наявність інструменту, зазначеного в переліку спільного майна, підтверджується відповідними документами про його придбання з відміткою продавців; наявність лісо- та пиломатеріалів, металевих труб та металу для обшиву навісу в кількості 176 кв.м., сендвіч-панелей, металу листкового, корпусів вуликів нових та знятих на зиму (230 штук), станків деревообробних (7 штук), обідніх столів (3 штук), дверей (4 штуки), плитки брущатки, котла газового, дубових бочок, вати в рулонах (46 штук), паро- та гідробар'єрів для даху (4 рулони), сітки для утеплення фасаду, пасіки із 145 вуликів з бджолами підтверджується крім Акту опису майна, також фото- та відеозаписами на момент опису. Той факт, що відповідач без згоди позивачки розпорядився спільним майном, підтверджено фото- та відеоматеріалами. Підтвердженням набуття спільного майна за спільні кошти є фінансові рахунки з карток позивачки на рахунки продавців за матеріали та товари. Також придбання матеріалів здійснювалось і за рахунок кредитних коштів на ім'я позивачки протягом 2017 - 2021 років. За таких обставин просила задовольнити позов ОСОБА_3
02.04.2023 року ОСОБА_4 через свого представника - адвоката Шалару О.І. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя /т.1 а.с.98/, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони уклали шлюб 28.12.2011 року і припинили шлюбні відносини у вересні 2022 року. За час шлюбу вони 29.10.2013 року набули нерухоме майно: житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,15 га за цією ж адресою. Однак, для придбання вказаного майна були використані особисті кошти ОСОБА_4 , які він отримав від продажу 02.10.2009 року своєї власної квартири АДРЕСА_2 , в сумі 65 900 доларів США. Позивач вніс 80% вартості вказаного майна, а тому йому належить 80% спірного будинку і земельної ділянки.
Крім того, згідно боргової розписки від 11.05.2020 року ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_6 11 000 доларів США на строк до 11.05.2023 року. Такі кошти позичені в інтересах сім'ї, а тому борг є спільним для подружжя і має бути врахований при поділі майна.
Також під час шлюбу сторони придбали автомобіль Renault Laguna д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код НОМЕР_2 вартістю 260 000 грн. та інше рухоме майно, зокрема:
- бетономішалку «РОСТЕХ» вартістю 6 000 грн.;
- лобзик «Метаво» вартістю 6 000 грн.;
- перфоратор «Метаво» вартістю 3 500 грн.;
- вібраційну шліфувальну машинку «Росмаш» вартістю 3 000 грн.;
- бензопилу «Stil» вартістю 2 500 грн.;
- шуруповерт Vitals вартістю 3 500 грн.;
- болгарку «Метаво» вартістю 2 000 грн.;
- лежаки липові в кількості 100 штук вартістю 10 000 грн.;
- вагонку липову в кількості 50 упаковок вартістю 17 000 грн.;
- стіл металевий для качки меду вартістю 20 000 грн.;
- котел газовий промисловий вартістю 1 000 грн.;
- сендвич панелі в металі 10 штук вартістю 10 000 грн.;
- брус 0,15 х 0,10 х 6 м. в кількості 45 штук вартістю 49 000 грн.;
- сендвич панелі в металі в кількості 20 штук вартістю 60 000 грн.;
- метал листовий (придбаний для воріт) в кількості 3 штуки вартістю 2 000 грн.;
- вату для утеплення фасаду в кількості 100 штук вартістю 30 000 грн.;
- дошку оброблену 4 куба вартістю 45 000 грн.; 70 штук вартістю 8 000 грн.;
- рейку липову в кількості 2 упаковок по 20 штук вартістю 7 000 грн.;
- дошку липову в кількості 4 куба вартістю 48 000 грн.;
- дошку столярну дубову в кількості 108 штук вартістю 60 000 грн.;
- дошку збірну столярну вартістю 25 000 грн.;
- дошку будівельну суху в кількості 48 штук вартістю 26 000 грн.;
- брус в кількості 10 штук вартістю 3 600 грн.;
- лавку-трансформер вартістю 6 000 грн.;
- штахетник дубовий в кількості 700 штук вартістю 25 000 грн.;
- станок деревообробний вартістю 40 000 грн.;
- плитку брущатку вартістю 10 000 грн.;
- станок деревообробний Реймус вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний з циркуляркою вартістю 15 000 грн.;
- брус в кількості 16 штук вартістю 27 000 грн.;
- брус в кількості 20 штук вартістю 11 000 грн.;
- кришки для стовпчиків забору в кількості 62 штуки вартістю 15 000 грн.;
- сушарку для пилку вартістю 25 108 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 25 000 грн. ;
- дошку дубову парткетну в кількості 290 штук вартістю 50 000 грн.;
- стіл дубовий вартістю 7 000 грн.;
- двері міжкімнатні з коробками та завісами в кількості 2 штуки вартістю 10 000 грн.;
- дошку полу в кількості 90 штук вартістю 24 000 грн.;
- вироби з дерева (кутки, плінтуси) в кількості 500 м.п. вартістю 10 000 грн.;
- дошку полу в кількості 150 кв.м. вартістю 65 000 грн.;
- вату в рулонах в кількості 46 рулонів вартістю 46 000 грн.;
- грибки для утеплення в кількості 20 упаковок вартістю 8 000 грн.;
- столи обідні - 2 штуки вартістю 20 000 грн.;
- двері дерев'яні вхідні вартістю 7 000 грн.;
- сітку для утеплення фасаду 10 рулонів вартістю 8 000 грн.;
а всього рухомого майна на суму 1 615 300 грн. Загальна вартість всього спільного (і рухомого, і нерухомого) майна складає 2 148 700 грн.
За таких обставин просив розділити спільне майно подружжя, виділивши йому у власність 80% житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та 80 % земельної ділянки за тією ж адресою загальною площею 0, 15 га для будівництва і обслуговування будинку, а також:
- бензопилу «Stil» вартістю 2 500 грн.;
- болгарку «Метаво» вартістю 2 000 грн.;
- котел газовий промисловий вартістю 1000 грн.;
- сендвіч-панелі в металі 10 штук вартістю 10 000 грн.;
- метал листовий (придбаний для воріт) 3 штуки вартістю 2 000 грн.;
- станок деревообробний «Реймус» вартістю 30 000 грн.;
- станок деревообробний з циркуляркою вартістю 15 000 грн.
У власність ОСОБА_3 просив виділити 20% вказаного житлового будинку та 20% спірної земельної ділянки, автомобіль Renault Laguna д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код VF1KTOA064091634 вартістю 260 000 грн., та рухоме майно:
- бетономішалку «РОСТЕХ» вартістю 6 000 грн.;
- лобзик «Метаво» вартістю 6 000 грн.;
- перфоратор «Метаво» вартістю 3 500 грн.;
- вібраційну шліфувальну машинку «Росмаш» вартістю 3 000 грн.;
- шуруповерт Vitals вартістю 3 500 грн.;
- лежаки липові в кількості 100 штук вартістю 10 000 грн.;
- вагонку липову в кількості 50 упаковок вартістю 17 000 грн.;
- стіл металевий для качки меду вартістю 20 000 грн.;
- брус 0,15 х 0,10 х 6 м. в кількості 45 штук вартістю 49 000 грн.;
- сендвіч-панелі в металі в кількості 20 штук вартістю 60 000 грн.;
- вату для утеплення фасаду в кількості 100 штук вартістю 30 000 грн.;
- дошку оброблену 4 куба вартістю 45 000 грн.; 70 штук вартістю 8 000 грн.;
- рейку липову в кількості 2 упаковок по 20 штук вартістю 7 000 грн.;
- дошку столярну дубову в кількості 108 штук вартістю 60 000 грн.;
- дошку збірну столярну вартістю 25 000 грн.;
- дошку будівельну суху в кількості 48 штук вартістю 26 000 грн.;
- брус в кількості 10 штук вартістю 3 600 грн.;
- лавку-трансформер вартістю 6 000 грн.;
- штахетник дубовий в кількості 700 штук вартістю 25 000 грн.;
- станок деревообробний вартістю 40 000 грн.;
- плитку брущатку вартістю 10 000 грн.;
- брус в кількості 16 штук вартістю 27 000 грн.;
- брус в кількості 20 штук вартістю 11 000 грн.;
- кришки для стовпчиків паркану в кількості 62 штуки вартістю 15 000 грн.;
- сушарку для пилку вартістю 25 108 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 25 000 грн. ;
- дошку дубову парткетну вартістю 290 штук вартістю 50 000 грн.;
- стіл дубовий вартістю 7 000 грн.;
- двері міжкімнатні з коробками та завісами в кількості 2 штуки вартістю 10 000 грн.;
- дошку підлоги в кількості 90 штук вартістю 24 000 грн.;
- вироби з дерева (кутки, плінтуси) в кількості 500 м.п. вартістю 10 000 грн.;
- дошку підлоги в кількості 150 кв.м. вартістю 65 000 грн.;
- вату в рулонах в кількості 46 рулонів вартістю 46 000 грн.;
- столи обідні - 2 штуки вартістю 20 000 грн.;
- двері дерев'яні вхідні вартістю 7 000 грн.;
- сітку для утеплення фасаду 10 рулонів вартістю 8 000 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 209 550 грн. боргових зобов'язань, що еквівалентно 5 500 доларам США, а також стягнути з неї на його користь грошову компенсацію в розмірі 140 000 грн., що складає 1/2 частку вартості автомобіля, належного їм на праві спільної сумісної власності, також стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію різниці вартості рухомого майна в сумі 860 000 грн.
Ухвалою суду від 07.04.2023 року /т.1 а.с.121/ зустрічну позовну заяву залишено без руху, надано строк для виправлення зазначених в ухвалі недоліків.
17.04.2024 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Вако М.Ю. на виконання ухвали суду подав виправлену зустрічну позовну заяву /т.1 а.с.210/, в якій послався на докази, якими ОСОБА_4 обґрунтовує свої вимоги, а також зазначив, що у період з травня 2020 року по вересень 2022 року подружжя добудувало і покращило придбаний ними будинок, для чого ОСОБА_4 позивач гроші у ОСОБА_6 і повернув їх самостійно 11.04.2023 року, тобто після припинення шлюбних відносин з позивачкою. Крім того, ОСОБА_3 в переліку спільного майна не зазначила: два твердопаливні котли марки Кронас, які були придбані у 2016 році та знаходяться у котельні будинку, вартістю 87 100 грн. кожен загальною вартістю 174 200 грн.; сушарку для пилку вартістю 25 000 грн.; вощину вартістю 15 000 грн., а всього майна на суму 467 040 грн.
При цьому частина майна, яка включена ОСОБА_3 до переліку спільного майна, фактично є особистою власністю ОСОБА_4 , тому що придбана ним за договором консигнації № 01 від 18.06.2022 року (тобто після припинення шлюбних відносин) для реалізації і в подальшому була повернута власнику. Це, зокрема: 60 м.куб. пиломатеріалів: дошка будівельна суха в кількості 48 штук вартістю 26 000 грн.; брус в кількості 10 штук вартістю 3 600 грн.; дошка будівельна розміром 0,05 х 0,15 х 4 м в кількості 91 штука вартістю 32 000 грн.; розміром 0,05 х 0,10 х 4 м. в кількості 35 штук вартістю 8 400 грн.; дошка будівельна суха в кількості 351 штука вартістю 85 000 грн.
Крім того, пиловник ясеня об'ємом 6,7 м.куб. відповідно до товарно-транспортної накладної № 019272 від 09.03.2009 року (тобто до шлюбу) був придбаний особисто ОСОБА_4 за 60 000 грн. Пасіка із 145 вуликів з бджолами вартістю 100 000 грн., нові корпуси вуликів з рамками в кількості 55 штук вартістю 16 500 грн., корпуси, зняті з вуликів в кількості 230 штук вартістю 115 000 грн. насправді належать ОСОБА_7 відповідно до санітарного паспорту пасіки № НОМЕР_3 і довідки Лукашівського старостинського округу виконкому Синюхино-Брідської сільської ради та договором про надання послуг з відповідального зберігання №1 від 01.11.2022 року.
Загальна вартість такого майна, яке не підлягає поділу, складає 446 500 грн., а загальна вартість спільного майна подружжя становить 2 170 840 грн., з яких 457 000 - вартість будинку; 76 400 грн. - вартість земельної ділянки; 1 637 440 - вартість рухомого майна, тобто доля кожного із сторін складає 818 720 грн.
За таких обставин ОСОБА_4 остаточно сформулював свої позовні вимоги і просив суд розділити майно подружжя наступним чином: визнати за ним право власності на 80% будинку та земельної ділянки, а за ОСОБА_3 - на 20% таких об'єктів; визнати за ОСОБА_3 право власності на спірний автомобіль, а також на наступне рухоме майно:
- бетономішалку «РОСТЕХ» вартістю 6 000 грн.;
- лобзик «Метаво» вартістю 6 000 грн.;
- перфоратор «Метаво» вартістю 3 500 грн.;
- вібраційну шліфувальну машинку «Росмаш» вартістю 3 000 грн.;
- бензопилу «Stil» вартістю 6 000 грн.;
- шуруповерт Vitals вартістю 3 500 грн.;
- пилку лобзикову електричну «Ритм» вартістю 2 000 грн.;
- машинку шліфувальну вартістю 4 000 грн.;
- машинку вуглошліфувальну виробництва Латвії вартістю 3 500 грн.;
- болгарку «Метаво» вартістю 2 000 грн.;
- мотобур Sadko вартістю 7 000 грн.;
- машинку електричну стрічково-шліфувальну вартістю 6 000 грн.;
- компресор вартістю 12 000 грн.;
- краскопульт вартістю 1 200 грн.;
- дошку столярну соснову розміром 4,5 х 0,05 м в кількості 61 штука вартістю 25 000 грн.;
- дошку столярну ясенову розміром 4 х 0,05 м в кількості 38 штук вартістю 16 000 грн.; розміром 3 х 0,05 м в кількості 16 штук вартістю 5 000 грн.;
- дошку підлоги розміром 0,03 х 0,10 х 4,5 м в кількості 280 штук вартістю 63 000 грн.; 0,03 х 0,13 х 4,5 м в кількості 28 штук вартістю 8 000 грн.;
- брус розміром 0,14 х 0,10 х 0,03 в кількості 21 штука вартістю 11 000 грн.;
- дошку столярну ясенову розміром 0,03 х 4,5 м в кількості 36 штук вартістю 8 000 грн.;
- лежаки липові в кількості 100 штук вартістю 10 000 грн.;
- дошку терасну в кількості 114 штук вартістю 30 000 грн.;
- дошку обшивочну розміром 0,13 х 4,5 м в кількості 50 штук вартістю 13 000 грн.;
- вагонку липову в кількості 50 упаковок вартістю 17 000 грн.;
- труби металеві в кількості 27 штук вартістю 2 000 грн;
- стіл металевий для качки меду вартістю 20 000 грн.;
- котел газовий промисловий вартістю 2 000 грн.;
- бочки дубові в кількості 10 штук вартістю 23 000 грн.;
- стілець вартістю 3 000 грн.;
- сендвіч-панелі в металі 10 штук вартістю 10 000 грн.;
- брус 0,15 х 0,10 х 6 м. в кількості 45 штук вартістю 49 000 грн.;
- корпуси з вуликів (зняті з вуликів) в кількості 230 грн. вартістю 115 000 грн.;
- сендвіч-панелі в металі в кількості 20 штук вартістю 60 000 грн.;
- метал листовий (придбаний для воріт) в кількості 3 штуки вартістю 2 000 грн.;
- вату для утеплення фасаду в кількості 100 штук вартістю 30 000 грн.;
- дошку оброблену 4 куба вартістю 45 000 грн.; 70 штук вартістю 8 000 грн.;
- рейку липову в кількості 2 упаковок по 20 штук вартістю 7 000 грн.;
- дошку липову в кількості 4 куба вартістю 48 000 грн.;
- дошку столярну дубову в кількості 108 штук вартістю 60 000 грн.;
- дошку збірну столярну вартістю 25 000 грн.;
- дошку будівельну суху в кількості 48 штук вартістю 26 000 грн.;
- брус в кількості 10 штук вартістю 3 600 грн.;
- дошку будівельну розміром 0,05 х 0,15 х 4 м в кількості 91 штука вартістю 32 000 грн.; розміром 0,05 х 0,10 х 4 м. в кількості 35 штук вартістю 8 400 грн.;
- дошку будівельну суху в кількості 351 штука вартістю 85 000 грн.;
- лавку-трансформер вартістю 6 000 грн.;
- штахетник дубовий в кількості 700 штук вартістю 25 000 грн.;
- станок деревообробний вартістю 40 000 грн.;
- плитку брущатку вартістю 10 000 грн.;
- станок деревообробний Реймус вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний з циркуляркою вартістю 15 000 грн.;
- брус в кількості 16 штук вартістю 27 000 грн.;
- брус в кількості 20 штук вартістю 11 000 грн.;
- кришки для стовпчиків паркану в кількості 62 штуки вартістю 15 000 грн.;
- станок деревообробний «Корвет» вартістю 27 000 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 25 000 грн. ;
- дошку дубову парткетну вартістю 290 штук вартістю 50 000 грн.;
- стіл дубовий вартістю 7 000 грн.;
- двері міжкімнатні з коробками та завісами в кількості 2 штуки вартістю 10 000 грн.;
- дошку підлоги в кількості 90 штук вартістю 24 000 грн.;
- вироби з дерева (кутки, плінтуси) в кількості 500 м.п. вартістю 10 000 грн.;
- дошку підлоги в кількості 150 кв.м. вартістю 65 000 грн.;
- вату в рулонах в кількості 46 рулонів вартістю 46 000 грн.;
- грибки для утеплення в кількості 20 упаковок вартістю 8 000 грн.;
- столи обідні - 2 штуки вартістю 20 000 грн.;
- двері дерев'яні вхідні вартістю 7 000 грн.;
- сітку для утеплення фасаду 10 рулонів вартістю 8 000 грн.;
- паро- та гідробар'єри в кількості 4 рулонів вартістю 8 100 грн.
Також просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 209 550 грн. боргових зобов'язань перед ОСОБА_6 , які він самостійно повернув позикодавцеві, що еквівалентно 5 500 доларам США, а також стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію за його долю у спільному майні подружжя в сумі 818 7200 грн.
03.05.2023 року представник позивачки - адвокат Сотська С.О. подала відзив на зустрічну позовну заяву /т.2 а.с.1/, в якому зазначила, що ОСОБА_4 не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що гроші від продажу своєї власної квартири у 2009 році він витратив саме на придбання будинку і земельної ділянки в с. Кінецьпіль Первомайського району в жовтні 2013 року, тобто не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно.
Крім того, про наявність боргових зобов'язань перед ОСОБА_6 в сумі 11 000 доларів США ОСОБА_3 дізналася лише під час розгляду справи в суді. Така позика з нею у 2020 році не узгоджувалась і на добудову та реконструкцію спільного будинку не використовувалась, про що свідчить той факт, що будинок повністю був введений в експлуатацію, тобто добудований ще у 2018 році. Крім того, сторони активно займалися підприємницькою діяльністю, для чого постійно отримували кредити в банках, які досі не погашені. За таких обставин вважає, що якщо позика і була отримана ОСОБА_4 , це відбулось без її відома і згоди, і використана вона була не в інтересах сім'ї.
Спірний автомобіль ОСОБА_3 вважає своєю особистою власністю, тому що придбала його за кошти, отримані від продажу двох інших автомобілів, придбаних до шлюбу.
Щодо не включення у перелік спільного майна твердопаливних котлів, позивачка зазначила, що вони вмонтовані і є невід'ємною частиною будинку, включені в його вартість. Сушарки вартістю 25 000 грн. та вощини вартістю 15 000 грн. не було в наявності. Щодо майна, про відсутність якого заявив ОСОБА_4 , представниця позивачки зазначила, що наявність бруса і дошки підтверджена актом опису майна в присутності свідків, а також фото- і відеоматеріалами на дату припинення спільного проживання, після чого відповідач вивіз таке майно. Повернення такого майна власнику ОСОБА_8 згідно договору консигнації позивачка вважає недоведеним. Документи щодо пасіки та належних до неї предметів ОСОБА_4 суду не надані, а договір відповідального зберігання від 01.11.2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладений після припинення шлюбних відносин. В такому договорі не зазначені суттєві умови, зокрема перелік майна, а його вартість перевищує встановлену законом допустиму. Крім того, відповідач за допомогою Інтернета, використовуючи дані третьої особи, намагався продати пасіку, однак при цьому зазначив свій номер телефону.
Також звернула увагу суду на те, що у відзиві на первісний позов ОСОБА_4 оспорював факти наявності певного майна, однак в зустрічному позові вже включив його в перелік спільного майна, просив залишити його позивачці і стягнути з неї компенсацію вартості такого майна. На думку позивачки така обставина свідчить про те, що відповідач визнає обсяг рухомого майна, який вона зазначила в своєму позові.
ОСОБА_3 не погодилася із запропонованим ОСОБА_4 варіантом розподілу майна, посилаючись на те, що відповідач вивіз все рухоме майно і сховав його, тому саме вона повинна отримати компенсацію за нього.
Просила відмовити в задоволенні зустрічного позову.
08.05.2023 року представник відповідача - адвокат Вако М.Ю. подав відповідь на відзив /т.2 а.с.20/, в якій зазначив, що надані представницею позивачки докази вважає неналежними та недопустимими, а доводи - необґрунтованими, оскільки нею не надано жодного доказу на підтвердження версії про витрати ОСОБА_4 грошей від продажу квартири на власні потреби, і до шлюбу з ОСОБА_3 . Крім того, додані до відзиву ОСОБА_3 договори застави ОСОБА_4 не підписувалися і спільне майно подружжя він не вивозив і не ховав. Вважає, що саме запропонований відповідачем варіант розподілу майна є вірним, оскільки позивачка склала акт опису і оцінки майна самостійно, без відповідача, в присутності невідомих осіб, після спливу значного часу після припинення шлюбних відносин. Також зазначив, що ОСОБА_3 не вела успішну підприємницьку діяльність, про що свідчать укладені нею без згоди ОСОБА_4 кредитні договори явно не в інтересах сім'ї.
Ухвалою суду від 07.08.2023 року задоволені клопотання сторін про долучення доказів та виклик свідків; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження /т.2 а.с.127/.
20.11.2023 року представник відповідача - адвокат Вако М.Ю. заявив клопотання про призначення комп'ютерно-технічної експертизи щодо відеозаписів, наданих позивачкою ОСОБА_3 в якості доказів /т.2 а.с.141/, однак в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_9 відмовився від зазначеного клопотання.
Крім того, ухвалою суду від 26.12.2023 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_9 про забезпечення позову /т.2 а.с.161/, накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку з кадастровим номером 4825482800:02:044:0002 площею 0,15 га, що розташовані в АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_3 здійснювати продаж спільного майна подружжя, яке знаходиться на території домоволодіння та в будинку АДРЕСА_1 , а також іншим особам вчиняти будь-які дії щодо зазначеного домоволодіння та земельної ділянки за зазначеною адресою та автомобіля марки «Renault Laguna (VIN-код НОМЕР_4 ), державний номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстрований за ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Сотська С.О. повністю підтримали первісний позов, просили його задовольнити, а також частково визнали зустрічний позов ОСОБА_10 . Не заперечували проти визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та його розподілу. В іншій частині просили відмовити в задоволенні зустрічного позову з підстав, зазначених ними в адресованих суду письмових заявах по суті спору. Також позивачка пояснила, що склала акт опису майна значно пізніше після припинення шлюбних відносин через те, що спочатку вони з ОСОБА_4 домовилися про мирний розподіл майна, але в лютому 2023 року він почав без її згоди вивозити майно. Саме тоді вона склала акт опису наявного майна, почала фіксувати факти вивезення відповідачем майна, його пошкодження і звернулася до суду з наданим позовом. Не запрошувала відповідача до спільного складання акту опису, тому що він в той час вивозив майно, тож вона запросила свідків.
Під час судових дебатів представниця позивачки адвокат Сотська С.О. змінила позицію щодо розподілу рухомого майна сторін. Не заперечувала проти визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя, просила залишити його у власності позивачки, припинити право власності відповідача на нього та стягнути на користь відповідача з позивачки грошову компенсацію половини його вартості. Також зазначила, що після вивезення відповідачем спільного майна, за місцем проживання колишнього подружжя залишилося рухомого майна всього на суму 373 930 грн., тобто доля кожного із сторін складає 186 965 грн., а тому пропонувала у власність ОСОБА_3 виділити:
- дошку збірну столярну вартістю 25 000 грн.;
- бочки в кількості 5 штук вартістю 11 500 грн.;
- вату-утеплювач 50 штук вартістю 15 000 грн.;
- штахетник в кількості 350 штук вартістю 12 500 грн.;
- вхідні двері вартістю 7 000 грн.;
- кришки для стовпчиків в кількості 12 штук вартістю 2 880 грн.;
- дошку дубову паркетну в кількості 290 штук вартістю 50 000 грн.;
- стіл дубовий вартістю 7 000 грн.;
- двері міжкімнатні вартістю 10 000 грн.;
- паро- та гідробар'єри в кількості 4 рулонів вартістю 4 050 грн.;
- станок деревообробний з циркуляркою вартістю 15 000 грн.;
- сендвіч-панелі в кількості 5 штук вартістю 5 000 грн.;
- два столи обідні вартістю 20 000 грн., а всього майна в натурі на суму 184 930 грн.
Відповідачу просила виділити у власність:
- котел газовий вартістю 2 000 грн.;
- бочки в кількості 5 штук вартістю 11 500 грн.;
- стілець 3 000 грн.;
- сендвіч-панелі в кількості 5 штук вартістю 5 000 грн.;
- вату утеплювач в кількості 50 штук вартістю 15 000 грн.;
- станок деревообробний вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний «Рейсмус» вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний вартістю 40 000 грн.;
- двері міжкімнатні вартістю 10 000 грн.;
- плитку брущатку вартістю 10 000 грн.;
- штахетник дубовий в кількості 350 штук вартістю 12 500 грн.,
а всього майна на суму 189 000 грн.
Оскільки по першому акту опису зафіксовано в наявності майна на суму 1 615 300 грн., залишилося майна на суму 373 930 грн., то вартість майна, яке вивіз ОСОБА_4 , складає 1 241 370 грн.
Доля кожного з подружжя в такому майні складає 620 685 грн.
Посилаючись на те, що відповідач вже заволодів вказаним майном, представниця позивачки просила залишити його відповідачу і стягнути з нього на користь позивачки 1/2 частину його вартості, тобто 620 685 грн.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не явився. Його неявка не перешкоджає вирішенню справи.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Вако М.Ю. в судовому засіданні порти задоволення позову ОСОБА_3 заперечував, просив задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4 в остаточній редакції з підстав, зазначених у поданих ним письмових заявах по суті спору.
Заслухавши пояснення позивачки, представників сторін, свідків, дослідивши надані суду письмові докази, фото- та відеоматеріали, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_3 підлягає повному задоволенню, а позов ОСОБА_4 - частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі з 28.12.2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого повторно 11.10.2022 року /т.1 а.с.9/.
У первісному позові, у зустрічному позові та в інших заявах по суті спору сторони фактично визнали, що припинили шлюбні відносини до офіційного розірвання шлюбу - у вересні 2022 року.
Між сторонами не досягнуто домовленості щодо поділу спірного будинку.
Відповідно до частин 1,6,9,10 ст.7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто, статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.
Згідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено між ними. Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згідно ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст. 368 ЦК України).
Відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Одночасно пунктами 2, 3 ч.1 ст. 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю, що визначено ч.7 ст. 57 СК України.
Відповідно до правових позицій та висновків, які були висловлені Верховним Судом України в постановах у справах: № 6-612цс15 від 01 липня 2015 року, № 6-2333цс15 від 25 листопада 2015 року, № 6-241цс15 від 16 грудня 2015 року, №6-801цс16 від 07 вересня 2016 року, №6-846цс16 від 12 жовтня 2016 року, № 6-1568цс16 від 07 грудня 2016 року, № 6-399цс17 від 05 квітня 2017 року належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не лише фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя слід встановити не лише факт набуття майна під час шлюбу, але й джерело набуття, тобто чи були вкладені спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя на його придбання. Якщо майно було придбано хоча і у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, таке майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності. Таке майно є особистою приватною власністю того, за особисті кошти кого воно придбане. Якщо хтось з подружжя не підтвердить, що річ купили на особисті кошти, презумпція права спільної сумісної власності залишиться непохитною. Тягар доказування обставин покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Таким чином, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, індексний номер 327792557 від 23.02.2023 року, за ОСОБА_3 на праві власності зареєстровано будинок АДРЕСА_1 загальною площею 58,5 кв.м, житловою площею 31,3 кв.м, а також земельна ділянка з кадастровим номером 4825482800:02:044:0002 площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за тією ж адресою, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки серії та номер 1310 від 29.10.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Бойчук С.І. Частка у праві власності 1/1. До складових частин об'єкта нерухомого майна віднесено: житловий будинок А-Ж, господарські будівлі: гараж Б, гараж В-2, баню Г-2, навіс Д, огорожа 1-2, колодязь 3. При цьому для державної реєстрації права власності було подано зазначений договір купівлі-продажу та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер МК141183101477, видана 06.11.2018 року /т.1 а.с.12-13/.
Наведені докази свідчать про те, що спірні житловий будинок з надвірними спорудами і земельна ділянка придбані сторонами під час шлюбу. Згідно ч.3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то майно, яке було одержане за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нерухомого майна від 14.02.2023 року, ринкова вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 складає 457 000 грн. /т.1 а.с.23-24/.
Відповідно до звіту про грошову оцінку земельної ділянки від 15.02.2023 року вартість спірної земельної ділянки становить 76 400 грн. /т.1 а.с.51/.
З пояснень сторін та викладених ними позицій в адресованих суду письмових заявах по суті спору вбачається, шо вартість спірного нерухомого майна - житлового будинку та земельної ділянки сторони не оспорюють.
З тексту зазначеного вище договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки вбачається, що продаж вчинено за погоджену сторонами суму, а саме: житлового будинку за 24 340 грн., земельної ділянки - за 5 385 грн., що відповідає оціночній вартості таких об'єктів згідно звітів про їх оцінку /т.1 а.с.60-61/.
Згідно до п.4.5 зазначеного договору, купівля житлового будинку та земельної ділянки за цим договором вчиняється за письмовою згодою чоловіка покупця ОСОБА_4 , викладеною у вигляді заяви, засвідченої нотаріусом. У п.5.1 договору зазначено, що сторонам роз'яснено зміст вимог ст.ст. 57, 65, 74 СК України.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за позивачкою, оскільки за домовленістю подружжя саме вона виступала покупцем будинку у договорі, хоча сам по собі факт реєстрації спірного нерухомого майна за відповідачкою не означає, що воно належить лише їй.
З наведених доказів вбачається, що відповідач був обізнаний про укладення договору купівлі-продажу зазначеного у договорі нерухомого, його умови та наслідки, зокрема про те, що придбане за таких умов майно буде мати статус спільного сумісного майна подружжящо підтвердив відповідною нотаріально завіреною заявою. При цьому жодних застережень щодо свого особистого внеску у придбання такого майна він під час укладення договору не висловив, сам договір не оспорював.
Також відповідач не надав суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що гроші, отримані ним від продажу квартири в м. Вінниця у 2009 році, він витратив на придбання спірного нерухомого майна у 2011 році, яке було оформлене на ім'я позивачки. Відповідач не надав доказів на підтвердження отримання певної суми від продажу власного майна; наявності такої суми та можливості розпоряджатися нею на момент придбання спірного майна, вкладу власних коштів у придбане подружжям майно тощо. Сам по собі факт наявності в особи до шлюбу певного майна і його відчуження не свідчить про вкладення отриманих від продажу такого майна коштів у спільний бюджет майбутнього подружжя.
Надані суду наведені вище докази відповідно до зазначених вище норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчать лише про те, що спірні будинок та земельна ділянка були придбані сторонами під час шлюбу за спільні кошти і такий висновок не спростований відповідачем, хоча тягар доказування в даному випадку покладений на нього. В даному випадку відсутні передбачені законом підстави для відступу від принципу рівності часток кожного з подружжя у праві спільної сумісної власності.
За наведених обставин, оцінивши в цій частині позову належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_3 в цій частині підлягає задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_4 в частині розподілу будинку і земельної ділянки слід відмовити.
Будинок з надвірними спорудами і земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовані по АДРЕСА_1 слід визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнати за кожним з них право власності на зазначені об'єкти, по 1/2 частині за кожним.
Також судом встановлено, що під час шлюбу, 30.08.2013 року, ОСОБА_3 придбала транспортний засіб - автомобіль марки «Renault Laguna (VIN-код НОМЕР_6 A0640916342), державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , видане 30.08.2013 року, що не оспорюється сторонами і підтверджується довідкою ТСЦ МВС № 4842, виданою 02.05.2023 року за № 31/402-14-2-2023 /т.2 а.с.35/.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 визначив вартість спірного автомобіля як середньо ринкову згідно бюлетеня автотоварознавця в розмірі 252 732 грн. /т.1 а.с.211/, однак згідно наданої ним же інформаційної довідки від 11.04.2023 року з електронної версії Бюлетеня автотоварознавця №127 за лютий 2023 року /т.1 а.с.222/ ціна продажу зазначена як 218 680 грн.
Згідно висновку експерта № 122/23 від 13.07.2023 року транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню ринкової вартості /т.2 а.с.86-91,92-100/, середня ринкова вартість спірного автомобіля складає 220 142 грн. 97 коп.
Визначена експертом вартість спірного автомобіля позивачкою ОСОБА_3 не оспорювалась.
Висновок експерта є належним і допустимим доказом, відповідає критеріям, визначеним ЦПК України, отриманий у передбачений законом спосіб, а тому суд приймає як встановлену зазначену у ньому вартість спірного автомобіля.
Крім того, позивачка визнала той факт, що спірний автомобіль придбаний сторонами під час шлюбу, є спільним майном подружжя і перебуває в її користуванні. Просила залишити транспортний засіб в її власності і погодилася сплатити відповідачу компенсацію половини його вартості, тобто 110 071 грн. 49 коп.
Враховуючи наведене, оцінивши в цій частині позову належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що зустрічний позов ОСОБА_4 в частині розподілу транспортного засобу слід задовольнити, визнати вказаний вище транспортний засіб спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і враховуючи, що частки подружжя у майні є рівними, а сторони погодили порядок розподілу, розділити автомобіль між ними таким чином. Залишити транспортний засіб у власності позивачки, припинити право власності відповідача на автомобіль і стягнути з неї на користь відповідача компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля.
Щодо позовної вимоги, заявленої ОСОБА_4 у зустрічній позовній заяві про стягнення на його користь з ОСОБА_3 половини боргових зобов'язань в сумі 209 550 грн., що еквівалентно 5 500 доларам США, за договором позики від 11.05.2020 року, укладеним з ОСОБА_6 , які він самостійно погасив після припинення шлюбних відносин, суд зазначає наступне.
На підтвердження існування вказаного зобов'язання відповідач ОСОБА_4 надав суду ксерокопію боргової розписки /т.1 а.с.109/ та просив допитати в якості свідка позикодавця ОСОБА_6 . У копії розписки зазначено, що 11.05.2020 року ОСОБА_4 за договором позики одержав від ОСОБА_6 у борг 11 000 доларів США для будівництва прибудови до будинку і зобов'язався повернути їх у строк до 11.05.2023 року.
При цьому у першій редакції зустрічного позову /т.1 а.с.99/ відповідач 03.04.2023 року зазначив, що станом на час розгляду справи у нього є боргові зобов'язання, тобто визнав, що борг не повернутий, а тому оригінал розписки знаходиться у ОСОБА_6 і він не може його надати.
У зустрічній позовній заяві в зміненій редакції 17.04.2023 року /т.1 а.с.211/ представник позивача зазначив, що ОСОБА_4 повернув борг ОСОБА_6 11.04.2023 року особистими коштами і такі обставини підтверджуються письмовою розпискою і можуть бути підтверджені свідком ОСОБА_6 в суді.
Судом задоволено клопотання відповідача про допит свідка ОСОБА_6 .
Судовий розгляд справи тривав майже рік. За цей час відповідач явку свідка ОСОБА_6 не забезпечив, а в судовому засіданні 08.05.2024 року представник відповідача ОСОБА_9 відмовився від клопотання про допит свідка ОСОБА_6 .
Крім того, на підтвердження своїх доводів відповідач не надав суду ані розписки ОСОБА_6 про погашення боргу, про яку він зазначив у зміненій редакції зустрічного позову, ані оригіналу самої розписки, який мав бути йому повернутий після погашення боргових зобов'язань.
Також, з наданої копії розписки вбачається, що вона написана ОСОБА_11 , не засвідчена свідками і в ній відсутні підписи і записи, здійснені позикодавцем.
Суду не надано жодного фінансового документу, який би підтвердив факт отримання ОСОБА_11 грошей за договором позики, сплати відповідних податків, розпорядження ними тощо.
Позивачка ОСОБА_3 стверджує, що не обізнана про наявність вказаного договору позики.
Така позиція позивачки підтверджується тим, що у наданій суду копії розписки відсутнє посилання на обізнаність ОСОБА_3 , як дружини позичальника, про укладення договору позики та її згоду на його укладення.
За таких обставин факт укладення ОСОБА_4 зазначеного договору позики відповідно до вимог ст.ст. 1046, 1047 ЦК України не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, адже жодного належного і допустимого доказу з цього приводу суду не надано, а єдиний наданий доказ - ксерокопія розписки - не створює сукупності доказів для їх оцінки і не є допустимим, адже не є оригіналом.
Крім того, відсутні підстави вважати, що відповідач позичав гроші (навіть якщо і позичав) в інтересах сім'ї, адже відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер МК141183101477, виданої 06.11.2018 року, реконструкція будинку завершена у 2018 році /т.1 а.с.12-13/. Наведені обставини підтверджуються і повідомленням про початок виконання будівельних робіт від 21.06.2017 року, технічним описом об'єкта нерухомого майна від 14.09.2018 року, будівельним паспортом від 18.08.2018 року /т.2 а.с.11-14/.
Враховуючи наведене, відсутні передбачені законом підстави як для висновку про те, що зазначені боргові зобов'язання виникли та існували, так і про те, що такі зобов'язання можуть бути визнані спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідно, такі боргові зобов'язання не можуть бути розподілені між сторонами, а тому в задоволенні зустрічного позову в цій частині слід відмовити.
Також, на думку суду, під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт придбання сторонами під час шлюбу іншого рухомого майна, зазначеного позивачкою ОСОБА_3 в позовній заяві та акті опису майна від 05.03.2023 року /т.1 а.с.14-18/, складеному в присутності ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Наявність такого майна підтверджена сукупністю наданих позивачкою доказів, зокрема фотокартками та відеозаписами такого майна, які були досліджені судом /т.1 а.с.140 - флешнакопичувач з відеозаписами, а.с.192-205 - фотокартки у конвертах/. При цьому представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні 08.05.2024 року відмовився від свого клопотання про експертне дослідження наданих позивачкою відеодоказів; документами про його придбання (технічними паспортами, гарантійними талонами тощо) /т.2 а.с.52-70/; квитанціями про перерахунок коштів з рахунку ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_4 та продавців товару, про яких у своїх письмових заявах по суті спору також зазначав відповідач як про контрагентів за договорами /т.1 а.с.144-162/; поясненнями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , наданими в судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що перший раз була присутня під час опису майна ОСОБА_3 05.02.2023 року близько десятої години. При цьому були присутні вона, ОСОБА_3 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 . Після того їздили на пасіку. Під час опису склад був повний. Другий раз опис вони проводили 18.05.2023 року. У складі вже було порожньо. У хаті все було розбито, не було більше половини майна. Пасіка розташовувалась в с. Лукашівка, там вулики на металевих підставках. В с. Кінецьпіль в гаражі було все для пасіки. На пасіку їздили двічі. Коли в с. Кінецьпіль була другий раз, для пасіки там вже нічого не було. На пасіку ОСОБА_3 возила її та ОСОБА_14 05.02.2023 року вона приїхала до ОСОБА_3 своєю машиною, додому повернулася вже після 16.00 години. В с. Кінецьпіль вони були довго. Об'єми встановлювали таким чином: ОСОБА_3 рахувала поштучно і метрами, по-різному, тому що матеріали були різні: пиломатеріали, сендвіч-панелі. ОСОБА_3 називала, вони разом міряли і рахували. Скільки було вуликів - не пам'ятає, в акті все зазначили. Автомобіль ОСОБА_3 при цьому стояв на вулиці, на ньому ж їздили і на пасіку. Спочатку склали чернетку акту, потім переписали його на чистовик. 18.05.2023 року опис проводили після обіду, але там не було що рахувати. ОСОБА_3 все фіксувала на фото- і відео-. Яка модель її телефону, вона не знає. В акті опису про фіксування на фото- і відео- не зазначили. Дочка ОСОБА_3 - її колега, вона вже не працює. Також вона позичала гроші ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час їхнього шлюбу. 3 000 доларів вони брали разом, віддавала ОСОБА_3 , 1000 доларів брав ОСОБА_4 , віддавала ОСОБА_3 . Розписок вони не писали. Вона позичала їм гроші як сім'ї.
Також свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що коли була на своєму робочому місці, до ОСОБА_3 на роботу приїхав ОСОБА_4 і в той же час натякнув їй, що краще б вона не лізла в цю справу. А коли вона підписала і другий акт, то ОСОБА_4 та його адвокат Вако М.Ю. залетіли до неї на роботу і говорили, що це не її справа, запитували, чому це вона в робочий час їздить, хоча 05.02.2023 року був вихідним днем, а у травні опис проводили після роботи. Вони на неї тиснули і примусили написати відмову від пояснень. Вона перелякалася, перехвилювалася і підписала ту відмову, але потім вирішила все ж таки прийти в суд і все розказати. Після того випадку вона лікувалася.
Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що 05.02.2023 року разом із ОСОБА_12 у ОСОБА_3 дома описували майно, яке було в наявності. Крім них, у дворі ще був ОСОБА_15 , який розбирався в тих матеріалах. Вони все рахували, записували. ОСОБА_16 кілька приміщень та під навісом, склали спочатку чернетку, потім чистовик. Витратили на опис не менше трьох годин. Опис проводили в с. Кінецьпіль. Вона була присутня при описі двічі - в лютому 2023 року і влітку 23 року, в першій половині дня. Під час опису рахували дошки поштучно, ОСОБА_17 писала, ОСОБА_18 записував. Акт підписали там же на місці. Адвокат Вако М.Ю. та ОСОБА_4 приїжджали до неї додому і говорили, що в її інтересах не давати пояснення. Вона відповіла їм, що буде свідчити тільки в суді. При цьому був присутній її чоловік. Також з ОСОБА_3 вони їздили на пасіку в с. Лукашівка. Там рахували жовто-блакитні вулики. Їх возила ОСОБА_3 , були присутні вона і ОСОБА_12 . Вулики рахували у другій половині дня.
При цьому суд не бере до уваги заяви ОСОБА_13 про те, що він не брав участі в описі майна, а ОСОБА_3 йому погрожувала відправкою на війну /т.2 а.с.108,132/, оскільки такі заяви за своїм змістом та формою не відповідають вимогам ЦПК України ані до письмових доказів, ані до пояснень свідка. По-перше, зміст таких заяв спростовується поясненнями наведених вище свідків, а також відеозаписами, на яких видно ОСОБА_13 , на що вказала позивачка. По-друге, ОСОБА_13 викликався судом в якості свідка, однак він в судове засідання не явився начеб-то через хворобу, однак відповідного документу на підтвердження таких обставин не надав. По-третє, в другій заяві ОСОБА_13 зазначив, що особисто в суді підтвердить факт того, що не підписував акт опису майна, однак до суду так і не явився. Крім отого, у суду відсутні підстави вважати, що заяви написані і подані самим ОСОБА_19 , адже перша заява подана адвокатом Вако М.Ю., а друга надійшла через сервіс Нової пошти в конверті. Відповідно, заяви ОСОБА_20 суд визнає недопустимими доказами.
З таких же підстав суд визнає недопустимим доказом заяву свідка ОСОБА_12 аналогічного змісту, яка була подана адвокатом Вако М.Ю. /т.2 а.с.109/. Крім того, зміст такої заяви спростований особистими поясненнями свідка в суді, яка крім іншого пояснила, що відповідач та адвокат Вако М.Ю. погрожував їй в разі явки до суду в якості свідка.
Крім того, факт наявності певної частини майна, його кількості та вартості відповідач ОСОБА_4 фактично визнав, про що зазначено його представниками у відзиві на первісний позов, відповіді на відзив та в обох редакціях зустрічного позову.
Фактично, відповідач оспорював придбання подружжям лише деякого майна, про яке зазначено вище при викладенні позицій сторін.
Щодо іншого майна він не погодився лише із запропонованим позивачкою варіантом його розподілу і щодо деякого майна не погодився з визначеною позивачкою вартістю, однак не надав суду доказів на підтвердження своєї версії вартості спірного рухомого майна і на спростування вартості, визначеної позивачкою.
Також судом встановлено, що частину спільного майна, зазначеного в акті опису від 05.02.2023 року, відповідач ОСОБА_4 самовільно, без згоди позивачки вивіз з місця його зберігання, що підтверджується актом опису майна від 18.05.2023 року /т.2 а.с.48-50/.
Зазначений акт суд визнає належним і допустимим доказом, оскільки наявна в ньому інформація підтверджується сукупністю інших доказів, наведених вище: фото-, відеозаписами, поясненнями свідків тощо.
Так, на фото-, відеозаписах чітко зафіксовано, як ОСОБА_4 вивозить певне майно, при цьому очевидним є те, що ОСОБА_3 не давала на це згоди.
Крім того, суд погоджується з доводами представниці позивачки про те, що відповідач, зазначивши у зустрічному позові певне рухоме майно як таке, що на його думку є спільним сумісним майном подружжя і підлягає розподілу, фактично визнав його наявність і лише не погодився з порядком його розподілу, запропонованим ОСОБА_3 , та в деяких випадках не погодився з його вартістю, хоча доказів на підтвердження своєї позиції щодо вартості спірного майна суду не надав.
Також не знайшла свого підтвердження позиція відповідача про те, що пасіка та належні до неї предмети не є спільним майном подружжя, тому що воно належить ОСОБА_7 і той передав їх на зберігання ОСОБА_4 згідно договору №1 про надання послуг відповідального зберігання, оскільки такий договір /т.1 а.с.220-221/ укладений 01.11.2022 року, тобто після припинення сторонами шлюбних відносин. Крім того, з наданих позивачкою фото- і відеоматеріалів встановлено наявність пасіки та належних до неї речей. Також, протягом тривалого часу розгляду справи ОСОБА_7 як власник пасіки не заявив про свій інтерес в наданій справі, хоча якщо договір зберігання між ним та ОСОБА_4 дійсно був укладений, ОСОБА_4 був зобов'язаний повідомити власника переданого на зберігання майна про наявність потенційного порушення його права власника. При цьому, надана відповідачем копія ветеринарно-санітарного паспорту пасіки /т.2 а.с.28/ на ім'я ОСОБА_7 від 21.04.2021 року не спростовує висновків суду, тому що наявність пасіки у власності ОСОБА_7 не виключає наявності пасіки в інших осіб, в тому числі і у сторін по справі. Довідка про те, що ОСОБА_4 не звертався до старости с. Лукашівка щодо розміщення пасіки /т.2 а.с.32/ не є безспірним доказом того, шо він її там в дійсності не розмістив без відповідного повідомлення.
За таких обставин суд вважає встановленим факт наявності у спільній сумісній власності сторін як подружжя пасіки та належних до неї речей, а тому таке майно підлягає розподілу між сторонами, при цьому їх частки є рівними.
Також суд не приймає до уваги поданий відповідачем договір консигнації від 18.06.2022 року та акт приймання передачі майна від 11.03.2023 року до вказаного договору /т.1 а.с.223--227,228-231/, оскільки у п.1.5 договору зазначене місце його виконання: с. Червона Воля Новоград-Волинського району Житомирської області, п.3.4 передбачено, що консигнатор зобов'язаний надати консигнанту звіт не пізніше 3 числа кожного місяця про хід реалізації товару, однак в Акті приймання-передачі до договору від 11.03.2023 року зазначено, що консигнант ОСОБА_21 прийняв від консигнатора ОСОБА_4 дошку брус 60 м.куб. в смт Соснове Березнівського району Рівненської області, специфікація від цієї дати відсутня.
При цьому в зустрічній позовній заяві відповідач уточнив, що 60 м.куб пиломатеріалів хвойних, які він повернув ОСОБА_22 , складаються з 48 штук дошки будівельної на суму 26 200 грн.; бруса в кількості 10 штук вартістю 3 600 грн.; дошки будівельної певного розміру в кількості 91 штука вартістю 32 000 грн.; дошки в кількості 35 штук вартістю 4 800 грн. та дошки будівельної в кількості 351 штуки вартістю 8 500 грн.
Фактично, відповідач зазначив про наявність саме тих пиломатеріалів, що указані в переліку майна позивачкою, тобто відповідач підтвердив наявність саме того майна, що зазначене в Акті опису майна від 05.02.2023 року та його вартість. Крім того, на переглянутому судом відеозаписі від 16.03.2023 року зафіксовано, як відповідач вивозить вказані пиломатеріали, що не відповідає зазначеній в акті прийому-передачі даті «11.03.2023 року».
Також суд вважає, що доводи відповідача про належність йому на праві особистої власності пиловика ясеня об'ємом 6,7 м.куб не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Так, відповідачем на підтвердження зазначених обставин надано копію товарно-транспортної накладної № 019272 від 09.03.2009 року /т.1 а.с.218/, однак судом не встановлена належність такого доказу до наданої справи, оскільки неможливо встановити, що придбаний ОСОБА_4 до шлюбу з ОСОБА_3 у 2009 році товар є тим самим, який зберігався на території їх спільного домоволодіння у 2023 році. Крім того, одержувачем вантажу і місцем його знаходження в накладній зазначено ПП Цвігун, пункт розвантаження: с. Шарки Хмельницької області, а не с. Кінецьпіль Первомайського району Миколаївської області.
Суду не надано доказів на підтвердження того факту, що пиловик був перевезений з с. Шарки до с. Кінецьпіль. Разом з тим, вказуючи на те, що пиловик, який знаходився у 2023 році на території домоволодіння сторін є його особистою власністю, відповідач фактично визнав факт його наявності на момент опису майна.
Крім того, до переліку спільного сумісного рухомого майна подружжя слід віднести сушарку для пилку вартістю 25 000 грн., оскілки позиція відповідача в цій частині знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, адже з наданої ним копії видаткової накладної № 3963 /т.1 а.с.106/ вбачається, що він придбав таку сушарку за 25 108 грн. 05.05.2022 року, тобто під час шлюбу.
Разом з тим, факт придбання відповідачем сушарки для пилку в магазині «Все для пасіки» і його твердження про те, що вказане обладнання було придбане в інтересах сім'ї, також доводить той факт, що пасіка була наявна у подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , одночасно спростовуючи заперечення відповідача в цій частині.
Відсутність такого майна на день складання позивачкою акту опису майна 05.03.2023 року не свідчить про його відсутність у складі спільного сумісного майна подружжя, а підтверджує лише те, що воно відсутнє на території домоволодіння сторін.
За таких обставин суд вважає доведеним факт придбання та наявності на момент припинення шлюбних відносин між сторонами майна, зазначеного в акті опису від 05.03.2023 року, складеному позивачкою. Також суд вважає доведеною його вартість, оскільки належними і допустимими доказами такі обставини не спростовані.
Щодо вощини вартістю 15 000 грн., суд зазначає, що надані на підтвердження її придбання товарні чеки /т.2 а.с.24/ не містять інформації про покупця, а в накладній №731 покупцем зазначений ОСОБА_23 через ОСОБА_24 . Такі документи датовані 15.12.2022 року, тобто придбання відбулося після припинення шлюбних відносин сторонами. За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання вказаного майна спільним сумісним майном подружжя та його розподілу між сторонами. Тож зустрічний позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Також не підлягають включенню до переліку спільного майна подружжя зазначені у зустрічній позовній заяві два твердопаливні котли марки Кронас, які були придбані у 2016 році та знаходяться у котельні будинку, вартістю 87 100 грн. кожен загальною вартістю 174 200 грн., оскільки як зазначив сам відповідач в зустрічній позовній заяві і це підтвердила позивачка, вони вмонтовані в котельні будинку, є його невід'ємною частиною і включені до його вартості, адже відповідно до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені котли вмонтовані до системи опалення будинку відповідно до погодженого проекту і на думку суду не можуть бути від нього відокремлені без суттєвого знецінення будинку і втрати ним певних визначених на момент оцінки характеристик.
Рухоме майно, визнане судом спільною сумісною власністю подружжя, слід поділити між сторонами на підставі зазначених вище норм матеріального права, виходячи з рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності подружжя, та виходячи із передбачених ст. 3 ЦК України засад розумності, добросовісності і справедливості.
Оскільки судом встановлено, що частину спільного рухомого майна відповідач вивіз і приховав, таке майно слід залишити в його власності та стягнути компенсацію однієї другої частини такого майна з відповідача на користь позивачки. Вартість вивезеного відповідачем рухомого майна становить 1 247 428 грн., тож стягненню підлягає 623 714 грн.
Майно, яке наявне в натурі, слід розділити між сторонами в натурі, виходячи з принципу рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя. Всього такого майна залишилося на суму 373 930 грн. Враховуючи вартість вказаного майна, суд визначає варіант його розподілу, максимально наближений до розміру часток сторін.
Тож, позивачці слід виділити у власність в натурі:
- дошку збірну столярну вартістю 25 000 грн.;
- бочки в кількості 5 штук вартістю 11 500 грн.;
- вату-утеплювач в кількості 50 штук на суму 15 000 грн.;
- штахетник дубовий в кількості 350 штук на суму 12 500 грн.;
- дерев'яні вхідні двері вартістю 7 000 грн.;
- кришки для стовпчиків паркану в кількості 12 штук на суму 2 880 грн.;
- дошку дубову паркетну в кількості 290 штук вартістю 50 000 грн.;
- стіл дубовий вартістю 7 000 грн.;
- двері міжкімнатні з коробками в кількості 2 штук вартістю 10 000 грн.;
- паро- та гідробар'єри 4 рулони вартістю 4 050 грн.;
- станок деревообробний з циркуляркою вартістю 15 000 грн.;
- сендвіч-панелі в кількості 5 штук вартістю 5 000 грн.;
- два столи обідні вартістю 20 000 грн.;
- котел газовий вартістю 2000 грн., а всього майна на суму 186 930 грн.
Відповідачу слід виділити у власність в натурі:
- бочки в кількості 5 штук вартістю 11 500 грн.;
- стілець вартістю 3 000 грн.;
- сендвіч-панелі в кількості 5 штук вартістю 5 000 грн.;
- вату-утеплювач в кількості 50 штук вартістю 15 000 грн.;
- станок деревообробний вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний «Рейсмус» вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний вартістю 40 000 грн.;
- двері міжкімнатні вартістю 10 000 грн.;
- плитку брущатку вартістю 10 000 грн.;
- штахетник дубовий в кількості 350 штук вартістю 12 500 грн., а всього майна на суму 187 000 грн.
За таких обставин вартість виділеного у власність відповідача майна лише на 70 грн. перевищує долю позивачки, а тому таку суму слід стягнути з відповідача на користь позивачки як компенсацію.
Щодо відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктами 1,2 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертиз.
Оскільки позов ОСОБА_3 задоволено повністю, з відповідача на її користь слід стягнути понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судово збору в сумі 10 743 грн. 50 коп. /т.1 а.с.7/.
Крім того, оскільки також частково задоволено позов ОСОБА_4 , з позивачки на його користь слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
При цьому суд враховує, що відповідачем було сплачено судовий збір в сумі 13 420 грн. /т.1 а.с.103/ при подачі першого зустрічного позову. При цьому ціна позову відповідачем була розрахована невірно в сумі 1 491 187 грн. 88 коп., оскільки відповідач в ціну позову включив вартість 1/2 частини будинку і земельної ділянки, хоча просив визнати за ним право власності на 80% такого майна. У другій редакції зустрічного позову /т.1 а.с.210/ відповідач також невірно зазначив ціну позову в розмірі 1 294 926 грн., оскільки виходив з вартості половини будинку та земельної ділянки та визначив вартість спірного автомобіля без попередньої експертної оцінки. Дійсна ціна зустрічного позову фактично склала 1 581 356 грн.
Зустрічний позов задоволено частково, визнано за позивачкою право власності на автомобіль, припинено право власності відповідача на автомобіль і стягнуто на його користь з позивачки половину вартості автомобіля в сумі 110 071 грн. 49 коп. Також до переліку спільного майна подружжя включено сушарку для пилку, половина вартості якої становить 12 554 грн. Таким чином зустрічний позов задоволено на суму 122 625 грн. 85 коп., що складає 7,55% від заявлених відповідачем позовних вимог. Тож відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивачки на користь відповідача слід стягнути на відшкодування понесених ним судових витрат 7,55% їх розміру, що складає 1 040 грн. 05 коп.
Оскільки з відповідача на користь позивача стягнуто відшкодування сплаченого нею судового збору в більшому розмірі, суд вважає за можливе провести взаємозалік відшкодування і остаточно стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 відшкодування судового збору в сумі 9 703 грн. 45 коп.
Також, оскільки зустрічний позов задоволено в частині розподілу спірного автомобіля, на підтвердження вартості якого відповідачем надано висновок експерта, з позивачки на користь відповідача слід стягнути понесені ним витрати на оплату експертизи в розмірі 2 500 грн. Такі витрати підтверджуються відповідним розрахунком та квитанціями про оплату /т.2 а.с.99-100/.
При цьому суд враховує, що відповідно до ч.6,7 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд вважає, що вартість експертизи відповідає таким вимогам.
Оскільки витрати на проведення експертизи відносяться до судових витрат як і судовий збір, суд вважає за можливе провести взаємозалік відшкодування судового збору, стягнутого на користь позивачки, та витрат на проведення експертизи, стягнутих з позивачки на користь відповідача, і остаточно стягнути на користь позивачки з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 7 203 грн. 45 коп.
Крім того, статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підтвердження вказаних витрат позивачкою суду надано ордер адвоката, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір-доручення про надання правової допомоги від 10.03.2023 року, укладений мж ОСОБА_3 і адвокатом Сотською С.О. /т.2 а.с.220/, у розділі четвертому якого сторонами договору визначено, що гонорар адвоката погоджується додатковою угодою; акт прийняття-передачі наданих послуг від 10.03.2023 року /т.2 а.с.221/; додатковий договір від 10.03.2023 року, яким визначено перелік та вартість послуг адвоката /т.2 а.с.222/; акт про прийняття-передачу наданих послуг від 27.05.2024 року /т.2 а.с.223/, а також квитанції про оплату всього 40 000 грн. ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_25 /т.2 а.с.218-219/.
Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № № 910/12876/19 від 07.07.2021 року зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Суд вважає, що позивачкою доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу в розмірі 40 000 грн. і розмір судових витрат в сумі 40 000 грн. є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, а також значенням справи для учасників, а тому підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивачки в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 280, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя задовольнити повністю. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Розділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступним чином.
Визнати за ОСОБА_3 та за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 - по 1/2 частині за кожним.
Визнати за ОСОБА_3 та за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4825482800:02:044:0002 площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 - по 1/2 частині за кожним.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб - автомобіль марки «Renault Laguna (VIN-код НОМЕР_4 ), державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 220 142 грн. 97 коп. Припинити право власності ОСОБА_4 на вказаний транспортний засіб.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію його частки у праві власності на автомобіль в розмірі половини його вартості в сумі 110 071 (сто десять тисяч сімдесят одну) грн. 49 коп.
Визнати за ОСОБА_3 право власності та виділити їй в натурі наступне майно, яке знаходиться на території домоволодіння по АДРЕСА_1 :
- дошку збірну столярну вартістю 25 000 грн.;
- бочки в кількості 5 штук вартістю 11 500 грн.;
- вату-утеплювач в кількості 50 штук на суму 15 000 грн.;
- штахетник дубовий в кількості 350 штук на суму 12 500 грн.;
- дерев'яні вхідні двері вартістю 7 000 грн.;
- кришки для стовпчиків паркану в кількості 12 штук на суму 2 880 грн.;
- дошку дубову паркетну в кількості 290 штук вартістю 50 000 грн.;
- стіл дубовий вартістю 7 000 грн.;
- двері міжкімнатні з коробками та завісами в кількості 2 штук вартістю 10 000 грн.;
- паро- та гідробар'єри 4 рулони вартістю 4 050 грн.;
- станок деревообробний з циркуляркою вартістю 15 000 грн.;
- сендвіч-панелі в кількості 5 штук вартістю 5 000 грн.;
- два столи обідні вартістю 20 000 грн.;
- котел газовий вартістю 2000 грн., а всього майна на суму 186 930 грн.
Визнати за ОСОБА_4 право власності та виділити йому в натурі наступне майно, яке знаходиться на території домоволодіння по АДРЕСА_1 :
- бочки в кількості 5 штук вартістю 11 500 грн.;
- стілець вартістю 3 000 грн.;
- сендвіч-панелі в кількості 5 штук вартістю 5 000 грн.;
- вату-утеплючвач в кількості 50 штук вартістю 15 000 грн.;
- станок деревообробний вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний «Рейсмус» вартістю 40 000 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 40 000 грн.;
- двері міжкімнатні вартістю 10 000 грн.;
- плитку брущатку вартістю 10 000 грн.;
- штахетник дубовий в кількості 350 штук вартістю 12 500 грн., а всього майна на суму 187 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в якості компенсації більшої вартості отриманого в натурі майна майна 70 (сімдесят) грн.
Визнати за ОСОБА_4 та виділити йому в натурі наступне майно, яке знаходиться в його володінні:
- бетономішалку «РОСТЕХ» вартістю 6 000 грн.;
- лобзик «Метаво» вартістю 6 000 грн.;
- перфоратор «Метаво» вартістю 3 500 грн.;
- вібраційну шліфувальну машинку «Росмаш» вартістю 3 000 грн.;
- бензопилу «Stil» вартістю 6 000 грн.;
- шуруповерт Vitals вартістю 3 500 грн.;
- пилку лобзикову електричну «Ритм» вартістю 2 000 грн.;
- машинку шліфувальну вартістю 4 000 грн.;
- машинку вуглошліфувальну виробництва Латвії вартістю 3 500 грн.;
- болгарку «Метаво» вартістю 2 000 грн.;
- мотобур Sadko вартістю 7 000 грн.;
- машинку електричну стрічково-шліфувальну вартістю 6 000 грн.;
- компресор вартістю 12 000 грн.;
- краскопульт вартістю 1 200 грн.;
- дошку столярну соснову розміром 4,5 х 0,05 м в кількості 61 штука вартістю 25 000 грн.;
- дошку столярну ясенову розміром 4 х 0,05 м в кількості 38 штук вартістю 16 000 грн.; розміром 3 х 0,05 м в кількості 16 штук вартістю 5 000 грн.;
- дошку підлоги розміром 0,03 х 0,10 х 4,5 м в кількості 280 штук вартістю 63 000 грн.; 0,03 х 0,13 х 4,5 м в кількості 28 штук вартістю 8 000 грн.;
- брус розміром 0,14 х 0,10 х 0,03 в кількості 21 штука вартістю 11 000 грн.;
- дошку столярну ясенову розміром 0,03 х 4,5 м в кількості 36 штук вартістю 8 000 грн.;
- лежаки липові в кількості 100 штук вартістю 10 000 грн.;
- дошку терасну в кількості 114 штук вартістю 30 000 грн.;
- дошку обшивочну розміром 0,13 х 4,5 м в кількості 50 штук вартістю 13 000 грн.;
- вагонку липову в кількості 50 упаковок вартістю 17 000 грн.;
- труби металеві в кількості 27 штук вартістю 2 000 грн;
- стіл металевий для качки меду вартістю 20 000 грн.;
- відра для меду в кількості 70 штук вартістю 7 000 грн.;
- нові корпуси вуликів з рамками в кількості 55 штук вартістю 16 500 грн.;
- брус 0,15 х 0,10 х 6 м. в кількості 45 штук вартістю 49 000 грн.;
- корпуси з вуликів (зняті з вуликів) в кількості 230 грн. вартістю 115 000 грн.;
- сендвіч-панелі в металі в кількості 20 штук вартістю 60 000 грн.;
- метал листовий (придбаний для воріт) в кількості 3 штуки вартістю 2 000 грн.;
- дошку оброблену 4 куба вартістю 45 000 грн.; 70 штук вартістю 8 000 грн.;
- рейку липову в кількості 2 упаковок по 20 штук вартістю 7 000 грн.;
- дошку липову в кількості 4 куба вартістю 48 000 грн.;
- дошку столярну дубову в кількості 108 штук вартістю 60 000 грн.;
- дошку будівельну суху в кількості 48 штук вартістю 26 000 грн.;
- брус в кількості 10 штук вартістю 3 600 грн.;
- дошку будівельну розміром 0,05 х 0,15 х 4 м в кількості 91 штука вартістю 32 000 грн.; розміром 0,05 х 0,10 х 4 м. в кількості 35 штук вартістю 8 400 грн.;
- дошку будівельну суху в кількості 351 штука вартістю 85 000 грн.;
- лавку-трансформер вартістю 6 000 грн.;
- брус в кількості 16 штук вартістю 27 000 грн.;
- брус в кількості 20 штук вартістю 11 000 грн.;
- кришки для стовпчиків паркану в кількості 50 штуки вартістю 12 120 грн.;
- станок деревообробний «Корвет» вартістю 27 000 грн.;
- станок деревообробний багатофункціональний вартістю 25 000 грн. ;
- дошку дубову паркетну в кількості 290 штук вартістю 25 000 грн.;
- дошку підлоги в кількості 90 штук вартістю 24 000 грн.;
- вироби з дерева (кутки, плінтуси) в кількості 500 м.п. вартістю 10 000 грн.;
- дошку підлоги в кількості 150 кв.м. вартістю 65 000 грн.;
- вату в рулонах в кількості 46 рулонів вартістю 46 000 грн.;
- грибки для утеплення в кількості 20 упаковок вартістю 8 000 грн.;
- двері дерев'яні вхідні вартістю 7 000 грн.;
- сітку для утеплення фасаду 10 рулонів вартістю 8 000 грн.;
- пасіку зі 145 вуликів з бджолами вартістю 100 000 грн.,
- сушарку для пилку вартістю 25 108 грн.,
а всього рухомого майна на суму 1 247428 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію за половину вартості зазначеного майна в сумі 623 714 (шістсот двадцять три тисячі сімсот чотирнадцять) грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування понесених нею і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору (з врахуванням компенсації витрат ОСОБА_4 на сплату судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог та витрат на проведення експертизи) 7 203 грн. 45 коп. та на відшкодування витрат на правову допомогу 40 000 грн., а всього 47 203 (сорок сім тисяч двісті три) грн. 45 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_8 ; паспорт серії НОМЕР_9 , виданий 03.03.2004 року Первомайським РВ УМВС України в Миколаївській області.
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного проживання невідома, РНОКПП НОМЕР_10 , паспорт ІD НОМЕР_11 , виданий 08.01.2019 року органом 4814.
Повне судове рішення складено 29.07.2024 року.