ЄУН: 336/12863/23
Провадження №: 2/336/940/2024
11 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Запорізький обласний державний нотаріальний архів, про визнання права власності на частку в праві спільної часткової власності на нерухоме майно,
7 грудня 2023 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності на частку в праві спільної часткової власності на нерухоме майно.
В позові зазначила, що вона є учасником права спільної часткової власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке набула на підставі договору дарування від 25.06.2010 року, отримавши в дар 17/200 частин житлового будинку з господарськими спорудами. Іншим учасником спільної часткової власності є відповідач, якому також належать 17/200 частин нерухомого майна на підставі договору дарування від 25.06.2010 року. Означене право зареєстроване за сторонами у встановленому законом порядку. Договір дарування зберігається у відповідача, до якого позивачка, керуючись наміром розпорядитися своєю часткою в праві спільною часткової власності, звернулася в 2021 році з проханням надати їй договір, проти отримала відмову, яку відповідач пояснив втратою вказаного документа. ЇЇ звернення до Запорізького обласного державного нотаріального архіву з проханням видати дублікат договору увінчалось винесенням постанови від 17.05.2021 року про відмову у видачі дублікату у зв'язку з тим, що вказана заява має бути подана двома обдарованими, і в цей же день, а саме: 17 травня 2021 року, Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом було видано копію вказаного договору. На прохання позивача, адресоване відповідачу, відвідати архів, той відповів відмовою. В теперішній час вона позбавлена можливості укладати будь-які прочини щодо цього майна через відсутність правовстановлюючого документа. На підставі викладеного просить про визнання за нею права власності на згадану частку в праві спільної власності у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів.
На підставі ухвали судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 13.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.
Заходи забезпечення позову, доказів судом не вживались.
Ухвалою суду від 23.04.2024 року закрито підготовче провадження в справі. Справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явилася, надавши письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову і вирішення справи без її участі, а також згоду на укладення рішення при заочному розгляді справи.
Третя особа звернулась з заявою про вирішення справи у її відсутність.
Вказані обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для розв'язання спору у відсутність вказаних учасників.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце вирішення справи, до суду не з'явився з невідомих причин, відзиву на позов, клопотань про відкладення судового розгляду або про вирішення спору у його відсутність не надав.
За згаданих обставин зі згоди позивачки, висловленої у її письмовій заяві, суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України ухвалює про вирішення спору при заочному розгляді.
Від третьої особи 17 вересня 2020 року надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_3 зазначала таке.
З'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи з таких міркувань.
Статтею 328 ЦК України внормовано підстави набуття права власності, у відповідності до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 25.06.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменко Ю.П., ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 кожний прийняли в дар в рівних частках, розмір яких становлять 17/200 частин, 17/100 частин житлового будинку та господарських і побутових будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Обов'язковість державної реєстрації прав на нерухомість встановлена статтею 182 ЦК України.
Право власності позивачки на 17/200 частин вказаної нерухомості 29 червня 2010 року зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а. с. 7).
Разом з тим позивачка позбавлена права розпорядитися належною їй часткою в праві спільної часткової власності на нерухомість через втрату правовстановлюючого документа.
Положення ст. 392 ЦК України узгоджуються з роз'ясненнями пункту 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, відповідно до якого власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В силу ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також вправі звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту яких може бути, зокрема, визнання права.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами.
Право власності набуте позивачем правомірно на підставі положень закону України і згідно з вимогами закону зареєстроване, проте втрата правовстановлюючого документа позбавляє позивача реалізувати своє право повною мірою, що і зумовило її звернення до суду.
З огляду на встановлені судом обставини справи та відповідні їм правовідносини вимоги позивача ґрунтуються на положеннях закону, обране нею знаряддя захисту права прямо встановлено законом, а саме: статтею 392 ЦК України, тому суд знаходить всі підстави для захисту її права в обраний нею спосіб.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 331, 392 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 17/200 частин нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів після його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.В. Щаслива