308/10941/24
26.07.2024 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., за участю прокурора Вакули Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Химинець М.І., розглянувши у режимі відеоконференції матеріали, які надійшли з Закарпатського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 , будучи 07.04.2021 року звільненим з посади оперуповноваженого 3-го відділу (протидії організованим групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області, являючись суб'єктом відповідальності відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті З Закону України «Про запобігання корупції» за правопорушення, пов'язане з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, а саме: о 00:55 год. 06.02.2024 подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за минулий рік.
Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник проти протоколу про адміністративне правопорушення категорично заперечили з наступних підстав:
-в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення;
-в матеріалах адміністративної справи відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 , повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Департаменту СР НП України;
-сплили строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
-ОСОБА_1 несвоєчасно подав декларацію, так як витребовував відомості, необхідні для заповнення декларації, що є поважною причиною.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена повністю, а тому йому необхідно призначити адміністративне стягнення за вчинення правопорушення.
Оцінка суду
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами абз.2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»,, особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
За таких обставин, ОСОБА_1 , будучи 07.04.2021 року звільненим з посади оперуповноваженого 3-го відділу (протидії організованим групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області, являючись суб'єктом відповідальності відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті З Закону України «Про запобігання корупції», повинен був подати декларацію за 2021 рік не пізніше 31 січня 2024 року.
Частиною 1 статті 172-6 КУпАП встановлена відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, зокрема:
-протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №27 від 26.06.2024 року (а.с.1-7);
- витягом з сайту НАЗК (а.с. 32), з якого вбачається, що ОСОБА_1 подав декларацію 06 лютого 2024 року, о 00:55 год. (а.с.32);
-копією письмових поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 30-31), відповідно до яких він зазначає, що подав декларацію за 2021 рік із запізненням у зв'язку зі спливом часу та зайнятістю;
- іншими матеріалами справи;
Необґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про те, що він подав декларацію із запізненням у зв'язку з витребовуванням необхідних відомостей, необхідних для заповнення декларації, оскільки в останнього було достатньо часу, щоб подати декларації завчасно, так як Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» №3384 прийнятий 20 вересня 2023 року, набрав чинності 12 жовтня 2023 року.
Таким чином, є очевидним, що ОСОБА_1 допустив відповідне порушення Закону та подав декларацію з пропуском встановленого строку. Разом з тим, суддя вважає, що порушення строку лише на шість днів хоча формально і містить ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, але через малозначність не становить суспільної небезпеки та не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди суспільству та державі.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) від 06.10.2010 року № 1-27/2010, судом серед іншого проведена думка, що корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватися до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховуванням, розкраданням чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.
Тобто, ключовою метою декларування доходів та майна публічних посадових осіб є безумовно запобігання незаконному збагаченню або врегулювання конфлікту інтересів. У даному випадку незаконне збагачення не у кримінально правовому аспекті, а як дії посадової особи, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Незаконне збагачення - передбачає значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи, які вона не може раціонально обґрунтувати.
У даному випадку, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, яка зобов'язана відповідно до вимог Закону декларувати свої доходи і статки, не ухилився від декларування, не бажав приховати свої доходи і майно, а допустив помилку у строках подачі декларації на шість днів. Є очевидним, що у даному випадку мова може йти лише про відсутність дисциплінованості у особи, тобто певного порядку поведінки, яка передбачає сумлінне ставлення до виконання всіх Законів, нормативних актів та загальновідомих правил.
Окрім того, держава фактично не понесла жодних негативних юридичних наслідків, оскільки хоча і з запізненням (на шість днів), однак отримала інформацію щодо статків ОСОБА_1 . Натомість, для ОСОБА_1 юридичні наслідки після притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення будуть занадто суворі та несправедливі, оскільки окрім санкції у вигляді штрафу до особи застосовуються обмеження у вигляді позбавлення права на державну службу, яке передбачено п. 3 ч. 1 ст. 84 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року.
Не можна визнати пропорційним порушення строку подачі декларації на шість днів і позбавлення особи права на роботу. Тяжкість безпосередніх дій ОСОБА_1 не є такою, що викликає необхідність застосування всіх наявних адміністративних процедур держави, тільки з єдиною метою, щоб позбавити особу права на державну службу, навіть в умовах недотримання ним загального строку подання декларації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип законності ґрунтується на ідеї, що закон повинен попереджати перш, ніж карати. По-друге, вказаний принцип ґрунтується на демократичній вимозі про обмеження влади законом.
Законність в змозі приймати формальний і матеріальний зміст. Дотримання формальної законності передбачає наявність закону, а матеріальна законність означає відповідність закону вищим нормам (Конституційним, міжнародному праву та інш.), а також відповідність процесуальних дій - закону.
Дослідивши обставини вказаної адміністративної справи в змагальній судовій процедурі, суддя прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вказане судове рішення буде очевидним попередженням особі про недопустимість в подальшому допускати подібні порушення вимог Закону.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність є скоєння особою правопорушення вперше, а також малозначність правопорушення.
Обставин, що обтяжують відповідальність, під час судового розгляду не встановлено.
Судовий збір, положення закону яким керувався суддя.
Закриваючи провадження по справі, суддя не стягує судовий збір, відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI.
Керуючись ст. 22, 283, 284, КУпАП, суддя,-
постановив:
Звільнити від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю правопорушення.
Зробити ОСОБА_1 усне зауваження та попередити про недопустимість в подальшому здійснення подібних правопорушень.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, та особою щодо якої її винесено.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Олена ГОЛЯНА