№ 11-кп/824/2167/2024 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
29 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42021102020000139,
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки рф, громадянки України, з вищою освітою, працюючої на посаді лікаря - терапевта в КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 2» амбулаторії № 4, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , несудимої,
в пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 354 КК України визнано невинуватою та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в діянні останньої складу даних кримінальних правопорушень.
Органом досудового розслідування пред'явлено обвинувачення у тому, що ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вона, будучи терапевтом Амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 4 - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 2 Дарницького району м. Києва, що за адресою: м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 43а , є уповноваженою особою, яка відповідно до займаної посади, наділена правом доступу до електронної системи охорони здоров'я та внесення до неї відомостей, які підтверджуються електронним цифровим підписом.
Так, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, у ОСОБА_7 та невстановленої досудовим розслідуванням особи (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) виник злочинний умисел на здійснення несанкціонованої зміни інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, а саме, на внесення до електронної системи охорони здоров'я за незаконну грошову винагороду в інтересах окремих осіб завідомо неправдивих відомостей про ніби то проведення вакцинації від короно вірусної хвороби COVID-19, без фактичного проведення такої вакцинації, а у ОСОБА_7 ще й умисел на отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення вказаних дій.
ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), розробили та впровадили протиправний механізм, направлений на здійснення несанкціонованої зміни інформації, яка обробляється в автоматизованих система, а саме, на внесення до електронної системи охорони здоров'я в інтересах окремих осіб завідомо неправдивих відомостей про проведення вакцинації від короно вірусної хвороби COVID-19, без фактичного проведення такої вакцинації та за грошову винагороду.
Невстановлена досудовим розслідуванням особа (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) повинна була підшукати осіб, зацікавлених у придбанні за 4000 грн. Міжнародних свідоцтв про вакцинацію/профілактику від короно вірусної хвороби COVID-19, без проведення процедури вакцинації та у подальшому передавати анкетні дані вказаних осіб ОСОБА_7 , яка у свою чергу повинна була вносити до електронної системи охорони здоров'я неправдиві відомості про проведення вакцинації від короно вірусної хвороби COVID-19, без фактичного проведення такої вакцинації.
В подальшому, в невстановленому досудовим розслідуванням місці невстановлена досудовим розслідуванням особа (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) 18 жовтня 2021 року об 11 год. 12 хв., достовірно знаючи, що ОСОБА_7 працює лікарем Державної клініки «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини № 4 - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 2 Дарницького району м. Києва та має доступ до електронної системи охорони здоров'я та уповноважена вносити до неї відомості щодо вакцинації осіб, надіслала останній в месенджер «Viber» повідомлення з анкетними даними ОСОБА_9 для внесення відомостей щодо його вакцинації до електронної системи охорони здоров'я.
Отримавши анкетні дані ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи комп'ютер, за допомогою свого кваліфікованого електронного підпису та наданого останній логіну та пароля до особистого кабінету електронної системи охорони здоров'я, переслідуючи умисел на несанкціоновану зміну інформації в електронній медичній картці ОСОБА_9 , без проведення процедури вакцинації останнього, протиправно 19 жовтня 2021 року о 15 год. 52 хв. внесла відомості до електронної системи охорони здоров'я про ніби то проведену першу дозу вакцинації від короно вірусної хвороби COVID-19 торгової марки Короновак, вакцина для профілактики COVID-19, виробник Синовак Лайф Саєнсіз Ко , ЛТД Китай, серійний номер L 202107063 .
Після цього, 2 листопада 2021 року о 17 год. 20 хв., у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_7 внесено відомості до електронної системи охорони здоров'я про ніби то проведену 2-гу дозу вакцинації від короно вірусної хвороби (COVID-19) торгової марки Короновак, вакцина для профілактики COVID-19, виробник Синовак Лайф Саєнсіз Ко, ЛТД Китай, серійний номер j2021070771 .
Також, ОСОБА_7 внесення даних про ніби то вакцинацію від корновірусної хвороби (COVID-19) до електронної системи охорони здоров'я «eHelth» ОСОБА_9 , здійснювалось лише після перерахування грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_3 по 2000 грн., а всього ,в розмірі 4000 грн., які невстановлена досудовим розслідуванням особа (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження) у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та дату, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб передавала ОСОБА_7 як плату за внесення недостовірних відомостей до електронної системи охорони здоров'я про ніби то проведену вакцинацію від короно вірусної хвороби COVID-19 ОСОБА_9 та виготовлення Міжнародного свідоцтва про вакцинацію/профілактику на ім'я ОСОБА_9 .
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 362 КК України як вчинення несанкціонованої зміни інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчиненому особою, яка має право доступу до неї, за попередньою змовою групою осіб та за ч. 3 ст. 354 КК України як отримання неправомірної вигоди, працівником установи, яка не є службовою особою, для себе за вчинення будь-яких дій у зв'язку з діяльністю особи в інтересах третьої особи.
Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вона, будучи терапевтом Амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 4 - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 2 Дарницького району м. Києва, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 не робив вакцинацію від короно вірусної хвороби COVID-19, достовірно знаючи порядок видачі Міжнародного свідоцтва про вакцинацію та усвідомлюючи, що воно має бути підписано власноруч лікарем або уповноваженим медичним працівником, який здійснює нагляд за веденням вакцини чи інших профілактичних засобів, та завірено печаткою закладу охорони здоров'я, в графі «Підпис та посада лікаря - клініцист, що здійснює контроль» в міжнародному сертифікаті жовтого кольору на ім'я ОСОБА_9 , в який було внесено неправдиві відомості про першу та другу дозу вакцинації від короно вірусної хвороби COVID-19 торгової марки Короновак, вакцина для профілактики COVID-19, виробник Синовак Лайф Саєнсіз Ко , ЛТД Китай , серійні номери L 202107063 та j 2021070771 , власноруч поставила підпис на бланку та вказані підписи скріпила власною печаткою, тим самим, підробила Міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику на ім'я ОСОБА_9 , яке надає право, з метою його використання іншою собою.
У подальшому, ОСОБА_7 підроблене вказане Міжнародне свідоцтво на ім'я ОСОБА_9 передала невстановленій досудовим розслідуванням особі (матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження) для його подальшого передачі останньому.
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України як підроблення офіційного документа особою, яка має право посвідчувати документи, і який надає право з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Суд, оцінивши надані стороною обвинувачення доказиу їх сукупності, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених . 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 354 КК України.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року скасувати у зв'язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а також неправильним застосуванням мзакону України про кримінальну відповідальність; ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи господарських функцій в закладах охорони здоров'я та займатися професійною діяльністю у сфері обробки інформації в автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах в закладах охорони здоров'я на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 358 КК України - позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 354 КК України - позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи господарських функцій в закладах охорони здоров'я та займатися професійною діяльністю у сфері обробки інформації в автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах в закладах охорони здоров'я на строк 1 рік.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність складу злочину у діях ОСОБА_7 не відповідають фактичним обставинам. На думку апелянта, вина ОСОБА_7 підтверджується наявною в матеріалах кримінального провадження перепискою обвинуваченої з особою на ім'я ОСОБА_12 та показаннями ОСОБА_9 . Крім того, зібрані докази, досліджені судом першої інстанції, у своїй сукупності підтверджують вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях.
Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні з огляду на те, що підстави для задоволення такого клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів та обставин кримінального провадження, передбачені ч. 3 чт. 404 КПК України, відсутні.
При цьому належить врахувати те, що у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 р. (справа № 676/603/17) зазначено, що « … відповідно до положень ст.404 КПК, повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду». Таку ж позицію підтримала і Велика Палата Верховного Суду (справа № 640/6847/15-к).
Натомість прокурор обґрунтував своє клопотання лише доводами, які зводяться виключно до незгоди з оцінкою доказів, на які суд послався у вироку.
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку та доводів, викладених у апеляційній скарзі прокурора; вислухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав; пояснення ОСОБА_7 та її захисника, які просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни; дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово; вивчивши і перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Капо проти Бельгії» зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено такого: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах поданої прокурором апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, об'єктивно дослідив обставини кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення та докази сторін. На підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні відомостей суд у чіткій відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України обґрунтовано виправдав ОСОБА_7 ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 354 КК України у зв'язку з недоведеністю, що в її діяннях є склад кримінальних правопорушень.
Ретельно дослідивши всі зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 висунуто обвинувачення за ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 354 КК України, суд першої інстанції навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, надав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою, зазначаються, зокрема, підстави для виправдання обвинуваченого з наведенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
З матеріалів провадження вбачається, що створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав, дотримуючись принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, суд першої інстанції провів розгляд вказаного кримінального провадження.
При перевірці матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції зазначенимвимогам кримінального процесуального закону відповідає.
Ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 354 КК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції також досліджені письмові докази, яким суд надав оцінку у розумінні ст. 94 КПК України щодо їх належності, допустимості і достатності.
Так, на переконання органу досудового розслідування, ОСОБА_7 вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358 КК України, а саме: вчинення несанкціонованої зміни інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчиненому особою, яка має право доступу до неї, за попередньою змовою групою осіб та підроблення офіційного документа особою, яка має право посвідчувати документи, і який надає право з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
До такого висновку орган досудового розслідування дійшов на підставі того, що ОСОБА_7 , використовуючи комп'ютер, за допомогою свого кваліфікованого електронного підпису та наданих їй логіну та пароля до особистого кабінету електронної системи охорони здоров'я, переслідуючи умисел на несанкціоновану зміну інформації в електронній медичній картці ОСОБА_9 , без проведення процедури його вакцинації, протиправно 19 жовтня 2021 року о 15 год. 52 хв. та 2 листопада 2021 року внесла відомості до електронної системи охорони здоров'я про ніби то проведену першу та другу дозу вакцинації ОСОБА_9 від короно вірусної хвороби COVID-19 торгової марки Короновак.
У подальшому, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 не робив вакцинацію від короно вірусної хвороби COVID-19, ОСОБА_7 в міжнародному сертифікаті жовтого кольору на ім'я ОСОБА_9 внесла неправдиві відомості про першу та другу дозу вакцинації від короновірусної хвороби COVID-19 торгової марки Короновак, власноруч поставила підпис на бланку та вказані підписи скріпила власною печаткою, тим самим, підробила Міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику на ім'я ОСОБА_9 , яке надає право, з метою його використання іншою собою.
Суб'єктивна сторона даних кримінальних правопорушень характеризується виною у формі прямого умислу. Тобто, особа має усвідомлювати фактичну сторону своїх дій, зокрема те, що вона умисно вносить відомості до електронної системи охорони здоров'я про ніби то проведену першу та другу дозу вакцинації ОСОБА_9 без проведення такої процедури, та те, що вона вносить неправдиві відомості в міжнародний Сертифікат щодо вакцинації ОСОБА_9 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження твердження прокурора про те, що ОСОБА_7 достовірно знала про те, що вакцинацію ОСОБА_9 не отримував, а відтак умисно внесла неправдиві відомості до електронної системи охорони здоров'я та Міжнародного сертифікату про ніби то проведену першу та другу дозу вакцинації, оскільки ці обставини не знайшли свого підтвердження доказами, дослідженими, яким суд дав оцінку в розумінні ст. 94 КПК України.
Водночас, матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження версії сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_13 перебував в іншому місці у час, коли робили щеплення.
Так, обвинувачена ОСОБА_7 у суді першої інстанції категорично заперечувала свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень, наполягала, що нею проводилася вакцинація особи на ім'я ОСОБА_13 . На той час, з огляду на пандемію та велику кількість людей, які щеплювалися, лікарі фізично не мали змоги у кожного перевіряти документи, що посвідчують особу. Будь-якими нормативними актами не передбачалося зобов'язання лікаря перевіряти паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, під час вакцинації. ОСОБА_9 був у списку на вакцинацію, прийшла людина, назвалась його прізвищем, заповнила згоду, назвала номер мобільного телефону, за яким ОСОБА_7 увійшла до системи Helsi; підстав сумніватись, що перед нею інша особа, в неї не було. Також не заперечувала, що вона спілкувалася з ОСОБА_12 , яка до неї неодноразово зверталась з проханням записати людей на вакцинацію, грошей за це ОСОБА_7 не отримувала. Ніякого умислу вносити неправдиві дані в міжнародний Сертифікат чи до електронної системи охорони здоров'я в неї не було.
Свідок ОСОБА_15 підтвердив той факт, що також звертався до ОСОБА_7 за рекомендацією для проведення вакцинації, однак жодні кошти за це не платив. Лікар ОСОБА_7 його записала на прийом, оглянула, за допомогою номеру телефону увійшла в систему Helsi, після чого ним було отримано першу дозу вакцини Короновак.
Свідок ОСОБА_16 - медсестра - підтвердила той факт, що особа на ім'я ОСОБА_9 приходив на вакцинацію, вона власноручно записувала його в журнал; впізнати його не може, бо всі були в масках; зазначила, що на той час документи в пацієнтів ніхто не перевіряв, оскільки була велика кількість бажаючих вакцинуватись і фізично не встигали, та і обов'язку такого не було на законодавчому рівні.
Такі пояснення свідка підтверджуються протоколом огляду речей (т. 2 а.с. 45) від 23 листопада 2021 року, зокрема, журналу вакцинованих осіб, при огляді якого виявлено напис порядковим номером «79» за 2 листопада 2021 року, наступного змісту: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_7, НОМЕР_6, ОСОБА_22, Coronovac, 2 листопада 2021 , 0,5, J202107071 , а також, висновком експерта від 12 січня 2022 року № СЕ-19/111-21/59651-ПЧ (т. 2 а.с. 3), відповідно до якого, рукописний запис, який розташований в оригіналі реєстраційного Журналу обліку профілактичних щеплень Covid-19, почато 14 вересня 2021, з порядковим номером «79» за 2 листопада 2021 року, наступного змісту: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_7, НОМЕР_6, Леонова, Coronovac , 2 листопада 2021 , 0,5, J202107071" - виконано не ОСОБА_7 , а іншою особою.
Свідок ОСОБА_17 - лікар - дала аналогічні показання щодо процедури вакцинації на той час. Лікарі повинні були видавати Сертифікати на прохання особи, але залишали їх в регістратурі. Були й випадки, коли видалялись дані з Helsi, коли з'ясовувалось, що дана особа вакцину не отримувала, а дані внесені помилково.
Свідок ОСОБА_18 стверджував те, що йому не відома лікар ОСОБА_7 , сертифікати за підписом якої були вилучені під час обшуку, де він був свідком, по вул. К.Затон .
Також суд звертає увагу, що не вбачається й з переписки (т. 1 а.с. 132), яку ОСОБА_9 надав органам досудового розслідування на підтвердження того, що відповідний Телеграм-канал займається підроблюванням Сертифікатів про вакцинацію, про те, що такі Сертифікати видавались саме лікарем ОСОБА_7 . При цьому, у суді ОСОБА_9 взагалі не міг пригадати звідки він дізнався, що підроблені Сертифікати видає лікар ОСОБА_7 , як він про це вказав у своїй заяві.
Щодо інформаційних згод (т. 3 а.с. 156), які були витребувані судом за клопотанням сторони обвинувачення, то на них є підпис особи з прізвищем ОСОБА_9 ; у судовому засіданні ОСОБА_9 вказав, що підпис йому не належить. Однак стороною обвинувачення не було встановлено, і, відповідно, надано суду доазів на підтвердження того, що даний підпис виконано не ОСОБА_9 , а іншою особою. А оскільки, ОСОБА_7 не перевіряла документи особи, яка прийшла на вакцинацію, то не можна стверджувати, що вона достовірно знала, що підписи на даних згодах, які візуально є ідентичними один одному, належать не ОСОБА_9 .
Крім того, згідно протоколу огляду речей та документів від 4 лютого 2021 року (т. 2 а.с. 115), зокрема диска з інформацію, наданою представником ТОВ «Нова Пошта», ОСОБА_9 7 листопада 2021 року було здійснено відправлення - документ (міжнародний Сертифікат) не ОСОБА_7 , а ОСОБА_19 Хто ця особа, на чиє прохання вона здійснювала поштове відправлення та чи має вона якесь відношення до ОСОБА_7 - стороною обвинувачення не встановлено.
Аналізуючи інші докази, якими сторона обвинувачення обґрунтувала винуватість ОСОБА_7 , а саме: постанову про проведення контролю за вчинення злочину від 8 жовтня 2021 року (т. 1 а.с. 69), доручення ГУ СБ України у м. Києві на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 8 жовтня 2021 року; протокол огляду та вручення грошових коштів в сумі 2000 грн. ОСОБА_9 від 18 жовтня 2021 року з фотокопіями до нього (т. 1 а.с. 73), протокол за результатами виконання постанови про контроль за вчиненням злочину № 52-202т від 18 жовтня 2021 року (т. 1 а.с. 76), а саме, огляд грошових коштів 2000 грн. та виготовлення їх копій; постанова про проведення контролю за вчинення злочину від 29 жовтня 2021 року (т. 1 а.с. 78); протокол огляду та вручення грошових коштів в сумі 2000 грн. ОСОБА_9 від 29 жовтня 2021 року з фотокопіями до нього (т. 1 а.с. 81), протокол обшуку від 16 листопада 2021 року (т. 1 а.с. 123) в квартирі АДРЕСА_6 , протокол обшуку від 16 листопада 2021 року (т. 2 а.с. 25), а саме: автомобіля «Пасат Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_5 ; протокол від 1 листопада 2021 року за результатами виконання постанови про контроль за вчиненням злочину № 52-221т від 29 жовтня 2021 року (т. 3 а.с. 87) щодо огляду та копіювання грошових купюр - суд першої інстанції правильно вказав, що вони є неналежними доказами, оскільки стосуються показань іншої особи - ОСОБА_18 . Між тим, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 діяла з ОСОБА_18 у змові чи взагалі його знала, чи будь-яким чином спілкувалась з ним особисто або через інших осіб.
Щодо інших письмових доказів: протоколу огляду сайту https://helsi.me/ від 3 листопада 2021 року (т. 1 а.с. 84), яким встановлено, що ОСОБА_7 працює терапевтом КНП «ЦПМСД №2» Дарницького району м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Є. Харченка,43а, каб. 8; протоколу обшуку від 16 листопада 2021 року (т. 1 а.с. 101) у приміщення службового кабінету № 8, що в КНП «ЦПМСД №2» Дарницького району м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Є. Харченка,43а, де було вилучено, крім іншого, печатку лікаря ОСОБА_7 , мобільний телефон марки «Iphone SE», належністю ОСОБА_7 , системний блок, записи; протоколу огляду від 3 листопада 2021 року (т. 1 а.с. 130) мобільного телефону «Iphone» 7, належністю ОСОБА_9 , де в застосунку «Helsi» («мої вакцинації», крім іншого, відображено дату проведення вакцинації: 19 жовтня 2021 року, порядковий номер дози, торгова назва Короновак, виробник. У додатку «Дія», крім іншого, відображено внутрішній Covid19-сертифікат, фото ОСОБА_9 , дата народження, дійсний до 2 листопада 2022 року; міжнародного свідоцтва про вакцинацію ОСОБА_9 , видане лікарем ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 246); висновку експерта від 14 січня 2022 року № СЕ-19/111-21/59646-ДД (т. 2 а.с. 14) на підтвердження того, що відбиток печатки в міжнародному свідоцтві про вакцинацію на ім'я ОСОБА_9 виконані печаткою лікаря - терапевта ОСОБА_7 , то стороною захисту і не заперечується, що лікар ОСОБА_7 дійсно вносила дані в Helsy та міжнародний Сертифікат щодо проходженням ОСОБА_9 . вакцинації, але при цьому, зазначають, що такі дані остання вносила, оскільки була впевнена, що особа на ім'я ОСОБА_9 отримала 2 дози вакцинації, - суд першої інстанції вказав, що цими письмовими доказами не спростовується, а також і не підтверджується версія обвинувачення про наявність в діях ОСОБА_7 суб'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358 КК України, що характеризується виною у формі прямого умислу, та підлягає обов'язковому доказуванню в даному кримінальному провадженні.
Щодо показань ОСОБА_9 у тій частині, що вакцинації він взагалі не отримував та до лікаря ОСОБА_7 не звертався, - суд першої інстанції дійшов небезпідставного висновку, що вони не є беззаперечними доказами того, що ОСОБА_7 достеменно знала, що особа, яка отримує вакцину, не є ОСОБА_9 . Тобто, умислу у ОСОБА_7 на вчинення кримінальних правопорушень. При цьому, стороною обвинувачення не спростовано у суді першої інстанції доводи обвинуваченої, що особа чоловічої статі 19 жовтня 2021 року та 2 листопада 2021 року отримала дві дози вакцини Coronovac, як і не спростовано, що ОСОБА_9 не вакцинований, а також, що вакцини, зазначені у Сертифікаті ОСОБА_9 , були використані саме 19 жовтня 2021 року та 2 листопада 2021 року.
Крім того, не було спростовано стороною обвинувачення доводи сторони захисту про можливе вакцинування ОСОБА_7 іншої особи, замість ОСОБА_9 , яка володіла інформацією щодо його особистих даних та номеру мобільного телефону.
Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, законодавчо чітко визначеного зобов'язання перевірки документів лікарем у пацієнтів під час вакцинації від короно вірусної хвороби COVID-19 не було, у зв'язку з чим неможливо стверджувати, що ОСОБА_7 умисно діяла всупереч вимог Закону, не перевіряючи посвідчення осіб, які зверталися за вакцинацією.
Щодо виявленої переписки ОСОБА_7 з особою на ім'я ОСОБА_12 , яка переслала їй дані щодо ОСОБА_9 , то обвинувачена й не заперечувала, що вона спілкувалася з такою особою, яка неодноразово зверталася до неї з проханням записати людину на вакцинацію, що вона і робила. Вказане підтвердив допитаний в судовому засідання за клопотанням прокурора свідок ОСОБА_15 . Проте, як правильно вказав суд першої інстанції, ця переписка, не може бути достатнім доказом доведеності її винності у пред'явленому обвинуваченні.
Доводи прокурора про те, що дана переписка підтверджує наявність поередньої змови ОСОБА_7 з Інною про непроведення ОСОБА_9 . вакцинації, але зазначення про таке у відповідних програмах та документах, на думку суду, вони ґрунтуються лише на припущеннях та суб'єктивному тлумаченні певних смс-повідомлень.
Доводи прокурора про те, що з переписки вбачається, що ОСОБА_7 неодноразово домовлялася про виготовлення нею Сертифікатів іншим особам без проведення вакцинування, суд першої інстанції правильно вказав на те, що відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, тобто такі обставини виходять за межі пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, як отримання неправомірної вигоди, працівником установи, яка не є службовою особою, для себе за вчинення будь-яких дій у зв'язку з діяльністю особи в інтересах третьої особи, позаяк нею здійснювалося внесення даних про ніби то вакцинацію від корновірусної хвороби (COVID-19) до електронної системи охорони здоров'я «eHelth» лише після перерахування грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_3 по 2000 грн., а всього ,в розмірі 4000 грн., які невстановлена досудовим розслідуванням особа (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження) у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та дату, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб передавала ОСОБА_7 як плату за внесення недостовірних відомостей до електронної системи охорони здоров'я про ніби то проведену вакцинацію від короно вірусної хвороби COVID-19 ОСОБА_9 та виготовлення Міжнародного свідоцтва про вакцинацію/профілактику на ім'я ОСОБА_9 .
Однак, ОСОБА_7 в судовому засіданні категорично заперечувала інкримінований їй злочин.
На підтвердження позиції обвинуваченої в матеріалах кримінального провадження міститься виписка з АТ КБ «ПриватБанк» (т. 3 а.с. 226-227), відповідно до якої ОСОБА_7 у період з 29 вересня 2021 року по 8 листопада 2021 року ніякі грошові кошти, окрім заробітної плати, не отримувала.
При цьому, із матеріалів кримінального провадження не вбачається доказів про перерахування будь-яких коштів ОСОБА_7 , зокрема з долученої стороною обвинувачення виписки з Universal Bank щодо рахунків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (т. 2 а.с. 150, 204).
Також стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 у будь-який спосіб отримувала грошові кошти за виготовлення міжнародного Сертифікату на ім'я ОСОБА_9 , в якому зазначено недостовірну інформацію, або за внесення про ніби то вакцинацію від корновірусної хвороби (COVID-19) до електронної системи охорони здоров'я «eHelth» ОСОБА_9 .
Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 за пред'явленим обвинуваченням стороною обвинувачення не надано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані стороною обвинувачення докази, як кожен окремо, так і в сукупності, прямо чи опосередковано не підтверджують, що в діях ОСОБА_7 є ознаки кримінальних правопорушень, в яких вона обвинувачується.
Твердження прокурора про те, що ОСОБА_9 не отримував вакцинації за обставин, викладених в обвинувальному акті, свого підтвердження беззаперечними доказами не знайшли, а обвинувачення не може ґрунтуватися н априпущеннях, позаяк це прямо передбачено Конституцією України.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на істотні порушення кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, - неспроможними, оскільки за наслідками апеляційного перегляду свого підтвердження матеріалами кримінального провадження не знайшли.
Твердження прокурора про те, що суд не оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, - є неспроможними з огляду на те, що судом у вироку наведено детальний аналіз кожного дослідженого доказу з їх оцінкою у розумінні ст. 94 КПК України, а також системний аналіз усіх доказів у їх сукупності, з наведенням мотивів, з яких суд відкинув докази сторони обвинувачення. Саме на сторону обвинувачення покладено обов'язок збирання доказів і саме сторона обвинувачення доводить винуватість, а отже і повинна була встановити всі обставини, які підлягали з'ясуванню.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції провів судовий розгляд з дотриманням основних засад кримінального судочинства.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою слід керуватися принципом, встановленим частиною третьою статті 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Виходячи з цієї засади, сторона обвинувачення має довести, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Безсумнівно має бути доведений кожен з елементів, важливих для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Висновки мають бути зроблені на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов'язок всебічного дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Недостатньо, щоб версія сторони обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів щодо версії події, яку надало обвинувачення, не спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, тлумачився на користь обвинуваченої особи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається Європейським судом з прав людини як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно приписів ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність у діях обвинуваченої ОСОБА_7 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 354 КК України, за критерієм доказування «поза розумним сумнівом».
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування та постановлення нового вироку, передбачених ст.ст. 409, 420 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 354 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в її діянні складу даних кримінальних правопорушень, - без зміни.
Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: _______________ ______________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4