Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/11194/2024
м. Київ Справа № 372/2945/23
25 липня 2024 року Київський апеляційний судв складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Івченко Вікторії Петрівни на рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Зінченка О. М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після чого вона звернулася до державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області Коваленко Л. О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого - земельну ділянку частку (пай) № 182, розміром 3,7772 га за кадастровим номером 3223110100:06:010:0064, яка знаходиться на території Обухівської міської ради Київської області.
Листом від 10 лютого 2022 року державний нотаріус ОСОБА_3 повідомила позивача про те, що свідоцтво про право на спадщину не може бути видано, оскільки видача відповідного свідоцтва проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві. Таких документів ОСОБА_1 надано не було.
З цього приводу позивач звертає увагу на те, що в лютому 1996 року радгоспу-комбінату «Обухівський» видано державний акт ІІ-КВ №003263 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1327 га для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Нещерівської сільської ради народних депутатів від 01 грудня 1995 року. Протоколами загальних зборів №2 від 05.03.2010 року та №3 від 22 лютого 2014 року вирішено провести процес розпаювання та приватизації земель ПрАТ «Обухівське» та затвердити список осіб, які мають право на земельну частку (пай).
ОСОБА_2 працював в радгоспі-комбінаті «Обухівський», правонаступником якого є ПрАТ «Обухівське» і звільнився з роботи у зв'язку з виходом на пенсію. Йому як працівнику товариства було виділено земельну частку/пай відповідно до затверджених списків та схеми розпаювань для сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Обухівської міської ради. При жеребкуванні часток/паїв йому дісталася частка 182 відповідно до схеми розпаювання земель. За життя, ОСОБА_2 не встиг отримати сертифікат чи державний акт на земельну частку (пай).
Враховуючи наведене, позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну ділянку частку (пай) №182 площею 3,7772 га, кадастровий номер 3223110100:06:010:0064 для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради Київської області, яка належала померлому ОСОБА_2 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, ПрАТ «Обухівське» про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що померлий ОСОБА_2 ніколи не набував право власності на земельну ділянку частку (пай) №182 площею 3,7772 га, кадастровий номер 3223110100:06:010:0064 для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради Київської області, остання не виділялася йому в натурі та відповідний правовстановлюючий документ на неї він не отримував.
З огляду на це, відсутні підстави для визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 17 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Івченко В. П. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову зазначав, що у позивача відсутнє право, яке підлягає судовому захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України, оскільки право власності на спірну земельну частку/пай вона ніколи не набувала та за отриманням вказаного права звернулася до суду з цим позовом.
З такими висновками суду заявник не погоджується та зазначає, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку відповідно до вимог частини третьої статті 152 ЗК України та частини третьої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Представник ПрАТ «Обухівське» - Бондарчук Ю. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, з огляду на те, що предметом спору є не визнання права позивача на земельну ділянку (частку/пай), а визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
В судове засідання з'явився представник Приватного акціонерного товариства «Обухівське» Школьна Катерина Василівна, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батька позивачки - ОСОБА_2 .
Після смерті батька позивачка звернулася до державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області Коваленко Л. О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого - земельну ділянку частку (пай) № 182, розміром 3,7772 га за кадастровим номером 3223110100:06:010:0064, яка знаходиться на території Обухівської міської ради Київської області.
Листом від 10 лютого 2022 року державний нотаріус Коваленко Л.О. повідомила ОСОБА_1 про те, що свідоцтво про право на спадщину, що складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 , що розташована на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, яка належала померлому ОСОБА_2 не може бути видано, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві, але оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно спадкоємцем подано не було.
У лютому 1996 року радгоспу-комбінату «Обухівський» видано державний акт ІІ-КВ № 003263 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1327 га для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Нещерівської сільської ради народних депутатів від 01 грудня 1995 року.
Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284.
Протоколами загальних зборів від 05 березня 2010 року № 2 та від 22 лютого 2014 року № 3 вирішено провести процес розпаювання та приватизації земель ПрАТ «Обухівське» та затвердити список осіб, які мають право на земельну частку (пай).
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 08 грудня 2015 року № 365 затверджено проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської ради.
Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:010:0064, площею 3,7772 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - державна власність.
Як вбачається з копії листа Обухівської РДА №60/07-16/1177 від 09.04.2019 року запитуваних ПАТ «Обухівське» документів до РДА не надходило і не видавалося.
Листом від 11 квітня 2019 року № 780 Виконавчий комітет Обухівської міської ради повідомив, що до Обухівської міської ради не зверталися працівники та пенсіонери ПАТ «Обухівське» з заявами виділити в натурі на місцевості земельні частки паї і Обухівська міська рада не замовляла виготовлення Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) щодо земель ПрАТ «Обухівське» і не приймала рішення про погодження такого проекту чи про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну ділянку частку (пай) №182 площею 3,7772 га, кадастровий номер 3223110100:06:010:0064 для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради Київської області, яка належала померлому ОСОБА_2 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що померлий ОСОБА_2 не набував право власності на спірну земельну ділянку, остання не виділялася йому в натурі та відповідний правовстановлюючий документ на неї він не отримував. З огляду на це, відсутні підстави для визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку.
Колегія суддів з такими висновками суду погоджується, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Статтями 1216, 1217 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи зазначені норми права до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Тобто право спадкоємця є похідним від прав, які існували у спадкодавця на момент відкриття спадщини та успадкувати можливо тільки те майно, яке належало спадкодавцю на час смерті.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, встановивши, що на час відкриття спадщини спадкодавцеві ОСОБА_2 (батько позивача) не належала земельна ділянка (частка/пай) № НОМЕР_1 площею 3,7772 га, кадастровий номер 3223110100:06:010:0064, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність правових підстав для визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті батька права власності на вказану земельну ділянку.
Доводи апеляційної скарги про те, що право позивача на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку відповідно до вимог частини третьої статті 152 ЗК України та частини третьої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є безпідставними, оскільки предметом спору є не встановлення права позивача на земельну ділянку (частку/пай), а визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Івченко Вікторії Петрівни залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 26 липня 2024 року.
Головуючий: Судді: