Справа № 760/7236/23 Головуючий в І інстанції -
Провадження №11-кп/824/4417/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_1
Ухвала
Іменем України
23 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 06.06.2024, -
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.06.2024 клопотання прокурора задоволено, продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15 липня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції врахувавши обставини кримінального правопорушення, відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 , зокрема, тривалість його злочинної діяльності у період збройної агресії рф проти України, а також спосіб - агресивний інформаційний вплив та проведення деструктивної пропаганди,характер висунутого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначено покарання від 12 до 15 років, те, що по даному провадженню ще не допитаний сам обвинувачений та не досліджені письмові докази, а також враховуючи інші обставини відповідно до вимог ст.178 КПК України, дійшов висновку, що в разі іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, обвинувачений може вчинити інше подібне кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується. Також, суд першої інстанції врахував те, що обвинувачений деякий час проживав у монастирі в с. Бортничі, де й був затриманий, тобто переховувався від органів досудового розслідування під час оголошення його у розшук.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 06.06.2024 скасувати, як таку, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, адже обставин необхідності обмеження права на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, та постановити нову ухвалу, якою у клопотанні прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що вкотре клопотання прокурора повністю ідентичне попередньому, і практично майже всі апеляційні скарги, які подаються на кожну ухвалу суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не розглядаються з причин ненадходження матеріалів із суду першої інстанції, крім того ухвали суду першої інстанції тільки в скороченому вигляді (вступна і резолютивна частини).
Апелянт зазначає, що обвинувачений під час розгляду клопотання прокурора вкотре намагався довести суду про абстрактність обвинувачення його в державній зраді - діяння, яке завдало шкоди інформаційній безпеці, та висловити доводи щодо абсурдності обвинувачення, однак головуючий суддя, яка при попередніх розглядах, продовженні строку тримання під вартою, так і цього разу не давала йому в повній мірі можливості висловити свою позицію щодо заявленого клопотання стороною обвинувачення, тим самим обмежувала його право на захист.
Також апелянт зазначає про відсутність обґрунтованої підозри та самого обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, оскільки він ніколи не співпрацював з представниками органів влади рф, крім того, сам не публікував своїх статей, а направляв редакторам певних видань, які потім вносили свої правки, тобто, він особисто не розповсюджував жодної інформації через засоби масової інформації, соцмережі чи будь-які інші месенджери зв'язку. Вказує, що ще до початку війни, яку розпочала росія, ОСОБА_5 не написав жодної статті і повністю змінив своє ставлення щодо росії як держави - агресора. Також, апелянт вказує, що докази, які зібрані під час досудового слідства, отримані в незаконний спосіб, та їх фіксація не відповідає КПК України, слідчо-процесуальні дії проводились не уповноваженими особами, зокрема всі протоколи огляду.
Щодо існування ризику ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, тому що у нього є всі підстави для ухилення від органів досудового слідства усіма можливими засобами та способами, то апелянт вказує, що жодного доказу про існування даного ризику не наведено, все це є звичайне узагальнення - «усіма можливими засобами та способами» - якими саме, жодної конкретики! Ризик, що у разі відмови в продовженні строку тримання під вартою, обвинувачений може мати доступ до речових доказів та їх знищення, зміну, спотворення або переховування - знову ж таки одні припущення, жодних конкретних доказів не наведено про існування зазначеного ризику. Щодо ризику впливати на свідків та потерпілого, то з моменту самого затримання та проведення обшуків в помешканні обвинуваченого, останній жодного супротиву не чинив, дав добровільно показання, підписав усі процесуально-слідчі протоколи, тобто з його боку не було жодних дій, які б вказували на те, що він намагається щось переховувати, чи якимось чином на когось впливати, тим більше свідків. Також захисник вказує, що не наведено жодних доказів ризику перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то захисник зазначає, що ОСОБА_5 раніше ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, а тому даний ризик не має жодного підґрунтя.
Отже, захисник вказує, що жодних конкретних доказів як в самому клопотанні прокурора, як і в його поясненнях не було наведено, однак суд повністю відкинув доводи захисту, проте взяв до уваги доводи сторони обвинувачення.
Крім того, захисник вказує, що відповідно до ст. 178 КПК України не було враховано наступні обставини, які стосуються характеризуючих даних ОСОБА_5 , а саме: на даний час дружина ОСОБА_5 має проблеми зі здоров'ям - онкологія та є інвалідом 3 групи; має стійкі міцні соціальні зв'язки - дружина та дві донька; практично на його утриманні перебувають батьки похилого віку, яким давно за 80 років; має постійне місце проживання в м. Києві; відповідно до наданої виписки з медичної карти хворого в 2018 році переніс хірургічне втручання колінного суглобу, і з того часу потребує щорічної реабілітації, на даний час має проблеми при ходьбі, оскільки без милиць йде загрузка на колінний суглоб, що призводить до болю.
Апелянт зазначає, що в постановленій ухвалі судом не наведено жодних обґрунтованих підстав, які б давали можливість говорити про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а крім того, судом не визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Апеляційна скарга обвинуваченого захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 не містить клопотання про розгляд за участю сторін, а тому апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому ч.4 ст. 422-1 КПК України без участі сторін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за № 22021000000000381, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України
Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.06.2024 клопотання прокурора задоволено, продовжено ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 липня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
При розгляді питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З врахуванням характеру висунутого ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначено покарання від 12 до 15 років позбавлення волі,обставини кримінального правопорушення, відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 , зокрема, тривалість його злочинної діяльності у період збройної агресії рф проти України, а також спосіб - агресивний інформаційний вплив та проведення деструктивної пропаганди, вид і розмір покарання, яке може загрожувати в разі визнання його винуватим, а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, соціальні зв'язки, майновий стан, відсутністьвідомостей, які би свідчили про неможливість подальшого перебування під вартою, а також те, що ОСОБА_5 деякий час проживав у монастирі в с. Бортничі, де й був затриманий, тобто переховувався від органів досудового розслідуванняпід час оголошення його у розшук, колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду та вчинити інше подібне кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується такі ризики не зменшились і виправдовують подальше його тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Що стосується доводів захисника про те, що у обвинуваченого є дружина - інвалід 3 групи, двоє доньок та на утриманні перебувають батьки похилого віку, що свідчить про міцність соціальних зв'язків його підзахисного, то колегія суддів вважає їх непереконливими, оскільки наведені дані, хоч і свідчать про наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків, однак, з урахуванням обсягу обвинувачення, конкретних обставини кримінального правопорушення, яке інкриміновано обвинуваченому, не є достатніми стримуючими факторами, а тому не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та свідчити про наявність таких соціальних зв'язків, які б в сукупності з усіма врахованими судом першої інстанції обставинами, зменшували встановлені в ході судового розгляду провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність у обвинуваченого, який має постійне місце проживання наміру переховуватись від суду, жодним чином не спростовує обґрунтованість ризиків та доцільність продовження строку тримання під вартою, а також не дає достатніх підстав вважати, що обвинувачений, який під час досудового розслідування переховувався та оголошувався у розшукне зможе здійснити дії, передбачені п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, як на підставу відсутності ризику вчинити інше подібне кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки існує висока ступінь ймовірності того, що обвинувачений ОСОБА_5 , якому інкримінується надання іноземній державі, іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України шляхом надсилання статей за допомогою всесвітньої мережі «Інтернет», може здійснити дії щодо такої діяльності під час перебування на волі, і будь-який інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не виключає можливості обвинуваченого користуватись електронними пристроями із доступом до мережі Інтернет.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність належних та допустимих доказів наявності вини його підзахисного у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки під час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого обставини кримінального правопорушення не досліджуються та оцінка доказам не надається. Наразі, обґрунтованість висунутого ОСОБА_5 обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на підставі обвинувального акту, шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів, яким за результатами судового розгляду суд надасть оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті шляхом ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні.
Щодо необґрунтованості підозри, то колегія суддів зауважує, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості підозри, яка оголошена обвинуваченому, оскільки судом розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального провадження, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на незадовільний стан здоров'я його підзахисного, як на обставини, які вказують на необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки жодних належних доказів, саме щодо неможливості перебування ОСОБА_5 за станом здоров'я в умовах слідчого ізолятораапеляційна скарга та долучені до неї матеріали не містить, не надано таких відомостей і до суду апеляційної інстанції.
Як слідує з оскаржуваної ухвали, розгляд питання доцільності продовження строку тримання під вартою здійснювалось, в тому числі за участю обвинуваченого ОСОБА_5 та двох його захисників. Жодного порушення права на захист обвинуваченого, при вирішенні даного питання, колегія суддів не вбачає, а тому доводи захисника в цій частині є неспроможними.
Посилання захисника на відсутність ризиків, передбачених п.2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не перевіряється, оскільки таких ризиків згідно із оскаржуваною ухвалою не було встановлено судом першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились ів сукупності з даними про його особу підтверджують на даному етапі провадження, потребу в подальшому триманні під вартою. З огляду на викладене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження апелянта про те, що наведені у судовому рішенні ризики не ґрунтуються на жодному доказі, колегія суддів вважає безпідставними.
Щодо доводів захисника про те, що судом першої інстанції не було визначено альтернативного запобіжного заходу у виді застави його підзахисному, то колегія суддів зауважує, що продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 суд першої інстанції, правильно прийняв рішення не визначати обвинуваченому розмір застави, враховуючи положення ст. 183 КПК України, яка надає суду право під час дії воєнного стану, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2 КК України.
Відтак, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший запобіжний захід, як про це просить захисник, має забезпечити виконання останнім процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 06.06.2024, якою клопотання прокурора задоволено, продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15 липня 2024 року включно, без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3