1[1]
22 липня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_6 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, без визначення розміру застави строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16 серпня 2024 року включно.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, тим, що обвинувачена ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить дотримання обвинуваченою процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року про продовження обвинуваченій у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченій у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, обравши більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Захисник вважає ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року щодо продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою незаконною та необґрунтованою.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що в судовому засіданні прокурор лише перерахував ризики, які на його думку, продовжують існувати та виправдовують подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою.
При цьому, прокурором не було наведено безсумнівних та об'єктивних доказів існування наведених ризиків, а наведені аргументи носили характер припущення або ґрунтувались на інформації яка була спростована стороною захисту.
Не дивлячись на це, судом було задоволене клопотання прокурора, а доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою були безпідставно відхилені.
Так, суд, приймаючи рішення про необхідність продовження запобіжного заходу, фактично поставив під сумнів наявність сталих соціальних зв'язків у обвинуваченої.
Захисник звертає увагу суду на те, що міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, відповідно до ст. 178 КПК України не є визначальним для оцінки обґрунтованості застосування щодо нього запобіжного заходу. Іноді, так звана «відсутність сталих соціальних зв'язків», відбувається не з волі людини, а внаслідок трагічних подій або непереборної сили.
Загальновідомим є факт трагічної загибелі рідної доньки обвинуваченої, а зазначена прокурором у клопотанні інформація про те, що рідна сестра обвинуваченої проживає за кордоном, використовується стороною обвинувачення фрагментарно, уникаючи викладення об'єктивних існуючих обставин родинних взаємовідносин ОСОБА_6 та її сестри ОСОБА_7 , та не спростовує наявність сталих родинних зв'язків.
Зокрема, ОСОБА_8 неодноразово приїздила до ОСОБА_9 суду для надання показань, але судом було відмовлено у проведенні вказаної процесуальної дії, так як, свідок, начебто, є зацікавленою особою.
Вочевидь, соціальні зв'язки не обмежуються місцем фізичного перебування особи, а мають більш ширше значення у сенсі взаємовідносин близьких осіб.
Твердження прокурора, яке взяте до уваги судом, про те, що обвинувачена повідомила суду, що мала намір на початку 2022 року виїхати до Угорщини, взагалі не заслуговують на увагу, так як у вказаний час ОСОБА_6 не мала для цього жодних передбачених законодавством обмежень та не притягалась до кримінальної відповідальності,
На особливу увагу, на думку захисника, заслуговує обґрунтованість обвинувачення, висунутого ОСОБА_6 , що цілком та повністю ґрунтується на неналежних та не допустимих доказах.
Сторона захисту вимушена вкотре звернути увагу колегії суддів на факт незаконного затримання ОСОБА_6 працівниками правоохоронних органів та внесення до протоколу затримання недостовірних відомостей.
Так, до вказаного протоколу уповноваженою особою були внесені недостовірні відомості, про затримання ОСОБА_6 в якості підозрюваної у вчиненні злочину 16 березня 2022 року, хоча фактично вона була затримана співробітниками СБУ 14 березня 2022 року в квартирі своєї сестри ОСОБА_7 , після чого незаконно утримувалась в службових приміщеннях правоохоронних органів із застосуванням фізичного та психологічного насильства.
Беззаперечним доказом незаконного застосування до ОСОБА_6 фізичного насильства працівниками правоохоронних органів є витяг з її медичної картки № 153, який містить опис наявних у неї тілесних ушкоджень із відповідними фотознімками. При цьому, на особливу увагу заслуговують пояснення ОСОБА_6 щодо часу та місця отримання нею тілесних ушкоджень.
Окрім того, посилання суду на те, що обвинувачена, перебуваючи на свободі, може продовжити протиправну діяльність, яка загрожує національній безпеці України взагалі носить характер припущення, не надано жодних доказів того, що вона, має намір вчинити такі дії.
ОСОБА_6 є керівником правозахисної організації, під час досудового розслідування та судового розгляду здійснює захист своїх прав виключно шляхом вчинення та ініціювання процесуальних дій, в тому числі із застосуванням міжнародно-правових інструментів.
Разом з тим, в ухвалі суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не наведено достатніх та вагомих аргументів неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_6 .
Також захисник вказує на те, що продовживши ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд відмовив у визначенні розміру застави, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини.
З посиланням на практику ЄСПЛ захисник вказує на недопустимість квазіпродовження строку тримання особи під вартою та зазначає, що у своїх ухвалах суд наводить одні й ті ж підстави в обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу, який фактично продовжується «автоматично».
Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України, крім іншого, судом повинен бути врахований вік та стан здоров'я обвинуваченої.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має значну кількість хронічних захворювань, які загострились під час перебування під вартою.
Так, в судовому засіданні стороною захисту надавалась письмові відомості шодо незадовільного стану здоров'я ОСОБА_6 , а саме медичний висновок від 22 квітня 2024 року, з якого убачається, що ОСОБА_6 потребує постійного медичного нагляду, ретельного обстеження та лікування, що мало бути враховане при вирішенні питання про можливість зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою та оцінки можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просить ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до неї запобіжний захід у виді передачі на поруки ОСОБА_10 або особисте зобов'язання.
Обвинувачена вказує на те, що суд першої інстанції, в порушення вимог КПК України, проігнорував доводи та докази сторони захисту та безпідставно постановив оскаржувану ухвалу.
Апелянт звертає увагу на те, що першочергове обрання їй запобіжного заходу постановою заступника керівника Київської міської прокуратури від 16 березня 2022 року було здійснено з істотними порушеннями вимог КПК України, з огляду на таке:
По-перше, її фактично було затримано 14 березня 2022 року у квартирі її сестри.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 201 КПК України у клопотанні її та її захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу було відмовлено про виклик свідка ОСОБА_7 .
Проте, в порушення прав сторони захисту, суд безпідставно відмовився допитувати свідка ОСОБА_7 та досліджувати докази, які тільки приєднані до матеріалів справи, але навмисно не досліджувались судом.
По-друге, заступник керівника Київської міської прокуратури у постанові від 16 березня 2022 року зазначив, що саме він розглядає клопотання слідчого ГУ СБУ у м. Києві та Київській області про обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки суди не працювали та з згідно з ст. 615 КПК України, він виконує повноваження слідчого судді.
Проте, на думку обвинуваченої, заступник керівника Київської міської прокуратури не мав жодних правових підстав першочергово обирати їй запобіжний захід, тому що Оболонський районний суд міста Києва в березні 2022 року працював.
Офіційним процесуальним документом доведено, що першочергово ОСОБА_6 обирався запобіжних захід постановою прокурора всупереч нормам міжнародного та національного права.
По-третє, згідно з матеріалами кримінального провадження клопотання про застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 16 березня 2022 року не вручалось ані їй, ані її захиснику, якого не існувало до 20 березня 2022 року, що підтверджується офіційними листами директора Регіонального центру з надання вторинної безоплатної допомоги у м. Києві.
Аналогічно прокурор розглянув клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 без її участі та захисника
По-четверте, обвинувачена звертає увагу суду на те, що її апеляційна скарга на постанову прокурора від 16 березня 2022 року. направлена згідно ст. 615 КПК України до прокурора вищого рівня - Генерального прокурора України, була перенаправлена для розгляду по суті слідчої СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київської області, що є правовим нонсенсом.
Тобто, на думку апелянта, її позбавили основоположного права на оскарження першочергового обрання їй запобіжного заходу, що є істотним порушенням її прав та свобод.
Окрім того, ОСОБА_6 зазначає, що нею після початку судового засідання було заявлено, що вона разом зі своїм захисником підготували відвід колегії судді, який вона просила оголосити, проте головуючий суддя, в порушення вимог ст. 81 КПК України заборонив їй оголошувати заявлений відвід.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачена ОСОБА_6 зазначає, що під час обшуку у неї вилучили як внутрішній, так і закордонний паспорти, пенсійне посвідчення та карту киянина, та вона не має жодного документу, який посвідчує особу, тобто покинути місто Київ вона не в змозі.
Також суд першої інстанції не надав правової оцінки безспірному доказу, що вона має сталі соціальні зв'язки - висновку лікарів-психіатрів та психологів, експертиза яких була призначена під час досудового розслідування.
Так, у вказаному висновку від 07.04.2022 року констатовано, що ОСОБА_6 має лідерські якості, прагне до соціальної самореалізації та має сімейні інтереси.
Окрім того, в оскаржуваній ухвалі суд посилається на тяжкість покарання, що суперечить вимогам Європейського суду з прав людини, та дослідженим у суді доказами.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується ОСОБА_6 , то апелянт вважає, що такий ризик також не відповідає дійсності, оскільки станом на сьогоднішній день ОСОБА_6 не було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, а тому некоректно стверджувати, що вона здійснює злочинну діяльність, оскільки обставини кримінального провадження наразі тільки встановлюються.
Окрім цього, обвинувачена звертає увагу й на те, що висновки суду першої інстанції, що вона нібито здорова і не потребує медичного обстеження та лікування, спростовуються медичним висновком Філії «ЦОЗ ДКВС» № 888 від 07.06.2023, згідно з яким, під час перебування ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятора у неї з'явився ряд хронічних захворювань, більшість з яких потребує додаткового медичного обстеження та лікування, яке відсутнє у медичній установі слідчого ізолятора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційні скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, розглядаючи клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 , суд врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при розгляді питання про продовження строку запобіжного заходу суд повинен встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Вказані обставини щодо обвинуваченої ОСОБА_6 були перевірені судом першої інстанції та свої висновки стосовно цього суд зазначив в ухвалі.
Зокрема, ризики щодо можливості обвинуваченої переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, встановлені судом при розгляді клопотання прокурора, та відповідні висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі,ґрунтуються на досліджених у суді матеріалах кримінального провадження та відповідають вимогам закону.
Так, оцінюючи наявність ризику переховуватися від суду, суд в ухвалі послався на те, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, оскільки не має сталих соціальних зв'язків, а тому може вжити спроб залишити територію України.
При цьому суд послався на те, що рідна сестра обвинуваченої періодично перебуває за кордоном, про інших членів сім'ї суду не відомо, оскільки обвинувачена не надала будь-якої підтвердженої інформації про них. Наявність знайомих та друзів, а також можливого авторитету в міжнародній правовій спільноті, про що зазначає обвинувачена, не є сталими соціальними зв'язками, що можуть забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Окрім того, суд послався на наявні в матеріалах справи докази про те, що на початку березня 2022 року обвинувачена намагалася виїхати до АДРЕСА_1 , де проживає її племінниця, та пояснення ОСОБА_6 про те, що на початку року також мала намір виїхати до Угорщини.
Отже, наявність встановлених судом соціальних зв'язків обвинуваченої з її родичами: сестрою та племінницею, одна з яких періодично перебуває за кордоном, а інша проживає в Російській Федерації, на думку колегії суддів, свідчить на користь існування ризику переховуватися від суду, з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Посилання в апеляції обвинуваченої на те, що під час обшуку у неї вилучили документи, які посвідчують особу: паспорти, пенсійне посвідчення та карту киянина, а тому вона не в змозі буде покинути місто Київ, є неспроможним, оскільки вилучення у обвинуваченої вказаних документів не нівелює ризик переховуватися від суду.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченої та її захисника щодо необґрунтованості та недоведеності обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_6 , не можуть бути взятими до уваги, з огляду на те, що під час судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості оцінювати обґрунтованість підозри та давати будь-яку оцінку обставинам провадження таабо доказам, оскільки питання доведеності обвинувачення вирішується судом у нарадчій кімнаті при постановленні судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження, і при вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу суд не може вдаватися до оцінки доведеності обвинувачення.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченої та її захисника щодо порушення вимог кримінального процесуального закону та прав обвинуваченої ОСОБА_6 при її затриманні, обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою попередніми рішеннями суду не можуть розглядатися у провадженні по перевірці ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року, оскільки судова колегія не вправі перевіряти висновки, викладені в інших рішеннях про обрання та продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 , інакше це було б ревізією попередній судових рішень, що є недопустимим.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , суд обґрунтував необхідність продовження запобіжного заходу не лише суворістю можливого покарання, а наявністю комплексу ризиків, які об'єктивно існують у кримінальному провадженні.
Так, окрім ризику переховуватися від суду задля уникнення покарання, суд визнав існування передбаченого ст. 177 КПК України ризику вчинити інший злочин.
Існування вказаного ризику суд обґрунтував наданими прокурором доказами, зокрема, наявністю листів на адресу керівництва Російської Федерації, підписаних обвинуваченою ОСОБА_6 .
Наявність згаданих листів, на думку суду першої інстанції, свідчать про існування ризику продовження виготовлення та поширення обвинуваченою матеріалів, у яких міститься подання завідомо недостовірної інформації про нібито підтримку українською владою праворадикальних та ультранаціоналістичних організацій, а також заперечення легітимності української влади в зв'язку із Революцією Гідності в 2014 році.
При цьому суд послався також на те, що оскільки об'єктивною стороною злочину, який інкримінується обвинуваченій, є надання іноземній державі, іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України за допомогою месенджерів та всесвітньої мережі «Інтернет», то існує ризик продовження такої діяльності під час перебування обвинуваченої на волі, оскільки будь-який інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не виключає можливості обвинуваченої користуватись електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів.
При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції врахував стан здоров'я обвинуваченої ОСОБА_6 та взяв до уваги відповідні довідки Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області від 15.06.2022 р., № 681 від 02.08.2022 р., № 888 від 29.05.2023, які були наявні в матеріалах провадження на момент розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , згідно з якими стан здоров'я ОСОБА_6 на момент видачі довідок стабільний, задовільний, термінового лікування як в умовах Київської міської медичної частини, так і в лікарняних закладах МОЗ України вона не потребує.
З наданої в судовому засіданні апеляційної інстанції обвинуваченою довідки Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області № 888 від 07.06.2023 р. убачається, що ОСОБА_6 надається відповідна медична допомога, а також проводяться консультації лікарями різних профілів. Стан здоров'я ОСОБА_6 стабільний, задовільний, стаціонарного лікування як в умовах Київської міської медичної частини, так і в лікарняних закладах МОЗ України вона не потребує. Потребує постійного прийому гіпотензивних препаратів, які є в наявності в Київській міській медичній частині.
Також обвинувачена надала апеляційному суду довідку Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області без номера від 16.02.2024 року, у якій зазначено, що за результатами обстежень та консультацій лікарів-фахівців Центру у ОСОБА_6 діагностовано певні хронічні хвороби та стан післяопераційних втручань. За результатами консультацій було призначено відповідне лікування та рекомендовано додаткові обстеження, які можуть бути проведені в обраних обвинуваченою лікарняних закладах при наданні відповідних документів адміністрації ДУ «Київський слідчий ізолятор». Стан здоров'я ОСОБА_6 на час видачу довідки відповідає перебігу наявних у неї хронічних захворювань.
Отже, доводи апеляційних скарг про те, що суд не врахував стан здоров'я обвинуваченої ОСОБА_6 є необґрунтованими.
Доводи апелянтів щодо не визначення розміру застави та необґрунтованості в цій частині ухвали суду від 19 грудня 2022 року є безпідставними, оскільки відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд мав право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 111 КК України, про що суд зазначив в оскаржуваній ухвалі.
При цьому посилання в апеляції обвинуваченої на те, що застава не була визначена під час обрання їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою постановою прокурора від 16 березня 2022 року та під час продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2022 року є неспроможними, оскільки у даному провадженні предметом перегляду судом апеляційної інстанції є ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року.
Посилання апелянтів на те, що суд не врахував громадську діяльність обвинуваченої, яка тривалий час займається правозахисною діяльністю, є особою відомою в ООН, ОБСЄ, Європарламенті, інших міжнародних установах, надавала благодійну допомогу також не можуть бути взятими до уваги, позаяк вказані обставини не спростовують висновків суду щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Щодо стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченої про тривалість розгляду кримінального провадження відносно неї судом, то вказана обставина не спростовує висновків, викладених в ухвалі суду щодо підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Доводи захисника про те, що в даному випадку має місце автоматичне формальне продовження терміну тримання під вартою без з'ясування всіх суттєвих обставин та їх детального аналізу є безпідставними, оскільки суд, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченій злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про її особу та навів мотиви, з яких прийняв таке судове рішення.
Окрім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що з урахуванням обставин провадження, рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
В апеляції обвинуваченої вказується на порушення судом вимог чинного кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора, яке полягало у тому, що копія клопотання про продовження строку тримання під вартою була вручена її захиснику безпосередньо перед судовим засіданням, проте, якщо таке порушення і мало місце, то в апеляції не зазначено, яким чином воно могло вплинути чи вплинуло на законність оскаржуваної ухвали. Невчасне вручення захиснику копії клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, на думку колегії суддів, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне безумовне скасування ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, як це вважає обвинувачена.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченої про те, що суд не дав можливості ОСОБА_11 оголосити заяву про відвід суддям, яка була підготована нею та її захисником, то згідно викладеними в апеляції обставинами, вказана заява не розглядалась в силу того, що сторона захисту зловживала правом на відвід, що не є порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Отже, при розгляді клопотання прокурора на про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 суд не допустив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Соломянського суду Київської області від 18 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , не убачає підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 760/5320/22
Провадження № 11-кп/824/4551/2024
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_12
Доповідач ОСОБА_1