Справа № 366/1772/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4723/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
18 липня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 21 червня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Литвинівка Вишгородського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 21 червня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12024111150000793, внесеному в ЄРДР 11.06.2024, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відноснопідозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з його утримуванням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Взято ОСОБА_7 під варту в залі судового засідання.
Визначено строк дії ухвали до 18 серпня 2024 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 21 червня 2024 року про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з його утримуванням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
На обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення слідчим суддею ст. 32 КПК України щодо територіальної підсудності, відповідно до якої кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111150000793, внесеному в ЄРДР 11.06.2024 року, здійснюється слідчим відділом Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який розташований в приміщенні Вишгородського РУП за адресою: Київська область, місто Вишгород, вулиця Кургузова, 3.
Таким чином, підсудність розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підсудно слідчому судді Вишгородського районного суду Київської області, а розгляд клопотання старшого слідчого поліції слідчим суддею Іванківського районного суду Київської області є незаконним.
Крім цього, скаржник посилається на недопустимість розгляду слідчим суддею ОСОБА_1 клопотання про обрання запобіжного заходу, оскільки дана суддя підлягала самовідводу.
Вказує, що у ст. 76 КПК України визначено про недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні, відповідно якого суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої інстанції.
На думку скаржника, приймаючи участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування при допиті потерпілого в судовому засіданні за правилами ст. 225 КПК України, слідча суддя сприймала обставини справи як суд при розгляді кримінального провадження по суті обвинувачення в суді першої інстанції, і даний допит буде використано в суді 1-ї інстанції як доказ без виклику і допиту потерпілого.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Відділенням розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області, здійснюється розслідування кримінального провадження № 12024111150000793 від 11.06.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Згідно долучених до клопотання матеріалів, 18.06.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
20 червня 2024 року старший слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітан поліції ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді Іванківського районного суду Київської області із клопотанням, яке погоджено прокурором Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , в якому просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, без права внесення застави.
В обґрунтування клопотання слідча зазначала, що Відділенням розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області здійснюється розслідування кримінального провадження № 12024111150000793 від 11.06.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Так, 11.06.2024 року о 10 год. 24 хв. до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_10 , про те, що 22.02.2021 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому тепер 19 років, у віці 16 років вчинив дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій було повних 7 років.
В ході досудового розслідування встановлено, що 22.02.2021 року, приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_7 , знаходячись на території подвір'я домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , звернув свою увагу на малолітню ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка вийшла на подвір'я за адресою свого проживання по своїм фізіологічним потребам. В цей час, у ОСОБА_7 , який достовірно знав, що потерпілій не виповнилося 14 років, виник протиправний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з оральним проникненням в тіло ОСОБА_11 , з використанням геніталій.
З цією метою, ОСОБА_7 , скориставшись відсутністю сторонніх осіб на території згаданого домоволодіння, біля приміщення туалету запропонував ОСОБА_11 вступити з ним у статевий акт орально-генітальним способом.
В подальшому, приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного та протиправного умислу, усвідомлюючи суспільну небезпеку та характер своїх дій, розуміючи, що ОСОБА_11 , є особою, якій не виповнилось чотирнадцяти років, знаходячись в положенні стоячи один навпроти одного, однією рукою схопив ОСОБА_11 за ліву руку, іншою рукою оголив її тіло, після чого вступив з нею в статевий акт орально-генітальним способом, чим вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням в тіло іншої особи, з використанням геніталій, вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.
У кримінальному провадженні ОСОБА_7 є підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, а саме у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди (зґвалтуванні).
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження доказами.
Так, слідчий зазначив, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інші кримінальні правопорушення.
При цьому, як вказував у клопотанні слідчий, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 21 червня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській областікапітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, без права внесення застави.
Обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з його утримуванням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначено строк дії ухвали до 18 серпня 2024 року.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 ,як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія погоджується з висновком слідчого судді про те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, яке за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років. Відповідно до положень ст. 12 КК України інкриміноване кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином.
За таких обставин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість покарання, яке може бути до нього застосоване у разі доведеності винуватості, на переконання колегії суддів, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та в подальшому від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею також обґрунтовано враховано факт запровадження воєнного стану в Україні, який введений Указом Президента України від 24.02.2022 року (неодноразово продовжений, не скасований та не відмінений), п. 3 ч.1 ст. 138 КПК України, відповідно до якого непереборною силою є епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини, п. 8 рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 року, відповідно до якого у розумінні ст. 177 КПК України новими ризиками, які виправдовують тримання особи під вартою, безумовно є військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що ОСОБА_7 відомо місце проживання малолітньої потерпілої, її законного представника (матері) та свідків у кримінальному провадженні. Більш того, ОСОБА_7 протягом тривалого часу з малолітньою ОСОБА_11 знайомий особисто та останні проживають в межах одного населеного пункту по сусідству, зокрема, їх домоволодіння розташовані навпроти, і ОСОБА_11 в силу свого віку, емоційного розвитку та життєвого досвіду, може піддаватися впливу з боку дорослої особи.
Такий висновок узгоджується з тим, що згідно з розпискою про отримання копій матеріалів кримінального провадження з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_7 отримав такі копії, в яких знаходяться протоколи допиту свідків та потерпілої з відомостями про місце проживання їх учасників.
Слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 , при вчиненні діянь, в яких він обґрунтовано підозрюється, погрожував малолітній потерпілій фізичним насильством у разі, якщо вона розповість комусь про вчинені ним відносно неї сексуальні дії.
З огляду на викладене, слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про те, що ОСОБА_7 може негативно впливати на інших учасників кримінального провадження, серед яких також є неповнолітні особи, які в силу свого віку можуть піддаватись тиску з боку підозрюваного.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину проти статевої свободи та недоторканості.
При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, такі дії сексуального характеру до малолітньої дитини, якій було повних 7 років, він вчиняв систематично, протягом 2021-2022 років, що супроводжувалось як погрозами, так і застосуванням фізичної сили до малолітньої потерпілої.
При цьому, підозрюваний погрожував потерпілій фізичним насильством у разі, якщо вона розповість про вчинені ним дії стороннім особам.
Такі дії свідчать про деформований стан правосвідомості підозрюваного, а також можливість вчинення останнім подібних кримінальних правопорушень по відношенню до інших осіб, у тому числі повторно до потерпілої.
Обґрунтованим, таким чином, є висновок слідчого судді щодо можливості вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень, як проти статевої свободи та недоторканості, так і проти життя і здоров'я людей.
При цьому, відомостей, які б свідчили про необґрунтованість існування такого ризику, матеріали провадження не містять, а сторона захисту таких відомостей не надала.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та/або застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також враховує, що згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Як встановлено з наданих стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 , вчиняючи відносно малолітньої потерпілої сексуальні дії, погрожував їй, застосовував силу (тримав за руки аби вона не втікала, силоміць її утримував для задоволення його потреб), тому, є цілком достатні підстави стверджувати, що діяння, у яких він обґрунтовано підозрюється, вчинені із застосуванням насильства та погрозами його застосування, що є підставою у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, із застосуванням насильства та погрозою його застосування.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про здійснення розгляду клопотання слідчого з порушенням правил підсудності колегією суддів до уваги не беруться, оскільки можливе порушення правил підсудності при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу не стало причиною неправильного його вирішення слідчим суддею, відтак не являється достатньою підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Відхиляються колегією суддів і доводи скарги захисника про те, що слідчий суддя ОСОБА_1 підлягала самовідводу згідно вимог ст. 76 КПК України, позаяк 21.06.2024 року з 11 год. 10 хв. до 12 год. 40 хв. провела допит малолітньої ОСОБА_11 , і в цей же день з 13 год. 10 хв. по 14 год. 00 хв. розглянула клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Так, за правилами ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій.
Тобто, дана правова норма встановлює заборону для слідчого судді, який розглядає клопотання слідчого на стадії досудового розслідування, брати участь у даному кримінальному провадженні при його розгляді судом по суті, однак не виключає можливості розгляду слідчим суддею декількох клопотань слідчого в межах одного кримінального провадження.
За таких обставин доводи захисника про порушення суддею ОСОБА_1 правил про недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні, не ґрунтуються на законі та до уваги колегією суддів не беруться.
Інші доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 21 червня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4