Справа № 362/8045/23 Головуючий у І інстанції Сухарева О.В.
Провадження № 22-ц/824/3364/2024 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
15 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року скасувати, провадження у даній справі закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння не містить результатів огляду, а свідчить лише про відмову від проходження огляду.
Вказує на те, що поліцейським під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ№198403 не зазначено ознак алкогольного сп'яніння, зокрема тих, які визначені п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оскільки поведінка водія відповідала обстановці, порушення мовлення або координації рухів у водія не було виявлено, тому ОСОБА_1 вважає, що він був тверезим, а ознаками алкогольного сп'яніння - відсутні.
ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ№198403 зазначено, що останній бажає надати свої пояснення в суді, зокрема про обставину крайньої необхідності, яка виключає його адміністративну відповідальність.
Такою обставиною була необхідність ОСОБА_1 дістатися в лікарню для отримання медичної допомоги.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024року, посилаючись на поважність причин пропуску цього строку у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова суду була виготовлена та надіслана до ЄДР судових рішень лише 23 травня 2024 року, зареєстрована в реєстрі 23 травня 2024 року, а оприлюднена 24 травня 2024 року, а оскільки кінцевий строк для оскарження припадає на 01 червня 2024 року (субота), тому ОСОБА_1 вважає строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024року підлягає поновленню.
В судове засідання ОСОБА_2 та його захисник Реус В.В. не з'явилися повторно, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Адвокат Реус В.В. вдруге направив на електронну адресу Київського апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи на інший день, посилаючись на зайнятість в інших судових засіданнях.
Вказана заява не може бути задоволена, оскільки захисником до заяви не додано документів, підтверджуючих поважність причин його повторної неявки у судове засідання.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП, яка є спеціальною нормою закону і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім під час ухвалення оскаржуваного рішення. Докази вручення ОСОБА_1 постанови в день її винесення, тобто 22 травня 2024 року, в матеріалах справи відсутні. В свою чергу апелянт вказує, що ознайомився оскаржуваною постановою лише 24 травня 2024 року.
Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024року, як пропущений з поважних причин.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №198403 від 23 листопада 2023 року, який складено відповідно до вимог КУпАП, в якому викладено фактичні обставини скоєного правопорушення, порушені норми закону, кваліфікацію дій особи, який підписано водієм з власноручною позначкою «Пояснення надам у суді. Відмовився, так як терміново їхав у лікарню»;
- в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачаються виявлені у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а також зафіксовано відмову водія від проходження огляду, що підтверджується особистим підписом водія з позначкою «Згоден»;
- у рапорті працівника поліції, з якого вбачається, що причиною зупинки автомобіля НОМЕР_1 було порушення ПДР - водій не пристебнутий ременем безпеки, після зупинки встановлено особу водія ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння;
- у направленні водія на огляд для встановлення стану сп'яніння до медичного закладу, який не проводився через відмову водія, і яке підписане водієм без зауважень;
- в акті відсторонення водія від керування транспортним засобом шляхом передачі керування автомобіля іншому тверезому водію.
- на відеозаписі, на якому зафіксовано: зупинка автомобіля, встановлення особи водія ОСОБА_1 , який підтверджує, що керував автомобілем «Ауді», на запитання працівників поліції «Чому не пристебнутий паском безпеки» відповів «Тільки сів - не встиг пристебнутися». Інспектор поліції оголошує виявлені у водія ознаки алкогольного сп'яніння та пропонує пройти огляд на місці зупинки або у медичному закладі, на що водій відповідає «Я за собою ознак не вбачаю, тому відмовляюся від огляду», інспектором поліції роз'яснюються наслідки і скаладається протокол.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При врученні співробітником поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній написав в ньому: «Пояснення надам в суді, відмовився, так як терміново їхав в лікарню», тобто жодних заперечень щодо неправильності його змісту та опису самої події не висловив.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, виявлені працівниками поліції 29 листопада 2023 року в ОСОБА_1 в розумінні п.п.1, 4, 5 п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а в разі відмови від проходження чи незгодою з результатами тесту в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З відеозапису вбачається, що інспектор поліції, пропонує водієві пройти огляд на місці зупинки, проте ОСОБА_1 відмовляється від проходження тесту; інспектор поліції пропонує водієві проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння - ОСОБА_1 також відмовляється.
Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що порушено процедуру огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, оскільки вони є надуманими та спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичній установі відмовився.
Доводи про те, що поліцейським під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ№198403 не зазначено ознак алкогольного сп'яніння, зокрема які визначені п. З Інструкції не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки в протоколі вказані ознаки алкогольного сп'яніння, як визначенні п.п.1, 4, 5 п. 3 розділу 1 Інструкції.
Крім того, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Встановлений судом першої інстанції факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не заперечується ОСОБА_1 .
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про те, що в нього не було ознак алкогольного сп'яніння, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735.
Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції всупереч вимогам ст. 280 КУпАП не взято до уваги те, що його довіритель є військовослужбовцем, та проходить службу на посаді водія у військовій частині НОМЕР_2 та в частині знаходиться на гарному рахунку апеляційний суд критично оцінює, оскільки такі доводи не можуть бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 з відповідними заявами про оскарження дій працівників поліції не звертався.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній