03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/4820/2024
17 квітня 2024 року м. Київ
Справа № 379/1192/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Зінкіна В.І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Таращанської міської ради про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок,
встановив:
19 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Таращанської міської ради, в якому просить:
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №772953, виданий на ім'я ОСОБА_3 , та перереєстрований на ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 2823 в 2010 році державним нотаріусом Таращанського нотаріального округу Овраменко Л.В., на земельну ділянку площею 0,2278 га, розташовану в с. Косяківка на території Косяківської сільської ради Таращанського району, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3224482301:02:003:0013 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №772956, виданий на ім'я ОСОБА_3 , та перереєстрований на ОСОБА_2 на підставі договору дарування №2821 в 2010 році державним нотаріусом Таращанського нотаріального округу Овраменко Л.В., на земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану в с. Косяківка на території Косяківської сільської ради Таращанського району, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3224482301:02:003:0002 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначав, що позивач є власником житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , розміром 27,5 кв.м. житлової площі, загальна площа 43,6 кв.м. До будинку прилягають господарські будівлі та споруди: погріб кам'яний, сарай глинобитний. При купівлі даного житлового будинку, позивачем отримано від попереднього власника домоволодіння ОСОБА_4 , земельну ділянку, яка згідно довідки виданої виконавчим комітетом Косяківської сільської ради №610 від 20.12.2007 року становить 0,33 га і державний акт на земельну ділянку не видавався. Таким чином, загальний розмір землі під домоволодіння та біля домоволодіння в АДРЕСА_1 , становив та має становити на даний час 0,33 га і позивач є належним користувачем вказаної земельної ділянки, оскільки є безпосереднім власником, як житлового будинку так і прибудинкових споруд.
Відповідно до рішення Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області №223-48-УІІ від 26.11.2019 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, які знаходяться по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,33 га, з яких для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд визначено 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,08 га. На даний час позивачем технічна документація на вказані земельні ділянки не розроблена, про те він являється добропорядним користувачем відповідних земельних ділянок, постійно їх обробляє та підтримує в належному стані.
Поруч з домоволодінням та земельними ділянками позивача, які знаходяться в його користуванні, межує домоволодіння відповідача. Так, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 належить:
- на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №772953, виданого на ім'я ОСОБА_3 , та перереєстрованого на відповідача на підставі договору дарування №2823 в 2010 році державним нотаріусом Таращанського нотаріального округу Овраменко Л.В., про що наявна відмітка в державному акті, земельна ділянка розміром 0,2278 га (цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства).
- на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №772956, виданого на ім'я ОСОБА_3 , та перереєстрованого на відповідача на підставі договору тарування №2821 в 2010 році державним нотаріусом Таращанського нотаріального округу Овраменко Л.В., про що наявна відмітка в державному акті, належить земельна ділянка розміром 0,2500 га (цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд).
На даний час, між позивачем та його сусідом ОСОБА_2 , який є власником суміжних земельних ділянки, постійно виникають непорозуміння та сварки, оскільки відповідач самовільно зайняв частину належних позивачу земельних ділянок. Між позивачем - господарем земельних ділянок по АДРЕСА_1 та відповідачем - власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 належним чином не встановлені та не визначені чіткі межові знаки суміжних земельних ділянок.
За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем порушується його право на належне користування земельними ділянками розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та унеможливлює реалізувати своє право на приватизацію земельних ділянок відповідно до рішення Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області №223-48-УІІ від 26.11.2019 року.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач посилається на обставини справи, викладені в позовній заяві, та вважає, що його право, за захистом якого він звернувся до суду першої інстанції, порушено, а позовні вимоги доведені належними доказами, а тому підлягають задоволенню, а державний акт на земельну ділянку серії ЯД №772953, виданий на ім'я ОСОБА_3 , перереєстрований на відповідача на підставі договору дарування №2823 в 2010 році, та державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД №772956, виданий на ім'я ОСОБА_3 , перереєстрований на відповідача на підставі договору дарування №2821 в 2010 році, підлягають визнанню недійсними та скасуванню їх державній реєстрації.
Зазначає, що реєстрація земельних ділянок належних відповідачу ОСОБА_2 у такому варіанті, який є на сьогодні, позбавляє позивача можливості зареєструвати свої земельні ділянки і присвоїти їм кадастрові номери, так як земельні ділянки відповідача накладаються на земельні ділянки, якими позивач фактично користується, а також на земельні ділянки інших користувачів, що в майбутньому може призвести до нових позовів до суду. Проте суд першої інстанції цього не врахував та по факту створив судовий прецедент, який дасть можливість відповідачу маніпулювати іншими мешканцями, які є його сусідами щодо користування ними земельними ділянками.
Тому вважає, що державну реєстрацію земельних ділянок відповідачем необхідно скасувати, не позбавляючи його права власності на ці земельні ділянки і це буде в інтересах усіх учасників, і на думку позивача, це є можливим і не буде порушувати прав і інтересів ні позивача, ні відповідача, ні інших осіб у майбутньому.
Посилається на правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду України № 6-253цс від 13.04.2016 року, № 6-2225цс16 та № 6-2099цс16 від 12.10.2016 року на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотримання норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд не приватизована ні позивачем, а ні попереднім власником житлового будинку. Державний акт на земельну ділянку не виготовлявся. Кадастровий номер не присвоєно. Рішення сільської ради про землевідведення на земельну ділянку, на якій розташований будинок позивача, матеріали справи не містять.
Судом вірно зазначено про те, що оскільки за договором купівлі-продажу житлового будинку від 26.12.2007 позивач набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, та з урахуванням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди - позивач має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Однак, позивачем не виготовлено державний акт на земельну ділянку, що була передана на підставі рішення Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області від 24 грудня 2008 року № 164-28У «Про заяву ОСОБА_1 , який просить виділити земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 біля господарства ОСОБА_2 , в кількості 0,08 га, для ведення особистого селянського господарства» та не проведена державна реєстрація, тобто він не набув права власності на дану земельну ділянку встановленому законом порядку, але має охоронюваний законом інтерес тоді завершення процедури набуття її у власність. Тобто апелянт не скористався своїм правом на приватизацію.
У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи - Виконавчого комітету Таращанської міської ради,вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотримання норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Вказує, що позивачем не додано жодного правовстановлюючого документа, на підставі якого можна встановити, що земельна ділянка належить йому на праві власності та не додано належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу, на підставі якого можна встановити факт порушення відповідачем самовільного встановлення на думку позивача межових знаків відповідачем у формі бетонних стовпів.
Виконавчий комітет Таращанської міської ради Київської області погоджується із твердженням суду першої інстанції, згідно якого вбачається, що на виконання рішення Косяківської сільської ради від 26.11.2019 № 223-48-УІІ не було виготовлено технічну документацію, тому є підстави вважати, що на підставі цього рішення не виникли правовідносини.
Разом з тим, оскільки позивачем не виготовлено державний акт на земельну ділянку що була передана ОСОБА_1 , на підставі рішення Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області від 24.12.2008 № 164-28-У «Про заяву ОСОБА_1 , який просить виділити земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 біля господарства ОСОБА_3 , в кількості 0,08 га, для ведення особистого селянського господарства» та не проведена державна реєстрація, тобто він не набув право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку, але має охоронюваний законом інтерес щодо завершення процедури її у власність.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити, звертаючи увагу на те, що зареєстровані державні акти на земельні ділянки відповідача не надають змоги позивачу здійснити приватизацію його земельних ділянок, оскільки в Державному земельному кадастрі відбулась накладка земельних ділянок.
Представник відповідача Колибаба І.О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Таращанської міської радив судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за договором купівлі-продажу житлового будинку від 26.12.2007 позивач набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, та з урахуванням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, ОСОБА_1 має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Однак земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд не приватизована ні позивачем, ні попереднім власником житлового будинку. Державний акт на земельну ділянку не виготовлявся. Кадастровий номер не присвоєно. Рішення сільської ради про землевідведення на земельну ділянку, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.
Рішенням Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області від 24 грудня 2008 року № 164-28V виділено ОСОБА_1 та зобов'язано виготовити державний акт на земельну ділянку, яка знаходиться біля господарства ОСОБА_3 , в кількості 0,08 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.105 т.2).
Однак, позивачем не виготовлено державний акт на земельну ділянку, що була передана ОСОБА_1 , на підставі рішення Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області від 24 грудня 2008 року № 164-28V «Про заяву ОСОБА_1 , який просить виділити земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 біля господарства ОСОБА_3 , в кількості 0,08 га, для ведення особистого селянського господарства» та не проведена державна реєстрація, тобто він не набув право власності на дану земельну ділянку у встановленому законом порядку, але має охоронюваний законом інтерес щодо завершення процедури набуття її у власність.
З урахуванням того, що земельна ділянка площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства уже виділялася рішенням Косяківської сільської ради від 24.12.2008, якому передувало рішення від 21.01.2008 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_1 , в тому числі на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - 0,08 га, вбачається, що на підставі розробленої позивачем технічної документації йому виділено сільською радою земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Проте позивач не надав суду установлені межі розташування виділеної земельної ділянки. Хоча виділенню земельної ділянки передувало складення технічної документації, яка суду також не надана і не заявлено клопотань про витребування такої документації.
Рішення Косяківської сільської ради № 223-48-УІІ від 26.11.2019 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі» не було виконано позивачем. На виконання рішення Косяківської сільської ради № 223-48-УІІ від 26.11.2019 не було виготовлено технічну документації, тому суд вважав, що на підставі цього рішення не виникли правовідносини.
Згідно Плану фактичних меж земельної ділянки ОСОБА_1 фактична площа складає 0,3394 га (стор.26 висновку експертів (зворотній бік а.с.43 т.2)), рішення Косяківської сільської ради від 26.11.2019 року (а.с.17 т.1) надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою площею 0,33 га в тому числі:
-для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд 0,25 га;
-для ведення особистого селянського господарства 0,08 га.
Згідно Плану фактичних меж земельних ділянок ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 встановлена експертами фактична сумарна площа яких становить 0,4755 га (стор. 22 висновку експертів), а відповідно до бази даних ДЗК має становити 0,4778 га (стор.18 висновку експертів). Тобто, при встановлені експертами фактичних меж земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_2 , виявлено зменшення фактичної сумарної площі земельних ділянок на 0,0023 га та збільшення на 0,0094 га фактичної площі земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 .
З чого вбачається, що експерти при проведенні судової земельно-технічної експертизи використовували фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 , площа якої збільшена на 0,0094 га та межі земельних ділянок ОСОБА_2 площею згідно бази даних ДЗК, яка є більшою на 0,0023 га ніж їх фактична.
З урахуванням того, що позивач фактично користується земельною ділянкою іншою площею (0,3394 га), аніж надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою йому рішенням виконкому Косяківської сільської ради № 223-48-УІІ від 26.11.2019 земельна ділянка площею 0,33 га, суд дійшов висновку, що порушення його прав як землекористувача сусіднім землевласником ОСОБА_2 не доведено.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що він особисто, як і попередній власник житлового будинку, за життя набув право користування земельними ділянками відповідної площі, а також не довів суду установленні межі розташування земельної ділянки, виділеної сільською радою для ведення особистого селянського господарства, та межі фактичного розташування його земельних ділянок, що у свою чергу свідчить про відсутність порушення прав позивача при приватизації відповідачем своїх земельних ділянок, а отже задоволенню позовні вимоги щодо визнання недійсними державних актів про право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224482301:02:003:0013, 3224482301:02:003:0002 та скасування їх державної реєстрації - не підлягають.
З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, проте вважає помилковими наведені судом підстави для відмови у позові, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 26.12.2007 приватним нотаріусом Таращанського нотаріального округу Київської області Швець С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 4574, позивач є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . Предметом даного договору є житловий будинок глинобитний, розміром житлової площі 27,5 кв.м., загальної - 43,6 кв.м. та прилягаючі до нього господарські будівлі та споруди: погріб кам'яний, сарай глинобитний. (а.с.14 т.1)
В пункті 1.2. даного договору вказано, що відчужуваний житловий будинок належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку посвідченого Швець С.П., приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області 29.07.2005 року за реєстровим № 2148, зареєстрованого у Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 29.09.2007 року за номером запису 171 в книзі 1.
У довідці № 610, виданій 20.12.2007 виконкомом Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області вказано, що земельна ділянка біля житлового будинку в АДРЕСА_1 становить 0,33 га і державний акт на землю не виготовлявся (а.с.24 т.1).
Рішенням Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області від 21 січня 2008 року № 101-20-V надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,33 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,08 га. (а.с.104 т.2)
Рішенням Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області від 24 грудня 2008 року № 164-28-V виділено ОСОБА_1 та зобов'язано виготовити державний акт на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , біля господарства ОСОБА_3 , в кількості 0,08 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.105 т.2).
З 20.10.2010 року ОСОБА_2 на підставі договорів дарування, посвідчених державним нотаріусом Таращанської районної державної нотаріальної контори Овраменко Л.В. за реєстровим № 2821, 2823 та зареєстровано в поземельній книзі 30.12.2010, є власником двох земельних ділянок розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , а саме:
- з кадастровим номером 3224482301:02:003:0002, площею 0.2500 га у межах згідно з планом, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.11.2007 серія ЯД № 772956 (а.с.18 т.1);
- з кадастровим номером 3224482301:02:003:0013, площею 0.2278 га у межах згідно з планом, для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.11.2007 серія ЯД № 772953 (а.с.19 т.1).
У Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельні ділянку містяться відомості щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3224482301:02:003:0002, 3224482301:02:003:0013 та зазначено ОСОБА_2 , як суб'єкта права власності на ці земельні ділянки (а.с.25-28 т.1).
Відповідно до рішення Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області від 11.11.2015 № 09-01-VII «Про перейменування вулиць с. Косяківка та с. Антонівка Таращанського району Київської області» перейменовано в АДРЕСА_1 » (а.с.29-30 т.1).
18.11.2019 ОСОБА_2 уклав договір № 192906000072-ГР на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт з Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру», від імені якого діє Білоцерківський міськрайонний виробничий відділ Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (а.с.113115 т.1).
Згідно п. 1.1 предметом договору є виконання топографо-геодезичні та картографічні роботи у складі перенесення в натуру місця розміщення меж земельної ділянки.
Результатом виконання цього Договору є перенесення в натуру місця розміщення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.3. договору).
Так, згідно акту прийому-передачі місця розміщення межових знаків на зберігання від 22.11.2019, місця розміщення межі земельної ділянки з кадастровим номером 3224482301:02:003:0002, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , площею 0,2500 га, наданої землекористувачу земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) закріпленні в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 11 шт. Схема прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості/абриси(кроки) додається (а.с.117 -124 т.1).
Рішенням Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області від 26.11.2019 № 2223-45УІІ надано дозвіл ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,33 га Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області : для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства 0,08 га. (а.с. 17 т.1)
У висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 379/1192/20 від 14.10.2022 № 17286/22-41(а.с.31-49 т.2) експерти Вікторія Салтанова та Олександр Дощечкін зазначали, що:
- існує накладення меж земельних ділянок ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 з кадастровими номерами: 32244823016:02:003:0002, 32244823016:02:003:0013, отриманих з бази даних Державного земельного кадастру та фактичних меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , площею 0,3394 га;
- площа накладення меж земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 32244823016:02:003:00002, отриманих з бази даних ДЗК та фактичних меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 становить S1наклад. = 0,0253 га;
- площа накладання меж земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 32244823016:02:003:0013, отриманих з бази даних ДЗК та фактичних меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 становить S2наклад. = 0,0829 га.
Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем порушується його право на належне користування земельними ділянками розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому земельні ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 32244823016:02:003:00002 та з кадастровим номером 32244823016:02:003:0013, відповідно до даних Державного земельного кадастру, накладаються на земельні ділянки ОСОБА_1 , що перебувають у його фактичному користуванні, що унеможливлює позивачу реалізувати своє право на приватизацію земельних ділянок відповідно до рішення сесії Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області №223-48-УІІ від 26.11.2019 року.
Як встановлено з матеріалів справи, будинок за адресою АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу від 26 грудня 2007 року.
Як вбачається з державних актів, що були видані на ім'я ОСОБА_3 26 листопада 2007 року на земельні ділянки, площею 0,25 га та 0,2278 га , що розташовані за адресою АДРЕСА_3 , та які є предметом оскарження у даній справі, станом на час придбання будинку позивачем ОСОБА_1 зазначені земельні ділянки були набуті у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Косяківської сільської ради від 09 січня 2007 року № 31.
Відповідно до ст. 377 ЦК України ( в редакції на час придбання будинку позивачем), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину
земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка
необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ч. 1- 3 ст. 120 ЗК України ( в редакції на час придбання будинку позивачем), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Частинами 1- 2 ст. 118 ЗК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 126 ЗК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року ( зі змінами) ( що регулювала спірні правовідносини на час їх виникнення), складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.
Пунктом 2.14. Інструкції було визначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 31 січня 2019 року у справі №303/813/14-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 368/1473/15-ц, від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 362/884/16-ц , від 24 квітня 2019 року в справі № 758/3921/15-ц , від 24 лютого 2021 року у справі № 581/478/18, від 26 травня 2021 року № 607/2263/16, від 05 вересня 2022 року у справі № 686/18437/17 зроблено висновок, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.
Частинами першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Установлено, що оскаржувані державні акти видані Косяківською сільською радою.
Отже, заявлені позивачем вимоги в частині визнання цих державних актів недійсними безпосередньо стосуються прав та обов'язків Косяківської сільської ради ( її правонаступника) та не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання щодо їх задоволення чи відмову у задоволенні, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Проте, Косяківська сільська рада ( її правонаступник) до участі в справі в якості співвідповідача не залучена, клопотань про її залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляв, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки внаслідок неналежного складу відповідачів.
У той же час, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 задоволенню також не підлягає як похідна від вирішення вимоги про визнання державних актів недійсними.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Разом з тим, оскільки місцевий суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , то судове рішення підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, проте таких висновків зроблено порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність змінити оскаржуване рішення в мотивувальній частині, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
До суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - Колибаба І.О. подала заяву від 23 травня 2023 року про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 6000 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Разом з тим, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив: «Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає висновку, викладеному в пункті 6.1 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу представником відповідача надано: договір про надання правової допомоги №170523 від 17 травня 2023 року; ордер про надання правової допомоги ОСОБА_2 від 17.05.2023 року, рахунок на оплату № 2 від 17.05.2023 року, квитанція про здійснення оплати 25 травня 2023 року на суму 6000 грн. ОСОБА_2 на рахунок Колибаби І.О. , акт приймання-передачі від 26.05.2023 року.
Згідно з актом виконаних робіт № 1 від 26.05.2023 року, сторонами підтверджено перелік наданих послуг, затрачений час та їх вартість, а саме: надання консультації щодо порядку та строків оскарження позивачем рішення суду - 400 грн., підготовка та відправка відзиву на апеляційну скаргу - 4000 грн., підготовка клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - 200 грн., підготовка письмової заяви про ухвалення додаткового рішення по судових витратах - 500 грн., участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції - 900 грн., а всього - 6000 грн.
Згідно з додатковою угодою від 22 березня 2024 року адвокат Колибаба І.О. та ОСОБА_2 погодили, що вартість послуги за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції становить загальну суму 8000 грн., у зв'язку з чим позивачем за квитанцією від 23 березня 2024 року сплачено на рахунок адвоката 2000 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт від 23 березня 2024 року сторони погодили перелік наданих послуг та їх вартість : підготовка та відправка заперечення на клопотання про долучення доказів - 1100 грн., участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції - 900 грн.
Оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., виходячи із даних конкретних обставин справи, є непропорційною до предмета позову та не відповідає критерію розумності та необхідності таких витрат.
Крім того, підготовка письмової заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат то вказана робота не є самостійним видом правової допомоги, тим більше, що підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні, адже заява про розподіл витрат подана 23 травня 2023 року, тобто до ухвалення даного судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій, обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принцип розумності судових витрат, їх пропорційності до предмета спору, заперечення представника позивача щодо неспівмірності понесених витрат обсягу виконаних робіт, а також висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви частково та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 2000 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Таращанського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 26 липня 2024 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.