26 липня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/7081/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Менська виправна колонія (№91)" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Менська виправна колонія (№91)", в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, що призвело до порушення прав позивача, та як наслідок невиплати грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 28.05.2024, що підтверджується довідкою в матеріалах справи (а.с.19), однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 29.03.1999 по 15.12.2022, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с.9).
Згідно наказу відповідача від 15.12.2022 №162/ОС-22 позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 грудня 2022 року (а.с.10).
Відповідно до довідки № 8 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна грошова компенсація за належні позивачу до видачі предмети речового майна становить 22961,14 грн (а.с.12-13).
Станом на день звернення до суду з позовом вказана компенсація відповідачем виплачена не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Закон України від 23 червня 2005 року №2713-IV “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження (далі - Закон №2713-IV).
Відповідно до статті 23 Закону №2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію”, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 “Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби” затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок №578, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Відповідно до пункту 23 Порядку №578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.
За приписами пункту 27 Порядку №578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Згідно довідки №8 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, становить 22961,14 грн (а.с.12-13).
Таким чином проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що після звільнення позивача зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України за ним зберігається право на грошову компенсацію вартості за невикористане речове майно, у зв'язку з чим бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 22961,14 грн, є протиправною.
Вказана правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18 та від 30.07.2020 по справі №820/5767/17.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, не виплативши позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, допустив протиправну бездіяльність.
Оскільки відповідачем протиправно не виплачено грошову компенсацію вартості за невикористане речове майно, належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної установи "Менська виправна колонія (№91)" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Менська виправна колонія (№91)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування.
Зобов'язати Державну установу "Менська виправна колонія (№91)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Менська виправна колонія (№91)" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Державна установа "Менська виправна колонія (№91)" (провул. Дружби, 5, смт Макошине, Менський район, Чернігівська область, 15652, код ЄДРПОУ 08731849).
Повне судове рішення складено 26.07.2024.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО