про повернення позовної заяви
Справа № 500/4519/24
26 липня 2024 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Осташ А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
22 липня 2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов підлягає поверненню позивачеві з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 ст.43 КАС України передбачено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
У відповідності до ч.1 ст.55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.
Як видно зі змісту позовної заяви позов в інтересах ОСОБА_1 подала та підписала ОСОБА_2 , котра зазначила себе представником позивача - "Дружиною тимчасово неадекватного чоловіка без довіреності від нього".
Питання хто може бути законним представником та кого вони можуть представляти регламентовано ч.1 ст.56 КАС України, відповідно до якої права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Стаття 57 КАС України регламентує, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачена чинним законодавством. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката, щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором про надання правової допомоги.
Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб можуть захищати у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.
Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.
Cтаття 59 КАС України визначає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи, ордером;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Повноваження на ведення справи в суді згідно статті 60 КАС України дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, процесуальних дій, які може вчинити ця особа.
Повноваження представника чинні протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності або договорі.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.
Згідно з ч.ч.1 та 3 ст.237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.240 ЦК України, представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Згідно із п.2 ч.1 ст.248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що дружина може бути законним представником свого чоловіка тільки у випадку визнання його недієздатним чи обмежено дієздатним у встановленому законом порядку, а документом який би мав підтверджувати такі повноваження може бути рішенням про призначення опікуном чи піклувальником.
Зі змісту позовної заяви та долучених до неї документів встановлено, що ОСОБА_1 не є особою яка визнана у встановленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним, а тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не має повноважень на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 без довіреності.
Суд зауважує, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 у справі № 1.380.2019.001004 (ЄДРСР 87560122), в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а (ЄДРСР 92116461), від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а (ЄДРСР 91571433), від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19 (ЄДРСР 91036679), від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 (ЄДРСР 87044901) виклав наступний висновок: звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання відповідних вимог чинного процесуального закону, дійшов висновку про її повернення.
Керуючись статтями 169, 241, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Осташ А.В.