25 липня 2024 року справа № 380/5896/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просить :
- визнати протиправними дії Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо вилучення у ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни НОМЕР_1 , виданого 20.02.2023 на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради продовжити на період встановлення інвалідності ОСОБА_1 та повернути йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни НОМЕР_1 , видане 20.02.2023 на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.08.2022 наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 406 о/с від 15.08.2022 позивача було звільнено зі служби, з виплатою компенсації за невикористанні дні відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році тривалістю 17 календарних днів основної відпустки та 02 календарних днів додаткової відпустки. В обґрунтування позову зазначив, що у період із 17.09.2013 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 15.08.2023 - в Національній поліції України, зокрема, в Головному управлінні Національної поліції в Львівській області. Повідомив, що 27.11.2019 року складено висновок по факту отримання тілесних ушкоджень старшому сержанту поліції поліцейського взводу № 1роти №1 БПОП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 , яким встановлено, що тілесні ушкодження вважати отриманими старшим сержантом поліції ОСОБА_1 при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку. Вказав, що за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 21.09.2019, складено акт від 27.11.2019 форми Н-5* розслідування нещасного випадку, що стався 21.09.2019 близько 09:00, за висновками якого нещасний випадок трапився в період проходження служби при виконанні службових обов'язків. Зазначив, що на підставі вищенаведеного акту складено акт від 27.11.2019 форми Н-1* про нещасний випадок, за висновками якого тілесні ушкодження, отримані старшим сержантом поліції ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку. Також повідомив, що у свідоцтві про хворобу № 286 від 15.08.2022, виданому медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Львівській області" визначено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції, травма - так, пов'язана з виконанням службових обов'язків. Вказав, що довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААВ № 740282 позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.03.2024 - травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.
20.02.2023 Залізничним відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було видано на строк до 01.03.2024 посвідчення А №075545 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю, внаслідок війни.
29.03.2023 Пенсійним фондом України позивачу було видано пенсійне посвідчення НОМЕР_2 з терміном дії до 28.02.2024, згідно з яким призначено пенсію по інвалідності 3 -ї групи ( інвалідність внаслідок війни).
01.02.2024 повторним оглядом МСЕК №3 ОСОБА_1 було продовжено на строк до 01.03.2026 третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, що підтверджується довідкою до акта огляду медико - соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 604706.
06.03.2024 Пенсійним фондом України було видано нове посвідчення НОМЕР_3 з терміном дії до 28.02.2026, згідно якого позивач продовжує отримувати пенсію по інвалідності 3-ї групи.
Повідомив, що 12.02.2024 звернувся із заявою до відповідача, відповідно до якої просив продовжити йому строк дії посвідчення НОМЕР_1 , особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказав, що 15.02.2024 звернувся до відповідача з інформаційним запитом, у якому просив надати копії протоколів засідання комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветерана війни, яким йому такий статус було встановлено та яким його було позбавлено. Окрім цього 15.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив поновити його статус особи з інвалідністю внаслідок війни з дати його припинення та видати відповідне посвідчення. Вказав, 22.02.2024 року відповідач листами № 260306-1046, №260306-1047 відмовив позивачу у продовженні строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу PCP, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. Законодавством не передбачено встановлення такого статусу особам, які проходять службу в поліції, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань.
Вважає, що системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551 законодавець пов'язує з тим, що інвалідність працівника з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України сталася в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних, зокрема, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання. На думку позивача, отримана ним травма, яка стала підставою для встановлення - інвалідності ІІІ групи, була пов'язана з виконанням службових обов'язків, а саме у зв'язку з безпосередньою участю в охороні громадського порядку під час проходження служби. Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 25.03.2024 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
На час прийняття рішення у даній справі відзив на позовну заяву або заява про визнання позову від відповідача не надходили.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 , від 17.09.2013, доданої до матеріалів справи, ОСОБА_1 у період із 17.09.2013 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ; з 07.11.2015 по 28.12.2023 позивач проходив службу в Національній поліції України.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 406 о/с від 15.08.2022 позивача було звільнено зі служби, з виплатою компенсації за невикористанні дні відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році тривалістю 17 календарних днів основної відпустки та 02 календарних днів додаткової відпустки.
Як слідує з висновку по факту отримання тілесних ушкоджень старшим сержантом поліцейського взводу №1, роти №1 БПОП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 , затверджену заступником начальник ГУНП у Львівській області полковником поліції ОСОБА_2 , службову перевірку по факту отримання тілесних ушкоджень старшим сержантом поліцейського взводу №1, роти №1 БПОП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 припинено; ЗЧМТ, струс головного мозку, забійне садно правої половини чола , внутрішньочерепна гіпертензія, слід вважати отриманими старшим сержантом поліції ОСОБА_1 ,, старшим сержантом поліцейського взводу №1, роти №1 БПОП ГУНП у Львівській області, при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку.
За результатами розслідування нещасного випадку, який стався 21.09.2019 біля 09:00 год, складено акт від 27.11.2019 форми Н-5* розслідування нещасного випадку, за висновками якого нещасний випадок трапився з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
На підставі вищевказаного акта складено акт № 64-2019 від 27.11.2019 форми Н-1* про нещасний випадок, за висновками якого нещасний випадок, який мав місце 21.09.2019 о 09:00, трапився з позивачем в період проходження ним служби, при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 286 від 15.08.2022, виданого Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» позивачу встановлено такий діагноз та винесено постанову медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва): Наслідки перенесеної ЗЧМТ(21.09.2019), струсом головного мозку, забійного садна правої половини чола з внутрішньочерепною гіпертензією у вигляді енцефалопатії І-ІІІ ст. зі стійким цефалічним синдромом, вогнищевою неврологічною симптоматикою, синдром внутрішньочерепної гіпертензії, незначним порушенням координації та ліквородинаміки. Ангіопатія сітківки обох очей.
Травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Короткозорий астигматизм обох очей з гостротою зору 0,4/0,5 з корекцією до 1,0/1,0.
Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 740282 від 10.08.2023 ОСОБА_1 на підставі акта огляду МСЕК № 3 встановлено третю групу інвалідності до 01.03.2024 - травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.
20.02.2023 Залізничним відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на підставі пункту 2 частини 2статті 7 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було видано на строк до 01.03.2024 посвідчення А №075545 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю, внаслідок війни.
29.03.2023 Пенсійним фондом України позивачу було видано пенсійне посвідчення НОМЕР_2 з терміном дії до 28.02.2024, згідно з яким призначено пенсію по інвалідності 3 -ї групи ( інвалідність внаслідок війни).
01.02.2024 повторним оглядом МСЕК №3 ОСОБА_1 було продовжено на строк до 01.03.2026 третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, що підтверджується довідкою до акта огляду медико - соціальної експертної комісії серії 12ААГ №604706.
06.03.2024 Пенсійним фондом України було видано нове посвідчення НОМЕР_3 з терміном дії до 28.02.2026, згідно якого позивач продовжує отримувати пенсію по інвалідності 3-ї групи.
ОСОБА_1 особисто звернувся до відповідача із метою продовження строку дії посвідчення НОМЕР_1 , однак таке посвідчення було вилучено працівниками Залізничного відділу соціального захисту управління соціально захисту департаменту гуманітарної політики ЛМР, посилаючись на те, що позивача, нібито позбавлено статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Також 15.02.2024 позивач звернувся із заявою до відповідача у якій просив поновити його статус особи з інвалідністю внаслідок війни з дати його припинення та видати відповідне посвідчення.
Листами - відповідями від 22.02.2024 №260306-1046, №260306-1047 відповідач не надав копій запитуваних позивачем документів, натомість повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» не передбачено утворення комісій щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідні посвідчення і нагрудні знаки видаються органами соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина; у разі виникнення підстав, за яких особа втрачає право на статус визначений ЗУ « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» видане їй раніше посвідчення вилучає уповноважений на видачу посвідчення орган. Також відповідач повідомив про те, що механізм видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та продовження терміну дії посвідчення регламентовано ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни». Оскільки законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу в поліції, узагальнюючи поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліції не належить до військових формувань, тому поліцейські не відносяться до кола суб'єктів, перелічених у п.2.ч.2.ст.7 зазначеного закону, через що відсутні підстави для встановлення поліцейським статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до указаного пункту.
Позивач вважає відмову Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики ЛМР у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;
З аналізу наведеної норми випливає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків.
Тобто, для встановлення наявності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII необхідно з'ясувати наявність двох умов: 1) належність позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, 2) встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків.
Так, щодо належності позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, судом встановлено наступне.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивач був звільнений зі служби в поліції 15.08.2022, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу від 15.08.2022 № 406 о/с.
У свідоцтві про хворобу № 286 від 15.08.2022 вказано, що захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 740282 від 10.02.2023 ОСОБА_1 на підставі акта огляду МСЕК № 3 встановлено третю групу інвалідності до 01.03.2024 - травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Тобто, з наведеного слідує, що захворювання, що мало наслідком в подальшому встановлення інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, відбулося під час виконання позивачем службових обов'язків, як особою, яка належала до кола осіб начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України (на момент нещасного випадку, позивач мав спеціальне звання - старший сержант поліції, що підтверджується, зокрема висновком по факту отримання тілесних ушкоджень старшим сержантом поліцейського взводу № 1, роти №1 БПОП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 , затвердженого заступником начальника ГУНП у Львівській області полковником поліції В.Ільчишин 27.11.2019), що в свою чергу свідчить про підтвердження наявності однієї з умов, які дають право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Щодо другої умови, яка повинна бути дотримана для набуття позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII- встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (далі Постанова № 1317), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Згідно з пунктом 12 Постанови № 1317, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Пунктом 26 Постанови № 1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Вказаним пунктом Постанови № 1317 передбачено, що причинами інвалідності, крім іншого, є: захворювання: - отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.
З наявних в матеріалах справи довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 740282 від 10.02.2023 слідує, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 10.02.2023до 01.03.2024, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, отже при виконанні ним службових обов'язків.
Таким чином, наведеними документами підтверджується факт встановлення позивачу інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання ним службових обов'язків в органах внутрішніх справ.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо належності позивача до числа осіб начальницького і рядового складу Міністерства органів внутрішніх справ України, а також факту встановлення позивачу інвалідності, внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII.
Крім того, суд звертає увагу на те, що 20.02.2023 Залізничним відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради позивачу було видано посвідчення серії НОМЕР_5 , відповідно до якого позивач набув статусу ветерана війни як інвалід війни ІІІ групи, яке було дійсне до 01.03.2024, тобто на період встановлення первинної інвалідності.
Тобто, станом на 20.02.2023 відповідачем тимчасово було встановлено позивачу статус ветерана війни.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у продовженні строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є необґрунтованою й такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.
У свою чергу суд зазначає, що дискреційними повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Таким чином, з огляду на зміст позовних вимог суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде визнання протиправними дій відповідача щодо вилучення у позивача посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, НОМЕР_1 , виданого 20.02.2023 та зобов'язання відповідача продовжити на період встановлення інвалідності ОСОБА_1 та повернути йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Аналогічного висновку щодо протиправності вилучення органами соціального захисту посвідчень осіб з інвалідністю внаслідок війни, виданих на підставі п.2. ч2. ст.7 Закону №3551 колишнім міліціонерам та поліцейським, містяться у рішеннях Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 320/192/19, у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі 810/2435/18.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.п.13.ч.1.ст.5 Закону України «Про судовий збір», ч.2, ст22 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та правової позиції Верховного Суду в постанові від 12.12.2023 у справі №600/1927/23-а, позивач, як особа яка має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-учасників бойових дій - звільнений від сплати судового збору у спорах щодо захисту соціальних прав.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд
ухвалив :
позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (адреса: вул. Виговського, 34, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79022; ЄДРПОУ 26094903) про визнання протиправними та зобов'язати вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо вилучення у ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни НОМЕР_1 , виданого 20.02.2023 на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради продовжити на період встановлення інвалідності ОСОБА_1 та повернути йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни НОМЕР_1 , видане 20.02.2023 на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна