Іменем України
26 липня 2024 рокум. ДніпроСправа № 620/7480/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла справа №620/7480/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробітної за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) у період з 28.05.2020 до 11.04.2023 на різних посадах.
У зв'язку із військовим вторгненням російської федерації на територію України, введенням указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 воєнного стану в Україні та указом "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 69 позивач ніс службу відповідно до своїх посадових інструкцій та приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 09.04.2023 №177 - ОС, позивача з 11.04.2023 було виключено зі списків військової частини у зв'язку за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас.
При звільненні позивачу не було повідомлено про належні йому при звільненні суми. Після отримання інформації у відповідь на адвокатські запити було отримано відомості про нарахування грошового забезпечення позивача, проаналізувавши які було встановлено, що при звільненні зі служби, всупереч вимогам чинного законодавства повного розрахунку з ним здійснено не було, що стало підставою для звернення до суду.
Як було встановлено судом у справі №620/11098/23 згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2023 № 4427 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 20.01.2023.
При цьому, судом з пояснень, викладених у відзивах на позовну заяву, було встановлено, що військовою частиною НОМЕР_2 списки, передбачені додатком 2 до наказів № 392-АГ та № 628-АГ за жовтень-грудень 2022 року, на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону не направлялись. Водночас, суд зазначив, що недотримання органами Держприкордонслужби вимог Наказів № 392-АГ, № 628-АГ в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі 620/11098/23 позовні вимоги задоволено частково та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) скласти та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) інформацію про участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно, за формою, наведеною у додатку 2 до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та від 09.12.2022 № 628/8/81-22-АГ І «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».
Таким чином, судом у справі 620/11098/23 було з'ясовано та підтверджено недотримання органами Держприкордонслужби (у тому числі відповідача) вимог Наказів № 392-АГ, № 628-АГ в частині обміну інформацію про участь позивача у бойових діях, що у подальшому призвело до невчасного нарахування йому усіх складових грошового забезпечення (додаткової винагороди).
На виконання вказаного рішення суду 27.04.2024 на картковий рахунок позивача надійшли кошти від Військової частини НОМЕР_1 у сумі 206850,00 грн.
Позивач вважає, що остаточний розрахунок з ним мав бути здійсненим в останній його робочий день 11.04.2023, а не 27.04.2024, у зв'язку з чим вважає протиправною бездіяльність відповідача та просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
Позивач проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) від 04.04.2023 №148-ОС «Про особовий склад» звільнений з військової служби за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом від 09.04.2023 №177-ОС «Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі 620/11098/23 позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у не складенні та не поданні до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) списків, передбачених додатками 2 до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» та від 09.12.2022 №628/8/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» стосовно ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) скласти та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно, за формою, наведеною у додатку 2 до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» та від 09.12.2022 №628/8/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».
В решті позову відмовити.
19.02.2024 за №10/1521-24-Вх на адресу відповідача надійшов лист від НОМЕР_4 прикордонного загону додатком до якого є інформація щодо прийняття участі позивачем у бойових діях або заходах згідно додатку 2 наказу № 392 АГ.
У зв'язку з отриманням інформації щодо прийняття участі позивача у бойових діях або заходах (у відповідності до вимог наказу №392-АГ) відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити додаткову винагороду передбачену Постановою №168.
27.04.2024 позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 206850,00 грн.
Відповідач вважає, що згідно положень наказів №392-АГ та №628-АГ вказана виплата передбачена лише за умови отримання належним чином оформлених документів.
Відтак, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 не могла бути виплачена позивачу в день звільнення, оскільки станом на день звільнення підтверджуючих документів (списки за формою визначеною у додатку 2 наказу №392-АГ та №628-АГ), які є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченою Постановою 168 не надходили, відтак, на думку відповідача, вимога щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у зв'язку з нібито несвоєчасною виплатою додаткової винагороди є безпідставною та не може бути задоволена.
На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 6 травня о 2024 року №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорту громадянина України, картки платника податків та довідки ВПО.
Позивач проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) від 04.04.2023 №148-ОС «Про особовий склад» звільнений з військової служби за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом від 09.04.2023 №177-ОС «Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення військової служби вважати 11.04.2023.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі 620/11098/23 позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у не складенні та не поданні до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) списків, передбачених додатками 2 до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» та від 09.12.2022 №628/8/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» стосовно ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) скласти та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно, за формою, наведеною у додатку 2 до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» та від 09.12.2022 №628/8/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».
В решті позову відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили 03.01.2024.
Матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2024 за №10/1521-24-Вх на адресу відповідача надійшов лист від НОМЕР_4 прикордонного загону, додатком до якого є інформація щодо прийняття участі позивачем у бойових діях або заходах згідно додатку 2 наказу № 392 АГ.
27.04.2024 відповідач нарахував та виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі 206850,00 грн, що підтверджується розрахунковим листом за квітень 2024 pік, платіжною інструкцією №2820 від 26.04.2024, скріншотом по нарахуванню на банківський рахунок позивача.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, […], їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
[…]
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За приписами частини першої статті 6 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 року № 661-IV з відповідними змінами та доповненнями в редакції, що діяла на час виникнення між сторонами спірних правовідносин (далі - Закон № 661- IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення [...].
До особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України (частина перша статті 14 Закон № 661- IV).
Згідно зі статтею 16 Закону №661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону №2011-XII).
До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2 статті 9 Закону №2011-XII).
За приписами пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України [...].
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306 (далі - Наказ МВС №558) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
Цей наказ містить загальні положення щодо правил та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та аналогічно із Законом №2011-XII передбачає у його структурі таку складову, як одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому, жодних норм щодо порядку та умов виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби на період дії воєнного стану додаткової винагороди Наказ МВС №558 не містить.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-Х на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації та проведенням активних бойових дій на території Київської, Харківської, Херсонської, Донецької та Луганської областей.
Відповідно до п.2,3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в первісній редакції) (далі - Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 1 постанови №168 (в ред. зі змінами внесеними постановою від 07.07.2022 №793) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінальновиконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Аналіз змісту пункту 1 постанови КМУ №168 дозволяє виявити обов'язкові умови виплати передбаченої нею додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби у розмірі до 100000 грн:
- період дії воєнного стану;
- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- безпосереднє перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.
В подальшому, Постанова №168 була доповнена пунктом 2-1 (зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168»), яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», вказаний пункт 2-1 постанови №168 підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.
В свою чергу, на виконання Постанови №168 та з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та підвищення рівня їх соціального захисту Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято: наказ від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - наказ 164-АГ), застосовується з 24 лютого 2022 року; наказ від 30.07.2022 №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», застосовується з 01 серпня 2022 року (далі - наказ 392-АГ) та наказ від 09.12.2022 №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - наказ 628-АГ), який набирає чинності та застосовується з 01.12.2022 (цей наказ застосовувався за період грудень 2022 року - січень 2023 року).
Накази №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ Адміністрації Держприкордонслужби видано на реалізацію пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, про що зазначено в преамбулах вказаних наказів.
Таким чином, зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби не зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не мають міжвідомчого характеру, не створюють нових норм, а лише конкретизують порядок підтвердження однієї з умов виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, а саме регламентують порядок підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Кабінет Міністрів України, як суб'єкт, якому надано повноваження прийняття нормативно-правових актів, безпосередньо зазначив про те, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, мали визначатися керівниками відповідних міністерств та державних органів з 24 лютого 2022 року.
Саме тому, наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» , який видано на виконання вимог Постанови №168, підлягав обов'язковому виконанню всіма підрозділами Державної прикордонної служби України та розповсюджував свою дію на всіх її військовослужбовців з 01 серпня 2022 року аж до моменту втрати чинності на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», який видано на виконання вимог постанови №168 та підлягав обов'язковому виконанню всіма підрозділами Державної прикордонної служби України та розповсюджував свою дію на всіх її військовослужбовців з 01 грудня 2022 року аж до моменту втрати чинності на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 5 лютого 2023 року № 88-АГ «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України».
Правомірність застосування вищевказаних наказів викладено в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року в справі №200/193/23 у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 11 наказу №392 АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Тобто, для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди необхідна інформація, зокрема про позивача, у відповідності до Додатку 2 пункту 11 наказу №392 АГ, з зазначенням підстав.
Відповідно до пункту 8 наказу 628 АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Таким чином, положення наказів 392-АГ та 628-АГ передбачена вказана виплата лише за умови отримання відповідачем належним чином оформлених документів.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні зі служби військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення), індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
У справі № 814/2563/16 (К/9901/2705/17) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
Отже, з огляду на не врегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби військовослужбовців при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) застосовується судом в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Так, положення частини першої і частини другої статті 117 КЗпП України стосуються відмінних (різних) правових ситуацій, які передбачають різні правові наслідки для роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, при цьому істотне значення має наявність спору щодо суми належних працівникові при звільненні сум.
Дійсно, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, однак за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.
Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України, має право на відшкодування, якщо спір буде вирішено на його користь. Розмір заборгованості та відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд.
Отже, у разі якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в такому випадку, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Таким чином законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з приписами статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботі, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина перша статті 2 Закону № 108/95-ВР).
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону № 108/95-ВР).
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону № 108/95-ВР)
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності, додаткові доплати, індексація тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Отже, встановлення вини роботодавця є обов'язковою умовою.
Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі 620/11098/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 01.10.2022 по 20.01.2023 включно, у розмірі збільшеної до 100000,00 грн., в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 01.10.2022 по 20.01.2023 включно, у розмірі збільшеної до 100000,00 грн., в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, оскільки списки, передбачені додатком 2 до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ, № 628-АГ до військової частини НОМЕР_1 не були направлені внаслідок протиправної поведінки військової частини НОМЕР_2 .
Позивач не оскаржив рішення суду в цій частині.
Як вже було встановлено судом, 19.02.2024 (після звільнення позивача з військової служби) за №10/1521-24-Вх на адресу відповідача надійшов лист від НОМЕР_4 прикордонного загону, додатком до якого є інформація щодо прийняття участі позивачем у бойових діях або заходах згідно додатку 2 наказу № 392 АГ.
27.04.2024 відповідач нарахував та виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі 206850,00 грн.
Отже, судом встановлено, що виплата вказаної додаткової винагороди несвоєчасно, тобто не під час проходження служби та в день звільнення з неї, відбулась не з вини безпосереднього роботодавця позивача - відповідача по справі.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про неможливість покладення на відповідача такої відповідальності, яка передбачається статтею 117 КЗпП України, а саме, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки виплата була здійснена відразу після надходження необхідних підтверджуючих документів в силу вимог діючого законодавства.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, понесені ним витрати у вигляді сплати судового збору відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова