25 липня 2024 року № 320/36428/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески , за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 07.03.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 07.03.2023.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що до 07.03.2023 перебувала на обліку в ГУ ПФУ та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 07.03.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач стверджує, що відповідачем при призначенні їй пенсії за віком був неправомірно застосований старий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії.
Позивач вважає, що оскільки призначення пенсії відбулося у 2023 році, то має застосовуватися середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З 01.09.2010 позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
07.03.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак при цьому був застосований показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а не показник за 2020-2022 роки.
Судом встановлено, що позивач звернулась до ГУ ПФУ із заявою, у якій просила повідомити підстави застосування старого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, а також просила здійснити перерахунок пенсії із застосуванням нового показника середньої заробітної плати за три роки, що передують зверненню: за 2020-2022 роки.
Листом від 12.07.202 3 за наслідками розгляду заяви позивачки ГУ ПФУ повідомило, що оскільки позивачу була призначена пенсія за вислугу років, то при її переведенні на пенсію за віком був застосований показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії.
Не погоджуючись з правомірністю вчинених відповідачем дій, позивачка звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058) визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною першою статті 40 Закону №1058 передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
В силу положень частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, у зв'язку з чим показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.
Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Так, з матеріалів справи вбачається, що до моменту призначення пенсії за віком позивачка отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статей 51-52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції станом на момент призначення пенсії позивачці) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2023 позивачу було призначено пенсію за віком вперше, однак під час розрахунку пенсії не було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки - за три роки, що передують року призначення пенсії.
Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Пенсійного Фонду України (https://www.pfu.gov.ua/statystyka/pokazniki-serednoyi-zarobitnoyi-plat/arhiv-zapitannya-vidpovidi-peremishhenim-pokazniki-serednoyi-zarobitnoyi-plat/), показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії, є такими:
- за 2014 рік 3149,45 грн.;
- за 2015 рік 3661,41 грн.;
- за 2016 рік 4482,35 грн.;
- за 2017 рік 6273,45 грн.;
- за 2018 рік 7810,88 грн.;
- за 2019 рік 9205,19 грн.;
- за 2020 рік 10340,35 грн.;
- за 2021 рік 12993,56 грн.;
- за 2022 рік 13376,21 грн.
Суд звертає увагу на те, що позивачці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Суд наголошує на тому, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а в подальшому при виявлені бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 43 Закону №1058.
Оскільки пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону № 1058 поняттю переведення на інший вид пенсії.
Отже, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивачка звернулася вперше.
Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 63704016), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77654163), Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі № 359/4709/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82169343), від 21.02.2019 у справі № 211/2459/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80035629), від 28.11.2019 у справі № 647/1699/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85964613), від 31.07.2019 у справі № 720/208/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83379281).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачу 07.03.2023 було призначено пенсію за віком вперше, під час визначення її розміру мав бути врахований показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки.
Всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності здійснення розрахунку пенсії позивачки без застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 рок.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачці розміру пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, а саме: за 2020-2022 роки.
Крім того, захист порушених прав позивачки також потребує зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, що не є втручанням у дискрецію суб'єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.
Так, відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи, що позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком звернулася 07.03.2023, з метою ефективного захисту її прав суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, починаючи з 07.03.2023, тобто з дати звернення із заявою про призначення їй пенсії за віком.
За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 07.03.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 07.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.