ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" липня 2024 р. справа № 300/3987/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Тисменицького відділу УДМС України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Тисменицького відділу УДМС України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Тисменицького відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформлену листом за вих. №О-74/6/2602-24/2626/64-24 від 30.04.2024 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки;
- зобов'язати відповідача оформити та видати громадянці ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, у зв'язку з релігійним та іншими переконаннями заявника.
Позовні вимоги мотивовані протиправною відмовою Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області в особі Тисменицького відділу УДМС України в Івано-Франківській області, оформлену листом за вих. № О-74/6/2602-24/2626/64-24 від 30.04.2024 у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
29.05.2024 року на адресу суду від Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Тисменицького відділу УДМС України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач спростовує доводи позивача та просить відмовити у задоволенні позову.
03.06.2024 року до суду надійшла заява від позивача, в якій вона, ознайомившись із відзивом на позовну заяву, заперечує проти викладених доводів відповідача у ньому, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач скористався правом подання заперечення, яке зареєстроване канцелярією суду 07.06.2024. Так, представник просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на наведену актуальну практику Верховного Суду та спростування щодо відсутності правових підстав застосування висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у зразковій справі №806/3256/17 (Пз/9901/2/18), позаяк дана справа не є типовою до зразкової, не відповідає її ознакам, прийнята за інших фактичних обставин.
26.06.2024 позивач скерувала на офіційну електронну адресу суду заяву про долучення інформації як письмові докази.
Позивач 26.06.2024 подала лист, в якому просить долучити до матеріалів справи інформацію стосовно позитивної практики Івано-Франківського окружного адміністративного суду в аналогічних спорах у справах за №№ 300/2007/23, 300/624/22, 300/2340/20, 300/207/23.
10.07.2027 позивач направила суду лист, в якому зокрема, серед іншого, повідомила, що при отриманні паспорта громадянина України для виїзду за кордон помилково надала дозвіл на обробку персональних даних і внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, в результаті чого в подальшому було сформовано унікальний номер запису № 19620702-04821.
22.07.2024 позивач скерувала суду документ із найменуванням "Волевиявлення", який суд ідентифікує як лист, яким долучено документ, а саме Конституцію України.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Як свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.07.1962 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11.04.2024 ОСОБА_3 звернувся до Тисменицького відділу Державної міграційної служби із "супровідним листом" (зверння/заява), в якому просила видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року у зв'язку із непридатністю для подальшого використання "бланка "Паспорта громадянина України" НОМЕР_2 , виданого Тисменицьким РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 18.03.2008". У згаданому листі позивач зазначила, що від оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки відмовляється.
До зазначено листа позивач, що не заперечується сторонами, долучила:
- заповнену заяву про видачу паспорта громадянина України відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України;
- квитанцію від 11.04.2024 про сплату 34 гривень державного мита, пов'язаного із оформленням та видачею паспорта громадянина України;
- копії пошкодженого "користованого бланка "Паспорта громадянина України"" серія і номер НОМЕР_2 , виданий Тисменицьким РВ УМВС України в Івано-Франківській області 18.03.2008;
- фото 35 х 45 мм на новий бланк паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
Листом Тисменицького відділу УДМС в Івано-Франківській області від 30.04.2024 за № О-74/6/2602-24/2626/64-24 позивачу відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. Така відмова мотивована тим, що Законом №5492-VI передбачено оформлення паспорта громадянина України виключно у формі картки, котрий містить безконтактний електронний носій. У листі зазначено, що 19.09.2018 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову в зразковій справі №806/3265/17, яка стосується захисту прав і свобод громадян, які не надають згоду на обробку персональних даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру, оскільки побоюються присвоєння цифрових ідентифікаторів особистості з огляду на свої релігійні переконання. Однак, на переконання відповідача, підстав для побоювання формування унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі в ОСОБА_1 немає, оскільки УНЗР у Єдиному державному демографічному реєстрі вже сформований під час оформлення останньою паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії та номер НОМЕР_3 , виданого 20.03.2019.
Вважаючи протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Тисменицького районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області, оформлену листом від 30.04.2024 за № О-74/6/2602-24/2626/64-24 у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного їх правового регулювання.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин 1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (ч.1 ст.4 Закону №5492-VI).
Частиною 1 статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (пп. "а" п.1 ч.1 ст.13 Закону № 5492-VI).
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета (частини 1, 2 статті 14 Закону №5492-VI).
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України (частини 1, 2 статті 21 Закону №5492-VI).
Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ч.4 ст.21 Закону №5492-VI).
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині 7 статті 21 Закону №5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
У статті 7 Закону №5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини 1 статті 7).
На виконання положень частини 2 статті 15 та абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону №542-VI Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв постанову №302 (далі - Постанова №302), якою затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
За змістом пункту 2 вказаної Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.
Відповідно до пунктів 2, 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ), паспорт видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктами 5, 6, 8, 13 Положення № 2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Для одержання паспорта (у формі паспортної книжечки) громадянин подає: заяву за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Законом № 5492-VI та Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року, визначено порядок оформлення паспорта громадянина України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI та пункту 9 Порядку № 784 ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації, у разі, коли інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Абзацами 3-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 установлено, що:
- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється.
- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., с чинним протягом строку, на який його було видано.
Положення про паспорт, яке визначає оформлення паспорта у формі книжечки або ламінованої картки із вклеєною фотокарткою (інформаційного листка), застосовується лише до правовідносин, які стосуються використання паспортних документів, які були видані до вказаної дати і є чинними на строк їх видачі.
19.09.2018 прийнято постанову Великої Палати Верховного Суду у Зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), в якій наголошено на необхідності врахування державою при документуванні паспортом громадянина України релігійних переконань окремої групи людей, які відмовляються від формування щодо них цифрових ідентифікаторів особистості, в тому числі, від присвоєння унікального номеру запису у Єдиному державному демографічному реєстрі.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З метою законодавчого забезпечення можливості оформлення паспорта у формі книжечки зразка 1994 року такою категорією громадян постановою КМУ № 398 від 03.04.2019 внесено зміни до пункту 3 постанови КМУ від 25 березня 2015 р. № 302, згідно яких Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Таким чином, паспорт у формі книжечки видається на підставі відповідного рішення суду, і саме у випадках, пов'язаних із наявністю у особи реальних побоювань настання шкоди приватному життю з мотивів релігійних переконань.
Однак, як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 документована діючим біометричним паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_3 від 20.03.2019, який оформлений засобами Єдиного державного демографічного реєстру та містить безконтактний електронний носій, при оформленні якого в реєстрі сформовано унікальний номер запису.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у Постанові від 19.09.2010 у справі № 806/3265/17, паспорт у формі книжечки оформляється представникам окремої суспільно групи, які побоюються формування цифрових ідентифікаторів особи у реєстрі через свої релігійні переконання.
Попереднє оформлення позивачем паспорта з формуванням унікального номера запису про особу у реєстрі вказує на неналежність її до вказаної суспільної групи, а бажання оформити паспорт у формі книжечки не має релігійного підґрунтя.
Додатковим підтвердженням відсутності таких побоювань є наявність у позивача реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), а саме - НОМЕР_4 .
Отож, позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на її приватне життя, тобто виникає питання чи справді є оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки для особи "надмірним тягарем", про що наголошено в мотивувальній частині Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), з огляду на те, що особою вже оформлено біометричний закордонний паспорт, виданий засобами Єдиного державного демографічного реєстру, від використання якого ОСОБА_1 не відмовляється.
У даному випадку УНЗР у особи сформований, і підстави для побоювання такого формування у особи відсутні.
Таким чином, справа за позовом ОСОБА_1 не є типовою до зразкової справи №806/3265/17, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, в якій позивач категорично відмовлялася від обробки її даних засобами реєстру з будь-якою метою.
У спірних правовідносинах таку обробку уже проведено за згодою позивача, а оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами ЄДДР на наявність у реєстрі раніше сформованого УНЗР не вплине, тому не становитиме жодного втручання у приватне життя позивача.
Суд вважає, що якщо особа вже надала згоду на оброку даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР при формуванні паспорта для виїзду за кордон, виготовлення кого є правом особи, а не її обов'язком, то відповідно її відмова від виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР є необґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 у справі №160/1/21, від 21.11.2023 у справі №380/5977/21 і від 25.04.2024 у справі №300/5054/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5статті 242 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи платіжна інструкція від 20.05.2024 за №0.0.3657845870.1.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );
відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 37794486, вул. Академіка Гнатюка, буд. 29, м. Івано-Франківськ, 76010) в особі Тисменицького відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (вул. К. Левицького, буд. 4Б, м. Тисмениця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77401).
Суддя Главач І.А.