26 липня 2024 рокуСправа № 280/9442/20 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 26.01.2021 у справі №280/9442/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 24.07.2024 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:
встановити засоби судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 280/9442/20;
зобов'язати відповідача у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 280/9442/20.
В обґрунтування заяви зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України не виконує рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №280/9442/20, чим порушує норми чинного законодавства. Зазначає, що на разі триває примусове виконання рішення суду. У рамках ВП 70623070 на відповідача державним виконавцем накладено штраф за невиконання рішення суду. Проте, відповідач продовжує не виконувати рішення суду та продовжує нехтувати приписами законодавства України.
Суд, зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №280/9442/20, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, зокрема:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 за рахунок виплати з 05.03.2019 до 31.12.2019 - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розміри грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, частини 17 статті 43 та частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_2 з 05 березня 2019 року по місяць виплати заборгованості, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
стягнуто на користь ОСОБА_2 сплачену суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
26.02.2021 зазначене рішення набрало законної сили.
Ухвалою суду від 30.05.2022, замінено позивача ОСОБА_2 на правонаступника - ОСОБА_1 .
20.12.2022 позивачу видано виконавчий лист.
30.01.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70623070 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 22.12.2022 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розміри грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, частини 17 статті 43 та частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
26.06.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д.Г. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду.
19.02.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Мельниковим О.А. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання рішення суду.
Оскільки, на теперішній час рішення суду від 26.01.2021 у справі №280/9442/20 відповідачем не виконане, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю.
Суд, розглянувши заяву позивача, зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб'єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
З наданих до заяви письмових доказів слідує, що 30.01.2023 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №70623070 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду.
На час розгляду заяви доказів завершення виконавчого провадження №70623070 суду не надано.
Натомість, відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.ua), станом на 25.07.2024, стан виконавчого провадження 70623070 - «Відкрито».
Отже, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №280/9442/20 перебуває на стадії примусового виконання, для якого встановлена спеціальна процедура, визначена Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 23.12.2022 року у справі №0440/6728/18 (провадження №К/990/23995/22).
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним законом - Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до абз.1 ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до приписів ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.63 Закону).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону).
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч.3 ст.63 Закону).
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (ч.4 ст.63 Закону).
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.5 ст.63 Закону).
Отже, приписами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у справі №280/9442/20 не завершене, тому судовий контроль у такому випадку здійснюється відповідно до ст. 287 КАС України.
Суд також зазначає, що не приймає до уваги посилання заявниці на правову позицією Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, оскільки у вказаній ухвалі не надавалася оцінка щодо необхідності застосування судового контролю з виконання рішення суду, яке також перебуває на примусовому виконанні в органах ДВС.
Щодо посилань заявниці на інші постанови Верховного Суду, зокрема №640/13988/19 від 11.06.2020, то суд зазначає, що у вказаній постанові навпаки зроблений висновок, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. Також суд відмовив у задоволенні касаційної скарги та погодився із висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.
Відтак, посилання на вказане судове рішення є недоречним.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та зазначає, що заявницею не наведено належних та достатніх обґрунтувань того, що рішення суду від 26.01.2021 не буде виконано в ході виконавчого провадження.
Керуючись ст. 241-243, 248, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 26.01.2021 у справі №280/9442/20, - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В.Калашник