25 липня 2024 року Справа № 280/4733/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
залучити до участі у справі в якості третьої особи Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області;
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.04.2024 №083850021481 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до його страхового стажу період роботи з 01.06.1984 по 12.06.1996, у зв'язку з чим призначити позивачу пенсію за віком з 23.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 05.04.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України №1058, оскільки набув 60-річного віку та мав більш ніж 33 рік стажу роботи. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 12.04.2024 № 083850021481 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відмовою зарахувати його трудовий стаж у повному обсязі. Позивач вважає рішення відповідача від 12.04.2024 №083850021481 таким, що суперечить чинному законодавству, та не відповідає критеріям правомірності дій і рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та у судовому порядку підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідач у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону №1058. За доданими документами до заяви позивачу не зараховано період роботи в колгоспі за трудовою книжкою від 02.02.1985 НОМЕР_1 з 01.07.1984 по 12.06.1996, оскільки в записах трудової книжки відсутні інформація про встановлений мінімум та вироблені трудодні. Для зарахування зазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки про період роботи, видані підприємством, на яких працював позивач на підставі первинних документів. Позивачем для підтвердження періодів роботи в колгоспі з 01.07.1984 по 12.06.1996 надано архівну довідку від 21.03.2024 №05-07/Д-626, в якій зазначено скорочено ім'я та по батькові. Інші довідки про підтвердження даних періодів роботи позивачем не надавалися. Підстави для зарахування періодів роботи в колгоспі згідно наданої довідки відсутні. Враховуючи викладене, Головне управління не вбачає в своїх діях порушення діючого пенсійного законодавства, і вважає, що зарахування періодів роботи позивача здійснено правомірно на підставі наявних у пенсійній справі документів. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що 12.04.2024 відповідачем прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу. Розглянувши заяву та надані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області встановлено, що страховий стаж позивача складає 21 рік 4 місяці 23 дні. До загального страхового стажу позивача не зараховано спірний період роботи з 01.06.1984 по 12.06.1996 відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 02.02.1985 серії НОМЕР_1 . Позивачем надано архівну довідку з Державного архіву Запорізької області від 21.03.2024 № 05-07/Д-626 про періоди роботи в колгоспі з 01.07.1984 по 12.06.1996. Законодавством передбачено зарахування періоду роботи в колгоспі, у разі виконанні трудового мінімуму за фактично відпрацьований час. Однак правових підстав для зарахування періоду роботи з 01.06.1984 по 12.06.1996 немає, оскільки в записах трудової книжки відсутня інформація про встановлений мінімум та вироблені трудодні. Періоди роботи за архівною довідкою № 05-07/Д-626 з 01.07.1984 по 12.06.1996 не зараховано, оскільки в довідці скорочено ім'я по батькові. Таким чином позивач відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV не набув необхідного страхового стажу. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що 05.04.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок), заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням зазначеного Порядку заява позивача від 05.04.2024 була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Київській області та прийнято рішення від 12.04.2024 №083850021481 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ у Київській області від 12.04.2024 №083850021481, пенсійний вік, визначений ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік. Страховий стаж особи становить 21 рік 4 місяці 23 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано період роботи в колгоспі за трудовою книжкою від 02.02.1985 НОМЕР_1 з 01.07.1984 по 12.06.1986, оскільки в записах трудової книжки відсутня інформація про встановлений мінімум та вироблені трудодні. Періоди роботи за архівною довідкою № 05-07/Д-626 з 01.07.1984 по 12.06.1996 не зараховано, оскільки в довідці скорочено ім'я по батькові.
Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу.
Позивач вважає рішення відповідача від 12.04.2024 №083850021481 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування протиправним, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Стаття 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає умови призначення пенсії за віком.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з паспортом громадянина України позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому на час звернення за призначенням пенсії за віком він досягнув 60-річного віку, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Відповідно до рішення ГУ ПФУ у Київській області від 12.04.2024 №083850021481 страховий стаж позивача становить 21 рік 4 місяці 23 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано період роботи в колгоспі за трудовою книжкою від 02.02.1985 НОМЕР_1 з 01.07.1984 по 12.06.1986, оскільки в записах трудової книжки відсутня інформація про встановлений мінімум та вироблені трудодні. Періоди роботи за архівною довідкою № 05-07/Д-626 з 01.07.1984 по 12.06.1996 не зараховано, оскільки в довідці скорочено ім'я по батькові.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Відповідно до п. 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Положення №310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Разом із заявою за призначенням пенсії позивач надавав трудову книжку колгоспника від 02.02.1985 НОМЕР_1 , яка містить записи №1-2 про спірний період роботи (01.06.1984 по 12.06.1996), а також інформацію про прийнятий колгоспом річний мінімум та фактично відпрацьовані позивачем дні на стор. 18-19, записи засвідчені відбитком печатки.
Будь-які недоліки здійснення записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, оскільки згідно з п. 4 Постанови КМУ від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
Здійснення неналежного оформлення трудової книжки позивача, не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Аналогічна правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Крім того, у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17 Верховним Судом зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Разом із заявою за призначенням пенсії позивач надавав архівну довідку від 21.03.2024 №05-07/Д-626 у якій зазначено, що документи з особового складу колгоспу (КСП) ім. Чапаєва Любимівської сільради Михайлівського району Запорізької області за 1984-1996 роки на зберігання до Державного архіву Запорізької області не надходили, у зв'язку з чим надати відомості про заробітну плату та кількість фактично відпрацьованих вихододнів ОСОБА_1 немає можливості.
Документи з особового складу колгоспу (КСП) ім. Чапаєва Любимівської сільради Михайлівського району Запорізької області наразі знаходяться на окупованій території Запорізької області, тому позивач позбавлений можливості отримати будь-які додаткові довідки про підтвердження його роботи.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21.06.2019 у справі №727/384/17 та від 10.12.2020 у справі №195/840/17 зазначав, що відсутність додаткових відомостей, а саме уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області є необґрунтованими, як наслідок рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.04.2024 №083850021481 є протиправним та таким, що не відповідає критеріям визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що період роботи з 01.06.1984 по 12.06.1996 має бути зарахований до загального страхового стажу позивача. З урахуванням спірного періоду, страховий стаж позивача складає більше 31 року та буде достатнім для призначення йому пенсії відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази по справі в їх сукупності за правилами статей 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем було порушено права позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 12.04.2024 №083850021481. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Тобто, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, проте обов'язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області після отримання від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.
При цьому, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на установлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, та оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.04.2024 №083850021481 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу період роботи з 01.06.1984 по 12.06.1996, у зв'язку з чим призначити йому пенсію за віком з 23.02.2024.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.04.2024 №083850021481 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу період роботи з 01.06.1984 по 12.06.1996, у зв'язку з чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.02.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова