Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2024 року Справа №200/3701/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду - Зеленов А.С., дослідивши матеріали справи №200/3701/24 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, 84122) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії, у якій просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у обмеженні пенсії максимальним розміром з 01.03.2022 та у припиненні нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.07.2021 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 76 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022 з урахуванням індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, без обмеження максимальним розміром з 01.03.2023 року з урахуванням індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 та додатково враховуючи індексацію встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, без обмеження максимальним розміром з 01.03.2024 року з урахуванням індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 й індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 та здійснити нарахування та виплату без обмеження максимальним розміром щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.07.2021 року.
Ухвалою суду від 13 червня 2024 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області. Надано позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання уточненої позовної заяви із зазначенням адреси електронної пошти позивача.
19 червня 2024 року представником позивача через підсистему «Електронний Суд» надано уточнену позовну заяву із зазначенням адреси електронної пошти позивача.
Отже, вимоги ухвали суду від 19 червня 2024 року були виконані позивачем та його представником.
У період з 24.06.2024 по 28.06.2024 включно суддя Зеленов А.С. перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 01 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/3701/24.
05 липня 2024 року представником позивача надано до суду заяву разом із копією адвокатського запиту до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.06.2024 та копією листа відповідача від 13.06.2024 (відповідь), щодо надання відповіді на адвокатський запит.
12 липня 2024 року до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , у якому представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просив суд відмовити у задоволенні позову. У відзиві на позов, зокрема, пенсійним органом ставиться питання про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
15 липня 2024 року до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 01 липня 2024 року.
Під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 160 та 161 КАС України.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 8 статті 160 КАС України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо (ч.5 ст.161 КАС України).
Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.
Однак, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем не було надано суду доказів щодо сплати судового збору.
У позовній заяві також не зазначено встановлені законом підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 3 ч. 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою немайнового характеру судовий збір сплачується - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674 у разі коли в позовній заяві об'єднано дві та більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
Тобто сума судового збору за звернення фізичної особи до адміністративного суду з адміністративним позовом за одну вимогу немайнового характеру становить 1211,20 грн. (3028,00 грн*0,4).
Частиною 3 статті 4 Закону №3674 встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач звернувся через свого представника до суду з позовною заявою через підсистему «Електронний суд», яка містить дві самостійні вимоги немайнового характеру до пенсійного органу, а саме: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у обмеженні пенсії максимальним розміром з 01.03.2022; визнати протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.07.2021 року.
Позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії є похідними від основних позовних вимог.
Тому позивачу необхідно сплатити судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру - 1937,92 грн. (1211,20 грн х 0,8 х 2), або надати належним чином обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору із зазначенням встановлених законом підстав для такого звільнення та доданням відповідних підтвердних документів.
Разом з цим, відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач, зокрема, оскаржує дії Пенсійного органу, які полягають у обмеженні пенсії максимальним розміром з 01.03.2022 та у припиненні нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.07.2021 року.
У клопотанні щодо строку звернення до суду, яке викладено в уточненій позовній заяві, зазначається, що позивачем отримано пенсію без доплати у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та з обмеженням максимальним розміром в липні 2023 року.
Однак, до суду позивач звернувся через свого представника лише 07 червня 2024 року через підсистему «Електронний Суд».
Таким чином, суд приходить до висновку що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, який встановлено статтею 122 КАС України.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Так, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31.03.2021), в якій Суд дійшов наступних висновків.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка та Шереметьєв проти України, заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі Меньшакова проти України, заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справіde Rada Cavanilles v. Spain (Перез де Рада Каванілес проти Іспанії), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 рокуv. the United Kingdom (Осман проти Сполученого Королівства), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 рокуv. Poland (Круз проти Польщі), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як на причину поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач посилається на введення в Україні військового стану.
Однак, суд вважає такі доводи, які зазначені в якості поважності причин пропуску шестимісячного строку, який встановлено статтею 122 КАС України необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовий стан продовжено відповідними Указами Президента України та діє натепер.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Таким чином, посилання позивача на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання позову.
Введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок.
Зважаючи на викладене вище, суд визнає неповажними наведені представником позивача у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду, тому необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій необхідно зазначити поважні причини пропуску строку звернення до суду та надати суду відповідні докази.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 160 та 161 КАС України, то відповідно до частини 13 статті 171 вказаного Кодексу вона залишається без руху, і надається строк для усунення недоліків.
З огляду на наведене вище, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
доказів сплати судового збору у розмірі 1937,92 грн. або надати належним чином обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору із зазначенням встановлених законом підстав для такого звільнення та доданням відповідних підтвердних документів;
заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій необхідно зазначити поважні причини пропуску строку звернення до суду та надати суду відповідні докази.
Відповідно до вимог частин 14, 15 статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, 84122) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Надати позивачу термін протягом п'яти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
доказів сплати судового збору у розмірі 1 937,92 грн. або надати належним чином обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору із зазначенням встановлених законом підстав для такого звільнення та доданням відповідних підтвердних документів;
заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій необхідно зазначити поважні причини пропуску строку звернення до суду та надати суду відповідні докази.
У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Ухвалу постановлено та підписано 24 липня 2024 року.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов