22 липня 2024 рокуСправа №160/5969/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/5969/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ: 20632802) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
04 березня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.04.2021 року.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача про відмови в призначенні пенсії позивачу.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/5969/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В..
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з позовом задоволено, визнано підстави для поновлення строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду по справі № 160/5969/24, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5969/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
22 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та зазначає про існування за участю сторін у справі спору, який розглянуто у справі №160/13702/21. Також вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду. Щодо рішення від 07.08.2023 року №046350007221 зазначає про його правомірність, однак про його ухваленні відповідачем-2.
08 травня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Стверджує, що строк звернення не пропущено, а позовні вимоги є обґрунтованими.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року залучено до участі у справі №160/5969/24 в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, призначено розгляд справи №160/5969/24 розпочати спочатку.
10 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача - 2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Окрім цього, відповідач-2 дійсно прийняв рішення від 07.08.2023 року за №046350007221, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
11 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Вважає доводи відповідача-2 необґрунтованими.
03 липня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд».
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням відповідача-1 позивачу відмовлено в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 08.04.2021 року.
Правомірність цього рішення була предметом судового розгляду в рамках справи №160/13702/21.
Рішенням відповідача-2 від 07.08.2023 року №046350007221 позивачу відмовлено в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 31.07.2023 року. В обґрунтування рішення зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.06.1995 року по 25.07.1995 року, оскільки запис в трудовій книжці не відповідає вимогам законодавства - відтиск печатки не придатний для сприйняття змісту.
Також вказано, що пільговий стаж документами не підтверджено, оскільки відсутні довідки, які підтверджують безпосередню роботу заявниці в шкідливих умовах.
Вважаючи протиправним непризначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідач-1 звернув увагу на існування спору позивача з ним, який розглянуто в рамках справи №160/13702/21. Оцінюючи цю обставину суд констатує, що в цій справі серед підстав позову згадується рішення відповідача-2 від 07.08.2023 року. Відповідно, суд, оцінюючи предмет та підстави позову в сукупності та системно, встановив, що позивач не погоджується в т.ч. з цим рішенням відповідача-2, яке ще не було предметом судового розгляду, однак ухвалено щодо прав позивача, має для нього юридичне значення, а тому може бути оскаржено. Суд зауважує, що згідно завдання адміністративного судочинства та його засад, в разі однозначного встановлення судом предмета спору та мети позивача при зверненні до суду, однак виявлення невідповідності зазначеному заявлених позовних вимог, належить виходити саме з предмета спору та мети позивача. Це ж вбачається в т.ч. і з права суду вийти за межі позовних вимог, ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, забезпечення права позивача на судовий захист, яке гарантовано ст. 55 Конституції України, належить здійснити шляхом розгляду цього спору по суті з урахуванням наступного.
Обидва відповідачі також посилалися на пропуск позивачем строку звернення до суду. Ця обставина була предметом правової оцінки суду на стадії відкриття провадження у справі, за результатом якої позивачу поновлено строк звернення до суду, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року, що також є необхідним для забезпечення реалізації права на судовий захист в конкретній юридичній ситуації та за наявних фактичних обставин. Також слід враховувати, що це питання належить розглядати не лише в аспекті строку звернення до суду, а й в частині обґрунтованості позовних вимог, адже позивач потенційно може і помилятися щодо дати, з якої належить захистити його права, однак бути правим щодо факту порушення цього права, яке, як вже вказано судом, підлягає судовому захисту згідно приписів Конституції України.
Водночас, вірним є посилання відповідача-1 на справу №160/13702/21 в аспекті існування значущості результатів судового розгляду цієї справи для даного спору.
Так, позивач просила захистити її право з 08.04.2021 року, оскільки саме в цю дату вона вперше звернулася за призначенням пенсії, в чому відповідач-1 їй відмовив. Відповідно, усі обставини, пов'язані із заявою позивача від 08.04.2021 року, в т.ч. її розгляд відповідачем-1, вже отримали правову оцінку суду, в зв'язку з чим не можуть бути переглянуті в цій справі згідно принципу res judicata.
Також суд підкреслює, що попри відсутність в предметі позову посилань на періоди роботи, на підставі яких позивач просить призначити їй пільгову пенсію за Списком №2, таке призначення можливе виключно за наявності відповідного пільгового стажу, про що зазначає і сам позивач в підставах позову. Так, позивач вважає, що його пільговий стаж утворено згідно періодів роботи з 11.05.1989 року по 03.01.1990 року, з 29.01.1990 року по 21.02.1992 року, з 16.02.1996 року по 05.06.2001 року, саме на ці періоди позивач посилається обґрунтовуючи своє право на призначення пенсії за Списком №2.
Водночас, ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищевказане нормативне положення також є втіленням принципу res judicata, адже, наприклад, переоцінка обставини, яка встановлена щодо особи в одному рішенні суду, в рамках іншого судового розгляду впливала б на остаточність цього рішення суду, переоцінка обставини являла б собою імпліцитний перегляд первинного рішення суду.
В ході розгляду справи №160/13702/21 судом надано правову оцінку зазначеним періодам роботи позивача констатовано, що відсутні підстави для їх зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2. Отже, в рамках розгляду даної справи суд, на виконання положень ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням принципу res judicata не переоцінює правовий статус спірних періодів роботи, така оцінка надана судом в ході розгляду справи №160/13702/21, відповідні обставини встановлені щодо позивача, а тому не можуть бути оцінені по іншому.
Отже, суд констатує, що позивач не має права на призначення їй пільгової пенсії за Списком №2.
Водночас, як вже вказав суд, предметом судового розгляду в цій справі є рішенням відповідача-2 від 07.08.2023 року №046350007221. На правову оцінку цього рішення безумовно впливають вищевказані висновку суду в цій справі, однак в силу індивідуального характеру цього правового акту він оцінюється в цілому.
Так, висновки цього рішення відповідача-2 в частині відсутності у позивача пільгового стажу за Списком №2 є обґрунтованими. Водночас, цим рішенням також оцінено період роботи позивача з 15.06.1995 року по 25.07.1995 року та не зараховано його вже до страхового стажу позивача з підстав неналежного оформлення запису в трудовій книжці позивача. На це порушення посилався і позивач в підставах позову.
Відповідно, оцінюючи рішення відповідача-2 в цілому, суд оцінює і правомірність в т.ч. вищевказаного висновку щодо періоду роботи позивача з 15.06.1995 року по 25.07.1995 року.
Так, в трудовій книжці позивача від 30.06.1998 року НОМЕР_2 в наявності наступні записи:
24) 15.06.1995 року - прийнята на посаду санітарки;
25) 25.07.1995 року - звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Ці записи засвідчені підписом головного лікаря та печаткою, яка наразі має нечіткий відбиток.
Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до п. 1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок», затвердженої Наказом Міністерство праці України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціального захисту населення України від 29.07.1993 №57 (далі - Інструкція №57) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 2.2. Інструкції №57 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження.
Пунктом 2.11. Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
В свою чергу за п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 2.13. Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Основним правовим питанням в цій справі є правові наслідки відсутності на першій сторінці трудової книжки позивача печатки підприємства. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.
Отже, позивач не є відповідальною особою за якість здійснених в її трудовій книжці записів, в зв'язку з чим для неї не можуть наставати негативні наслідки в зв'язку з неналежним оформленням відповідних записів.
Визначаючи належний спосіб захисту прав позивача суд виходить з наступного.
Згідно п. 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
07 серпня 2023 року відповідач-2 прийняв рішення, яке є предметом оскарження в цій справі. При цьому вже в цьому рішенні відображено зауваження до періоду роботи з 15.06.1995 року по 25.07.1995 року, який дотепер не зараховано до страхового стажу позивача. Рішення про відмову в призначенні пенсії є вірним за своїм змістом, а помилка, яка констатується судом, не вплинула на суть рішення. Водночас, відповідні висновки мають негативні наслідки для позивача - особа має право на належний та правомірний облік її страхового стажу.
Отже, за результатами судового розгляду цієї справи суд визнає протиправними дії відповідача-2 щодо незарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача. Водночас, оскільки позивач вже перебуває на обліку як пенсіонер у відповідача-1, зобов'язання зарахувати цей період до страхового стажу позивача та провести відповідний перерахунок пенсії покладається на відповідача-1, що втілює в собі забезпечення виконання завдання адміністративного судочинства та сприяє ефективному захисту прав позивача.
Суд зауважує, що в цій справі на виконання положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснюється вихід за межі позовних вимог.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 14.02.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 як суб'єкта владних повноважень, протиправність дій якого встановлена в ході судового розгляду, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ: 20632802) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 15.06.1995 року по 25.07.1995 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.06.1995 року по 25.07.1995 року та провести перерахунок пенсії з 12.09.2023 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ: 20632802) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 242,24 гривень (двісті сорок дві гривні 24 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко