м. Вінниця
26 липня 2024 р. Справа № 120/2240/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: ІНФОРМАЦІЯ_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
В суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_5, прийняте у формі Протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі гибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №37/в від 19.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву з доданими документами ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачкою зазначено, що у січні 2024 стало відомо, що згідно протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №37/в від 19.12.2023 їй відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 . На переконання позивачки таке рішення є протиправним та таким, що порушує права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву згідного заперечив проти позову у повному обсязі. Зазначив, ОСОБА_4 звернулась про виплату одноразової грошової допомоги, проте розглянувши подані документи комісія Міноборони дійшла висновку про повернення їх на доопрацювання з посиланням на статтю 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-ХІІ), а саме у зв'язку з тим, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один з подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до вказаних осіб, на ОСОБА_5 не перебувала в зв'язку з чим відповідною комісією їй було відмовлено
Докази надані до адміністративного позову не свідчать про перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 .
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не визначено підставою для виплати отримання одноразової грошової. Свідоцтва про шлюб чи рішення суду про перебування заявниці на утриманні надано не було, інших документів для призначення одноразової грошової допомоги законодавцем не визначено.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Отже, вищевказані норми свідчать про те, що у ІНФОРМАЦІЯ_5 виникає відповідний обов'язок відмовити у виплаті одноразової грошової допомоги.
Враховуючи, що заявниця не довела факт її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, ІНФОРМАЦІЯ_5, (діючи в межах повноважень в порядку та у спосіб визначений законом) прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 надав до суду пояснення щодо спору та просив у задоволенні позовної заяви відмовити. Зазначив, що позовні вимоги позивачем необґрунтовано чинним законодавством, а тому є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Ухвалою суду від 09.07.2024 судом задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Запропоновано третім особам подати пояснення щодо позовної заяви.
На адресу суду 24.07.2024 надійшли пояснення третіх осіб згідно яких ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять позов задовольнити повністю. Зазначили, що ОСОБА_1 була дружиною їхнього сина та має рівний із ними статус члена сім'ї загиблого воїна, а тому має право на на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 .
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Згідно рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 24.03.2023 у справі №131/215/23 встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з листопада 2017 року по 16 січня 2023.
ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового наказу по захисту Батьківщини, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.01.2023 Іллінецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області, лікарським свідоцтвом про смерть №705, виданим 20.01.2023 Дніпропетровським обласним бюро судової-медичної експертизи та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.04.2023 за №119.
13.07.2023 позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 , як особа, що спільно проживала з військовослужбовцем. Також заяви про призначення одноразової грошової допомоги було подано батьками ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва та інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №37/с від 19.12.2023 прийнято рішення про відмову у призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1
Вважаючи зазначене вище рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку таким правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011).
Статтею 1 Закону №2011встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011 дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч. 6 ст. 16-3Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується ІНФОРМАЦІЯ_5, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного падку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Пунктом "а" ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок №975) п. 3 якого визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно п. 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 16-4 Закону №2011 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Тобто, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців, які загинули у розмірі, визначеному ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зі змісту зазначених правових приписів видно, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
При цьому, згідно із статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що 24.03.2023 Іллінецьким районним судом Вінницької області винесено рішення, яким задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт, що позивачка та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з листопада 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Враховуючи зазначене, позивачем доведено, що вона є членом сім"ї загиблого ОСОБА_2 , відтак, суд вважає, що на неї поширюється дія статті 16-1 Закону №2011-XII та у неї наявне право для подальшого отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум члену сім'ї загиблого військовослужбовця, а зазначені обставини не враховані відповідачем безпідставно.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що пункт 22 рішення відповідача, оформленого протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 19.12.2023 №37/в про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 , є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повторн розглянути заяву про призначення позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, у зв'язку із смертю (загибеллю) ІНФОРМАЦІЯ_3 в період дії воєнного стану, пов'язаною із захистом Батьківщини, суд зазначає таке.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_12, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2 Постанови №168 (в первинній редакції) визначено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Згідно з пунктом 5 Постанови №168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Враховуючи, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув під час здійснення ним заходів щодо забезпечення незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України ІНФОРМАЦІЯ_3, то положення Постанови №168 поширюються на членів сім'ї у разі загибелі такого військовослужбовця.
У постанові від 12.11.2020 у справі №822/630/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно ухилився від призначення одноразової грошової допомоги, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання грошової допомоги, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_6 призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, що вірно було встановлено судами. При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судом апеляційної інстанції зазначеного способу захисту права неможливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Міноборони.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку існують всі передбаченні законодавством підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 Постанови № 168, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 при призначення та виплату їй такої допомоги, з урахуванням висновків суду.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.
Судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (с.7 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн. є необґрунтованим та завищеним.
З урахуванням зазначеного, характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, а також те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе зменшити розмір таких витрат до 2000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 22 рішення ІНФОРМАЦІЯ_5, оформленого протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.12.2023 №37/в про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , у зв'язку із смертю (загибеллю) ІНФОРМАЦІЯ_3 в період дії воєнного стану, пов'язаною із захистом Батьківщини з урахуванням висновків суду, що викладені у мотивувальній частині рішення суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_3)
Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя Комар Павло Анатолійович