м. Вінниця
25 липня 2024 р. Справа № 120/18554/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивача зазначає, що він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області йому відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відмова в призначенні пенсії мотивована відсутністю необхідного страхового стажу. Пенсійним органом до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 10.01.2005 по 27.03.2017, з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022, згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 21.02.1981, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31.12.1991 р.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також даною ухвалою витребувано у відповідача додаткові докази та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на позовну заяву, в якому представниця відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що до 01 січня 2023 року до страхового стажу зараховувалися періоди роботи з 01 січня 2004 року на території російської федерації за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність.
З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом 1058. Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 цього Закону.
При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.
Відповідач зазначає, що 07.09.2023 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону 1058. За результатами розгляду поданих документів страховий стаж позивача становить - 21 роки 06 місяців 12 днів. До страхового стажу не зараховано, зокрема період роботи в російській федерації з 10.01.2005 по 27.03.2017, з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року” до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.
Отже, враховуючи викладене та те, що відповідно до поданих документів страховий стаж позивача становить 21 рік 06 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області також подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Мотивуючи доводи відзиву зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Львівській області в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в російській федерації з 10.01.2005 по 27.03.2017, з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , є правомірним, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Внаслідок виходу з вказаної Угоди України, Угода від 13.03.1992 припинила свою дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди. З огляду на це до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Таким чином, страховий стаж позивача склав 21 рік 6 місяців 12 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за віком.
Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що рішення територіальних органів Пенсійного фонду України щодо відмови у призначення пенсії позивачу є правомірними та обґрунтованими.
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України №1058. До заяви надав наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; військовий квиток, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, трудову книжку НОМЕР_1 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №02550005178 від 14.09.2023, прийнятим за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відмова в призначенні пенсії мотивована відсутністю необхідного страхового стажу. За поданими документами до страхового стажу не зараховано згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.02.1981, періоди роботи на території російської федерації з 10.01.2005 по 27.03.2017, з 09.11.2020 по 22.04.2021, з 28.10.2021 по 26.07.2022, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31.12.1991р.
Крім того в рішенні зазначено, що вік заявника 59 років 11 місяців 14 днів. Необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж заявника 21 рік 6 місяців 12 днів. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджених документів, 24.09.2028. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його таким, що порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Матеріали справи свідчать, що станом на дату звернення до територіальних органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (07.09.2023) вік позивача склав 59 років 11 місяців 14 днів ( дата народження 23.09.1963 року ), тобто позивач досяг віку необхідного для призначення пенсії, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із відповідною заявою, додавши до неї необхідні документи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №02550005178 від 14.09.2023, прийнятим за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відмова в призначенні пенсії мотивована відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.02.1981 періоди роботи на території російської федерації з 10.01.2005 по 27.03.2017, з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31.12.1991р.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №291/99/17.
В ході розгляду справи судом встановлено, що згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач з 10.01.2005 року по 27.03.2017 року працював в ТОВ "Люміна" вальщиком лісу; з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022 працював трактористом у приватного підприємця ОСОБА_2 . У вказані періоди роботи позивач працював на території російської федерації.
З оскаржуваного рішення відповідача 2 слідує, що ним не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи на території російської федерації з 10.01.2005 по 27.03.2017, з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31.12.1991р.
В контексті наведеної підстави прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Європейська соціальна хартія ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 14.09.2006 № 137-V, у пункті 4 статті 12 Розділу ІІ визначає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх i багатосторонніх угод або в інший спосіб i відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: - рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
На виконання взятих на себе зобов'язань у статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ закріплено, що іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Аналогічне положення міститься і в частині 2 статті 4, частині 4 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 № 1058- IV.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 1058- IV питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Законом, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Тож при вирішенні питання зарахування до стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації до 01.01.2023, слід керуватися Угодою між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, які були чинними на момент набуття позивачем спірного стажу роботи.
Згідно зі ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди).
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.
Наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ст. 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні та обчисленні пенсії.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України “Про міжнародні договори України” визначено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України “Про міжнародні договори України” припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року, за якою Україна вийшла з Угоди з 19 червня 2023 року.
В свою чергу, 24 червня 2023 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» №639, за якою Угода припинила свою дію для України з 04 липня 2023 року.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Підсумовуючи суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
При цьому, як встановлено судом, трудова діяльність позивача на території російської федерації мала місце з 10.01.2005 по 27.03.2017, з 09.11.2020 по 22.04.2021, з 28.10.2021 по 26.07.2022, тобто в періоди до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022.
04.02.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №107 “Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав” в п.1 якої вказано, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Як свідчать матеріали справи, згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач з 10.01.2005 року по 27.03.2017 року працював в ТОВ "Люміна" вальщиком лісу; з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022 працював трактористом у приватного підприємця ОСОБА_2 . У вказані періоди роботи позивач працював на території російської федерації.
Як вже зазначалось вище, згідно з ст. 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Таким чином, на переконання суду, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, документи, видані громадянам для призначення пенсії державами-учасницями Угоди не потребують легалізації.
Крім того, надана територіальним пенсійним органам та наявна в матеріалах справи копія трудової книжки позивача не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу роботи та, відповідно, визначення права на пенсію, з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з останньою.
Відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування спірних періодів роботи з 10.01.2005 року по 27.03.2017 року, з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022, згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , в страховий стаж позивача, з підстав вказаних в рішенні № 025250005178 від 14.09.2023.
При цьому суд наголошує, що відповідні періоди роботи належним чином відображені в трудовій книжці позивача, а оскаржуване рішення не містить обґрунтування чому наявний трудовий стаж позивача не може бути підтверджений саме на підставі відповідних записів у трудовій книжці.
Матеріали справи свідчать, що записи про періоди роботи позивача з 10.01.2005 року по 27.03.2017 року; з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022 містяться в його трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.02.1981 року і їх внесення не дає підстав сумніватися в їх достовірності ( такі записи не містять виправлень, підтирань, інших застережень ).
Отже, відсутні підстави для не врахування вказаних періодів роботи при визначенні страхового стажу позивача.
Відтак, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 025250005178 від 14.09.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати період трудової діяльності позивача згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_1 з 10.01.2005 року по 27.03.2017 року, з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022 року до страхового стажу та повторно розглянути заяву позивача від 07 вересня 2023 року про призначення пенсії, то суд зазначає таке..
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Водночас, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Так, у зв'язку з тим, що судом визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 025250005178 від 14.09.2023 року, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 10.01.2005 року по 27.03.2017 року; з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022 року та повторно розглянути заяву позивача від 07.09.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.09.2023 № 025250005178, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 10.01.2005 року по 27.03.2017 року, з 09.11.2020 по 22.04.2021 та з 28.10.2021 по 26.07.2022 згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 21.02.1981.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.09.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений при звернені до суду судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885)
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна