Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/3520/23
Провадження № 3/935/149/24
Іменем України
25 липня 2024 року м.Коростишів
Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І. В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Відділу поліції №2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не надано, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Кушніренка А. В.,
встановив:
До Коростишівського районного суду Житомирської області 26.10.2023 від Відділу поліції №2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 270670 від 25.10.2023, ОСОБА_1 25.10.2023 о 01:38 годині м. Коростишів Житомирської області по вулиці Рильського керував транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під запис на нагрудний реєстратор, чим порушив вимоги 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не визнав, пояснив, що, 25.10.2023 вночі з ОСОБА_2 він був у подвір'ї, де живе його бабуся за адресою: м. Коростишів, вулиця Рильського, автомобіль поламаний, на ньому ніхто не їздить, крім того ОСОБА_1 не має посвідчення водія, а ОСОБА_2 ввечері прийшов до ОСОБА_1 спробувати чи поїде автомобіль, ОСОБА_2 спробував виїхати за межі двору, але в процесі зрозумів, що зламане щеплення в автомобілі і закотив автомобіль в подвір'я, в цей час приїхали працівники поліції, зайшли в подвір'я, повідомили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та має ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, при цьому ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції, що транспортним засобом він не керував, попросив надати докази керування, натомість працівники поліції показали останньому відеозапис із відео реєстратора патрульного автомобіля, на якому було видно, що автомобіль заїжджає в двір, проте не видно, що водієм вказаного автомобіля є ОСОБА_1 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що є двоюрідним братом ОСОБА_1 , 25.10.2023 він хотів взяти в останнього автомобіль, підійшов ввечері до його подвір'я, де стоїть автомобіль, на автомобілі ніхто не їздить, перевірив, що відсутнє щеплення, а саме виїхав з двору і автомобіль закотили назад у двір, в цей час, хвилин через п'ять, приїхали працівники поліції, зайшли у двір і запитали чий це автомобіль, попросили ОСОБА_1 надати свої документи, до ОСОБА_2 запитань у працівників поліції не було, ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп'яніння, в подальшому працівники поліції склали протокол стосовно ОСОБА_1 за керування з ознаками алкогольного сп'яніння, проте транспортним засобом останній не керував.
У судовому засіданні захисник Кушніренко А. В. просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як зупинка транспортного засобу ОСОБА_3 (якби така зупинка мала місце) мала б бути здійснена без визначених законом підстав, таким чином і подальші дії працівників поліції, щодо оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП є протиправними і не можуть мати жодних юридичних наслідків, у тому числі і пропозиція пройти огляд і результати відповідного огляду. З відеозапису вбачається, що на момент спілкування поліцейського з ОСОБА_4 транспортний засіб перебував у подвір'ї приватного будинку, а відеозаписи з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції не містить доказів руху будь-якого транспортного засобу. Враховуючи те, що працівники поліції діяли по за межами правового поля та власних повноважень, то усі їх дії, що стосуються перевірки документів, складання адміністративних матеріалів, пропозиція пройти огляд не ґрунтувались на законних підставах. Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив, що саме він у той час перебував за кермом транспортного засобу з метою перевірки його справності, однак, на момент, коли працівники поліції приїхали до подвір'я, де стояв автомобіль, ним ніхто не керував. Матеріали справи містять і направлення на проходження огляду у медичному закладі, що мало б підтверджувати ту обставину, що водій відмовився проходити огляд на місці зупинки, тому, на виконання вимог Інструкції та ст. 266 КУпАП поліцейський у встановленому порядку направив особу до медичного закладу. Однак, відеозапис не підтверджує ту обставину, що особа належним чином була направлена на огляд до медичного закладу і відмовився від такого огляду. Це пояснюється й тим, що направлення сформовано працівником поліції о 01 год. 40 хв. 25 жовтня 2023 року, проте, наявні у справі відеозаписи починають фіксування подій 01 год. 41 хв. 50 сек. Тому, станом на 01 год. 40 хв. ОСОБА_6 не могли пропонувати пройти огляд та направляти на проходження такого огляду до медичного закладу. Таким чином, ОСОБА_7 не був направлений належним чином на проходження огляду до медичного закладу, що не підтверджує дотримання поліцейським порядку направлення водіїв на проходження огляду, визначеного ст. 266 КУпАП та Інструкцією. Поряд з тим, що працівником поліції не зафіксовано факт керування транспортним засобом, зупинки його, тому підстав для пропозиції пройти огляд, а також обов'язку пройти такий огляд не існувало. Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення складено о 01 год. 46 хв., у той час, коли пропозиція пройти огляд, згідно відеозапису була озвучена особі о 01 год. 47 хв., тобто вже після початку складання протоколу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак наркотичного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп'яніння визначено ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (надалі - Інструкція №1395), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (надалі - Інструкція №1452/735).
Також, відповідно до дослідженого у судовому засіданні відеозапису, встановлено, що відеозапис не є безперервним, не містить відображення повного процесу фіксації правопорушення та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення у встановленому законом порядку.
Порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них регулюється Наказом Департаменту патрульної поліції від 24.11.2015 №14/1 та п.4.1, 4.2 Розділу ІV Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, яку затверджено наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 №100. Згідно п.3.5. Інструкції №100 після активації нагрудної камери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно. Наявність декількох відеозаписів, що не безперервно та послідовно змінюють один одного може свідчити про те, що відеозапис змінювався (редагувався) особою, яка копіювала відеозапис та DVD диск, що прямо заборонено Інструкцією №100.
Згідно з пунктами 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Крім цього, Пунктом 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 18 грудня 2018 року № 1026, встановлено, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно ст. 18 вказаного Закону, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до досліджених у судовому засіданні відеозаписів, долучених до матеріалів справи, не убачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №270670 від 25.10.2024 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення 25.10.2023 о 01:38 годині. Проте згідно відеозаписів, долучених до матеріалів справи, о 01:38 годині на відео реєстраторі автомобіля патрульної поліції не зафіксовано будь-яких транспортних засобів, тим більше вчиненого адміністративного правопорушення. Наступний відеозапис розпочинає фіксацію подій з 01 год. 39 хв. 30 сек., з моменту, коли автомобіль патрульної поліції стоїть біля подвір'я, при цьому факту руху транспортного засобу, що вказаний у протоколі, і факту керування транспортним засобом, факту зупинки транспортного засобу у встановленому порядку відеозаписом не зафіксовано.
Згідно Правил дорожнього руху України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Таким чином, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов'язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Судом враховується, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 ВС у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відтак, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не убачається, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, що його транспортний засіб був приведений в рух та допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17.
Крім того, встановлено, що на відеозаписах, долучених працівниками поліції до матеріалів справи містяться розбіжності, які не узгоджуються із матеріалами справи, складеними працівниками поліції, а саме: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння сформовано працівником поліції о 01 год. 40 хв. 25 жовтня 2023 року, проте, наявні у справі відеозаписи починають фіксування подій 01 год. 41 хв. 50 сек., тобто, станом на 01 год. 40 хв. ОСОБА_6 не могли пропонувати пройти огляд та направляти на проходження такого огляду до медичного закладу. Отже, ОСОБА_7 не був направлений належним чином на проходження огляду до медичного закладу, що не підтверджує дотримання поліцейським порядку направлення водіїв на проходження огляду, визначеного ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкцією. протокол про адміністративне правопорушення складено о 01 год. 46 хв., у той час, коли пропозиція пройти огляд, згідно відеозапису була озвучена особі о 01 год. 47 хв., тобто вже після початку складання протоколу. Також, відеозапис, долучений до матеріалів справи, не відображає процедуру ознайомлення ОСОБА_3 з протоколом про адміністративне правопорушення, не містить процедури роз'яснення водієві прав та обов'язків, процедури розгляду адміністративної справи та озвучення постанови про накладення стягнення.
Оцінюючи наведені докази в їх сукупності суддя керується закріпленим у ст. 62 і ст. 129 Конституції України принципом забезпечення доведеності вини, згідно якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином, буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою оскільки суперечить позиції ЄСПЛ, а також Конституційного Суду України та порушує презумпцію невинуватості особи.
Інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не надано.
Приймаючи до уваги встановлені під час розгляду обставини, керуючись у тому числі ст. 62 Конституції України провадження у справі стосовно ОСОБА_1 слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження.
Керуючись статтями 7, 9, 130, 245-247, 251-252, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 25.10.2023 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І. В. Щербаченко