25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 522/8357/23
провадження № 61-10418ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
15 липня 2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) засобами поштового зв'язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги заявником долучено копію платіжної інструкції від 27 травня 2024 року № 17020 про сплату ГУ ДМС України в Одеській області судового збору в сумі 1 073, 60 грн.
ГУ ДМС України в Одеській областів травні 2024 року вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, однак, ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2024 року вказану касаційну скаргу було повернуто заявнику.
З інформації, що наявна в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-7554ск24, вбачається, що ГУ ДМС України в Одеській областіподавалась до суду платіжна інструкція від 27 травня 2024 року № 17020, як доказ сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, надісланої в травні 2024 року.
Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості Верховному Суду зараховувати в якості судового збору кошти, що сплачені фізичними і юридичними особами за подання інших заяв чи скарг, по яким судами були ухвалені процесуальні рішення.
Таким чином, суду касаційної інстанції слід надати інший документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Разом з тим згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» заявник не позбавлений можливості звернутися до суду в межах касаційного провадження 61-7554ск24 з клопотанням про повернення судового збору, який був сплачений за розгляд касаційної скарги, поданої в травні 2024 року.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з заявою) судовий збір за подання до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження становив 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 684, 00 грн.
Ураховуючи вимоги заяви та касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги становить 1 073, 60 грн (2 684, 00 грн * 0, 2 * 200 %).
Отже, ГУ ДМС України в Одеській області необхідно надати суду доказ сплати судового збору в розмірі 1 073, 60 грн за подання саме цієї, а не вперше поданої ним касаційної скарги.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Заявник хоч і вказує підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, проте не посилається на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які не були враховані судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Таким чином, заявнику для усунення вказаного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги слід надати суду касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги, в якій уточнити підстави касаційного оскарження, зокрема, у випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, слід зазначити, які саме постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, як вважає заявник, не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов