26 липня 2024 року
м. Київ
справа № 753/14640/23
провадження № 61-10346ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бибка Тетяна Яківна, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в майні,
1. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бибка Т. Я., засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року (повний текст складено 19 червня 2024 року) у цивільній справі № 753/14640/23.
2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
І. Щодо підстав касаційного оскарження
3. Пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
4. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
5. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
6. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права
у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
7. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
8. У касаційній скарзі заявниця підставою касаційного оскарження зазначає, зокрема, пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, однак, при цьому не конкретизує норму (норми) права, щодо застосування якої (яких)
у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
9. Вказівка в касаційній скарзі на те, що «висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаних вище норм права у їх сукупності у подібних правовідносинах відсутній» не є такою конкретизацією.
10. Крім того, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах), заявниця у своїй касаційній скарзі посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18, при цьому не зазначає як підставу касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
11. Отже, фактично у касаційній скарзі заявниця підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 753/14640/23одночасно зазначає пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК.
12. Оскільки підстави передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389
ЦПК (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
13. Підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у випадку, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду - є різними.
14. Натомість заявниця не конкретизує, щодо застосування яких саме норм права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
15. Відсутність такої конкретизації у касаційній скарзі свідчить про неналежне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК.
16. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК),
в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).
ІІ. Щодо сплати судового збору
17. Особою, яка подала касаційну скаргу в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
18. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, просила:
1) встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 травня 2006 року до 02 березня 2022 року;
2) визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно: квартиру АДРЕСА_1 , що складається з чотирьох житлових кімнат, загальною прощею 135,40 кв. м., реєстраційний № 45371 від 13 лютого 2008 року; машиномісце № НОМЕР_1 на підземній автостоянці на Дніпровській набережній, 23 «Б» у місті Києві , реєстраційний № 65161 від 27 січня 2010 року; автомобіль марки - TOYOTA, модель - LAND CRUISER PRADO, рік випуску - 2008; колір - чорний; номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 ;
3) визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 ідеальну частку вказаного майна.
19. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня
2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, у позові відмовлено.
20. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бибка Т. Я., просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
21. Таким чином судовий збір за подання касаційної скарги має бути сплачено за одну вимогу немайнового характеру (про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу) та дві вимоги майнового характеру.
22. За змістом пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно визначається вартістю майна.
23. Отже, у розглядуваній справі ціна позову має визначатися, як вартість 1/2 частини спірного майна, а саме: квартири, машиномісця та автомобіля.
24. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон
від 08 липня 2011 року № 3674-VI) (в редакції закону на момент подання позову) за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
25. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону
від 08 липня 2011 року № 3674-VI (в редакції закону на момент подання позову) за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
26. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону
від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.
27. З урахуванням наведених обставин та виходячи із того, що позов було подано до суду у 2023 році, розмір судового збору за подану касаційну скаргу становить:
- за вимоги майнового характеру: 1% вартості спірного майна (1/2 частини квартири, машиномісця та автомобіля) х 200%, але не менше 2 147,20 грн та не більше 26 840 грн.
- за вимогу немайнового характеру: 1 073,60 грн х 200% = 2 147,20 грн, де 1 073,60 грн це 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року.
28. До касаційної скарги додано документ про сплату судового збору
в розмірі 31 134,40 грн, однак не наведено обґрунтування такого розміру.
29. Касаційна скарга відомостей про вартість спірного майна не містить,
а матеріали справи № 753/14640/23на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження в розпорядженні Верховного Суду відсутні.
30. Таким чином заявниця має обґрунтувати розмір сплаченого судового збору виходячи із ціни позову обчисленої згідно частини першої статті 176 ЦПК та роз'яснень, викладених в цій ухвалі, а у разі, якщо розмір сплаченого судового збору не відповідає вказаним вимогам закону, доплатити судовий збір.
ІІІ. Недоліки, які необхідно усунути
31. Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом:
1) надання суду уточненої касаційної скарги з визначенням в ній:
- підстави (підстав) касаційного оскарження передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК з урахуванням роз'яснень викладених в цій ухвалі;
У разі подання уточненої касаційної скарги через підсистему «Електронний Суд» заявник має надати докази надсилання листом з описом вкладення учасникам справи № 753/14640/23 касаційної скарги або доказів доставки їм вказаних документів до зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» або доказів вручення їм вказаних документів особисто під підпис.
У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв'язку, копії скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
2) надання суду документу, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги із обґрунтуванням його розміру виходячи із ціни позову обчисленої згідно частини першої статті 176 ЦПК і вимог статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
32. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
33. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону
від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
34. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
35. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову
у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК.
Керуючись статтями 185, 392, 393 Цивільного процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бибка Тетяна Яківна, на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 18 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 11 червня 2024 року у справі № 753/14640/23- залишити без руху.
2. Запропонувати ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бибка Тетяна Яківна,в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 Цивільного процесуального кодексу України, шляхом усунення вищевказаних недоліків та обґрунтування розміру сплаченого судового збору виходячи із ціни позову та вимог немайнового характеру, а у разі, якщо розмір сплаченого судового збору не відповідає вимогам закону, надання суду документу про сплату судового збору у визначеному законом розмірі і порядку.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя П. І. Пархоменко