24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 760/1954/24
провадження № 61-6145св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальна організація «Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної організації «Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи» про зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року у складі судді Ішуніної Л. М.та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у складі колегії суддів Кулікової С. В., Музичко С. Г., Болотова Є. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати бездіяльність Комунальної організації «Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи» (далі - КО «КМКБСЕ», бюро) з перевірки інформації про допущення судовими експертами порушення вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності при складанні висновку експерта, викладеної у скарзі адвоката Котової Ю. І. від 12 жовтня 2023 року, незаконною; зобов'язати відповідача провести перевірку інформації про допущення судовими експертами порушення вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності при складанні висновку, викладеної у скарзі адвоката Котової Ю. І. від 12 жовтня 2023 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач порушив вимоги Положення про експертно-кваліфікаційні комісії установ, в яких проводяться судово-медичні експертизи, та Порядок позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичних експертів працівникам установ, в яких проводяться судово-медичні експертизи (далі - Порядок), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 20 липня 2018 року № 1361 «Про затвердження нормативно-правових актів щодо проведення атестації та присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичним експертам та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичних експертів».
Згідно з пунктом 3 Порядку підставою для розгляду питань в експертно-кваліфікаційні комісії Установ (далі - ЕКК) щодо позбавлення працівника установи кваліфікації судового експерта і кваліфікаційного класу судово-медичного експерта є подання його безпосереднього керівника стосовно результатів перевірки інформації про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та/або нормативно-правових актів щодо проведення судово-медичної експертизи.
Відповідач, отримавши подану скаргу, вчиняє бездіяльність з перевірки інформації про допущення судовими експертами порушення вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності при складанні висновку експерта, тобто не розглядає скаргу відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Солом'янський районний суд міста Києва ухвалою від 31 січня 2024 року відмовив у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Роз'яснив позивачу право звернення до суду із зазначеними вимогами в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, адже предметом спору є перевірка законності дій експертної установи, вчинених нею під час здійснення управлінських функцій.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що експертна установа не є суб'єктом владних повноважень, не може здійснювати публічно-владний вплив на іншого суб'єкта, а особливо у спірних правовідносинах. Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин статті 19 КАС України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КО «КМКБСЕ» про зобов'язання вчинити дії, в якому просила визнати протиправною бездіяльність бюро судово-медичної експертизи щодо перевірки інформації про допущення судовими експертами порушення вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності при складанні висновку експерта та зобов'язати бюро провести відповідну перевірку.
КО «КМКБСЕ» є експертною бюджетною (неприбутковою) установою комунальної форми власності, що заснована на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядкована Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Метою діяльності бюро є проведення судово-медичних експертиз (досліджень), що призначаються органами досудового розслідування чи судом, з метою забезпечення діяльності правоохоронних органів міста Києва (поліція, прокуратури, суди, підрозділи СБУ, ДБР, військової прокуратури, які обслуговують територію міста Києва), на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи та надання всебічної допомоги закладам охорони здоров'я м. Києва (пункти 1.1, 2.1 статуту).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.
Водночас згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України в редакції, чинній на час звернення позивачки до суду, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань організаційно-правовою формою КО «КМКБСЕ» є комунальна організація (установа, заклад).
При цьому, за Державним класифікатором України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004», затвердженим і введеним в дію наказом Державного комітету статистики України від 25 червня 2004 року № 401, орган державної влади (код 410) і комунальна організація (установа, заклад) (код 430) є різними організаційно-правовими формами юридичної особи.
Відповідно до пункту 3.4.5 цього Державного класифікатора комунальна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Таким чином, КО «КМКБСЕ» не є органом державної влади та не належить до суб'єктів владних повноважень, а його працівники не є державними службовцями, а тому зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 826/14493/17 (К/9901/28314/18) (провадження № 11-375апп18.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що заявлений у цій справі спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зроблено висновок, що «ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. […] Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. […] Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою».
Колегія суддів враховує, що у спірному випадку висновок експерта за результатами проведення комісійної експертизи складений за матеріалами кримінального провадження. Таким чином, звертаючись до суду з цим позовом позивачка створює передумови для визнання вказаного висновку неналежним або недопустимим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Предметом позову в цій справі є визнання незаконною бездіяльності КО «КМКБСЕ», яка полягає у нерозгляді скарги та у ненаправленні до відповідної ЕКК подання про допущення судовими експертами порушення вимог нормативно-правових актів з питань проведення судової експертизи та методик проведення судових експертиз, а також притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та зобов'язання відповідача провести перевірку інформації про допущення судовими експертами порушення вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності при складанні висновку.
Таким чином, вимоги позивачки про визнання незаконною бездіяльності КО «КМКБСЕ» та зобов'язання вчинити певні дії не можуть бути предметом судового розгляду.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 826/14493/17 (К/9901/28314/18) (провадження № 11-375апп18.
З огляду на наведене в цілому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі, однак мотиви відмови слід викласти в редакції цієї постанови.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене оскаржувані судові рішення необхідно змінити в частині мотивів відмови у відкритті провадження у справі з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов