25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 604/647/23
провадження № 61-1805св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство «Золотий жайвір»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Агро Остап'є»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро Остап'є» про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди
за касаційною скаргою Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року у складі судді Сидорак Г. Б.та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2024 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року Фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - ФГ «Золотий жайвір», товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати відсутніми та припинити право оренди Фермерського господарства «Агро Остап'є» (далі - ФГ «Агро Остап'є») щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6124685700:01:001:0278, яка є предметом договору оренди від 15 березня 2016 року; визнати укладеними на новий строк договір оренди землі між ОСОБА_1 і ФГ «Золотий жайвір».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФГ «Золотий жайвір» посилалося на те, що 15 березня 2016 року між ним і ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі № 2/186 строком на 7 років. За місяць до закінчення строку дії договору позивач повідомив про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди щодо зазначеної земельної ділянки, а також надав відповідачу проект договору оренди землі. Відповіді від орендодавця орендар не отримав та продовжив користуватися земельною ділянкою. Проте в травні 2023 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 , не надіславши лист-повідомлення про заперечення в поновленні дії договору оренди землі на новий строк, не витребувавши земельну ділянку, уклала договір оренди з іншим орендарем - ФГ «Агро Остап'є». На підставі цього договору в травні 2023 року державний реєстратор Збаразької міської ради Тернопільської області вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про інше речове право - право оренди ФГ «Агро Остап'є» щодо спірної земельної ділянки.
На думку товариства, воно як первісний орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, тому просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Підволочиський районний суд Тернопільської області рішенням від 20 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовив. Стягнув з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап'є» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Судовий збір відніс на рахунок ФГ «Золотий жайвір».
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що сторони не досягли домовленості щодо істотних умов договору, а тому відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV) переважне право орендаря на укладення договору оренди землі є припиненим. Встановивши, що орендар не дотримав встановлених законом процедури і строків, а в орендодавця немає волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір», оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону № 161-XIV процедури та за наявності волевиявлення сторін.
Підволочиський районний суд Тернопільської області додатковим рішенням від 29 вересня 2023 року понесені ФГ «Золотий жайвір» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн поклав на позивача.
Суд першої інстанції мотивував додаткове рішення тим, що у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог немає підстав для стягнення з відповідачів судових витрат на користь позивача.
Короткий зміст постанов апеляційної інстанції
Тернопільський апеляційний суд постановою від 04 січня 2024 року апеляційну скаргу ФГ «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року задовольнив частково. Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року змінив, виклав його мотивувальну частину в іншій редакції. В іншій частині рішення залишив без змін. Апеляційну скаргу ФГ «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року залишив без задоволення. Додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року залишив без змін. Стягнув з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап'є» судові витрати на надання професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 4 000,00 грн.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції, встановивши, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі немає у зв'язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір». Разом з тим суд першої інстанції, крім наведених вище обставин, також мотивував своє рішення тим, що позивач надіслав листи-повідомлення про укладення договорів оренди землі з пропуском встановленого статтею 33 Закону № 161-XIV місячного строку до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі. Водночас згідно з пунктом 43 договору оренди та з огляду на його державну реєстрацію 04 травня 2016 року строк дії договору оренди слід вважати закінченим 04 травня 2023 року. Оскільки листи-повідомлення про укладення договору оренди землі позивач надіслав ОСОБА_1 27 березня 2023 року, місячний строк позивач не пропустив. Зважаючи на це та беручи до уваги те, що місцевий суд хоча і припустився помилки щодо вирішення питання дотримання позивачем строків надсилання ОСОБА_1 листа-повідомленння, однак це не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку про зміну мотивувальної частини рішення місцевого суду.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У січні 2024 року ФГ «Золотий жайвір» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження зазначило те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, від 13 липня 2022 року у справі № 496/3131/19, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 та постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 490/7071/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21;
відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування статті 33 Закону № 161-XIV у редакції Закону України від 05 грудня 2019 року № 340-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (далі - Закон № 340-IX).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що товариство мало намір скористатися переважним правом орендаря на переукладення договору оренди землі на новий строк відповідно до статті 33 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а ОСОБА_1 , зловживаючи правами, відмовилася поновлювати дію укладеного договору та без наміру користуватися землею особисто передав земельну ділянку іншому орендареві. Суд мав установити, на які із запропонованих ФГ «Золотий жайвір» істотних умов договору оренди землі не погоджується орендодавець. Повідомлення ОСОБА_1 про неприйнятність для неї умов проекту договору є недостатнім для підтвердження факту недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору. Висновки судів про відмову в позові суперечать суті переважного права на укладення договору оренди на новий строк. Суди застосували редакцію статті 33 Закону № 161-XIV, яка втратила чинність.
Витрати на професійну правничу допомогу на користь ФГ «Агро Остап'є» суди стягнули неправомірно, адже докази на підтвердження цих витрат у суді першої інстанції відповідно до частини дев'ятої статті 83 ЦПК України сторонам не надсилалися. Крім того, доказів сплати саме на користь адвоката Хацкевича Р. А. гонорару за надання правничої допомоги та укладення клієнтом договору про надання правової допомоги адвокатом матеріали справи не містять. Надавачем відповідних послуг та отримувачем оплати за їх надання є ТОВ «Правник експерт», тому витрати на юридичну допомогу цього товариства не є витратами на професійну правничу допомогу та не розподіляються між сторонами. Копію наказу ТОВ «Правник експерт» про прийняття на роботу адвоката Хацкевича Р. А. не було подано до суду першої інстанції, а в апеляційному суді відповідач не заявляв клопотання про долучення нового доказу до матеріалів справи.
У лютому 2024 року ФГ «Агро Остап'є» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони є законними й обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Також просило стягнути з позивача витрати на правову допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн
У квітні 2024 року ФГ «Золотий жайвір» подало заперечення проти клопотання про стягнення судових витрат, яке обґрунтовує тим, що надавачем відповідних послуг та отримувачем оплати за їх надання є ТОВ «Правник експерт», а не адвокат Хацкевич Р. А., тому такі витрати не є витратами на професійну правничу допомогу та не розподіляються між сторонами. Також зазначило, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу (за умови наявності правових підстав для їх стягнення) є неспівмірним з обсягом наданих послуг.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 15 березня 2016 року між ОСОБА_1 і ФГ «Золотий жайвір» був укладений договір оренди землі № 2/186, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап'ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1,5511 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0278. Договір оренди зареєстрований 04 травня 2016 року.
У пункті 7 зазначеного договору оренди землі визначено, що він укладений на 7 років, а по закінченню цього строку орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що у випадку, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
06 січня 2023 року ОСОБА_1 надіслала до ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення від 04 січня 2023 року, яким повідомила, що вона не бажає поновлювати дію договору оренди з товариством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб.
Цей лист вручений товариству, що підтверджується роздруківкою відстеження вручення рекомендованого листа.
ФГ «Золотий жайвір» надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення від 27 березня 2023 року № 23/03/27-1 про укладення договору оренди на новий строк, в якому повідомило про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонував встановити орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років та додало проект договору оренди землі. Лист-повідомлення відправлений орендодавцю 28 березня 2023 року, що підтверджується описом вкладення, накладною на відправлення та фіскальним чеком.
ОСОБА_1 відмовилася від отримання зазначеного листа-повідомлення з доданим до нього проектом договору оренди землі.
27 березня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» також надіслало ОСОБА_1 повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0278, в якому зазначило, що орендар засіяв земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв'язку з чим, керуючись договором оренди та Законом України «Про оренду землі», повернення земельної ділянки буде здійснене протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди.
Як відомо з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 травня 2023 року № 332098493, до цього реєстру 04 травня 2023 року на підставі листа-повідомлення від 04 січня 2023 року внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ «Золотий жайвір» на земельну ділянку.
Як відомо з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 травня 2023 року № 332099358, до цього реєстру 09 травня 2023 року на підставі договору оренди землі від 05 травня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 і ФГ «Агро Остап'є», внесено відомості про право оренди земельної ділянки.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо вимог по суті заявленого спору
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом № 161-XIV, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону № 161-XIV).
У частині третій статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Закон № 161-XIVрегулює відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв'язку з передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
У частині четвертій статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до статті 15 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення договорів) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону № 340-IX.
Законом № 340-IX внесені зміни до Закону № 161-XIV(доповнено статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі» та викладено статтю 33 у новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк») і до ЗК України (доповнено статтею 126-1«Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови»). У частині зазначених змін і доповнень Закон № 340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року.
У касаційній скарзі ФГ «Золотий жайвір» посилалося на те, що воно мало намір скористатися переважним правом орендаря на переукладення договору оренди на новий строк відповідно до статті 33 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а суди застосували редакцію статті 33 Закону № 161-XIV, яка втратила чинність.
Колегія суддів вважає, що вказані доводи є безпідставними з огляду на таке.
Суди встановили, що договір оренди укладений 15 березня 2016 року, а 04 травня 2016 року внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У зв'язку з набранням чинності Законом № 340-IX розділ IX «Перехідні положення» Закону № 161-XIV доповнено абзацами 3 і 4, якими унормовано, що договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом № 340-IX, у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 Закону № 161-XIV (у новій редакції) та статтею 126-1 ЗК України.
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом № 340-IX, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Отже, з урахуванням унормованих розділом IX «Перехідні положення» Закону № 161-XIV правил дії Закону № 340-IX в часі до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція, чинна станом на 09 березня 2016 року, тобто на момент укладення договорів оренди.
Відповідно до статті 33 «Поновлення договору оренди землі» Закону № 161-XIV у редакції станом на 09 березня 2016 року по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Аналогічний порядок поновлення договору оренди відображено у договорі оренди землі.
У пункті 7 договору оренди передбачено, що договір укладений на 7 років. По закінченню строку, на який укладено договір, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Згідно з пунктом 8 договору у випадку, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) зазначено, що конструкція статті 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк. Стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов'язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.
Частини п'ята та шоста статті 33 Закону № 161-XIV встановлювали загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.
За загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 Закону № 161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
Спеціальне правило міститься у частині шостій Закону № 161-XIV та розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.
Порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц, провадження № 14-97цс20; № 159/5756/18, провадження № 14-99цс20).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону № 161-XIV було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря як більш уразливої сторони в цих правовідносинах від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
При цьому в законі ототожнено поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», з використанням конструкції «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Для реалізації такого наміру він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 Закону № 161-XIV) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).
Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону № 161-XIV).
У справі, яка переглядається, орендар (ФГ «Золотий жайвір») повідомив орендодавця про намір поновити строк дії договорів оренди. Проте, як установив суд, орендодавець ОСОБА_1 заперечила щодо поновлення договору оренди.
Зокрема, ОСОБА_1 листом від 04 січня 2023 року, який надісланий 06 січня 2023 року за офіційним місцезнаходженням юридичної особи ФГ «Золотий жайвір», повідомляла позивача про небажання поновлювати дію договору оренди.
Суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився апеляційний суд, встановивши, що орендодавець висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткової угоди до нього, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки передбачене статтею 33 Закону № 161-XIV переважне право відповідача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.
Доводи касаційної скарги ФГ «Золотий жайвір»про те, що воно виконало всі визначені статтею 33 Закону № 161-XIV умови щодо реалізації свого переважного права перед іншими особами на укладення договорів оренди землі на новий строк, однак орендодавець не повідомив про намір укласти договір з іншим орендарем, є необґрунтованими, оскільки у визначений законом строк сторони договору оренди землі не дійшли згоди щодо укладення додаткової угоди до нього, і орендодавець повідомив орендаря про відмову в його продовженні, що підтверджується відповідним листом.
При цьому суди правильно зазначили, що переважне право ФГ «Золотий жайвір» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 33 Закону № 161-XIV, а саме відсутня воля орендодавця на укладення нового договору, і він повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржені судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на наведене рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2024 року по суті вирішеного спору слід залишити без змін.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суди встановили, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Хацкевич Р. М. надав суду договір від 20 квітня 2023 року № 20/04/01 про надання юридичних послуг, укладений між ТОВ «Правник експерт» і ФГ «Агро Остап'є», акт приймання-передачі наданих послуг від 27 червня 2023 року, з яких відомо, що вартість отриманих послуг становить 10 000,00 грн за консультації з питань застосування законодавства, складання процесуальних документів, написання відзиву та клопотань.
ФГ «Агро Остап'є» сплатило за договором гонорар у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 22 червня 2023 року № 167.
Стягуючи з позивача на користь ФГ «Агро Остап'є»витрати на правничу допомогу, суд першої інстанцій, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягом наданих послуг, виконаних робіт. При цьому суди встановили, що будь-яких письмових клопотань чи заперечень щодо заявленої адвокатом Хацкевичем Р. М. суми витрат на правничу допомогу, в тому числі в апеляційній скарзі, позивач не подавав.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Оскільки в задоволенні позову ФГ «Золотий Жайвір» відмовлено, то суди правильно виходили з того, що понесені товариством судові витрати на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн слід покласти на позивача.
З огляду на наведене рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року в частині розподілу судових витрат, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2024 року є законними та обґрунтованими, і підстав для їх скасування немає.
Щодо розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді касаційної інстанції
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відзиві на касаційну скаргу представник ФГ «Агро Остап'є» просив стягнути з ФГ «Золотий жайвір» витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат ФГ «Агро Остап'є» надало:
- договір про надання юридичних послуг від 20 квітня 2023 року № 20/04/01, укладений з ТОВ «Правник Експерт»;
- акт приймання-передачі від 23 лютого 2024 року, у якому зазначена вартість наданих послуг у розмірі 8 000,00 грн, з описом наданих послуг (консультації з питань застосування законодавства, підготовка відзиву на касаційну скаргу);
- платіжну інструкцію від 22 лютого 2024 року № 3343 про сплату ТОВ «Правник Експерт» коштів на суму 8 000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Хацкевичем Р. М. послуг, врахувавши заперечення ФГ «Золотий жайвір», виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що на користь відповідача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» залишити без задоволення.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року у незміненій після апеляційного перегляду частині, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з Фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь Фермерського господарства «Агро Остап'є» судові витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов