16 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 927/1124/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, судді - Баранця О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивачки - Нефьодов С.М. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД» - Ілюк А.І. (адвокат);
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД»
на рішення Господарського суду Чернігівської області
(суддя Шморгун В.В.)
від 02.11.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Сітайло Л.Г., судді - Шапран В.В., Буравльов С.І.)
від 20.03.2024 (повний текст складено та підписано - 01.04.2024)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД»
про стягнення 20 000 000,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (надалі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД» (надалі - ТОВ, відповідач), у якому просила суд стягнути з відповідача 20 000 000,00 грн компенсації.
2. Позов мотивовано порушенням умов корпоративного договору щодо своєчасного повідомлення про зміну складу учасників відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 06.03.2018 сторони уклали корпоративний договір учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Серівс» (далі - Товариство).
4. У преамбулі Корпоративного договору зазначено, що сторони володіють спільним бізнесом у сфері сільськогосподарського товарного виробництва, який ведеться (здійснюється) ними через Товариство (пункт «А»); сторони володіють частками, які у своїй сукупності складають 100% статутного капіталу Товариства (пункт «С»); кожній Стороні належить частка розміром 50% статутного капіталу Товариства (пункти «D», «Е»).
5. Згідно з пунктом 4.6 Корпоративного договору відповідач взяв на себе зобов'язання письмово повідомляти позивачку про зміну (можливу зміну) складу своїх учасників (засновників) не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої зміни складу учасників (засновників) відповідача.
6. Сторони також домовилися, що у разі неповідомлення позивачки про зміну (можливу зміну) складу учасників (засновників) відповідача у порядку та строки, встановлені цим пунктом договору, відповідач зобов'язвався у строк до 7 календарних днів, з дати одержання відповідної вимоги від позивачки, сплатити на її користь компенсацію у розмірі 20 000 000,00 грн. Такий розмір компенсації, відповідно до домовленості сторін, є справедливим і не підлягає зменшенню.
7. Відповідно до пункту 4.7 Корпоративного договору після одержання від відповідача відповідного письмового повідомлення про зміну (можливу зміну) складу його учасників (засновників), позивачка (особисто або через представника) вступає в переговори з діючими учасниками (засновниками) відповідача щодо подальшої долі їх спільного бізнесу у сфері сільськогосподарського товарного виробництва, а також щодо викупу позивачкою у діючих учасників (засновників) відповідача належних їм часток у статутному капіталі відповідача.
8. За умовами пункту 4.8 Корпоративного договору, у разі неповідомлення позивачки про зміну (можливу зміну) складу учасників (засновників) відповідача у порядку та строки, встановлені пунктом 4.6 цього договору, виникає також безвихідна ситуація у значенні, яке наведене у пункті 8.1 цього договору.
9. Пунктом 9.1 Корпоративного договору встановлено, що всі повідомлення та інше листування сторін за цим Договором повинні бути оформлені українською та/або російською мовами (за винятком повідомлень, листування або документів, які виходять від або надаються третьою особою), в письмовій формі і повинні бути направлені іншій стороні одним із наступних способів:
а) цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення або кур'єром за наступними адресами:
Сторона-1: АДРЕСА_1 ;
Сторона-2: зареєстрована у встановленому законом порядку адреса місцезнаходження Сторони-2;
b) шляхом особистого вручення Стороні;
c) шляхом направлення електронного листа на наступні електронні адреси Сторін:
Сторона-1: istagros@gmail.com;
Сторона-2: cornfield.llc@gmail.com.
10. Станом на 06.03.2018, на дату укладення Корпоративного договору, до складу учасників ТОВ входили Ясакова О.І. та ОСОБА_2 , які також є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
11. 21.11.2022 та 22.11.2022 приватний нотаріус Трач І.С. здійснив державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ, а саме: зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; зміна місцезнаходження юридичної особи; зміна установчих документів.
12.Після внесених змін єдиним засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ стала лише Ясакова О.І., що підтверджується витягами з ЄДР, станом на 22.11.2022 та станом на 11.08.2023.
13. 06.06.2023 позивачка направила на адресу відповідача ( АДРЕСА_2 ) вимогу від 31.05.2023 про сплату у семиденний строк, з дня отримання вимоги, компенсації у розмірі 20 000 000,00 грн, оскільки відповідач не повідомив її про зміну складу учасників, як це передбачено пунктом 4.6 Корпоративного договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивачки 20 000 000,00 грн компенсації та 240 000,00 грн витрат зі сплати судового збору.
15. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач порушив умови корпоративного договору учасників Товариства: не повідомив позивачку письмово про зміну складу учасників (засновників), тому має сплати компенсацію, розмір якої визначений сторонами у пункті 4.6 Корпоративного договору.
16. Суд не прийняв докази відповідача, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, оскільки:
- відповідач пропустив строк на подання відзиву без поважних причин;
-суд відмовив у задоволені клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, оскільки ГПК України не передбачено повернення до стадії підготовчого провадження, і відсутні вагомі причини для цього: відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, ознайомлений зі змістом ухвали про відкриття провадження у справі від 04.09.2023.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. 10.04.2024 відповідач подав до Верховного Суду через систему «Електронний суд» касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції від 02.11.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 01.04.2024 скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судові рішення не відповідають принципам законності та обґрунтованості, суди неповно з'ясували фактичні обставини справи, неправильно застосували норми статті 530 ЦК України та порушили норми статті 13, частини першої та третьої статті 74, частини першої статті 79, частини першої та третьої статті 177, частини першої статті 181, частини другої статті 182 ГПК України, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм, що викладені, зокрема: у постановах від 05 квітня 2018 року у справі № 914/1027/16, від 06 лютого 2020 року у справі № 916/468/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 922/2056/20, від 30 серпня 2023 року справі № 910/10477/22, від 14 березня 2023 року у справі № 921/174/21, від 25 червня 2020 у справі № 924/233/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 904/6455/17.
19. Скаржник стверджує:
1) суди внаслідок неправильного застосування норми частини першої статті 530 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17 визначили початок строку виконання зобов'язання. Скаржник вважає, що суд, застосовуючи цю норму, повинен був врахувати конкретні умови договору, а не застосовувати формальний підхід, який не відповідає волевиявленню сторін. На думку скаржника, цей строк починається не з моменту проставлення відділенням поштового зв'язку відмітки про невручення (повернення), а з моменту отримання (одержання) вимоги відповідачем;
2) суди внаслідок порушення процесуального права не дослідили докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: належне виконання відповідачем зобов'язання щодо повідомлення про зміну (можливу зміну) своїх учасників (засновників) не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої зміни складу учасників (засновників); відсутність порушення прав і законних інтересів позивачки; відсутність у позивачки права вимагати сплати компенсації, передбаченої пунктом 4.6 корпоративного договору. Процесуальні порушення, про які стверджує відповідач, полягають у наступному: позбавлення відповідача, який не отримував позовну заяву та не був повідомлений про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання, надати докази та викласти свою позицію щодо заявлених позовних вимог; неправильне обчислення судом строку подання відзиву на позов; надмірний формалізм суду при розгляді клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та надання часу на ознайомлення з позовною заявою та формування правової позиції, про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття; порушення стандарту доказування;
3) суди неправильно застосували статті 5, 14 ГПК України без урахуванння висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, оскільки не оцінили, чи дійсно права та законні інтереси позивачки були порушені внаслідок передачі частки в статутному капіталі ТОВ (зміни складу учасників). Скаржник стверджує, що такий перерозподіл не несе для позивачки жодних негативних наслідків і не впливає на ведення спільного бізнесу.
20. Скаржник посилається також на інші рішення Верховного Суду, які, на його думку, не були враховані: висновок Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 914/1027/16 щодо принципів (умови) належного виконання зобов'язання, висновок Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі № 916/468/19 щодо застосування частини першої статті 530 ЦК України, а також висновок Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20 щодо застосування статей 629 та 654 ЦК України. Посилання на ці постанови скаржник наводить в аспекті своїх аргументів, що повідомлення позивачки про зміну (можливу зміну) учасників (засновників) не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої зміни складу учасників (засновників), за поштовою адресою та адресою електронної пошти, які сторона визначила для себе як канал комунікації у підписаному договорі, - є належним виконанням відповідачем обов'язку, передбаченого договором, і суд немає повноважень в односторонньому порядку змінювати умови договору або розширено тлумачити його умови.
Позиція інших учасників справи
21. Представник позивачки у відзиві на касаційну скаргу просить судові рішення залишити без змін, посилається на те, що:
-відповідач оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, проте в цій справі постанова ухвалена 20.03.2024;
- суди правильно застосували норму статті 530 ЦК України. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 904/6455/17 є безпідставним, оскільки, по-перше, зазначена постанова висновків щодо застосування частини першої статті 530 ЦК України не містить, а по- друге, правовідносини в указаній справі є відмінними від правовідносин у справі, що розглядається;
-відповідач у встановлений строк не подав до суду першої інстанції відзив на позов. Відповідач подав письмові пояснення разом з доданими до нього доказами: «копія опису вкладення в цінний лист» та «видрук Скриншоту» до суду першої інстанції після закінчення призначеного судом строку, і не обґрунтував неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього. Несвоєчасне подання відповідачем відзиву і доказів було викликане не об'єктивними причинами, а виключно недобросовісною процесуальною поведінкою;
- направлена судом першої інстанції на адресу відповідача ухвала про відкриття провадження від 04.09.2023 повернута 12.09.2023 підприємством зв'язку з відміткою: відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», а не з відміткою «за закінченням терміну зберігання», як зазначає відповідач. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
22. Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
23. Стаття 13 ГПК встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
24. Відповідно до статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються: докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
25. Однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України).
26. Отже, за загальним правилом відповідач повинен був подати до суду усі наявні докази разом з поданням відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки. Також положеннями частини десятої статті 80 ГПК України надано відповідачу можливість подання доказів не разом з поданням відзиву на позовну заяву, проте враховуючи вимоги процесуального законодавства такі докази повинні бути надані під час здійснення підготовчого провадження у справі.
27.Главою 6 Розділу ІІІ ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії розгляду справи по суті.
28. Водночас це правило не є абсолютним і не може застосовуватись автоматично; важливо враховувати обставини конкретної справи.
29.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
30. Відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Такі та подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 07.03.2023 у справі № 904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, у тому числі в постанові від 14 березня 2023 року у справі № 921/174/21, на яку посилався скаржник.
31.Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, суд першої інстанції має встановити, чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права на справедливий суд.
32. Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
33. Стаття 6 § 1 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом…,який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…».
34.У справі, що переглядається, права відповідача на справедливий розгляд його справи в аспекті дотримання принципу змагальності (можливості подання доказів) обмежений законом та практикою суду, тому Верховний Суд з урахуванням конкретних обставин справи досліджує, чи впливає таке обмеження на сутність права, а саме, чи переслідує обмеження законну мету і чи забезпечується при цьому належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою.
35.Верховний Суд враховує, що «стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя» (постанова від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18). Встановлення сторонами строку на подання доказів суду на підтвердження своїх доводів та аргументів безумовно має законну мету - належне здійснення правосуддя.
36.Водночас відповідно до конкретних обставин справи, на думку Верховного Суду, занадто суворе дотримання процесуального правила судами становило загрозу самій суті права на доступ до суду в аспекті дотримання принципу змагальності, зокрема, з огляду на важливість справи для відповідача (значна сума штрафу); вагомість його доказів (відповідач доводить обставини повідомлення позивача, що у разі підтвердження взагалі унеможливіть задоволення позову); проведення лише одного судового засідання, наявність у суду процесуальної можливості оголосити перерву або відкласти підготовче судове засідання з підстав неявки відповідача.
37. З цих підстав, Верховний Суд доходить висновку, що відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою».
38. Отже, незастосування судами судової практики щодо можливості повернення суду до стадії підготовчого провадження з метою з'ясування обставин щодо надсилання відповідачем вимоги, що мають істотне значення для вирішення спору у справі, та недослідження доказів було проявом надмірного формалізму у порушенні права на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
39. Вказані відповідачем у касаційній скарзі доводи, у цій частині знайшли своє підтвердження: не була досягнута мета та завдання підготовчого провадження, і відповідач фактично був позбавлений права надати докази та викласти свою позицію щодо заявлених позовних вимог.
40. Аргументи скаржника щодо відповідач не був належним чином повідомлений про проведення підготовчого судового засідання, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки, така обставина, по-перше: може бути підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд лише, якщо справу розглянуто за відсутності такого учасника (пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України), натомість у справі, що переглядається, рішення постановлено за участі представника відповідача; по-друге: представник відповідача був обізнаний про відкриття провадження у справі щонайменше з 19.09.2023, що підтверджується заявою його представника про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.
41. Верховний Суд не розглядає аргументи скаржника щодо непорушення прав позивачки внаслідок зміни складу учасників відповідача, і відсутності у неї права вимагати сплати компенсації обставин, оскільки такі аргументи не заявлялися в суді першої інстанції, і для відповіді на них необхідно дослідити зібрані у справі докази, окремі з яких суди попередніх інстанцій залишили поза увагою. Окрім того, такі обставини мають перевірятися після з'ясування обставин виконання (невиконання) відповідачем обов'язку повідомлення позивачки про таку зміну, що відповідно до скарги відповідача є підставою для передачі справи на новий розгляду.
42. Щодо аргументів стосовно неправильного визначення судами початку строку виконання зобов'язання внаслідок застосування норм частини першої статті 530 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17. По-перше, такі доводи щодо настання строку виконання зобов'язання зі сплати штрафних санкцій підлягають перевірці після з'ясування факту прострочення виконання зобов'язання, що є підставою для застосування штрафних санкцій. По-друге, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Скаржник в цій частині послався на висновок Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2018 року у справі № 914/1027/16:
«нормами глави 48 Цивільного кодексу України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов'язання: виконання зобов'язання належними сторонами (ст. 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (ст. 529 ЦК України - виконання зобов'язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов'язання (ст. 530 ЦК України); належне місце виконання зобов'язання (ст. 532 ЦК України), а також щодо належного предмета зобов'язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд»
43. Верховний Суд зауважує, що цитування норм та зазначення у постанові Верховного Суду норми права не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
44. Верховний Суд також вважає необґрунтованим посилання скаржника на висновки у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 904/6455/17:
"8.10. Згідно з абзацом першим частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).8.24. За наведених мотивів, а також, враховуючи те, що сторони у Договорі-2 погодили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, а саме: десятиденний строк з моменту підписання акта виконаних робіт, Суд відхиляє посилання Скаржника (підпункт 6.3) на необхідність застосування у цьому випадку порядку визначення строку виконання зобов'язання, передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України, а саме семиденного строку з дня пред'явлення вимоги - з 07.02.2017, оскільки з вимогою Позивач звернувся 31.01.2017".
45. Висновок щодо настання строку виконання зобов'язання залежить від умов договору та встановлених обставин. У справі № 904/6455/17 інші умови договору та інші фактичні обставини справи, тому помилковим є посилання скаржника на відповідну постанову Верховного Суду як на підставу касаційного оскарження.
46. Інші аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає неприйнятними, оскільки вони стосуються переоцінки доказів у справі і зводяться до необхідності встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ними, що не відповідає положенням частини другої статті 300 ГПК України, яка визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Згідно із частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
48.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
49.Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
50. Суди першої й апеляційної інстанцій внаслідок порушення норм процесуального права не дослідили докази відповідача, які стосуються предмета спору, що унеможливило встановлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Тому, враховуючи висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в частині неврахування висновків Верховного Суду щодо можливості повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема, зі стадії розгляду справи по суті, якщо для цього є вагомі обставини, Верховний Суд вважає, що оскаржені судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
51. Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
52. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, оцінити докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, зокрема, щодо виконання відповідачем обов'язку надсилання позивачці повідомлення; вирішити, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, навести мотиви такого висновку і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
Розподіл судових витрат
36. Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.
37.У зв'язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2023 у справі № 927/1124/23 скасувати.
3. Справу № 927/1124/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко