24 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/2365/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 (у складі колегії суддів: Станік С.Р. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 (суддя Удалова О.Г.)
про повернення позовної заяви
за позовом Департаменту патрульної поліції
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Західспецбуд"
про стягнення 209 263,41 грн,
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. 28.02.2024 Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Західспецбуд" (далі - ТОВ БФ "Західспецбуд", Відповідач) про стягнення 209 263,41 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням Відповідачем умов чотирьох договорів:
- від 19.06.2023 № 423 (далі - договір № 423) про надання послуги з поточного ремонту адміністративної будівлі А-3 управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП за адресою: вул. Громадська, 66, м. Чернігів, за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 "Інші завершальні будівельні роботи" в обсягах, передбачених кошторисною документацією;
- від 27.06.2023 № 441 (далі - договір № 441) про надання послуг з поточного ремонту приміщень адміністративної будівлі літ "А, А1" управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП за адресою: вул. Юрія Бутусова, 22-Б, м. Кропивницький, за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6" Інші завершальні будівельні роботи" в обсягах, передбачених кошторисною документацією;
- від 27.06.2023 № 442 (далі - договір № 442) про виконання робіт з капітального ремонту коридорів другого та третього поверхів та сходових маршів адміністративної будівлі управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП за адресою: вул. Олега Кошового, 2 в місті Ужгород, за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 "Інші завершальні будівельні роботи" в обсягах, передбачених кошторисною документацією;
- від 11.09.2023 № 603 (далі - договір № 603) про виконання робіт з капітального ремонту з облаштуванням засобами безбар'єрного доступу маломобільних груп населення приміщення управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП за адресою: вул. Олега Кошового, 2, м. Ужгород, за кодом ДК 021:2015- 45450000-6 "Інші завершальні будівельні роботи" в обсягах, передбачених кошторисною документацією.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, позовну заяву у справі № 910/2365/24 повернуто Позивачу.
2.2. Вказані судові рішення мотивовані тим, що предметом розгляду в межах даного спору є вимоги щодо стягнення неустойки за чотирма різними самостійними договорами, а саме: договором від 19.06.2023 № 423, договором від 27.06.2023 № 441, договором від 27.06.2023 № 442, договором від 11.09.2023 № 603. При цьому заявлені Позивачем вимоги не пов'язані між собою ні підставами виникнення, оскільки виникли з різних договорів, ні поданими доказами, оскільки докази виконання кожного з договорів (договірна ціна, договір про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, претензії тощо) є різними.
2.3. Суди також зазначили, що заявлені у даній справі вимоги про стягнення неустойки за кожним з договорів є похідними вимогами від неналежного виконання Відповідачем зобов'язань окремо за кожним з них.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 24.06.2024 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. Департамент у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Свої доводи Скаржник обґрунтовує тим, що заявлені позовні вимоги пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, тому відповідно до статті 173 Господарського процесуального кодексу України можуть бути об'єднані в одній позовній заяві.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
4.3. При цьому під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. Тому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих же самих обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
4.4. За таких обставин позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Тобто однорідними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18.
4.5. Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу). При цьому зі змісту частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України випливає, що порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.
4.6. Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які хоча і можуть відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.
4.7. Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
4.8. Водночас суд може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Тобто з наведених підстав суд має право, передбачене пунктом 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, повернути позовну заву позивачу.
Колегія суддів наголошує, що вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.
4.9. Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду в межах даного спору є вимоги щодо стягнення неустойки за чотирма різними самостійними договорами (№ 423, № 441, № 442, № 603), за якими роботи виконувались на чотирьох різних об'єктах у трьох містах України (по одному у містах Чернігів та Кропивницький та на двох у місті Ужгород).
4.10. Підставою позову є порушення зобов'язань Відповідача за цими різними окремими договорами, за якими передбачено складання і оформлення певної окремої документації, окремий порядок розрахунків, виконання робіт тощо. Як наслідок, такі порушення потребуватимуть доведення різними доказами, і сукупність таких доказів по всіх чотирьох договорах може значно ускладнити розгляд справи.
4.11. Наведені фактичні обставини даної справи не узгоджуються з приписами частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої в одній позовній заяві можуть бути об'єднані вимоги, пов'язані між собою підставою виникнення, поданими доказами або ж основні та похідні позовні вимоги.
4.12. За таких обставин Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що заявлені Позивачем вимоги не пов'язані між собою ні підставами виникнення (оскільки виникли з різних договорів), ні поданими доказами (оскільки докази виконання/невиконання кожного з договорів є різними).
4.13. Крім того, за всіма спірними договорами є різними договірна ціна, вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, претензії тощо. Водночас вимоги про стягнення неустойки за кожним з договорів є похідними вимогами від неналежного виконання Відповідачем зобов'язань по виконанню робіт за кожним з цих договорів.
4.14. Як наслідок, колегія суддів погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви Департаменту для роз'єднання позовних вимог та додатково вказує наступне.
4.15. Оскільки при вирішенні даного спору суду необхідно дослідити виконання зобов'язань за чотирма окремими договорами, що не пов'язані між собою, то об'єднання цих позовних вимог у одну позовну заяву має штучний характер. При цьому таке об'єднання не сприятиме процесуальній економії, тобто не забезпечить додаткову ефективність, пришвидшення чи спрощення процесу.
4.16. Крім того, об'єднання чотирьох таких позовних вимог створює штучні підстави щодо збільшення ціни позову, можливості віднесення справи до категорії малозначних справ та, відповідно, її розгляду у спрощеному провадженні, а також сплати судового збору.
4.17. З матеріалів справи також вбачається, що кожним з чотирьох договорів про надання послуг сторони обумовили різні умови, зокрема:
- строки виконання (12.08.2023, 31.08.2023 та 09.10.2023), які впливають на обрахунок розміру штрафних санкцій;
- предмет договору (капітальний ремонт коридорів, поточний ремонт адмінбудівлі, капітальний ремонт приміщення з облаштуванням засобами безбар'єрного доступу), від якого залежать наслідки порушення зобов'язань Відповідачем, тобто наслідки невиконання чи порушення строків виконання обумовлених робіт;
- місце виконання робіт (місто Чернігів, місто Кропивницький, місто Ужгород), що в силу частини п'ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України є підставою для визначення альтернативної підсудності справи зі спору, що виник внаслідок невиконання зобов'язань за кожним договором.
4.18. Навіть зі змісту позовної заяви Департаменту вбачається, що обставини справи за кожним з чотирьох договорів викладено різними розділами з наведенням доказів та розрахунків окремо по кожному з них.
4.19. Таким чином спільними між вказаними договорами є лише їх сторонами, що недостатньо для об'єднання в одній позовній заяві всіх спірних правовідносин між ними.
4.20. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви внаслідок порушення Позивачем правил об'єднання позовних вимог. За таких обставин суд першої інстанції вірно застосував пункт 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановивши в сукупності як порушення правил об'єднання позовних вимог, так і відсутність підстав для застосування положень статті 173 цього кодексу, та повернувши позовну заяву і додані до неї документи Позивачу для роз'єднання позовних вимог.
4.21. За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи Скаржника щодо порушення судами норм процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень та не вбачає підстав для їх скасування.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. За приписами частин першої та другої статті 300 Господарського процесуально кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.5. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі № 910/2365/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко