65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1594/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В., розглянувши справу № 916/1594/24
за позовом: Фізичної особи-підприємця Гоцуленко Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до відповідача: Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080)
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
Від позивача - не з'явився;
Від відповідача - не з'явився.
Фізична особа-підприємець Гоцуленко Наталія Анатоліївна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" про зобов'язання вчинити певні дії - зобов'язати АТ "АКЦЕНТ-БАНК" усунути перешкоди ФОП Гоцуленко Наталії Анатоліївні у користуванні, розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку в АТ “А-Банк” у межах фактичного залишку коштів у сумі 93 188,38 грн., шляхом розблокування рахунку в АТ "АКЦЕНТ-БАНК" та поновлення фінансових операцій в АТ "АКЦЕНТ-БАНК".
Ухвалою суду від 15.04.2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та запропоновано відовідачу надати відзив на позовну заяву згідно ст. 165 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2024 року було відкладено підготовче засідання на 24.06.2024р.
20.05.2024р. за вх. №20114/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв'язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
03.07.2024р. за вх. № 25754/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
З метою здійснення господарської діяльності Фізичній особі-підприємцю Гоцуленко Наталії Анатоліївні в АТ "АКЦЕНТ-БАНК" 31.05.2023 року за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 139-А, відповідно із п. 2 ч. 1 ст. 63 та п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону України "Про платіжні послуги" банком був відкритий поточний рахунок НОМЕР_2 .
Позивачу відповідно до п. 2.8.1.7.1. публічного договору про надання банківських послуг, надане право як самостійного розпорядження своїм рахунком так і грошовими коштами на ньому.
Однак, Відповідач 28.10.2023 року рахунок позивача UA363077700000026008711158173 заблокував. При цьому, обґрунтованих письмових доказів правових підстав (відповідно до законодавства) з блокування рахунку відповідачем - позивач у своєму розпорядженні не має.
Позивач зазначає, що відповідач не виконав умови взятих на себе зобов?язань за вказаним вище публічним договором. Крім цього відповідач порушив ст. ст. 5, 10, 20, 45 Закону України "Про платіжні послуги".
У відповідності із п. 2.6.1.5.2. публічного договору в редакції станом на 10.10.2023 рік та виниклого спору (наступна редакція змінена була станом на 07.11.2023 рік), що розміщений на офіційному сайті Відповідача за адресою https://conditions-and-rules.a- bank.com.ua/uploads/UiP10102023.pdf?lang=uk (аркуші: 203-205) відповідач узяв на себе обов?язок своєчасно здійснювати зарахування та списання коштів на / з рахунку (рахунків) клієнта-позивача.
Цим же договором п. 2.6.1.6.1. та п. 2.6.1.8.1. Позивачу надані права як вільного розпорядження коштами на своєму рахунку так і право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків відповідачем, а також застосовувати форми розрахунків відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору.
При цьому за п.2.6.1.7.2. Відповідач мав право відмовити клієнту у здійсненні платіжних операцій лише мотивовано, з посиланням на підстави, передбачені чинним законодавством України.
Позивач зазначає, що грошові кошти були отримані в рамках здійснення підприємницької діяльності від продажу 27.10.2023 року непродовольчих товарів - мобільних телефонів. Позивачем на його поточний рахунок в АТ "АКЦЕНТ-БАНК" було отримано 3 (три) оплати за мобільні телефони по 44 700,00 грн. При цьому покупцю був виданий документ, що підтвердив факт оплати за товар, але так як в наявності такої кількості мобільних телефонів не було, покупець у цей же день відмовився від придбання одного з телефонів, і йому було здійснено повернення одної із цих транзакцій на суму 44700,00 грн. Також позивач відмовився продавати телефони та мав повернути грошові кошти за інші 2 (два) телефони так як передачі товарів (телефонів) не відбулось.
Однак, решта коштів залишилась заблокованою відповідачем разом з іншими грошовими коштами Позивача, що знаходились на його рахунку. Повернути грошові кошти відправнику (власнику картки) позивач не має можливості з вини
відповідача.
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" та надавав усі документи, які верифіковані банком. Також позивач направляв претензії до відповідача з проханням розблокувати грошові кошти на рахунку в Акціонерному товаристві "АКЦЕНТ-БАНК".
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Фізична особа-підприємець Гоцуленко Наталія Анатоліївна звернулоась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, з метою здійснення господарської діяльності Фізичній особі-підприємцю Гоцуленко Наталії Анатоліївні в АТ "АКЦЕНТ-БАНК" 31.05.2023 року за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 139-А, відповідно із п. 2 ч. 1 ст. 63 та п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону України "Про платіжні послуги" банком був відкритий поточний рахунок НОМЕР_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України "Про платіжні послуги" надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства,
на узгоджених сторонами умовах.
Відповідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про платіжні послуги" договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній).
Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет. Усі поточні редакції публічної пропозиції укладення договору та документів, що містять інформацію про комісійні винагороди, процентні ставки, курс перерахунку іноземної валюти, що застосовуються до обраної користувачем платіжної послуги, що надається користувачу згідно з п. 3 ч. 1 ст. 30 цього Закону, зберігаються на веб-сайті надавача платіжних послуг із зазначенням строку їх дії. Користувачі мають право в будь-який час отримати доступ до всіх редакцій публічної пропозиції укладення договору та інших документів, зазначених у цій статті, що розміщені на веб-сайті надавача платіжних послуг.
При цьому, як визначено у ч. 3 ст. 29 Закону України "Про платіжні послуги" у разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов?язків сторони за договором за участю споживача платіжних послуг такі права та обов?язки тлумачаться на користь такого споживача.
Відповідач відкрив позивачу зазначений поточний рахунок після проходження позивачем процедури ідентифікації (верифікації, автентифікації - ст. 23 Закону України "Про платіжні послуги") для подальшого здійснення розрахунково-касового обслуговування. Відповідач при цьому узяв на себе обов?язок здійснювати розрахунково-касове обслуговування Позивача за готівковим і безготівковим розрахунками відповідно до чинного законодавства України, Тарифами Банку, що діють на момент здійснення операції, здійснювати своєчасне зарахування та списання коштів на / з рахунку (рахунків) Позивача.
Позивачу відповідно до п. 2.8.1.7.1. публічного договору про надання банківських послуг, надане право як самостійного розпорядження своїм рахунком так і грошовими коштами на ньому.
Однак, відповідач 28.10.2023 року рахунок позивача UA363077700000026008711158173 заблокував. При цьому, обґрунтованих письмових доказів правових підстав (відповідно до законодавства) з блокування рахунку відповідачем - позивач у своєму розпорядженні не має. Тобто Відповідач не виконав умови взятих на себе зобов?язань за вказаним вище публічним договором. Крім цього відповідач й порушив ст. ст. 5, 10, 20, 45 Закону України "Про платіжні послуги".
У відповідності із п. 2.6.1.5.2. публічного договору в редакції станом на 10.10.2023 рік та виниклого спору (наступна редакція змінена була станом на 07.11.2023 рік), що розміщений на офіційному сайті Відповідача за адресою https://conditions-and-rules.a-
bank.com.ua/uploads/UiP10102023.pdf?lang=uk (аркуші: 203-205) відповідач узяв на себе обов?язок своєчасно здійснювати зарахування та списання коштів на / з рахунку (рахунків) клієнта-Позивача. Цим же договором п. 2.6.1.6.1. та п. 2.6.1.8.1. позивачу надані права як вільного розпорядження коштами на своєму рахунку так і право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків Відповідачем, а також застосовувати форми розрахунків відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору.
За п. 2.6.1.7.2. відповідач мав право відмовити клієнту у здійсненні платіжних операцій лише мотивовано, з посиланням на підстави, передбачені чинним законодавством України.
Позивач зазначає, що грошові кошти були отримані в рамках здійснення підприємницької діяльності від продажу 27.10.2023 року непродовольчих товарів - мобільних телефонів. Позивачем на його поточний рахунок в АТ "АКЦЕНТ-БАНК" було отримано 3 (три) оплати за мобільні телефони по 44 700,00 грн. При цьому покупцю був виданий документ, що підтвердив факт оплати за товар, але так як в наявності такої кількості мобільних телефонів не було, покупець у цей же день відмовився від придбання одного з телефонів, і йому було здійснено повернення одної із цих транзакцій на суму 44700,00 грн. Також позивач відмовився продавати телефони та мав повернути грошові кошти за інші 2 (два) телефони так як передачі товарів (телефонів) не відбулось. Однак, решта коштів залишилась заблокованою відповідачем разом з іншими грошовими коштами Позивача, що знаходились на його рахунку. Повернути грошові кошти відправнику (власнику картки) позивач не має можливості з вини
відповідача.
Згідно п. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання (у т.ч. й банки, фінансові установи) та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про платіжні послуги" загальні засади функціонування платіжного ринку, відносини у сфері надання платіжних послуг користувачам регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами. А під час надання споживачам послуг на платіжному ринку надавачі платіжних послуг зобов?язані дотримуватися вимог законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про захист прав споживачів" та інших нормативно-правових актів у сфері захисту прав споживачів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про платіжні послуги" до надавачів платіжних послуг належатьбанки, філії іноземних банків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов?язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Позивач зазначає, що відповідача не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Позивач неодноразово звертався до Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" та надавав усі документи, які верифіковані банком. Також позивач направляв претензії до відповідача з проханням розблокувати грошові кошти на рахунку в Акціонерному товаристві "АКЦЕНТ-БАНК".
Станом на момент подання позову банк продовжує блокувати рахунок та утримує кошти.
Позивач зазначає, що згідно вимог ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність":
- арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом;
- зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Підстав для зупинення видаткових операцій, передбачених договором, Законом
України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" не було і не має.
Судові рішення, які б передбачали невиконані Позивачем зобов?язання відсутні, судові рішення, арешти також відсутні.
Грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача отримані останнім в межах законної підприємницької діяльності, тому блокування рахунку у вигляді фактично арешту (відсутнє вільне розпорядження) позивачем грошовими коштами на рахунку в "АКЦЕНТ-БАНК" є протизаконним.
Позивач вважає, що відповідачем були порушені вимоги ст. 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Строк зупинення проведення фінансової операції не може перевищувати 30 робочих днів. Проте, відповідачем не надано відповідь про те, яку саме незаконну операцію було здійснено позивачем та на підставі чого заблоковано його рахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України, банк зобов?язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.
Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов?язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищения, передбачених законом. Дії Відповідача таким вимогам не відповідають.
Отже, враховуючи встановлення судом факту блокування рахунку позивача за відсутності підстав, суд вважає позовні вимоги про розблокування рахунку та поновлення фінансових операцій по рахунку є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
Так, заперечуючи проти позову відповідач вказує що рахунок позивача заблоковано на підставі п. 3.2. "Процедура моніторингу операцій та підключень еквайрингової мережі": 3.2. Алерт за нетиповою активністю у встановленому РРО/ПРРО: аналіз авторизації на ознаки недійсних операцій; перевірка дотримання виду діяльності до встановленого МСС та Умовами і Правилами надання банківських послуг в Акцент-Банку, а саме підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. підрозділу 7 розділу 3,9,1 "Еквайрінг".
Відповідач зазначає, що були спроби підбору карт для зняття коштів, перерви між транзакціями менше хвилини, що є порушенням вимог УіПу та призвело до блокування рахунків до завершення перевірки.
Стосовно вказаних заперечень, суд зазначає, що на момент блокування рахунку була чинною редакція договору від 10.10.2023 року, а термін "Алерт" введений відповідачем у редакцію договору 05.12.2023 року. Блокування рахунку відбулось 27.10.2023 року, що не відповідає умовам договору.
Згідно умов договору, банк не пізніше наступного робочого дня з дня надходження клієнту коштів, що потребують документальної перевірки банком, направляє клієнту запит щодо з'ясування суті та мети операції та/або документального підтвердження джерел походження коштів каналами зв'язку, зазначеними у договорі, разом з орієнтованим переліком документів, що можуть підтвердити джерело походження коштів, який затверджується внутрішнім документом банку. Відповідачем доказів повідомлення позивача до суду не надано.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту того, що на момент подання позову є необхідність блокування рахунку НОМЕР_2 .
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Фізичної особи-підприємця Гоцуленко Наталії Анатоліївни є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця Гоцуленко Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) - задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) усунути перешкоди Фізичній особі-підприємцю Гоцуленко Наталії Анатоліївні ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у користуванні, розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_2 в АТ "АКЦЕНТ-БАНК" у межах фактичного залишку коштів у сумі 93 188 (Дев'яносто три тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 38 коп., шляхом розблокування рахунку НОМЕР_2 та поновлення фінансових операцій по рахунку НОМЕР_2 в АТ "АКЦЕНТ-БАНК".
3. Стягнути з Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) на користь Фізичної особи-підприємця Гоцуленко Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 25 липня 2024 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна