65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення заяви без руху
"25" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2314/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
дослідивши матеріали заяви Волинської митниці з вимогами до боржника
у справі
за заявою боржника: ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Встановив:
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2024р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
З метою виявлення всіх кредиторів, 12.06.2024р. здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №73411 від 13.06.2024р.
Волинська митниця звернулася із заявою від 12.07.2024р. (вх. №3-518/24 від 16.07.2024р.) про визнання конкурсним кредитором із сумою вимог 221 535, 83 грн.; включення Волинської митниці до реєстру кредиторів із сумою вимог 221 535, 83 грн. - основний борг.
Також, заявником подано клопотання від 12.07.2024р. (вх. №27192/24 від 16.07.2024р.) про відстрочення сплати судового збору за подання заяви з вимогами до боржника у справі №916/2314/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 до розгляду справи Господарським судом Одеської області та/або продовжити строк для усунення недоліків заяви з вимогами до боржника.
Клопотання обґрунтоване тим, що планом асигнувань на липень 2024р. за КЕКВ 5000 передбачено 569 400 грн.; вказані кошти надійшли на рахунок митниці та відповідно до виписки станом на 12.07.2024р. залишок коштів по КЕКВ 2800 «Інші видатки» складає 158 302, 20 грн. Однак, в Управлінні Державної казначейської служби у Любомльському районі Волинської області знаходяться на виконанні виконавчі листи щодо безспірного списання коштів на суму 27 889, 02 грн., які ще не списані з рахунку Волинської митниці, що унеможливлює сплату судового збору у встановлений судом строк.
До клопотання додано: кошторис на 2024р., план асигнувань на 2024р., виписку станом на 12.07.2024р., листи Казначейства.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, у приписах Кодексу України з процедур банкрутства законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.
Тому загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.
У поданій заяві заявник посилається на постанови Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023р. та від 11.01.2024р. по справі №163/2516/23, постанови державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №74213416 та ВП №74163662, однак відповідних доказів до заяви з грошовими вимогами до боржника не додано.
Згідно ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Ч.2 ст. 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 10 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2024р. - 3028грн.
Таким чином, заявник зобов'язаний до заяви з грошовими вимогами до боржника надати докази сплати судового збору за її подання у сумі 6056 грн.
Однак, в порушення вимог ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та п. 10 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” заявником до заяви про грошові вимоги кредитора до боржника не надано доказів сплати судового збору.
Заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства доказів надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника не надано.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За змістом положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади).
Відтак, відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, це право суду закон пов'язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.
Як вбачається зі змісту вказаної норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (ч. 2 цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.
Водночас, з аналізу ж ст. 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
За змістом положень ст. 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.
Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, оскільки ст.129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 05.03.2014р. по справі № 902/1266/13 та від 28.10.2014 по справі №910/9244/13 та в ухвалі Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №914/1171/16). При цьому, приписами вказаної статті передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.
Отже, виходячи з того, що заявник не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору; подана заява не спрямована на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; заявником не надано доказів на підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору, господарський суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні.
Ч. 1 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху суд повідомляє заявнику про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Враховуючи наявність недоліків заяви з вимогами до боржника, якими є не надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини, суд повідомляє про них заявника та зобов'язує Волинську митницю їх усунути у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.
Приймаючи до уваги тимчасову непрацездатність судді Грабован Л.І. з 22.07.2024р. по 24.07.2024р., суд постановляє ухвалу 25.07.2024р. після усунення зазначених підстав.
Керуючись ст.ст. 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд
1.Відмовити у задоволенні клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання заяви з вимогами до боржника у справі №916/2314/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 до розгляду справи Господарським судом Одеської області.
2.Залишити без руху заяву Волинської митниці від 12.07.2024р. (вх. №3-518/24 від 16.07.2024р.) про визнання конкурсним кредитором із сумою вимог 221 535, 83 грн.; включення Волинської митниці до реєстру кредиторів із сумою вимог 221 535, 83 грн. - основний борг.
3.Зобов'язати Волинську митницю усунути недоліки заяви у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, надавши докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; докази, що підтверджують викладені у заяві обставини.
Копію ухвали надіслати на електронну адресу: Волинської митниці (vn.post@customs.gov.ua).
Суддя Л.І. Грабован