вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1921/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", 49001, м.Дніпро, вул.Січових стрільців, буд.4 Д, код ЄДРПОУ 42082379
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Дніпро", 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, селище міського типу Васильківка(з), вул.Будівельників, будинок 129, код ЄДРПОУ 43762398
про стягнення заборгованості в розмірі 491 493,71грн.
Представники сторін:
від позивача: Чередниченко Олена Сергіївна, посвідчення № 1046 від 17.05.2005р., адвокат
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Дніпро" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 483 151,17грн., 3 % річних у розмірі 3 566,67грн., інфляційні втрати у розмірі 4 775,87 та судовий збір в розмірі 5 897,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком 521000058960 на умовах комерційної пропозиції «Базова-А» постачальника електричної енергії ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» в частині оплати за надані послуги.
Ухвалою суду від 02.05.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
29.05.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме, копії листа ВП "Дніпровське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" АТ "Укрзалізниця", вх. 3204/DNEP від 10.05.2024р.
Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суду відзив на позовну заяву. Ухвала суду від 02.05.2024р., направлена на адресу відповідача, повернута до суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, селище міського типу Васильківка(з), вул.Будівельників, будинок 129 на яку і була направлена кореспонденція Господарського суду відповідачу.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ухвалою суду від 18.06.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.06.2024р.
Ухвалою суду від 27.06.2024р. розгляд справи по суті відкладено на 09.07.2024р.
Судове засідання 09.07.2024р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Панни С.П. на лікарняному з 08.07.2024р. по 19.07.2024р.
Ухвалою суду від 22.07.2024р. розгляд справи по суті призначений на 24.07.2024р.
В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений шляхом направлення на його адресу ухвали суду.
В судовому засіданні 24.07.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСД Дніпро» (далі - Відповідач/Споживач) приєдналось до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) за особовим рахунком 521000058960 на умовах комерційної пропозиції «Базова-А» постачальника електричної енергії ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» (далі - Комерційна пропозиція).
Умови договору відповідають вимогам Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилам.
Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією.
Пунктом 11.1. комерційної пропозиції передбачено для інших споживачів, що приєднуються до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, договір набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, в якій буде вказано про вибір споживачем цієї комерційної пропозиції, якщо постачальником не буде відмовлено в укладенні договору у порядку, встановленому п. 3,2,11 ПРРЕЕ.
Згідно з пунктом 13.1. договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією.
Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії та сплати рахунку (квитанції) постачальника.
Цей договір в частині виконання зобов'язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань.
У відповідності до положень пункту 11.2. комерційної пропозиції договір на умовах даної комерційної пропозиції укладається на строк один календарний місяць та вважається продовженим на кожен наступний календарний місяць, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв'язку з порушенням споживачем умов пункту 5.1. цієї комерційної пропозиції.
Пунктом 5.1. комерційної пропозиції визначений порядок оплати обсягів споживання електричної енергії: 100% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5. договору).
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (п. 5.7. договору).
Відповідно до положень пункту 6.1. комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк, не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку.
Споживач самостійно формує розрахункові документи в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду.
В інших випадках виставлення рахунку за спожиту електричну енергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку.
Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет».
Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
У разі неотримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію в установлені даним розділом строки за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Розділом 4 правил передбачений порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії, відповідно до якого, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Послуги оператора системи оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.
Оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Відповідно до підпункту 1 пункту 6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Згідно з пунктами 4.3., 4.13., 5.1.2.30. Правил, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018р. ….виконує відповідний оператор систем розподілу (далі - ОСР).
З метою підтвердження спожитих відповідачем обсягів електричної енергії за період листопад - грудень 2023 року позивачем були направлені відповідні запити операторам системи розподілу: АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ВП «Дніпровське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» АТ «Укрзалізниця».
Згідно даних, отриманих від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», відповідачем були спожиті наступні обсяги: у листопаді 2023 року - 18 773 кВт*г; у грудні 2023 року - 31 652 кВт*г, що підтверджується довідкою про обсяги розподіленої електричної енергії ТОВ «АСД Дніпро».
Згідно даних, отриманих від ВП «Дніпровське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» АТ «Укрзалізниця», відповідачем у листопаді 2023 року було спожито 6 528 кВт*г а у грудні 2023 року - 4 857 кВт*г. Інформація щодо спожитих відповідачем обсягів електричної енергії надана оператором системи лише в електронному вигляді.
Згідно даних, отриманих від операторів системи розподілу, у період листопад - грудень 2023 року відповідачем були спожиті наступні обсяги електричної енергії: у листопаді 2023р. - 25 301 кВт*г; у грудні 2023р. - 36 509 кВт*г. А всього - 61 810 кВт*г.
Таким чином, постачальник належним чином виконав свої зобов'язання за договором, зокрема, поставив споживачеві електричну енергію протягом листопада - грудня 2023 року загальним обсягом 61 810 кВт*г на суму 483 151, 18 грн.
З урахуванням спожитих обсягів постачальником були сформовані та направлені на адресу споживача наступні рахунки:
- рахунок № 250801494501 від 30.11.2023р. про сплату заборгованості за листопад 2023р. у сумі 196 907, 32 грн. Кінцева дата сплати рахунку 13.12.2023р.;
- рахунок № 257301471672 від 31.12.2023р. про сплату заборгованості за грудень 2023р. у сумі 286 243, 85 грн. Кінцева дата сплати рахунку 12.01.2024р.
Постачальником з метою врегулювання питання щодо погашення виниклої заборгованості на адресу споживача була направлена вимога про сплату заборгованості за електричну енергію.
В якості доказу надсилання на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав до суду копію списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку.
Проте, як зазначає позивач, відповідач відповідь на вимогу не надав, заборгованість сплачена лише частково у сумі 0,01 грн. (залишок після оплати заборгованості за попередній період), що і стало причиною звернення до суду.
Розглянувши заявлені вимоги, господарський суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач зобов'язання щодо оплати вартості отриманої в спірний період електроенергії не виконав неналежним чином.
Доказів виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості в сумі 483 151,17грн., на момент розгляду спору, відповідач не надав.
З огляду викладене, вимоги позивача в сумі 483 151,17грн. судом визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Щодо стягнення 3 % річних в розмірі 3 566,67 грн. за період з 14.12.2023 по 31.03.2024 та інфляційних втрат в розмірі 4 775,87 грн. за період з грудня 2023р. по березень 2024р, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Норми статей 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Особливості регулювання грошових зобов'язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.
Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме, по стягненню 3 % річних в розмірі 3 566,67 грн. за період з 14.12.2023 по 31.03.2024 та інфляційних втрат в розмірі 4 775,87грн. за період з грудня 2023р. по березень 2024р.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 483 151,17грн., 3 % річних у розмірі 3 566,67грн., інфляційні втрати у розмірі 4 775,87грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 5 897,93грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Дніпро", 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, селище міського типу Васильківка(з), вул.Будівельників, будинок 129, код ЄДРПОУ 43762398 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", 49001, м.Дніпро, вул.Січових стрільців, буд.4 Д, код ЄДРПОУ 42082379 заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 483 151,17грн., 3 % річних у розмірі 3 566,67грн., інфляційні втрати у розмірі 4 775,87грн. та судовий збір в розмірі 5 897,93грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25.07.2024
Суддя С.П. Панна