Справа № 357/2479/24
Провадження № 2/364/217/24
26.07.2024, Володарський районний суд Київської області, у складі:
головуючої судді Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» ( код ЄДРПОУ 40055034, адреса: Столичне шосе, 103, оф.1307, м. Київ, 03026, відсутня інформація щодо наявності електронного кабінета)
представниця позивача ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел. НОМЕР_2 , відсутня інформація щодо наявності електронного кабінета)
до
ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , адреса:
АДРЕСА_2 , № тел: НОМЕР_4 , відсутня інформація щодо наявності електронного кабінета)
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12.02.2024 на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла зазначена позовна заява. Ознайомившись з матеріалами справи та отримавши інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача у справі суддя своєю ухвалою від 22.03.2024 направив позовну заяву для розгляду по суті за підсудністю до Володарського районного суду Київської області.
Безпосередньо до Володарського районного суду Київської області справа надійшла 28.05.2024. У позовній заяві представниця позивача зазначає, що 02.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит (кредитна лінія) (публічна пропозиція). Публічний договір розміщений на сайті позивача. Стандарт продукту «Посилка в кредит», шляхом підписання відповідачем анкети-заяви на приєднання № 1300872 . Сторони погодили, що договір та всі правочини (у тому числі підписання заяв/заяв про видачу траншу, договорів, угод, листів, повідомлень) вчиняються сторонами або кожною стороною окремо в електронній формі з використанням КЕП для кредитодавця та ЕП OTP-паролем для позичальника. Відповідно до публічного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на споживчі цілі, пов'язані із розрахунками за посилки із післяплатою, які надсилаються відправником позичальнику через мережу ТОВ «НОВА ПОШТА», шляхом видачі траншів у межах ліміту відновлюваної кредитної лінії та в межах строку дії ліміту відновлюваної кредитної лінії відповідно до умов, що погоджені сторонами у договорі/заяві. Акцептом заяви на видачу траншу зі сторони кредитодавця є видача траншу позичальнику - п. 2.1.2. Публічного договору.
Згідно заяви про видачу траншу № 7129 від 02.03.2023 позичальник отримав кошти у розмірі 5523 грн на строк користування 12 (дванадцять) місяців, що підтверджується документом на видачу готівки в гривні № 3457686140 від 02.03.2023. Станом на 23.11.2023 заборгованість становить 4970,68 грн.
Згідно заяви про видачу траншу № 11003 від 27.03.2023 позичальник отримав кошти у розмірі 4 915 гривень, що підтверджується документом на видачу готівки в гривні № 3475402826 від 27.03.2023, строк користування траншем становить 12 місяців, станом на 23.11.2023 заборгованість становить 4 300, 63 грн.
Згідно заяви про видачу траншу №12136 від 02.04.2023 позичальник отримав 15 593 гривні, строк користування траншем становить 12 місяців, що підтверджується документом на видачу готівки в гривні № 3479383676 від 02.04.2023, станом на 23.11.2023 заборгованість становить 3 560,24 гривень .
Згідно заяви про видачу траншу № 16194 від 22.04.2023 позичальник отримав 1 214 гривень, що підтверджується документом на видачу готівки в гривні №3492817017 від 22.04.2023, станом на 23.11.2023 заборгованість становить 954,64 гривень.
Згідно заяви про видачу траншу № 24447 від 29.05.2023 позичальник отримав 5 730 гривень, на строк користування траншем 12 місяців, що підтверджується документом на видачу готівки в гривні №3517804973 від 29.05.2023. Станом на 23.11.2023 заборгованість становить 6 139,50 гривень .
Згідно заяви про видачу траншу № 24940 від 31.05.2023 позичальник отримав - 7 919 гривень, що підтверджується документом на видачу готівки в гривні № 3519152284 від 31.05.2023. Строк користування траншем становить 12 місяців. Станом на 23.11.2023 заборгованість становить 8 956,88 гривень.
Згідно заяви про видачу траншу № 26445 від 06.06.2023 позичальник отримав - 1 546 гривень, що підтверджується документом на видачу готівки в гривні №3523018662 від 06.06.2023. Строк користування траншем становить 12 місяців, станом на 23.11.2023 заборгованість становить 1 610, 41 гривень.
В результаті порушення встановленого графіку погашення кредиту та відсотків станом на 23.11.2023 загальний розмір заборгованості позичальника за заявами №№ 7129, 11003, 12136, 16194, 24447, 24940, 26455 становить - 30 492 гривні 98 копійок.
Представниця позивача зазначила у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу: надання замовнику правової консультації з предмету первинного позову: визначення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини - 2 500,00 грн; збір доказів: ознайомлення з матеріалами кредитного договору та збір необхідних документів - 2 500,00 грн; підготовка процесуальних документів - 2 000,00; судовий збір - 3 028,00, загалом - 10 028,00 грн.
Представниця позивача, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та на ст.ст. 60-62 ЗУ « Про банки та банківську діяльність», ст. 21 Закону України « Про споживче кредитування», ст. ст. 526, 530, 610, 1050, 1054 ЦК України, просить суд:
-стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю «НоваПей Кредит» заборгованість за публічним договором про споживчий кредит у розмірі 30 492 гривні 98 копійок,
- судові витрати покласти на відповідача.
31.05.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату та час розгляду справи без їх виклику в судове засідання, на 02.07.2024.
Одночасно суд зобов'язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду даної справи оригінали документів, які містяться у кредитній справі відповідача ОСОБА_2 (електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), а саме: договір про надання кредиту, додаткову угоду до нього, документи щодо погодження на надання позики: кредитний висновок та додатки до нього; умови надання послуг; фінансову бухгалтерську звітність позичальника; картку кредитної справи встановленого зразка в якій міститься загальна інформація про позичальника і т.п.; контрольні документи (інформація щодо моніторингу кредиту): картку контролю виконання позичальником умов кредитного договору; документація з бухгалтерського обліку кредиту та процентів: розпорядження на відкриття кредитного рахунку та рахунку нарахованих процентів, позабалансових рахунків для обліку кредитних зобов'язань, забезпечення, про зміни умов кредитного договору ; виписки з кредитного рахунка; розрахунки заборгованості по позиці, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; довідку про рух грошових коштів за рахунком; звіт про фінансові результати ( первинні бухгалтерські документи, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі позики та процентам) тощо.
Позивачу роз'яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
02.07.2024 судовий розгляд справи не відбувся та в подальшому був відкладений на 26.07.2024, у зв'язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному.
26.07.2024 ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив, що позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 31.05.2024 та не надав належних письмових (електронних) доказів на ствердження своїх позовних вимог, які стосуються безпосередньо заявленого позову, зокрема кредитних правовідносин щодо яких він звернувся до суду.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що 02.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит (кредитна лінія) (публічна пропозиція). Публічний договір розміщений на сайті позивача. Стандарт продукту «Посилка в кредит», шляхом підписання відповідачем анкети-заяви на приєднання № 1300872. В результаті таких дій у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 30 492 гривні 98 копійок.
Оскільки при зверненні до суду до позовної заяви позивачем було долучено неналежної якості та неналежним чином завірені копії зазначених вище кредитних зобов'язань, суд зобов'язав позивача надати для огляду оригінали таких, однак всупереч наведеному позивач жодним чином не відреагував на ухвалу суду від 31.05.2024 яку він та його представниця отримали у електронному кабінеті 31.05.2024 ( а.с. 157, 158).
Тобто наразі позивачем належними та допустими доказами не доведено наявність будь-яких кредитних зобов'язань у ОСОБА_2 перед ТОВ «НоваПей Кредит» та достовірно встановити такі правовідносини суд не має можливості.
Окрім наведеного слід зазначити, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" стаття 7.
Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22: зазначає, що отримавши процесуальні документи в електронній формі, суд має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного. Апеляційний суд не врахував, що оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма - відтворена на папері копія. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію.
Наразі процесуальний закон оперує трьома поняттями - «оригінал», «електронна копія» та «письмова копія» електронного доказу тощо.
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» тлумачить «оригінал електронного документа» як електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.
Суд доходить висновку, що за наведених обставин на час розгляду справи, не видається можливим установленим порядком безспірно з'ясувати обставини щодо договірних відносин між сторонами та умов, на яких були, як стверджує позивач, отриманні ним права грошової вимоги за кредитними зобов'язаннями відповідача, зокрема, щодо відповідальності за порушення ним грошових зобов'язань.
Отже, на думку суду не надання позивачем витребуваних судом доказів вказує на відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог, а як наслідок неможливості розгляду такої справи по суті.
Одночасно позивач не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду від 26.07.2024. Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної обґрунтованої причини, яка би звільнила його від обов'язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом. Стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно ч.2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його представник отримали ухвалу про відкриття провадження та витребування письмових доказів - 31.05.2024 в системі «Електронний Суд» в електронному кабінеті ( а.с. 157, 158).
Згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Однак незважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 26.07.2024 ухвала від 31.05.2024 не виконана і як наслідок витребувані судом оригінали письмових доказів, які містяться в кредитній справі ОСОБА_3 позивачем надані не були, належні обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведені.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов'язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.
За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Враховуючи викладене, та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових ( електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,
Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. Л. Моргун